Рішення

від 06.06.2018 по справі 910/2877/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2018Справа №910/2877/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , м. Київ

до відповідача 1: Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, м. Київ;

до відповідача 2: Державного підприємства Сетам , м. Київ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ , Закарпатська обл., Виноградівський район, м. Виноградів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Група , м. Київ

про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення торгів та зобов'язання вчинити дії, -

За участю представників:

від позивача: Пономаренко П.І.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Резніченко Р.В., Юморанов Д.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та Державного підприємства Сетам про:

- визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018 з реалізації рухомого майна - виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань, що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Фанчиково та належали Товариству з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ ;

- визнання недійсним акту державного виконавця про проведення електронних торгів №54465669/20.1/19 від 13.02.2018, затвердженого 13.02.2018 заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України;

- зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №54465669 для визначення вартості описаного та арештованого майна виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань відповідно до постанови про опис та арешт рухомого майна від 27.10.2017 з метою його подальшої реалізації з електронних торгів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що спірні електронні торги були проведені з порушенням встановленого порядку реалізації та оцінки арештованого майна боржника, оскільки відчуження майна відбулось за заниженою ціною, що призвело до порушення прав банку. Зокрема, як вказує позивач, предметом спірних торгів був лот, який складався з 92 об'єктів рухомого майна (обладнання, офісна техніка, меблі). Однак, початкову ціну було визначено на підставі звіту, в якому було оцінено 91 об'єкт рухомого майна, а саме не включено до оцінки одну одиницю обладнання - пастеризатор горизонтальний в комплекті 4042, вартістю 742 837,00 грн. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до організаторів торгів з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ (третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Група (третя особа 2) на стороні позивача та відповідачів відповідно, призначено підготовче судове засідання на 04.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 залишено без задоволення заяву третьої особи 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ про участь у судовому засіданні 04.04.2018 в режимі відеоконференції.

02.04.2018 відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що фактично позивач не погоджується з діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження шляхом подання відповідної скарги, а тому, на думку відповідача 1, наявні підстави для відмови в позові у зв'язку з невірно обраним способом захисту.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 02.04.2018 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на дотримання Державним підприємством Сетам процедури проведення торгів та не доведення позивачем порушення його прав. Як вказує відповідач 1, до повноважень організатора торгів не входить здійснення перевірки змісту документів (у тому числі і звіту про оцінку майна), відповідальність за достовірність яких покладена на державного виконавця. При цьому, за твердженнями відповідача 2, доводи позивача про неправомірність дій державного виконавця не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, а підлягають розгляду судом в межах скарги на дії державного виконавця.

Третя особа 2 у письмових поясненнях, поданих до суду 02.04.2018, зазначила про безпідставність вимог про визнання торгів недійсними в цілому, оскільки недійсність частини правочину не тягне за собою недійсності всього правочину. За змістом вказаних письмових пояснень, представником третьої особи 2 було вказано про готовність переможця торгів відмовитись від права власності на спірний об'єкт - пастеризатор горизонтальний в комплекті 4042. Проте, у підготовчому судовому засіданні 04.04.2018 представники третьої особи 2, які були присутні в залі судового засідання, письмові пояснення від 02.04.2018 не підтримали, проти задоволення позову заперечили у повному обсязі.

04.04.2018 судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 16.05.2018, зобов'язано позивача надати суду для огляду оригінал повного тексту звіту з незалежної оцінки майна, яке було реалізоване на спірних торгах. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено відповідачу 2 та третій особі 1 повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 16.05.2018 судом було оглянуто наданий представником позивача оригінал звіту з незалежної оцінки ринкової вартості майна від 31.10.2017, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Київський інститут оціночної діяльності .

Також, враховуючи характер спірних правовідносин, судом на виконання вимог частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України було роз'яснено представнику позивача право на заявлення клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача (співвідповідача), а саме переможця спірних електронних торгів. Відповідного клопотання від позивача не надійшло.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники третьої особи 2 проти задоволення позову надали заперечення, просили суд в позові відмовити в повному обсязі.

Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання не з'явились. При цьому, Міністерство юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України та Державне підприємство Сетам були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розписками відповідачів 1, 2, які були присутніми у попередньому судовому засіданні.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не з'явився. Належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ про дату, час та місце розгляду справи підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045690044.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, приймаючи до уваги зміст поданих відповідачами 1, 2 відзивів на позовну заяву, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2016 на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 у справі №907/431/16 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 7 603 888,03 доларів США та 32 052 138,36 грн., а також судовий збір в сумі 206 700,00 грн.

09.08.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тертичною В.В. відкрито виконавче провадження №54465669 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 у справі №907/431/16.

Згідно з постановою державного виконавця від 27.10.2017 здійснено опис та арешт майна боржника, а саме об'єктів рухомого майна, з яких: виробниче обладнання в кількості 70 одиниць, автотранспортне обладнання в кількості 1 одиниці, офісна техніка в кількості 12 одиниць, меблі в кількості 9 одиниць.

Постановою державного виконавця від 31.10.2017 призначено суб'єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю Київський інститут оціночної діяльності для здійснення оцінки описаного та арештованого майна боржника.

Листом вих.№54465669/20.1-19 від 09.11.2017 державним виконавцем направлено стягувачу та боржника копії висновків про вартість майна, а також роз'яснено положення статті 57 Закону України Про виконавче провадження щодо порядку оскарження результатів оцінки. Вказаний лист отримано позивачем 14.11.2017.

Зі змісту висновку про вартість майна, який є складовою частиною звіту з незалежної оцінки ринкової вартості майна, складеного 31.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Київський інститут оціночної діяльності (оригінал звіту оглядався судом в судовому засіданні), вбачається, що ринкову вартість об'єкта оцінки було визначено в розмірі 4 753 411,00 грн.

10.11.2017 державним виконавцем подано до Державного підприємства Сетам заявку на реалізацію арештованого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ .

Згідно з протоколом №307567 проведення електронних торгів від 27.12.2017 призначені торги по лоту №251165 за стартовою ціною 4 753 411,00 грн. не відбулись у зв'язку з відсутністю цінових пропозицій від жодного учасника.

Згідно з протоколом №313925 проведення електронних торгів від 29.01.2018 повторні торги по лоту №258427 за стартовою ціною 3 565 058,25 грн. відбулись, ціна продажу 3 565 058,25 грн.

13.02.2018 державним виконавцем видано акт №54465669/20.1/19 про проведення електронних торгів, за змістом якого переможцем торгів, проведених 29.01.2018, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Група .

Спір у справі виник у зв'язку з незгодою позивача з результатами електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018, у зв'язку з відчуженням майна боржника, на думку позивача, за заниженою ціною. Зокрема, позивач вказує, що до звіту про оцінку не було включено одного реалізованого об'єкта виробничого обладнання.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також відповідні заперечення інших учасників справи, господарський суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Отже, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018, та акту державного виконавця про проведення електронних торгів №54465669/20.1/19 від 13.02.2018 відповідають передбаченим законом способам захисту.

Одночасно з цим, зважаючи на суб'єктний склад даного позову, господарський суд зазначає про наступне.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тому у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Таким чином, відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організаторів електронних торгів залучається також особа, визнана їх переможцем.

Такі висновки суду підтверджуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.06.2018 у справі №910/856/17, а також висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 року у справі №911/845/17 та від 14.03.2018 у справі №910/1454/17.

Всупереч викладеному, позивач - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України звернувся до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів лише до однієї із сторін правочину - продавців: відділу державної виконавчої служби та Державного підприємства Сетам . Переможця торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Група було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів судом з власної ініціативи на стадії відкриття провадження у справі.

У підготовчому судовому засіданні 16.05.2018 судом було роз'яснено представнику позивача положення частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Однак, як зазначено у протоколі судового засіданні від 16.05.2018, представник позивача вказав суду про відсутність необхідності у залученні до участі у справі співвідповідача, а саме переможця торгів Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Група , та відповідного клопотання не подав, чим позбавив суд можливості вчинити процесуальну дію, передбачену частиною першою статті 48 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що рішення про визнання правочину недійсним створює правові наслідки для усіх сторін такого правочину, за висновками суду, позов у даній справі пред'явлено до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для залишення позову без задоволення.

По-друге, вдаючись до суті спірних правовідносин, господарський суд зазначає, що позивач стороною спірного правочину не є, а відтак останній повинен був довести суду за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів ті обставини, що Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України є заінтересованою особою, в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання про недійсність договору купівлі-продажу майна, власником якого він не є.

Цивільний кодексу України не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Господарський суд наголошує, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судом повинно бути встановлено:

- чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів і в чому таке порушення полягало;

- чи вплинули ці порушення на результат торгів;

- чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує наявність у нього порушеного майнового права тими обставинами, що в порушення вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 57, 58, 62 Закону України Про виконавче провадження , а також розділів ІІ, V, ІХ Порядку реалізації арештованого майна, державним виконавцем було передано на реалізацію майно з порушенням порядку визначення його початкової вартості.

Зокрема, позивач вказує, що перелік виробничого обладнання згідно зі звітом про оцінку містив 69 найменувань, ринковою вартістю 4 682 638,00 грн., що на повторних торгах склала 3 511 978,20 грн. з урахуванням пониження вартості на 25% відповідно до положень розділу ІХ Порядку. Одночасно з цим, перелік виробничого обладнання, опублікований на сайті Державного підприємства Сетам , та перелік майна в постанові державного виконавця про опис та арешт майна від 27.10.2017 містили 70 найменувань виробничого обладнання, а відтак суб'єктом оціночної діяльності не було включено до звіту один об'єкт рухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ , а саме: пастеризатор горизонтальний в комплекті 4042.

Згідно з поясненнями позивача, розбіжності в одну одиницю виробничого обладнання виникли у зв'язку з неврахуванням однієї одиниці майна при передачі майна на реалізацію відповідачем 1 та прийнятті його на реалізацію відповідачем 2, що суттєво вплинуло на уявлення осіб, що мали право на придбання майна на електронних торгах, оскільки, за твердженнями позивача, вартість аналогічної неврахованої одиниці виробничого обладнання - пастеризатора горизонтального в комплекті 4042, становить 742 837,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч наведеним вимогам процесуальних норм позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів порушення його майнового права внаслідок проведення спірних торгів.

Господарський суд виходить з того, що дійсно зі звіту про оцінку майна, складеного 31.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Київський інститут оціночної діяльності вбачається, що суб'єктом оціночної діяльності було визначено вартість пастеризатора горизонтального в комплекті 4042, виробник Угорщина, модель/марка ALPA, заводський номер б/н, 1998 року (пункт 10 розділу 1 постанови про опис та арешт майна від 27.10.2017) випуску в розмірі 742 837,00 грн., однак не включено до звіту інший об'єкт - пастеризатор горизонтального в комплекті 4042 (пункт 19 розділу 1 постанови про опис та арешт майна від 27.10.2017). При цьому, відсутні підстави вважати, що вартість неврахованого об'єкта рівнозначна вартості оціненого пастеризатора в сумі 742 837,00 грн., оскільки на ринкову вартість впливають індивідуальні ознаки об'єкта, що оцінюється, як-то рік випуску, амортизаційний знос, модель тощо.

За таких обставин, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували вартість неврахованої одиниці виробничого обладнання - пастеризатора горизонтального в комплекті 4042, враховуючи, що стартову ціну продажу було визначено з урахуванням пониження вартості (уцінки) на 25%, позивачем не доведено, що рухоме майно в кількості 92 одиниць було б продане за вищою ціною, ніж 3 565 058,25 грн., у разі включення до звіту про оцінку вказаного об'єкта рухомого майна.

До того ж, судом враховано, що позивач не є власником реалізованого майна, а тому доводи останнього про недоотримання ним певної грошової суми в рахунок погашення заборгованості боржника не є належним чином обґрунтованими, оскільки обсяг відповідальності боржника не змінився, а відповідна заборгованість може бути погашена за рахунок іншого майна боржника. Сам боржник (третя особа 1) проведені торги не оскаржує та відповідних вимог не заявляє.

По-третє, щодо посилань позивача на порушення державним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт повідомлення державним виконавцем учасників виконавчого провадження про призначення суб'єкта оціночної діяльності та про результати проведеної оцінки.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення (ч. 4 ст. 58 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 24.10.2012 у справі №6-116цс12 та від 12.10.2016 у справі №6-1981цс16, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України Про виконавче провадження , до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст.ст.18, 24-27, 32, 33, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що позивач звертався до суду зі скаргою на дії державного виконавця та оскаржував результати проведеної оцінки.

Таким чином, обґрунтованими є заперечення відповідачів 1, 2 про те, що доводи позивача про неправомірність дій державного виконавця при здійсненні оцінки арештованого майна могли б бути прийнятними в межах розгляду скарги на дії державного виконавця, а у даній справі підлягає доведенню факт невідповідності правочину змісту чинного законодавства.

Окрім того, судом враховано, що за загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

Позивач, в свою чергу, звернувся до суду з позовом про визнання торгів недійсними в цілому, однак не обґрунтував, яким чином неврахування однієї одиниці рухомого майна - пастеризатора горизонтального в комплекті 4042 в оцінці майна, перелік якого складається з 92 найменувань, може бути підставою для визнання правочину повністю недійсним. При цьому, судом враховано, що хоча рухоме майно було відчужено одним лотом, кожний з об'єктів має індивідуальні ознаки та може бути відчужений окремо.

Враховуючи наведене вище, з огляду на пред'явлення позову до неналежного складу відповідачів та недоведення позивачем порушення його майнового права, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу заявленої позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного та арештованого майна виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань відповідно до постанови про опис та арешт рухомого майна від 27.10.2017 з метою його подальшої реалізації з електронних торгів господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як зазначалось судом, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, у тому числі щодо оцінки майна, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження та Господарським процесуальним кодексом України.

Так, статтею 339 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) .

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відділу державної виконавчої служби повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна боржника, позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає способам захисту, визначеним законом, оскільки відповідні вимоги пред'являються порядку подання скарги на дії державного виконавця.

Відтак, позовна вимога про зобов'язання державного виконавця вчинити дії не відповідає способам захисту, встановленим законом, а також за своєю суттю є необґрунтованою як похідна вимога від вимог щодо визнання результатів торгів недійсними, зважаючи на викладені вище висновки суду по суті спору.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та Державного підприємства Сетам про визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018 з реалізації рухомого майна - виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань, що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Фанчиково та належали Товариству з обмеженою відповідальністю Консервний завод Універ ; визнання недійсним акту державного виконавця про проведення електронних торгів №54465669/20.1/19 від 13.02.2018, затвердженого 13.02.2018 заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України; зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №54465669 для визначення вартості описаного та арештованого майна виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань відповідно до постанови про опис та арешт рухомого майна від 27.10.2017 з метою його подальшої реалізації з електронних торгів є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 5 286,00 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та Державного підприємства Сетам про визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018, визнання недійсним акту державного виконавця про проведення електронних торгів №54465669/20.1/19 від 13.02.2018, та зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України вчинити дії - відмовити.

2. Судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, залишити за позивачем.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.06.2018.

Суддя В.В. Князьков