Постанова

від 23.01.2019 по справі 910/2877/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. Справа№ 910/2877/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Юрків Р.В.

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: Ємельянов В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018

у справі №910/2877/18 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до відповідача-1 Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України

до відповідача-2 Державного підприємства "Сетам"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група"

про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення торгів та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Сетам" про:

- визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018 з реалізації рухомого майна - виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань, що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Фанчиково та належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ";

- визнання недійсним акту державного виконавця про проведення електронних торгів №54465669/20.1/19 від 13.02.2018, затвердженого 13.02.2018 заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України;

- зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №54465669 для визначення вартості описаного та арештованого майна виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань відповідно до постанови про опис та арешт рухомого майна від 27.10.2017р. з метою його подальшої реалізації з електронних торгів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні електронні торги були проведені з порушенням встановленого порядку реалізації та оцінки арештованого майна боржника, оскільки відчуження майна відбулось за заниженою ціною, що призвело до порушення прав банку. Зокрема, як вказує позивач, предметом спірних торгів був лот, який складався з 92 об'єктів рухомого майна (обладнання, офісна техніка, меблі). Однак, початкову ціну було визначено на підставі звіту, в якому було оцінено 91 об'єкт рухомого майна, а саме не включено до оцінки одну одиницю обладнання - пастеризатор горизонтальний в комплекті 4042, вартістю 742 837,00 грн. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до організаторів торгів з даним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/2877/18 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення про визнання правочину недійсним створює правові наслідки для усіх сторін такого правочину, за висновками суду, позов у даній справі пред'явлено до неналежного складу відповідачів (без ТОВ Бізнес-Група ), що є самостійною підставою для залишення позову без задоволення.

Також суд першої інстанції вказав, що з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували вартість неврахованої одиниці виробничого обладнання - пастеризатора горизонтального в комплекті 4042, враховуючи, що стартову ціну продажу було визначено з урахуванням пониження вартості (уцінки) на 25%, позивачем не доведено, що рухоме майно в кількості 92 одиниць було б продане за вищою ціною, ніж 3 565 058,25 грн., у разі включення до звіту про оцінку вказаного об'єкта рухомого майна.

На думку суду першої інстанції, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відділу державної виконавчої служби повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна боржника, позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає способам захисту, визначеним законом, оскільки відповідні вимоги пред'являються порядку подання скарги на дії державного виконавця.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що невідповідність майна переданого за заявою ВПВР ДДВС МУЮ його оцінці суттєво вплинуло на ціну продажу та кінцевий результат проведення електронних торгів. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовано позицію Великої палати ВС № 910/856/17. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано, чим керується організатор при внесення до системи інформації про арештоване майно. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки розглянуто справу за відсутності представників відповідачів

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 08.08.2018.

Розгляд справи відкладався.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018, у зв'язку із перебуванням судді Cмірнової Л.Г. у відпустці, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В.(головуючий), судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 року справу № 910/2877/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2877/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/2877/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. до свого провадження, призначено справу до розгляду на 23.01.2019.

Позиції учасників справи

Представники відповідачів та третьої особи 1 у судове засідання 23.01.2019 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2019 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 23.01.2019 р. заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.12.2016 на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 у справі №907/431/16 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 7 603 888,03 доларів США та 32 052 138,36 грн., а також судовий збір в сумі 206 700,00 грн.

09.08.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тертичною В.В. відкрито виконавче провадження №54465669 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 у справі №907/431/16.

Згідно з постановою державного виконавця від 27.10.2017 здійснено опис та арешт майна боржника, а саме об'єктів рухомого майна, з яких: виробниче обладнання в кількості 70 одиниць, автотранспортне обладнання в кількості 1 одиниці, офісна техніка в кількості 12 одиниць, меблі в кількості 9 одиниць.

Постановою державного виконавця від 31.10.2017 призначено суб'єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський інститут оціночної діяльності" для здійснення оцінки описаного та арештованого майна боржника.

Листом вих.№54465669/20.1-19 від 09.11.2017 державним виконавцем направлено стягувачу та боржника копії висновків про вартість майна, а також роз'яснено положення статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку оскарження результатів оцінки. Вказаний лист отримано позивачем 14.11.2017.

Зі змісту висновку про вартість майна, який є складовою частиною звіту з незалежної оцінки ринкової вартості майна, складеного 31.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський інститут оціночної діяльності" (оригінал звіту оглядався судом в судовому засіданні), вбачається, що ринкову вартість об'єкта оцінки було визначено в розмірі 4 753 411,00 грн.

10.11.2017 державним виконавцем подано до Державного підприємства "Сетам" заявку на реалізацію арештованого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ".

Згідно з протоколом №307567 проведення електронних торгів від 27.12.2017 призначені торги по лоту №251165 за стартовою ціною 4 753 411,00 грн. не відбулись у зв'язку з відсутністю цінових пропозицій від жодного учасника.

Згідно з протоколом №313925 проведення електронних торгів від 29.01.2018 повторні торги по лоту №258427 за стартовою ціною 3 565 058,25 грн. відбулись, ціна продажу 3 565 058,25 грн.

13.02.2018 державним виконавцем видано акт №54465669/20.1/19 про проведення електронних торгів, за змістом якого переможцем торгів, проведених 29.01.2018, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група".

Спір у справі виник у зв'язку з незгодою позивача з результатами електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №313925 від 29.01.2018, у зв'язку з відчуженням майна боржника, на думку позивача, за заниженою ціною. Зокрема, позивач вказує, що до звіту про оцінку не було включено одного реалізованого об'єкта виробничого обладнання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Частиною 4 ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Враховуючи, що відчуження майна з аукціону належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 26.08.2014р. та від 25.02.2015р. Верховного Суду України по справах №3-36гс14, №4/178/2011/5003.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Згідно із пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно (пункт 5 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

А тому, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Таким чином, відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організаторів електронних торгів залучається також особа, визнана їх переможцем.

Звертаючись із позовом про визнання недійсними електронних торгів, позивач пред'явив позов лише до однієї із сторін правочину - продавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та організатора електронних торгів - ДП Сетам . Переможець конкурсу ТОВ Бізнес-Група був залучений до участі у справі як третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 16.05.2018, судом першої інстанції було роз'яснено представнику позивача положення частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Однак, як зазначено у протоколі судового засіданні від 16.05.2018, представник позивача вказав суду про відсутність необхідності у залученні до участі у справі співвідповідача, а саме переможця торгів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група", та відповідного клопотання не подав, чим позбавив суд першої інстанції можливості вчинити процесуальну дію, передбачену частиною першою статті 48 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, рішення про визнання правочину недійсним створює правові наслідки для усіх сторін такого правочину, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позов у даній справі пред'явлено до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для залишення позову без задоволення.

Такі висновки суду підтверджуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.06.2018 у справі №910/856/17, а також висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 року у справі №911/845/17 та від 14.03.2018 у справі №910/1454/17.

В той же час, судом першої інстанції було вірно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.06.2018, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Стосовно решти доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення (ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження").

Посилання позивача на порушення державним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій господарський є необґрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджується факт повідомлення державним виконавцем учасників виконавчого провадження про призначення суб'єкта оціночної діяльності та про результати проведеної оцінки.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" - копія акта опису та арешту майна боржника;

копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження");

у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу I цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Отже, вказаним Порядком на організатора торгів не покладено обов'язку перевіряти законність дій державного виконавця при передачі майна на реалізацію, достовірність інформації, зазначеної у заявці, у тому числи в частині визначення вартості арештованого майна.

Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 24.10.2012 у справі №6-116цс12 та від 12.10.2016 у справі №6-1981цс16, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст.ст.18, 24-27, 32, 33, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що позивач звертався до суду зі скаргою на дії державного виконавця та оскаржував результати проведеної оцінки.

Таким чином, доводи позивача про неправомірність дій державного виконавця при здійсненні оцінки арештованого майна могли б бути прийнятними в межах розгляду скарги на дії державного виконавця, а у даній справі підлягає доведенню факт невідповідності правочину змісту чинного законодавства.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного та арештованого майна виробничого та автотранспортного обладнання, офісної техніки, меблів у кількості 92 найменувань відповідно до постанови про опис та арешт рухомого майна від 27.10.2017 з метою його подальшої реалізації з електронних торгів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як вже зазначалось вище, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, у тому числі щодо оцінки майна, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Господарським процесуальним кодексом України.

Так, статтею 339 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відділу державної виконавчої служби повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна боржника, позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає способам захисту, визначеним законом, оскільки відповідні вимоги пред'являються порядку подання скарги на дії державного виконавця.

Відтак, позовна вимога про зобов'язання державного виконавця вчинити дії не відповідає способам захисту, встановленим законом, а також за своєю суттю є необґрунтованою як похідна вимога від вимог щодо визнання результатів торгів недійсними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскільки, рішення про визнання правочину недійсним створює правові наслідки для усіх сторін такого правочину, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позов у даній справі пред'явлено до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для залишення позову без задоволення.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відділу державної виконавчої служби повторно призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна боржника, позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає способам захисту, визначеним законом, оскільки відповідні вимоги пред'являються порядку подання скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2018 року у справі № 910/2877/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 року у справі № 910/2877/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 року у справі № 910/2877/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2877/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.01.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко