Рішення

від 11.06.2018 по справі 923/215/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року Справа № 923/215/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Агросвіт , місцезнаходження: 28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1, ідентифікаційний код: 23233729

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроальянс , місцезнаходження: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Піонерська, 19, ідентифікаційний код: 32219697

про стягнення 945350,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Пономарьов Є.А., представник за довіреністю №1236/1 від 26.12.17 р.

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Агросвіт (далі - Позивач) звернулося із позовом про стягнення з Товариства з обмеженої відповідальністю Агроальянс (далі - Відповідач), з урахуванням збільшення позовних вимог, заборгованості у розмірі 945350,93 грн., з яких: 679439,36 грн. - основний борг, 112851,00 грн. - пеня, 110220,73 грн. - 30 % річних, 42839,84 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, на підставі ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 525, 526, 549, 551, 599, 611, 625, 692 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі, укладеного між ними, договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № ПВ 24/03-2СВ від 24.03.2017 року, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 679439,36 грн., на яку Позивачем нараховані штрафні санкції, 30 % річних та інфляційні втрати, які заявлені до стягнення.

Провадження у справі, після усунення Позивачем недоліків, про які зазначалося в ухвалі Господарського суду Херсонської області від 02.04.2018 року, було відкрито ухвалою суду від 13.04.2018 року. Розгляд справи, на підставі положень ст. 12 ГПК України, здійснювався у порядку загального позовного провадження.

Справу розглянуто у судових засіданнях 08.05.2018 року, 30.05.2018 року та 11.06.2018 року.

Підготовче засідання, призначене на 08.05.2018 року, на підставі відповідної ухвали, у зв'язку із задоволенням заяви Позивача про збільшення позовних вимог, та встановленням сторонам додаткового строку для подання заяв по суті справи, було відкладено на 30.05.2018 року.

Ухвалою від 30.05.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті на 11.06.2018 року.

В судовому засіданні, при розгляді справи по суті, представник Позивача позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Також просив вирішити питання про стягнення з Відповідача на їх користь сплаченого, при подачі позову, судового збору.

Відповідач явку свого представника в жодне судове засідання не забезпечив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлень (ухвал), за адресою місцезнаходження, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала про відкриття провадження від 13.04.2018 року, як вбачається із відмітки на поштовому повідомленні (а.с. 47), була вручена Відповідачу - 24.04.2018 року, ухвала суду від 08.05.2018 року та ухвала суду від 30.05.2018 року повернулися на адресу суду не врученими, із відмітками на конвертах - за закінченням терміну зберігання (а.с. 66-69, 73-75). Таким чином, Відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Своїм правом подати відзив на позовну заяву Відповідач у строки, встановлені судом, не скористався.

Отже, справа, відповідно до ч.9 ст. 81, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, була розглянута за відсутності Відповідача за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні, 11.06.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

З'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

24.03.2017 року між ТОВ НВФ Агросвіт (Продавець) та ТОВ Агроальянс (Покупець) був укладений договір № ПВ 24/03-2 СВ поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції (далі - Договір) (а.с. 30-32).

За змістом п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, Покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива, які Покупець зобов'язався прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2. Договору, на умовах, що вказуються сторонами в доповненнях.

Згідно п. п. 1.2., 3.1., 4.3 Договору, загальна кількість товару, Еквівалент ціни товару , Погоджений курс , асортимент, ціна, строки поставки та умови оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього.

У Розділі 2 Договору сторонами узгоджено умови поставки товару, зокрема, п. 2.1. Договору, визначено базові умови поставки: Продавець постачає товар Покупцю на умовах Франко-склад (EXW), Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1.

За наявності замовленого Покупцем товару на складах Продавця, постачання відбувається шляхом передання товару Покупцю на складі Продавця, за адресою вказаною у п. 2.1. цього Договору, відповідно до заявки на його отримання. Товар постачається Покупцю партіями. Строки поставки визначаються між сторонами за їх згодою. За згодою Продавця можлива поставка товару в адресу Покупця, в такому разі вартість поставки включається до вартості Договору. (п. п. 2.2., 2.3. Договору).

Згідно п. 2.4. Договору, датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару.

Пунктом 2.6. Договору визначено право Продавця достроково поставити товар Покупцю.

Згідно п. п. 3.6., 3.12. Договору, загальна ціна договору визначається як сума вартості доповнень до нього. Вартість тари, упаковки та маркування включені до вартості товару.

Платіжна одиниця за цим Договором є національна валюта України - гривня. Грошове зобов'язання Покупця у цьому Договорі встановлено сторонами у національній валюті України - гривні (п. п. 3.10, 3.11. Договору).

Згідно п. 5.5. товар вважається переданим Продавцем і отриманим Покупцем при підписанні Покупцем, видаткових документів. Приймання товару за якістю та кількістю проводиться повноважними представниками в момент передання товару на складі Продавця (п. 5.6. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, право власності на товар, а також пов'язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) поставленого згідно умов цього Договору, товару, переходить від Продавця до Покупця з моменту оформлення та вручення Продавцю відповідних видаткових документів.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 13.1. Договору).

06.04.2017 року сторонами, відповідно до п. 1.2. Договору, було підписано Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту № 1/тк до Договору № ПВ 24/03-2 СВ (далі - Доповнення) (а.с. 33).

Згідно п. 1.1. та п. 3.1. Доповнення, Продавець зобов'язався передати, а Покупець прийняти, на умовах товарного кредиту з процентної ставкою 0,01 %, насіння соняшника Конфета у кількості 200 міш., на загальну суму 1161799,20 грн.

Відповідно до п. 2.1. Доповнень, покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним товар, в такому порядку: Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 07.04.2017 року 232359,84 грн., що становить 20 % вартості товару; Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 10.11.2017 року, в сумі 929439,36 грн., що становить 80 % вартості товару.

На виконання умов Договору, Позивачем була здійснена поставка товару, обумовленого у Доповненнях, що підтверджується: видатковою накладною № 09/04-037 від 06.04.2017 року на суму 813259,44 грн. (а.с. 34); видатковою накладною № 09/04-048 від 10.04.2017 року на суму 348539,76 грн. (а.с. 35).

Видаткові накладні без жодних зауважень підписані повноважними представника Позивача та Відповідача - Азізова С.І., діючого на підставі довіреності № 18 від 06.04.2017 року (а.с. 36).

Разом з тим, Відповідач у строки, визначені у договорі та доповненнях до нього, за поставлений товар не розрахувався, здійснив лише часткову оплату товару в сумі 482359,84 грн. При цьому, частина платежів була внесена з порушенням визначених у доповненнях до договору, строків.

Так, згідно виписки по рахунку Позивача, сформованої станом на 06.04.2018 року (а.с. 37), Відповідачем були перераховані: 06.04.2017 року грошові кошти у розмірі 222359,84 грн.; 07.04.2017 року - 10000,00 грн.; 05.12.2017 року - 100000,00 грн.; 28.12.2017 року - 50000,00 грн.; 21.02.2018 року - 100000,00 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає 679439,36 грн.

Порушення Відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару, поставленого Позивачем на підставі Договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № ПВ 24/03-2СВ від 24.03.2017 року та Доповнень до нього від 06.04.2017 року, стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою, укладений між Позивачем та Відповідачем договір є договором поставки, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 264-271 ГК України, ст. 712 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем підтверджено належне виконання ним зобов'язань з поставки товару, обумовлених Договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № ПВ 24/03-2СВ від 24.03.2017 року та Доповнень про поставку товарів на умовах товарного кредиту № 1 т/к від 06.04.2017 року.

Натомість, Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав та за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався. Зазначені обставини Відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

З урахуванням наведеного, вимоги ТОВ НВФ Агросвіт про стягнення боргу у розмірі 679439,36 грн. за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 112851,00 грн. пені, 110220,73 грн. 30 % річних та 42839, 84 грн. - інфляційних втрат за період з 10.11.2017 року по 03.05.2018 року. Розрахунок додано до матеріалів справи (а.с. 53-57).

Так, у Договорі (п.п. 11.2) сторони узгодили, що за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, за порушення грошового зобов'язання, Продавець може вимагати від Покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми (п. 11.4). До нарахування штрафних санкцій (пені) застосовується загальний строк позовної давності (п.11.3).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

На підставі договору, Позивач нарахував Відповідачу за порушення зобов'язань з оплати отриманого товару, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у сумі 112851,00 грн. за період з 10.11.2017 р. по 03.05.2018 р. Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє ці вимоги у заявленій сумі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Порушення Відповідачем договірних умов щодо строків розрахунку за поставлений товар, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з Відповідача відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши, наданий Позивачем розрахунок, заявлених до стягнення з Відповідача за період з 10.11.2017 р. по 03.05.2018 р., відсотків річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги Позивача про стягнення 30% відсотків річних та інфляційних втрат у заявлених сумах 110220,73 грн. та 42839, 84 грн., відповідно.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги Позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 679439,36 грн. боргу, 112851,00 грн. пені, 110220,73 грн. 30 % річних, 42839,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 14180,27 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Агросвіт - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроальянс (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Піонерська, 19, ідентифікаційний код: 32219697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Агросвіт (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1, ідентифікаційний код: 23233729) заборгованість у розмірі 945350,93 грн., з яких: 679439,36 грн. - основна заборгованість, 112851,00 грн. - пеня, 110220,73 грн. - 30 % річних, 42839,84 грн. - інфляційні втрати, 14180,27 грн. - судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.06.2018 року

Суддя Т.А. Остапенко