Постанова
від 18.06.2018 по справі 904/8414/17
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2018 Справа № 904/8414/17

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Білозерцев О.В., довіреність №б/н від 26.02.2018, адвокат

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: Тютюнник В.А., довіреність №б/н від 05.06.2018, адвокат

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротех ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 у справі №904/8414/17 (суддя Петрова В.І.; ухвалу постановлено о 16:17 год. у місті Дніпро, повний текст ухвали складено 17.04.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот і Ко", м.Харків

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеротех ЛТД", м.Дніпро

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Дніпро

про визнання правочину (двостороннього договору) фіктивним та недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення першої інстанції

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндзор" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот і Ко" про визнання правочину (двостороннього договору) від 01.07.2013 року найму (оренди) майна щодо приміщення складу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який укладений між ТОВ "Віндзор" (код ЄДРПОУ 32653363) і ТОВ "Камелот і Ко" (код ЄДРПОУ 37989379) - фіктивним та недійсним.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на те, що ані 01.07.2013, ані раніше чи пізніше ТОВ "Віндзор" не вступало у жодні договірні відносини з ТОВ "Камлот і Ко" щодо приміщення складу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та не укладало жодних відповідних договорів на це майно, тому не може існувати і жодного договору піднайму (суборенди) цього майна у подальшому між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД". Вказує, що оскільки відповідно до норм Цивільного кодексу України відносини піднайму (суборенди) є похідними від відносин найму (оренди), то згідно відсутності договірних відносин між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" з приводу найму (оренди) складу, договір піднайму (суборенди) слід визнати недійсним, а договір, начебто укладений між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко", - фіктивним та недійсним.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017 порушено провадження у справі № 904/8414/17 та прийнято позовну заяву до розгляду з залученням до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеротех ЛТД".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 залучено до розгляду справи у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

28.03.2018 позивач подав Доповнення до позовної заяви від 22.03.2018, в якому зазначає, що з метою остаточного визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, вважає, що договір оренди від 01.07.2013 з боку позивача у справі не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому на підставі частини 5 статті 203 частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України просить вважати цей договір недійсним з моменту його вчинення та нікчемним та застосувати правові наслідки недійсності нікчемного договору оренди від 01.07.2013.

Підставами для таких вимог позивач визначає ту обставину, що з огляду на зміст договору оренди від 01.07.2013 цей договір не містить умов, які визначені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, а саме: майно (склад загальною площею 282,00 кв. м), як це визначено у предметі договору оренди від 01.07.2013 не мало статусу нерухомого майна і не могло бути предметом договору оренди; не визначений розмір орендної плати з урахуванням індексації; не визначений порядок використання амортизаційних відрахувань; не визначений порядок відновлення орендованого майна; не визначені умови повернення орендованого майна або викупу. Також позивач зазначає, що договір оренди від 01.07.2013 між сторонами договору не виконувався, бо матеріали справи не містять жодного доказу виконання цього договору. Стосовно долученого 27.02.2018 до матеріалів справи Висновку №111/17 експертного почеркознавчого дослідження, складеного 20.11.2017 експертом на його замовлення, позивач зазначає, що підписи на технічній копії договору оренди від 01.07.2013, виконані не ОСОБА_4, прізвище якого визначено на копії цього договору та акту.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 закрито провадження у справі №904/8414/17.

Означена ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі вмотивована посиланням на те, що відносно ТОВ "Камелот і Ко" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за рішенням власників.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ "Аеротех ЛТД" (третя особа-1), не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 у справі №904/8414/17, якою закрито провадження у даній справі, подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та змінити оскаржувану ухвалу шляхом виключення низки абзаців з її мотивувальної частини.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі ТОВ "Аеротех ЛТД" вказує на те, що означену ухвалу про закриття провадження у даній справі було винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та за невідповідності висновків суду, викладених в оскарженій ухвалі, обставинам справи.

Так, ТОВ "Аеротех ЛТД" посилається на те, що:

- під час розгляду справи позивач в своїх доповненнях від 22.03.2018 до позовної заяви одночасно змінив предмет і підставу позову, проте всупереч нормам частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції цю заяву було прийнято до розгляду та враховано при винесені оскарженої ухвали, у зв'язку з чим було встановлено обставини про нібито не укладення спірного договору;

- при винесені оскарженої ухвали судом першої інстанції не було враховано низку клопотань ТОВ "Аеротех ЛТД" про витребування та залучення доказів у справі, відзивів та заяв ТОВ "Аеротех ЛТД" та вказані в них обставини, у тому числі з приводу проведення почеркознавчого експертного дослідження та про застосування строків позовної давності.

Тому ТОВ "Аеротех ЛТД" вважає, що у відповідності до частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України оскаржена ухвала підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної частини низки абзаців тексту, в яких суд першої інстанції визнав встановленими обставини на підставі яких зробив висновки про те, що:

- договір оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013 є неукладеним, оскільки сторони в договорі не визначили всіх істотних умов договору, передбачених статтею 284 Господарського кодексу України, та його форма не відповідає статті 207 Цивільного кодексу України в редакції станом на 01.07.2013;

- зміст договору суборенди майна від 01.11.2015 між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД" є таким, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а отже згідно статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним;

- до того ж, зважаючи на те, що за висновком суду договір оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013 є неукладеним, а договір суборенди майна від 01.11.2015 між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД" є недійсним, відсутні підстави для застосування щодо ТОВ "Аеротех ЛТД" положень частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює переважне право для орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором при укладенні 30.01.2017 договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу ТОВ "Віндзор" з ОСОБА_5, обмежень щодо продажу майна, встановлених частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, не було.

При цьому ТОВ "Аеротех ЛТД" вказує на те, що аналогічні позиції щодо можливості виключень з мотивувальної частини, дійшов Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №669/898/15-ц провадження №611597св17, Вищий господарський суду України у постанові від 20 квітня 2017 року у справі №916/1774/16.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач (ТОВ "Віндзор") у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що підстави для її задоволення відсутні, тому просить залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивач вказує, що:

- дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору у цій справі, господарський суд зробив правильні висновки, що договір оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013 є неукладеним, оскільки сторони в договорі не визначили всіх істотних умов договору оренди, які передбачені статтею 284 Господарського кодексу України, та його форма не відповідає статті 207 Цивільного кодексу України в редакції станом на 01.07.2013;

- в Доповненні до позовної заяви від 22.03.2018 позивач зазначив, що право власності на нерухоме майно - будівля літ. Л-1, загальною площею 280,70 кв. м за адресою АДРЕСА_1 - зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.09.2016 за № 16431842 і станом на 01.07.2013 не мало статусу нерухомого майна. Ця обставина підтверджується наступними судовими рішеннями, які розміщені на сайті Єдиний державний реєстр судових рішень і які є чинними;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 у справі №904/4638/13 за позовом ТОВ "Віндзор" до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво позовні вимоги було задоволено в повному обсязі; визнано за позивачем право власності на будівлі та споруди Центру дозвілля молоді, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і складається з: літ. Л-1 - нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв. м; літ. В - навіс, загальною площею 180,0 кв. м; літ. М - навіс, загальною площею 180, кв. м, літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв. м; літ. П - ТП (тим час.), загальною площею 10,9 кв. м; №1 - ворота, площею 8,8 кв. м; №2 - огорожа, площею 581,3 кв. м; №3 - хвіртка, площею 2,0 кв. м; №4 - огорожа, площею 38,3 кв. м; №5 - ворота, площею 9,1 кв. м; №6 - хвіртка, площею 2,5 кв. м;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі №904/4638/13 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 у справі №904/4638/13 - скасовано, в задоволенні позову - відмовлено. В мотивувальній частині постанови визначено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі були відсутні правові підстави для визнання за позивачем право власності на самочинно збудований спірний об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, за твердженням позивача, враховуючи, що на договорі оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" визначена дата 01.07.2013 Господарський суд Дніпропетровської області у справі зробив правильний висновок про те, що цей договір оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013 є неукладеним, а договір суборенди майна від 01.11.2015 між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД" є недійсним, відсутні підстави для застосування щодо ТОВ "Аеротех ЛТД" положень частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює переважне право для орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, у разі продажу речі, переданої в оренду, перед іншими особами на її придбання, а отже при укладенні 30.01.2017 договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу між ТОВ "Віндзор" і ОСОБА_5, обмежень щодо продажу майна, встановлених частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, не було.

ОСОБА_3 (третя особа-2) належним чином була повідомлена про відкриття Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційного провадження за скаргою ТОВ "Аеротех ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 у справі №904/8414/17, але письмового відзиву на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надала. Участі в судових засіданнях ОСОБА_3 не прийняла, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістила.

Стаття 269 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції та визначені відповідно до них правовідносини

Предметом спору у даній справі первісно була матеріально-правова вимога ТОВ "Віндзор" (позивач) про визнання фіктивним та недійсним правочину (двосторонній договір) від 01.07.2013 найму (оренди) майна щодо приміщення складу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який укладений між ТОВ "Віндзор" (код ЄДРПОУ 32653363) і ТОВ "Камелот і Ко" (код ЄДРПОУ 37989379).

Підставою для такого позову є посилання позивача на такі обставини як:

- жодних правовідносин щодо укладення договору найму (оренди) між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" не було;

- жодного договору найму (оренди) щодо приміщення складу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_1 між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" не укладалося;

- жодного дозволу на укладення договору піднайму (суборенди) ТОВ "Віндзор" не надавав;

- договору найму (оренди) від 01.07.2013 між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" не існує в природі.

Тому позивач вважає, що правочин (двосторонній договір найму (оренди) майна), укладений між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" слід кваліфікувати як фіктивний та його слід визнати недійсним.

Також позивач посилається на те, що 14.07.2017 ТОВ "Аеротех ЛТД" (третя особа-1) звернулося у Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська з позовною заявою до ТОВ "Віндзор", ОСОБА_5, треті особи: ТОВ "Камелот і Ко", приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_6 про переведення прав та обов'язків покупця та про визнання права власності, де просить:

- перевести на ТОВ "Аеротех ЛТД" права і обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі укладеного між ТОВ "Віндзор" і ОСОБА_5 договору купівлі-продажу цього майна;

- визнати за ТОВ "Аеротех ЛТД" право власності на майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

За твердженням позивача дії, які вчиняються ТОВ "Аеротех ЛТД" щодо заволодіння означеним майном, шляхом укладення договору піднайму (суборенди), що є похідним від договору найму (оренди), якого не існує в природі та який ніколи не укладався, та наступне отримання майна у фактичне володіння та користування, мають ознаки кримінального правопорушення, яке слід кваліфікувати за статтею 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).

28.03.2018 позивач подав суду Доповнення до позовної заяви від 22.03.2018, в якому з метою остаточного визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, зазначив, що вважає, що договір оренди із датою підпису 01.07.2013 є недійсним та нікчемним по тим підставам, що: цей договір не містить умов, які визначені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, як істотні, а саме:

- склад загальною площею 282,00 кв. м, як це визначено у предметі договору оренди від 01.07.2013 не мало статусу нерухомого майна і не могло бути предметом оренди;

- не визначений розміру орендної плати, з урахуванням індексації;

- не визначений порядок використання амортизаційних відрахувань;

- не визначений порядок відновлення орендованого майна;

- не визначені умови повернення орендованого майна або викупу.

До того ж, позивач зазначив, що договір оренди від 01.07.2013 сторонами договору не виконувався, про що в матеріалах справи відсутні докази, а згідно з наданим позивачем суду Висновком експертного почеркознавчого дослідження №111/17 від 20.11.2017, підписи на технічній копії договору оренди від 01.07.2013 виконані не ОСОБА_4, прізвище якого визначено на копії цього договору та акту.

Припиняючи провадження у даній справі місцевий господарський суд виходив із того, що встановив такі неоспорені обставини

12.04.2018 суд першої інстанції зробив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот і Ко" (ідентифікаційний код 37989379), зі змісту якого встановив, що 01.02.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелот і Ко" за рішенням засновників.

Згідно частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Встановивши факт припинення юридичної особи - ТОВ "Камелот і Ко" (відповідача) за рішенням засновників, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстави для закриття провадження у даній справі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обставинами, що мають значення для прийнятого судом висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі є встановлення факту припинення юридичної особи відповідача-2 - ТОВ "Камелот і Ко".

Сторони та треті особи у даній справі не оспорюють правомірність закриття провадження у даній справі.

Причиною апеляційного оскарження означеної ухвали суду про закриття провадження є питання правильності встановлення судом першої інстанції низки обставин, які мали місце у правовідносинах сторін, та їх правової оцінки судом, тобто тих обставин та їх оцінки, які не впливають на головний висновок суду про відсутність підстав для вирішення даного спору по суті.

Так, судом першої інстанції встановлено наступні обставини та зроблено правові висновки, які є предметом оскарження за апеляційною скаргою ТОВ "Аеротех ЛТД":

"Згідно ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

28.03.2018р. позивач змінив підставу позову, подавши до суду письмову заяву, вважав, що договір оренди між ТОВ "ВІНДЗОР" та ТОВ "Камелот і Ко" із датою підписання 01.07.2013р. є недійсним нікчемним, оскільки цей договір не містить умов, які визначені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, як істотні, а саме: розміру орендної плати, з урахуванням індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; порядку відновлення орендованого майна; умов повернення орендованого майна або викупу. Крім того, позивач зазначив, що державна реєстрація прав власності на склад не проводилась, а тому вказаний у договорі оренди склад на час укладення договору оренди не мав статусу нерухомого майна. До того ж, позивач зазначив, що договір оренди від 01.07.2013р. сторонами договору не виконувався, про що в матеріалах справи відсутні докази.

27.02.2018р. позивач надав до суду Висновок №111/17 експертного почеркознавчого дослідження, який було складено 20.11.2017р. за заявою представника ТОВ "ВІНДЗОР" (за довіреністю) ОСОБА_7 У цьому висновку зазначено, що 06.11.2017р. до ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" при заяві представника ТОВ "Віндзор" (за довіреністю) ОСОБА_7 для проведення почеркознавчого дослідження надійшли:

- технічна копія договору оренди майна (складу) від 01.07.2013, що укладений від імені ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" (російською мовою);

- технічна копія акту приймання-передачі від 01.07.2013 по договору оренди від 01.07.2013 (російською мовою);

- оригінал паспорту ОСОБА_4 НОМЕР_2, що виданий 02.06.2003;

- документи зі зразками підпису ОСОБА_4 на 18 аркушах.

Почеркознавчим дослідженням необхідно було встановити:

"1. Чи виконано рукописний текст та підпис у договорі оренди майна (складу) від 01.07.2013, сторонами якого є ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" ОСОБА_4 чи іншою особою?

2. Чи виконано рукописний текст та підпис у Акті приймання-передачі по договору оренди від 01.07.2013, сторонами якого є ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" ОСОБА_4 чи іншою особою?".

За Висновком №111/17 експертного почеркознавчого дослідження підписи від імені ОСОБА_4, зображення яких містяться у рядку "Директор ОСОБА_4." графи "АРЕНДАТОР" у технічній копії договору оренди майна (складу) від 01.07.2013, що укладений від імені ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" (російською мовою), та у рядку "Директор ОСОБА_4." графи "АРЕНДОДАТЕЛЬ ООО "ВИНДЗОР" у технічній копії акту приймання-передачі від 01.07.2013 по договору оренди від 01.07.2013 (російською мовою), виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Як вбачається з наданої третьою особою 1 у дану справу копії договору оренди майна (складу), 01.07.2013р. між ТОВ "Віндзор" (орендодавець) та ТОВ "Камелот і Ко" (орендар) укладений договір оренди майна (складу), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування майно (склад), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 282кв.м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий НОМЕР_1.

Згідно п.2.1. договору строк оренди встановлюється з моменту підписання акту приймання-передачі по 31.12.2013р.

Відповідно до п.3.1. договору за орендований об'єкт орендар сплачує щомісяця орендну плату згідно виставлених рахунків.

Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа наступного місяця (п.3.2. договору). Орендна плата за взаємною згодою сторін може вноситись і в іншій формі (п.3.4. договору).

За п.3.3. договору розмір орендної плати може переглядатись за згодою сторін.

Згідно п.5.1. договору орендар зобов'язується, зокрема своєчасно здійснювати орендні платежі та самостійно укласти договори на надання комунальних послуг.

Відповідно до п.5.2. договору орендар має право, зокрема: передавати орендований об'єкт в суборенду без письмової згоди орендодавця; облаштовувати орендований об'єкт на власний розсуд.

За додатком №1 до договору оренди від 01.07.2013р. (акт приймання-передачі до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв орендований об'єкт, площею 282кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Цивільним кодексом України у ч.1 ст.627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України, згідно ч.1 якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Аналогічні роз'яснення викладені в п.2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України, а саме: не вважаються вчиненими правочини (укладеними договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами): не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення тощо. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови може свідчити про його неукладення, а не про його недійсність.

Згідно ч.1 ст.284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Таким чином, для того, щоб договір вважався укладеним, необхідно, щоб згода щодо усіх його істотних умов була досягнута сторонами як у встановленому законом порядку, так і в установленій законом формі. Відповідно недотримання сторонами встановлених законом порядку та форми досягнення згоди щодо усіх його істотних умов означає про неукладення договору.

У той же час, виходячи зі змісту договору оренди майна від 01.07.2013р., судом встановлено, що сторонами договору не були погоджені такі істотні умови як:

- вартість об'єкта оренди;

- розмір орендної плати;

- порядок повернення майна з оренди.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України в редакції, до діяла на дату, визначену в договорі оренди (01.07.2013), правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими не це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Проте з наданої ТОВ "Аеротех ЛТД" копії договору оренди майна від 01.07.2013р. вбачається, що ані договір, ані акт приймання-передачі до договору оренди від 01.07.2013р. не скріплені печаткою ТОВ "ВІНДЗОР".

Виходячи з викладеного, враховуючи положення ст.ст.205-210 Цивільного кодексу України, ч.ч.2-5 ст.180 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що договір оренди майна між ТОВ "ВІНДЗОР" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013р. є неукладеним, оскільки сторони в договорі не визначили всіх істотних умов договору оренди, передбачені ст.284 Господарського кодексу України, та його форма не відповідає ст.207 Цивільного кодексу України в редакції станом на 01.07.2013р.

Судом також встановлено, що 01.11.2015р. між ТОВ "Камелот і Ко" (орендар) та "Аеротех ЛТД" (суборендар) було укладено договір суборенди майна (складу).

Згідно п.1.1. договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове володіння і користування приміщення складу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280кв.м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий НОМЕР_1) (далі - об'єкт суборенди). Об'єкт суборенди знаходиться у володінні орендаря згідно договору оренди майна (складу) від 01.07.2013р.

Згідно п.6.1. договору суборенди договір укладено терміном до 01.10.2016р. (включно).

За п.6.2. договору суборенди договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та закінчується після спливу його дії і виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільним кодексом України у ст.215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже, аналізуючи положення статті 774 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що правом надання майна в піднайм (суборенду) наділений наймач (орендар) такого майна.

Оскільки суд, розглядаючи справу, дійшов висновку про те, що договір оренди майна між ТОВ "ВІНДЗОР" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013р. є неукладеним, у ТОВ "Камелот і Ко" було відсутнє право передавати в суборенду майно, яке було предметом договору оренди від 01.07.2013р.

Більш того, з договору суборенди майна від 01.11.2015р. вбачається, що термін дії договору (до 01.10.2016р.) значно перевищує строк договору оренди майна від 01.07.2013р., що є порушенням ст.774 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що зміст договору суборенди майна від 01.11.2015р. між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД" є таким, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а отже згідно ст.215 Цивільного кодексу України є недійсним.

До того ж, зважаючи на те, що за висновком суду договір оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камелот і Ко" від 01.07.2013р. є неукладеним, а договір суборенди майна від 01.11.2015р. між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД" є недійсним, відсутні підстави для застосування щодо ТОВ "Аеротех ЛТД" положень ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України, яка встановлює переважне право для орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, у разі продажу речі, переданої в оренду, перед іншими особами на її придбання, а отже при укладенні 30.01.2017р. договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу ТОВ "Віндзор" з ОСОБА_5, обмежень щодо продажу майна, встановлених ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України, не було".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання неукладеним договору оренди майна між ТОВ "Віндзор" і ТОВ "Камлот і Ко" від 01.07.2013, а відтак і про те, що договір суборенди майна від 01.11.2015 між ТОВ "Камелот і Ко" та ТОВ "Аеротех ЛТД" є недійсним, а отже відсутні при укладенні 30.01.2017 договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу ТОВ "Віндзор" з ОСОБА_5 обмеження щодо продажу майна, підстави для застосування щодо ТОВ "Аеротех ЛТД" положень частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України.

Дослідивши наведені вище встановлені судом першої інстанції обставини та зроблені щодо них правові висновки, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги ТОВ "Аеротех ЛТД" про внесення змін до оскарженої ухвали про закриття провадження в даній справі шляхом виключення із тексту наведених вище обставин та висновків суду підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За своїми наслідками оскаржена ухвала суду першої інстанції є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у даній справі.

Стаття 280 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду

Відповідач у даній справі - ТОВ "Камелот і Ко" внаслідок припинення юридичної особи не може бути стороною у даному спорі та здійснювати правомочності з доведення обставин, які мають значення для справи, виходячи з предмету та підстав заявленого до нього позову.

Натомість зазначені позивачем в обґрунтування позовних вимог обставини укладення та виконання спірного договору оренди на предмет їх правильності оспорює третя особа-1 - ТОВ "Аеротех ЛТД".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні:

- копія Договору суборенди майна (складу) від 1 листопада 2015р., з якого вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Камелот і Ко", надалі "Орендар", в особі директора Пилипової Е.О., яка діє на підставі Статуту, з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеротех ЛТД", надалі "Суборендар", в особі директора Шамаєва Є.В., який діє на підставі Статут, з другого боку, укладено договір за предметом якого "Орендар" передає, "Суборендар" приймає в тимчасове володіння і користування приміщення складу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий НОМЕР_1, яке надалі в цьому договорі матиме найменування "Об'єкт суборенди" (а.с.20-22 т.1 або а.с.178- 180 т.2);

- копія Акту прийому-передачі суборендованого приміщення до договору суборенди майна (складу) № __ від 01 жовтня 2015р. за змістом якого на виконання умов договору суборенди майна (складу) № _ від 01 жовтня 2015 ТОВ "Камелот і Ко", що зветься далі "Орендар" в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту з одного боку, передає, а ТОВ "Аеротех ЛТД", надалі "Суборендар", в особі директора Шамаєва Є.В., який діє на підставі Статут, з другого боку, приймає в тимчасове володіння і користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280 кв. м (а.с.60 т.1 або а.с.182 т.2).

- копія договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу від 30 січня 2017 року, укладеного між ТОВ "Віндзор" ("Продавець") та ОСОБА_5 ("Покупець"), відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-35 т.3).

- копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №91240603 від 05.07.2017, з якої вбачається, що право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу, серія та номер: 116, виданий 30.01.2017, видавник: ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу (а.с.219-220 т.2);

- копія позовної заяви ТОВ "Аеротех ЛТД" до відповідача-1 - ТОВ "Віндзор" та відповідача-2: ОСОБА_10 третя особа: ТОВ "Камелот і Ко", третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із вимогами перевести на ТОВ "Аеротех ЛТД" права і обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу, укладеного ТОВ "Віндзор" та ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.01.2017, серія та номер: 116 та про визнання за ТОВ "Аеротех ЛТД" право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була подана на розгляд Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська (а.с.14-19 т.1);

- копія Заяви (повідомлення) ОСОБА_7 представника ТОВ "Віндзор" за довіреністю до Соборного відділення поліції Дніпровського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про вчинення ТОВ "Аеротех ЛТД" дій, що спрямовані на придбання прав на майно шляхом обману та мають ознаки кримінального правопорушення за ст.ст. 19, 190 Кримінального кодексу України (а.с.23-25 т.1).

Дослідивши зміст зазначених вище документів, колегія судів погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ "Аеротех ЛТД", що встановлені судом першої інстанції в ухвалі про закриття провадження у даній справі обставини, пов'язані з укладанням та виконанням сторонами спору договору оренди (складу) від 01.07.2013, договору суборенди майна (складу) від 01.11.2015, а також висновки суду першої інстанції щодо неукладеності договору оренди (складу) від 01.07.2013 та недійсності договору суборенди майна (складу) від 01.11.2015 та про відсутність підстав для застосування щодо ТОВ "Аеротех ЛТД" положень частини другої статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює переважне право для орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, у разі продажу речі, переданої в оренду, перед іншими особами на її придбання, - зачіпають права та інтереси ТОВ "Аеротех ЛТД", яке має інтерес до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування цих обставин у їх сукупності, оскільки вони мають значення у визначенні характеру правовідносин цієї особи з означеними особами не тільки в даній справі, а й в інших судових спорах.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ "Аеротех ЛТД" відносно того, що судом першої інстанції ухвалу про закриття провадження у справі винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та за невідповідності висновків суду, викладених в оскарженій ухвалі, обставинам справи і це порушує права апелянта, колегія суддів суду апеляційної інстанції в межах наведених апелянтом доводів встановила наступне.

Ухвалою суду першої інстанції від 18.09.2017 порушено провадження у даній справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.10.2017 залучено до розгляду справи у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.10.2017 було зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи до повернення її з висновком експерта до Господарського суду Дніпропетровської області зі стадії призначення підготовчого засідання.

Ухвалою суду першої інстанції від 28.12.2017 розпочато розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 21.02.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 28.02.2018 о 14:30 год.

В подальшому підготовче провадження неодноразово відкладалося ухвалами суду першої інстанції на 29.03.2018 о 11:00 год ., на 02.04.2018 о 14:00 год., на 10.04.2018 о 12:30 год. з оголошенням перерви в судовому засіданні до 12.04.2018 о 16:00 год.

В судовому засіданні 12.04.2018 судом першої інстанції прийнята ухвала про закриття провадження у даній справі, законність якої наразі є предметом перегляду в цьому апеляційному провадженні.

Згідно пункті 1-3 частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 181 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки первісні підстави позову позивача ґрунтувались на запереченні самого факту існування між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" правовідносин, що виникли із договору оренди майна (складу) від 01.07.2013, у зв'язку із чим позивач вважав цей договір фіктивним, а доповнені обставини містять посилання позивача на відсутність в оспорюваному договорі оренди майна (складу) від 01.07.2013 обов'язкових відповідно до законодавства суттєвих умов, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, що в такому випадку заява про доповнення позовних вимог мала бути розцінена судом як зміна підстав позову.

Так, згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Між тим, відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного недійсним встановлюються законом.

Позивач, доповнюючи своєю заявою від 22.03.2018 первісно заявлені вимоги про визнання оспорюваного договору оренди фіктивним та недійсним вимогами про визнання цього ж правочину недійсним та нікчемним, таким чином змінив не тільки підстави позову, а й частково його предмет.

Отже, всупереч наведеним вище приписам частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції було прийнято та враховано заяву позивача від 22.03.2018 про Доповнення до позовної заяви, яка містила не тільки посилання на додаткові обставини, які визначають підстави позову, а також й додаткові вимоги відносно предмета позову, тобто мала місце одночасна зміна підстави та предмету позову.

Щодо доводів апеляційної скарги третьої особи-1 (ТОВ "Аеротех ЛТД" про те, що оскаржену ухвалу було винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та суд зробив невідповідні висновки, викладені в оскаженій ухвалі, обставинам справи, оскільки при винесені оскарженої ухвали судом не було враховано клопотання та заяви ТОВ "Аеротех ЛТД", то колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими.

Так з матеріалів справи вбачається, що:

- 21.12.2017 ТОВ "Аеротех ЛТД" подано суду першої інстанції клопотання (а.с.47 т.2) про направлення запиту до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та зобов'язання цього державного органу надати до господарського суду Дніпропетровської області перелік усіх наявних та закритих банківських рахунків ТОВ "Камелот і Ко" за період з 01.07.2013 (з дати укладення оспорюваного Договору оренди майна (складу) від 01.07.2013, укладеного між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко" до 12.10.2017, для подальшого отримання виписок з цих банківських рахунків. З яких можна дійти висновку чи здійснювалась сплата орендної плати за ослпорюваним Договором оренди майна (складу) від 01.07.2013, укладеного між ТОВ "Віндзор" та ТОВ "Камелот і Ко".

- 11.01.2018 ТОВ "Аеротех ЛТД" заявою (а.с.153-154 т.2) просило застосувати строки позовної давності за позовом ТОВ "Віндзор" до ТОВ "Камелот" про визнання оспорюваного правочину недійсним та відмовити у цьому позові у повному обсязі.

- 11.01.2018 ТОВ "Аеротех ЛТД" подано клопотання (а.с.183 т.2), в якому просило встановити обставину, що оспорюваний договір оренди підписаний особисто ОСОБА_4.

- 29.03.2018 ТОВ "Аеротех ЛТД" подано суду першої інстанції клопотання (а.с.65-66 т.3) про направлення запиту до ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" з метою витребування засвідченої копії Договору №064207, укладеного 20.02.2013 між ТОВ "Камелот і Ко" (особистий рахунок 64-207/11) та ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"; витребування інформації чи здійснювалась оплата ТОВ "Камелот і Ко" або іншою особою за користування електричною енергією на рахунки ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" по Договору №064207, укладеного 20.02.2013 між ТОВ "Камелот і Ко" та ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" за період з 01.07.2013 по 22.03.2018; про витребування інформації про місце розташування точки приєднання щодо поставки електричної енергії на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та надання засвідченої копії схеми подання електричної (активної та реактивної енергії) на цей об'єкт; про витребування засвідченої копії заявки на підключення цього об'єкту та засвідченої копії акту установки приладу обліку електричної енергії НІК 2302АК1 №0538592 2011 на цьому об'єкті.

- 29.03.2018 ТОВ "Аеротех ЛТД" подано суду першої інстанції Відзив (а.с.46-48 т.3) на заяву представника ТОВ "Віндзор" від 27.02.2018 у справі №904/8414/17 про залучення копії експертного дослідження.

- 29.03.2018 ТОВ "Аеротех ЛТД" подано суду першої інстанції Доповнення до заяви про застосування строків позовної давності (а.с.50-64 т.3), подано документи про використання об'єкта третіми особами (Лайфселл та Водафон).

- 10.04.2018 ТОВ "Аеротех ЛТД" поданий Відзив (а.с.153-155 т.3) на пояснення представника ТОВ "Віндзор" щодо процесуальних питань проведення почеркознавчого експертного дослідження від 02.04.2018 у справі №904/8414/17 та Додаткові пояснення (а.с.156 т.3) щодо доповнень до позовної заяви ТОВ "Віндзор", які стосуються права власності на об'єкт нерухомості на момент укладення спірного договору оренди.

За твердженням ТОВ "Аеротех ЛТД" ці пояснення та додані до них докази можуть підтвердити обставини дійсного укладення та виконання сторонами оспорюваного договору оренди. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту оскарженої ухвали суду першої інстанції, означені вище заяви та клопотання ТОВ "Аеротех ЛТД" не були розглянуті судом.

Стаття 234 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги щодо змісту ухвали суду, яка має містити, зокрема мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановлюючи ухвалу.

Частина перша статті 237 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, як от: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження тощо.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження спірних правововідносин з приводу укладення та виконання як оспорюваного договору оренди, так і договору суборенди вказаного майна, сторонами спору була надана суду значна кількість документальних доказів, щодо яких суд першої інстанції не навів своєї оцінки як окремо, так і в цілому.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини справах: "Малла проти України" від 17.11.2014, "Проніна проти України" від 18.07.2006, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 тощо) неодноразово зазначалось, що якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником, тим самим порушується принцип справедливості, закріплений у частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право заявника на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За наведеного вище колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що не врахування судом першої інстанції всіх наявних у даній справі доказів, свідчить про порушення ним норм процесуального права, зокрема приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, які призвели до постановлення помилкової ухвали не в частині головного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, а в частині яка визначає встановлені судом обставини спору та визначені відповідно до них правовідносини з відповідною наданою судом першої інстанції правовою оцінкою оспорюваного договору.

При цьому слід погодитися із доводами апелянта, що висновки суду першої інстанції не можуть стосуватися оцінки як оспорюваного у даній справі договору оренди майна, так і укладеного на підставі оспорюваного договору іншого договору про суборенду цього ж майна за межами їх взаємозв'язку з предметом спору у даній справі, у якому позивачем не було заявлено окремої вимоги про визнання договору суборенди недійсним.

Разом із цим колегія суддів не вважає за необхідне самостійно встановлювати на підставі наявних у даній справі доказів повний склад фактичних обставин, пов'язаних з укладанням та виконанням оспорюваного договору оренди, та надавати власну правову оцінку зазначеним вище підставам позовних вимог позивача, оскільки це не є необхідним за наявності підстав для закриття провадження у даній справі на стадії підготовчого засідання у зв'язку з припиненням юридичної особи відповідача.

Оскільки передбачені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги, у даному спорі колегія суддів вважає, що наведені ТОВ "Аеротех ЛТД" обставини, які знайшли підтвердження під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, є достатніми для висновку суду апеляційної інстанції про те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до положень статей 275 та 277 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставина справи; а також порушення норм процесуального права, якщо це призвело до неправильного вирішення справи - є підставою для суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити таке судове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зміни мотивувальної частини оскарженої ухвали суду першої інстанції, що визначає обставини та підстави для закриття провадження у даній справі, та відповідно про відсутність підстав для зміни чи скасування резолютивної частини цієї ухвали суду.

Між тим в матеріалах справи знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги третьої особи-1 (ТОВ "Аеротех ЛТД") про наявність підстав для виключення з мотивувальної частини оскарженої ухвали суду першої інстанції абзаців з текстом, в яких встановлені факти та наведено правову оцінку спірним правовідносинам сторін, яка виходить за межі суттєвих обставин справи, які були необхідні для встановлення підстав для закриття провадження у даній справі у зв'язку з припиненням юридичної особи відповідача, а крім того виходить за межі заявленого предмету спору у даній справі. Тому із мотивувальної частини оскарженої ухвали слід виключити абзаци, які стосуються безпосередньо встановлення обставин укладання та виконання оспорюваного договору оренди та укладеного на підставі цього договору іншого договору суборенди.

Щодо вимог апелянта про виключення із мотивувальної частини оскарженої ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі обставин, в яких зазначається про те, що 28.03.2018 позивачем змінив підставу позову, а також про те, що 27.02.2018 позивач подав до суду Висновок №111/17 експертного почеркознавчого дослідження, який було складено 20.11.2017 за заявою представника ТОВ "Віндзор", та який містить відповіді на поставлені перед почеркознавчим дослідженням питання, то колегія суддів вважає, що в цій частині апеляційна скарга ТОВ "Аеротех ЛТД" не підлягає задоволенню, оскільки ця описова частина оскарженої ухвали суду першої інстанції лише інформує про стан (перебіг) розгляду даної справи, а не відображає стан спірних правовідносин сторін.

Заперечення ТОВ "Віндзор", наведені у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Аеротех ЛТД" - не спростовують наведених вище висновків колегії суду, тому відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на результати перегляду справи судом апеляційної інстанції, які не призвели до змін резолютивної частини оскарженої ухвали, колегія суддів, вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, вважає за необхідне покласти ці витрати на заявника у апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч. 1 п.п 1-4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротех ЛТД" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 у справі №904/8414/17 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 у справі №904/8414/17 абзаци наступного змісту:

"Як вбачається з наданої третьою особою 1 у дану справу копії договору оренди майна (складу), 01.07.2013р. між ТОВ "Віндзор" (орендодавець) та ТОВ "Камелот і Ко" (орендар) укладений договір оренди майна (складу), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування майно (склад), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 282кв.м, який розташовано на земельній ділянці площею 1,0212 га, кадастровий НОМЕР_1.