Ухвала

від 21.06.2018 по справі 20/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21 червня 2018 року справа № 20/38

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О. , секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши матеріали заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000,

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі №20/38

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

юридична адреса: вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 5, м. Чернігів, 14013

місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача: Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г.Шевченка,

вул. Г.Полуботка, 53, м. Чернігів, 14000

про стягнення 1955,63 грн.

За участю учасників справи:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №56 від 13.12.2017,

відповідача: не прибув,

третьої особи: не прибув,

встановив:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2011 у справі №20/38 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2011 у справі №20/38 видано накази від 26.09.2011.

11.06.2018 стягувач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області) звернувся до Господарського суду Чернігівської області із заявою №10-03-01780 від 01.06.2018 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі №20/38 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені.

Заява обґрунтована тим, що наказ Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі 20/38 не виконано боржником, строк для пред'явлення до виконання наказу є таким, що сплив. Строк для пред'явлення до виконання наказу пропущено у зв'язку з тим, що виконавчий документ тривалий час перебував на виконанні, державний виконавець Центрального ВДВС м. Чернігів ігнорував запити стягувача щодо надання інформації про стан виконання даного наказу, не направив стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження, тому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області не було обізнане про втрату судового наказу та позбавлене можливості в межах законодавчо обумовлених строків, повторно пред'явити виконавчий документ на виконання до органів ДВС.

Ухвалою суду від 12.06.2018 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі №20/38 прийнято до розгляду, її розгляд призначено на 21.06.2018.

Відповідно до вимог ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Ухвалою суду від 12.06.2018 учасників справи було повідомлено про час та місце розгляду вказаної заяви, проте представники відповідача та третьої особи у судове засідання 21.06.2018 не прибули.

У судовому засіданні представник позивача вимоги поданої заяви підтримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши подану заяву, заслухавши представника позивача, встановив таке.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2011 у справі №20/38 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені. В решті позову відмовлено. Також стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2011 у справі №20/38 видано, зокрема, наказ від 26.09.2011 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені.

Строк пред'явлення наказу до виконання встановлений протягом одного року, що узгоджується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV (діючого на момент видачі судом виконавчих документів).

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов'язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин. У такому випадку, обов'язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред'явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк. Стягувач, який подав до відповідного органу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження мав як заінтересована особа у виконанні судового рішення ухваленого на її користь цікавитись виконавчим провадженням та отримувати від державного виконавця інформацію про проведення виконавчих дій у відкритому за її заявою виконавчому провадженні. Така позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2018 у справі №24/234.

Судом встановлено, що виконавчий документ тривалий час перебував на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, як стягувач за наказом від 26.09.2011 стежив за ходом виконавчого провадження. Був обізнаний про те, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2013 оголошено розшук боржника - ОСОБА_1, що на час розшуку боржника виконавче провадження було зупинено.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області зазначає, що постанова про поновлення виконавчого провадження на адресу відділення не надходила. На численні запити відділення до Центрального ВДВС м. Чернігів щодо надання інформації про стан виконання вказаного судового наказу відповіді не надходило.

На лист відділення від 02.10.2017 №10-03-03331 до Деснянського районного суду м. Чернігова щодо отримання інформації про розшук ОСОБА_1, суд листом від 06.10.2017 повідомив, що ухвалою суду від 18.07.2013 припинено розшук боржника, встановлено місце проживання ОСОБА_1: вул. Шевченка, 53, с. Чорноплатове, Конотопський район, Сумська область.

Позивач листом від 25.10.2017 №11-03-03588 звернувся до Центрального ВДВС м. Чернігів, яким просив повідомити, чи направлявся за належністю до Конотопського міськрайонного ВДВС наказ Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 №20/38.

Центральний ВДВС м. Чернігів у відповідь на вказаний лист повідомив, що 22.07.2013 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ направлено за належністю до Конотопського міськрайонного ВДВС.

Регіональне відділення листом від 25.10.2017 №11-03-03589 звернулось до Конотопського міськрайонного ВДВС щодо надання інформації, чи перебував на виконанні наказ Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 №20/38.

Конотопський міськрайонний ВДВС листом від 07.11.2017 №38636 повідомив Регіональне відділення, що наказ Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 по справі №20/38 на виконання до відділу не надходив.

Регіональне відділення не отримало ні постанову про закінчення виконавчого провадження, ні наказ від 26.09.2011 по справі №20/38 та позбавлено можливості в межах законодавчо обумовлених строків повторно пред'явити виконавчий документ на виконання до органів ДВС.

Крім того, судом встановлено, що в документах, які перебувають на зберіганні в архіві Господарського суду Чернігівської області як оригінали процесуальних документів зі справ, термін зберігання яких закінчився, міститься, зокрема, постанова Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 10.02.2014 про повернення виконавчого документу - наказу №20/38 від 26.09.2011 стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника) (в редакції, яка діяла на момент прийняття даної постанови) та оригінал наказу №20/38 від 26.09.2011 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України ).

Згідно із Законом України "Про виконавче провадження" умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" ).

У відповідності до пункту 6 частини 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV (чинного на день винесення вказаної постанови), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснювалось частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Разом з тим, частиною 5 вказаної статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» .

Також п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) та п. 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ).

Докази повного виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2011 у справі №20/38 відсутні.

За змістом ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для пред'явлення до виконання наказу від 26.09.2011, виданого Господарським судом Чернігівської області на примусове виконання рішення від 27.07.2011 у справі № 20/38 щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені.

За таких обставин заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу слід задовольнити та поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу, виданого Господарським судом Чернігівської області 26.09.2011 на примусове виконання судового рішення від 27.07.2011 у справі № 20/38 щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені.

Керуючись ст. 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 №20/38 до виконання задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу від 26.09.2011, виданого Господарським судом Чернігівської області, на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2011 у справі № 20/38 щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 1772,38грн. орендної плати та 181,74грн. пені.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду окремо від рішення суду в порядку, встановленому ст. 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі №20/38 підлягає виконанню з урахуванням даної ухвали.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя М.О. Демидова