Постанова

від 12.06.2018 по справі 904/4880/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/4880/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (судді: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г., Подобєд І.М.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" у справі

за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго",

про стягнення 312 419,17 грн,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова") із позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" (далі - ТОВ "Атлас") про стягнення 150 781,09 грн боргу, 133 804,80 грн пені, 22 402,93 грн інфляційних втрат, 5 430,35 грн - 3 % річних на підставі статей 193, 229, 230 Господарського кодексу України, статей 267, 509, 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі своєчасного та повного проведення розрахунків за отриману електроенергію за договором про постачання електричної енергії від 01.04.2002 № 592 (далі - договір від 01.04.2002) за періоди вересень-грудень 2015 року та січень-березень 2016 року.

У відзиві на позов ТОВ "Атлас" просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для сплати спірних коштів ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" з огляду на додаткову угоду від 01.03.2014 № 9 до спірного договору та зазначаючи про сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Водночас ТОВ "Атлас" було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2017 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Атлас" на користь ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 150 781,09 грн боргу, 22 402,93 грн інфляційних втрат, 5 430,35 грн - 3 % річних, 133 804,80 грн пені та 4 686,29 грн витрат зі сплати судового збору.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не було своєчасно та у повному обсязі сплачено вартість отриманої за договором від 01.04.2002 електроенергії, що є підставою для стягнення з відповідача спірних сум боргу, пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (судді: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г., Подобєд І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2017 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Атлас" на користь ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 150 781,09 грн боргу, 22 402,93 грн інфляційних втрат, 5 430,35 грн - 3 % річних, 11 467,61 грн пені та 2 851,23 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" на користь ТОВ "Атлас" 2 018,57 грн судового збору за апеляційною скаргою. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо вчасного та повного проведення розрахунків за електроенергію і дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором від 01.04.2002 у заявленій до стягнення сумі. Водночас, надавши оцінку розрахунку спірних сум 3 % річних та інфляційних втрат і перевіривши його, суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 22 402,93 грн інфляційних втрат, 5 430,35 грн - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відмовляючи у стягненні з відповідача 122 337,19 грн пені, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, має бути обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання"; до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим та арифметично правильним нарахування і стягнення з відповідача пені у розмірі 11 467,61 грн.

ТОВ "Атлас", не погоджуючись з ухваленою у справі постановою у частині задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог, подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставами для скасування постанови у справі скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 19 Конституції України, статей 258, 267, 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, неналежне дослідження обставин справи, посилаючись на відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних сум саме на користь позивача та пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскарженої у справі постанови, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом, виходячи із такого.

Щодо доводу скаржника про відсутність зобов'язань відповідача перед позивачем з огляду на додаткову угоду від 01.03.2014 № 9 до договору від 01.04.2002, то він колегією суддів визнається необґрунтованим, оскільки зазначеною додатковою угодою відповідача не звільнено від оплати отриманої електричної енергії, натомість передбачено лише інший порядок проведення розрахунків за неї; факт непроведення відповідачем розрахунків за договором від 01.04.2002 у спірному періоді установлено судами та підтверджено матеріалами справи; доказів зворотного відповідачем суду надано не було. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи немає доказів пред'явлення до відповідача вимоги про виконання зобов'язань ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" перед ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" з оплати електроенергії за договором від 01.01.2002 № 15-Ц (далі - договір від 01.01.2002), зобов'язання за яким були забезпечені порукою (договір від 01.03.2014 № 03830-00), та немає доказів виконання безпосередньо відповідачем таких зобов'язань, що не звільняє відповідача від виконання ним зобов'язань за спірним договором.

Водночас не отримав підтвердження і довід скаржника про відсутність підстав для стягнення пені, оскільки апеляційний господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, дослідив і перевірив, у тому числі, розрахунок заявленої до стягнення суми пені та, урахувавши положення законодавства щодо порядку її нарахування, розміру, який на законодавчому рівні обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України, періодів нарахування та позовну давність до вимог про стягнення пені, про застосування якої заявив відповідач, визнав розрахунок позивача обґрунтованим і законним лише у частині нарахування і стягнення з відповідача 11 467,61 грн пені.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Крім того, усім доводам скаржника, наведеним у касаційній скарзі, вже було надано оцінку господарськими судами і мотивовано їх відхилено.

Верховний Суд зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 150 781,09 грн боргу, 22 402,93 грн інфляційних втрат, 5 430, 35 грн - 3 % річних, виходячи із того, що відповідачем не було сплачено своєчасно та у повному обсязі вартість отриманої електроенергії за договором від 01.04.2002 у спірному періоді.

Разом із тим, скасовуючи судове рішення у частині стягнення з відповідача 122 337,19 грн пені та відмовляючи у позові в цій частині, апеляційний господарський суд визнав, що таке нарахування не ґрунтується на вимогах законодавства і позивачем пропущено позовну давність за вимогами про нарахування пені в окремих періодах, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Апеляційним господарським судом установлено, що 01.04.2002 між ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" - енергопостачальною організацією та ТОВ "Атлас" - споживачем укладено договір, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати електричну енергію, а споживач - своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію.

Пунктом 3.3 цього договору передбачено обов'язок енергопостачальної організації підтверджувати обсяг поставленої споживачеві електроенергії за звітний місяць та оформляти акти прийняття-передачі електроенергії зі споживачем першого числа місяця, наступного за звітним.

У свою чергу, за умовами пункту 6.1 договору від 01.04.2002 споживач зобов'язаний вносити плату за електроенергію до уповноваженого банку на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації.

Згідно з пунктом 6.2 зазначеного договору споживач здійснює попередню оплату до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. Кінцевий розрахунок здійснюється споживачем в п'ятиденний строк після отримання платіжної вимоги від енергопостачальної організації. У разі несвоєчасної сплати за платіжним документом споживачеві нараховується пеня в розмірі 1 відсотка від суми боргу за кожен день затримки.

У подальшому, споживач та енергопостачальна організація неодноразово вносили зміни до договору від 01.04.2002, що оформлено відповідними додатковими угодами. Зокрема, додатковою угодою від 01.03.2014 № 9 до договору від 01.04.2002 внесені зміни до його пунктів 6.1, 6.2 та викладено ці пункти в іншій редакції, за змістом якої споживач зобов'язаний вносити плату за використану активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії, яку надала енергопостачальна організація, виключно грошовими коштами на розрахункові рахунки ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" згідно з договором поруки від 01.03.2014 та на підставі самостійно отриманих в енергопостачальної організації оформлених акта прийому-передачі електроенергії та платіжних документів. Плату за використання електричних мереж споживач зобов'язаний вносити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на поточний рахунок енергопостачальної організації. У разі прострочення розрахунків за договором споживачеві нараховується пеня у розмірі 1 процента від суми боргу за кожен день прострочення.

01.03.2014 між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" - постачальником електроенергії, ТОВ "Атлас" - поручителем та ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" - боржником укладено договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником грошового зобов'язання за договором від 01.01.2002, укладеним між кредитором і боржником, з оплати за спожиту активну і реактивну електроенергію.

Згідно з пунктом 2.2 договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язань з оплати поточних платежів поручитель зобов'язується протягом 3-х днів із дня отримання повідомлення виконати ці зобов'язання перед кредитором відповідно до порядку розрахунків, установленого основним договором.

Пунктом 2.3 договору поруки передбачено, що грошові зобов'язання визнаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Додатковою угодою від 30.12.2014 № ДЕ-001/03830-00 пункт 14 договору поруки викладено у такій редакції: "Договір набуває чинності з 01.03.2014 і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання грошових зобов'язань".

Апеляційний господарський суд установив, що на виконання умов договору від 01.04.2002 ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" упродовж вересня-грудня 2015 року та січня-березня 2016 року поставило відповідачеві електроенергію на загальну суму 150 781,09 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі електричної енергії, підписаними представниками сторін за кожний місяць зазначених періодів окремо без заперечень і зауважень. При цьому вартість поставленої електроенергії за цими актами визначено підприємством без урахування плати за послуги з використання електричних мереж, тобто за поставлену активну електричну енергію та за перетоки реактивної електричної енергії.

Також суд апеляційної інстанції установив, що відповідачем не було своєчасно та у повному обсязі сплачено вартість отриманої електроенергії за договором від 01.04.2002, що стало підставою для звернення із позовом у цій справі про стягнення з відповідача спірних сум боргу, пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма кореспондує положенням пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 546 зазначеного Кодексу передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом із тим, згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи судовий розгляд, установив, що відповідач у спірному періоді (вересень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року) отримав від позивача електричну енергію; підтверджених документально обсягів отриманої електроенергії відповідач у встановлений термін не оплатив, що свідчить про порушення ним зобов'язання за укладеним договором; заборгованість відповідача у спірному періоді становить 150 781,09 грн (тобто суму, заявлену до стягнення). При цьому суд апеляційної інстанції, установивши факт прострочення відповідачем оплати за отриману електроенергію за договором від 01.04.2002, перевіривши розрахунок спірних сум інфляційних втрат, 3 % річних і пені, урахувавши положення законодавства щодо порядку нарахування цих сум, у тому числі пені, її розміру, періодів, за який здійснено нарахування, спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, про застосування якої заявив відповідач, визнав обґрунтованим стягнення з відповідача за спірний період 22 402,93 грн інфляційних втрат, 5 430,35 грн - 3 % річних та 11 467,61 грн пені (тобто у перерахованому судом розмірі). Доказів зворотного відповідачем надано не було, як і не спростовано обставин, установлених судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів зазначає, що оскаржену постанову у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи касаційної скарги цього не спростовують та не впливають на результат вирішення спору за встановлених судом обставин; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Оскільки підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі № 904/4880/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак