Постанова

від 12.06.2018 по справі 910/20142/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/20142/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Новик Є.М.,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: Слуцька Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2018р., м. Київ (повний текст складено 19.03.2018р.) у справі №910/20142/17 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.07.2016р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідачів про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.07.2016р., укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено іпотечний договір. У подальшому у зв'язку із невиконанням Відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором Позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки.

У той же час між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір про відступлення право вимоги до Позивача згідно ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку". На думку Позивача, вказаний договір укладений в порушенням вимог ст.513 Цивільного кодексу України, оскільки не посвідчено нотаріально, як і договір іпотеки, Також спірний договір не відповідає нормам ст.203 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, оскільки не містить всіх істотних умов, зокрема ціни права вимоги тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2018р. у справі №910/20142/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.07.2016р., укладений між Відповідачами. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн 00 коп. Стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн 00 коп.

Рішення мотивовано тим, що Відповідачем 1 було передано Відповідачу 2 право вимоги, яке випливає не тільки із приписів ч.3 ст.37 "Про іпотеку", але й безпосередньо з самого іпотечного договору №11/z від 22.06.2007р.

Місцевий суд вказав, що Відповідачами не надано доказів виконання зобов'язань, а саме, підтвердження того, що сума обумовлена сторонами у договорі про відступлення права вимоги, дійсно була перерахована на поточний рахунок відповідної сторони, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно укладений 01.07.2016р. між сторонами договір був спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, місцевим судом встановлено, що сторонами в оспорюваному правочині визначено обсяг права вимоги, проте не визначено її вартість.

З огляду на вказане, договір відступлення права вимоги, що укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не містить необхідної інформації, а містить лише посилання на обов'язок, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що зміст укладеного між сторонами договору відступлення права вимоги від 01.07.2016р. суперечить положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому, сторонами при відступленні не дотримано положення ст.513 Цивільного кодексу України щодо форми правочину.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент укладення спірного договору іпотечний договір був припинений, у зв'язку із набуттям Позивачем права власності на предмет іпотеки. Отже, зобов'язання за спірним договором виникло не на підставі договору іпотеки, а на підставі Закону України Про іпотеку .

Відповідач 2 зазначає, що статус за зобов'язаннями Позивача і Відповідача 1 в іпотечному договорі не відповідає статусу за зобов'язаннями за спірним договором. Отже, в даному випадку ст.513 Цивільного кодексу України не може бути застосована.

Крім того, на думку Відповідача 2, місцевим судом невірно було надано оцінку спірному договору щодо сплати Відповідачем 2 Відповідачу 1 коштів за даним договором. Так, Відповідач 2 зазначає, що відповідно до п.3.2.1 договору обов'язком Відповідача 2 є сплата суми, визначеної договором, після отримання її від Позивача. Тобто спірний правочин не передбачав виконання зобов'язання до наперед.

Відповідач 2 звертає увагу, що сторони є вільними в укладенні правочину відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, а тому сторони мають право відступити від положень законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, зокрема, щодо ціни права вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2018р.

08.05.2018р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, Позивач зазначає, що у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, припинилося право Позивача як іпотекодержателя, а не іпотечний договір. Також Позивач звертає увагу на те, що ст.37 Закону України Про іпотеку встановлює лише об'єктивне право, не ідентифікуючи особу іпотекодавця та іпотекодержателя. Ідентифікація вказаних осіб здійснюється на підставі договору іпотеки. З огляду на вказане, у даному випадку при укладенні спірного правочину необхідним є дотримання ст.513 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що Відповідачами при укладенні спірного правочину недотримано істотних умов правочину, а саме, не визначено вартість права вимоги, та умови договору не містять необхідної інформації, а містять лише посилання на обов'язок.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018р. виправлено описку, допущену в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р., а саме замість слів "Призначити справу до розгляду на 17.05.2018 року о 10:00 год." слід читати "Призначити справу до розгляду на 05.06.2018 року о 10:40 год.". У судовому засіданні 05.06.2018р. оголошено перерву до 12.06.2018р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив :

22.06.2007р. між ВАТ "ВТБ Банк" (правонаступником якого є Позивач) та ВАТ "Укрбурвод" (правонаступником якого є Відповідач 1) було укладено кредитний договір №11, відповідно до якого Позивач надав Відповідачу 1 грошові кошти в сумі 2800000 грн із строком кредитування до 12.12.2008р. та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18% річних.

У подальшому сторонами вносились зміни до кредитного договору №11 від 22.06.2007р., а саме, договорами про внесення змін №1 від 27.10.2008р., №2 від 27.10.2008р. та №3 від 21.11.2008р., якими, зокрема, внесено зміни щодо відсотків за користування кредитом, порядку зміни процентної ставки.

22.06.2007р. між ВАТ "ВТБ Банк" та ВАТ "Укрбурвод" було укладено іпотечний договір №11/z, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. зареєстрованим за №2319, згідно з яким в забезпечення зобов'язань за кредитним договором Відповідач 1 передав в іпотеку Позивачу комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: обл. Запорізька, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська 5.

13.05.2016р. право власності на майно - комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: обл. Запорізька, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська 5, зареєстровано за Позивачем на підставі договору іпотеки від 22.06.2007р. за №2319, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №59986994 від 26.05.2016р. внаслідок звернення Позивачем стягнення на дане іпотечне майно.

01.07.2016р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був підписаний договір про відступлення право вимоги, відповідно до умов якого Відповідач 1 відступає, а Відповідач 2 приймає на себе право вимоги до Позивача належне Відповідачу 1 згідно ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку" і стає кредитором за зобов'язанням Позивача перед Відповідачем 1, яке виникло, після набуття права власності Позивачем на предмет іпотеки, а саме, комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: обл. Запорізька, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська 5.

Згідно з п.1.2. договору Відповідач 2 отримує право замість Відповідача 1 вимагати від Позивача сплати грошової суми в розмірі визначеному в п.2.1.

Відповідно до п.2.1. договору відступлення права вимоги, передбачене цим договором, за зобов'язанням Позивача від Відповідача 1 до Відповідача 2 визначено сторонами в сумі 26472887,19 грн.

Згідно з п.2.3 договору грошові зобов'язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони.

Відповідно до п.2.4 договору Відповідач 2 зобов'язаний протягом 10 календарних днів із дати виконання на його користь зобов'язання Позивачем, письмово повідомити Відповідача 2 про таке виконання з зазначенням дати, суми і форми виконання із додаванням завірених Відповідачем 2 копій документів, що підтверджують таке виконання.

Згідно з п.3.2.1 договору до обов'язків Відповідача 2 входить: сплатити суму зазначену в п.2.1 цього договору після отримання її від Позивача частинами чи в повному обсязі.

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №11/1042 за позовом ВАТ ВТБ банк до ТОВ "Будівельна компанія "Укрбурвод" про стягнення 6938810,91 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за участю у справі третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: ТОВ "Хмельницьке управління № 13 "Електро" до ПАТ "ВТБ Банк" про стягнення 26472887 грн відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією з підстав позову Позивача вказує, що спірний договір уступки суперечить ст.513 Цивільного кодексу України, оскільки не посвідчений нотаріально, а отже укладений в іншій формі ніж договір іпотеки.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст.205 Форма правочину. Способи волевиявлення Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що формами правочину можуть бути або усна, або письмова форми правочину. Позивач помилково ототожнює нотаріальне посвідчення правочину з його формою та вважає, що нотаріально посвідчений правочин є окремою формою правочину.

Відповідно до ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Отже, формою вчинення нотаріально посвідченого правочину є письмова форма, при цьому законодавство не вимагає нотаріального посвідчення договору уступки, укладеного внаслідок уступки вимоги за нотаріально посвідченим правочином.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновками Позивача та місцевого суду, що уступлене Відповідачем 1 право вимоги випливає не тільки з приписів ч.3 ст.37 "Про іпотеку", але й безпосередньо з самого іпотечного договору №11/z від 22.06.2007р., проте не посвідчення спірного договору уступки нотаріально не є порушенням ст.513 Цивільного кодексу України та відповідно підставою для визнання його недійсним.

Другою підставою позову Позивача вказує, що спірний договір уступки суперечить нормам ст.203 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, оскільки не містить всіх істотних умов, зокрема ціни права вимоги тощо.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що недійсним може бути визнаний лише укладений сторонами правочин. Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору такий договір є неукладеним, відповідно не може бути визнаний недійсним у зв'язку з відсутністю самого об'єкту.

Отже, підписаний Відповідачами спірний договір не може бути визнаний недійсним з заявленої Позивачем підстави не досягнення Відповідачами згоди з усіх істотних умов цього договору.

Інших підстав для визнання спірного договору уступку недійсним Позивачем не вказано. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що позов Позивача з заявлених ним підстав не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2018р. у справі №910/20142/17 підлягає скасуванню, а у задоволенні вимог Позивача слід відмовити.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2018р. у справі №910/20142/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2018р. у справі №910/20142/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке управління №13 "Електро" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 34, офіс 40; ідентифікаційний код 37955470) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 2400 (дві тисячі чотириста) грн 00 коп.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 21.06.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов