Постанова

від 20.06.2018 по справі 826/13870/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13870/17 Суддя (судді) першої інстанції: Дегтярьова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - Тарасун О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Прі-1" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Гран-Прі-1" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2017 року № 0062091212.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішення від 10 січня 2018 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилався на те, що відповідно до звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, яка була подана позивачем 16 лютого 2017 року, граничний термін сплати спливав 11.03.2017, а кошти позивачем були фактично зараховані 31 березня 2018 року.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 04 вересня 2017 року відповідачем проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток ТОВ Гран-Прі-1 , за результатами якої складено акт № 6650/26-15-12-12-12/25265337.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік в розмірі 143331,00 грн., граничний термін сплати - 11 березня 2017 року, дата сплати - 31 березня 2017 року, кількість днів затримки - 20.

28 вересня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 вересня 2017 року № 0062091212, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 20 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143250,04 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 14325,04 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 126.1 статтi 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, 16 лютого 2017 року позивачем було подано електронну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстраційний номер № 9270084485), що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття податкової декларації від 16 лютого 2017 року.

В рядку № 19 декларації позивачем було визначено суму податку на прибуток за 2016 рік в сумі 143331,00 грн.

Згідно Протоколу Загальних зборів ТОВ Гран-Прі-1 від 01 березня 2017 року № 7 було прийнято рішення про вихід зі складу учасників нерезидента Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю Федеріка Трейдінг Лімітед (юридична особа за законодавством Республіки Кіпр) та передано частку Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Ей.Бі.Ейч. (юридична особа за законодавством України).

У зв'язку з втратою позивачем статусу підприємства з іноземними інвестиціями відповідачем було заведено облікову картку на позивача, як платника податку на прибуток приватних підприємств.

Платіжним дорученням від 10 березня 2017 року № 60 позивач сплатив 143331, 00 грн. податку на прибуток за 2016 рік на розрахунковий рахунок № 33117312700007.

В подальшому листом від 14 березня 2017 року № 04/2017 позивач просив перенести кошти, сплачені за вказаним вище платіжним дорученням на вірний рахунок № 33111318700007 у зв'язку заведенням на позивача облікової картки як платника податку приватних підприємств.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податку на прибуток приватних підприємств, наявної в матеріалах справи, сплата податку на прибуток в розмірі 143331,00 грн. була зарахована лише 31 березня 2017 року у зв'язку з перерахуванням з одного бюджетного рахунку на інший.

В абзаці 1 частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

При цьому, поняття єдиний казначейський рахунок визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

У відповідності до пункту 2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Крім того, згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Колегія суддів зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Оскільки всі суми грошового зобов'язання з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним судом України в постановах від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 02 грудня 2015 року (справа №21-3920а15), а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № К/9901/2649/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, однак помилкове зазначення рахунку, на який вказаний податок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений податковим законодавством строк, тому у даному випадку відповідачем помилково застосовано штрафні санкції до позивача.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20.06.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

А.Ю.Коротких