Постанова

від 21.06.2018 по справі 679/1199/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/1199/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Базарник Б.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

21 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадської організації "Нетішинська самооборона" на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Нетішинська самооборона" до Нетішинської міської ради Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року громадська організація "Нетішинська самооборона" звернулась до суду із адміністративним позовом до Нетішинської міської ради Хмельницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.08.2017 року, просила визнати протиправними та скасувати рішення Нетішинської міської ради Хмельницької області:

-№15/754 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Енергетиків" від 22.07.2016 року;

-№15/755 "Про продаж земельної ділянки на вул. Енергетиків з аукціону під забудову" від 22.07.2016 року;

- №26/1443 "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін до Детального плану частини території промислової зони м. Нетішин" від 28.04.2017 року.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що діяльність громадських організацій спрямована не лише на задоволення інтересів її членів, а й покликана захищати суспільні інтереси. Об'єкти культурної спадщини є надбанням українського народу, а тому правовідносини в даній сфері стосуються прав будь-якого громадянина держави щодо збереження пам'ятника архітектури, а відтак апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні рішення відповідача не порушують прав та не стосуються інтересів позивача.

Стосовно висновку суду першої інстанції про неможливість скасувати акти індивідуальної дії, які вичерпали свою дію, апелянт вказав на те, що рішення, які не відповідають Конституції України та законам України, можуть бути скасовані в судовому порядку.

Від відповідача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

20.06.2018 року до початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.

Рішенням Нетішинської міської ради №65/1549 від 28.11.2014 року виконавчому комітету Нетішинської міської ради надано дозвіл на розроблення Детального плану частини території промислової зони міста Нетішина.

На виконання цього рішення, рішенням Нетішинської міської ради №76/1896 від 30.07.2015 року затверджено Детальний план частини території промислової зони м.Нетішин, розроблений авторським колективом ДП УДНДІПМ Дніпромісто імені Ю.М. Білоконя.

Рішенням Нетішинської міської ради №3/38 від 10.12.2015 року включено земельну ділянку площею 3,0 га по вул.Енергетиків у м.Нетішин, землі житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, до переліку земельних ділянок, які виставляються для продажу на аукціоні або права на які виставляються для такого продажу; затверджено перелік земельних ділянок, які виставляються для продажу на аукціоні або права на які виставляються для такого продажу, згідно з додатком; надано територіальній громаді м.Нетішин в особі Нетішинської міської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га із земель запасу житлової та громадської забудови; доручено виконавчому комітету Нетішинської міської ради провести конкурсний відбір виконавців робіт із землеустрою, розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати його на розгляд міської ради.

В подальшому, рішенням №15/754 від 22.07.2016 року Нетішинської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,0 га по вул.Енергетиків (кадастровий номер НОМЕР_1), визначеної для продажу на конкуретних засадах (земельних торгах) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, та вирішено здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку.

Водночас, 22.07.2016 року Нетішинською міською радою №15/755 прийнято рішення про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки по вул.Енергетиків площею 3,0 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка становить 1722600,00 грн. відповідно до висновку про вартість земельної ділянки від 22.06.2016 року; затвердити стартову ціну продажу на земельних торгах (аукціоні) земельної ділянки по вул.Енергетиків площею 3,0 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що становить 1722600,00 грн., яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Нетішин та призначена для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку; затвердити крок аукціону на рівні 2% відсотків від стартової ціни продажу земельної ділянки, що становить 34452,00 грн.; розмір гарантійного внеску для участі на аукціоні на рівні 5% від стартової ціни продажу земельної ділянки, що становить 86130,00 грн.; земельну ділянку за адресою: м.Нетішин, по вул.Енергетиків площею 3,0 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, продати на земельному аукціоні у власність; визначено додаткові умови аукціону з продажу земельної ділянки, розмір та порядок відшкодування виконавцю земельних торгів вартості підготовки лоту, розмір та порядок виплати винагороди виконавцю за надані послуги та ін.

25.10.2016 року відбувся земельний аукціон з продажу у власність земельної ділянки в м.Хмельницькому по вул.Енергетиків площею 3,0га (кадастровий номер НОМЕР_1), цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Згідно протоколу №1 проведення земельного аукціону з продажу у власність земельної ділянки по лоту №1 від 25.10.2016 року переможцем аукціону визнано ОСОБА_2 і в подальшому з останнім Нетішинською міською радою укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1). Речове право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 25.10.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Нетішинської міської ради №26/1443 від 28.04.2017 року затверджено містобудівну документацію Внесення змін до Детального плану частини території промислової зони м.Нетішин , розроблену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішеннями відповідача №15/754 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Енергетиків" від 22.07.2016 року, №15/755 "Про продаж земельної ділянки на вул. Енергетиків з аукціону під забудову" від 22.07.2016 року та №26/1443 "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін до Детального плану частини території промислової зони м. Нетішин" від 28.04.2017 року, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що спірні рішення відповідача порушують права громадської організації "Нетішинська самооборона" чи стосуються її інтересів.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вказує на слідуюче.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами пунктів 18 та 19 ч.2 ст.4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За правилами частини 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, рішенням відповідача від 22.07.2016 року №15/754 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Енергетиків" від 22.07.2016 року та в той же день прийнято рішення №15/755 про продаж цієї земельної ділянки з аукціону під забудову. В подальшому вищезазначена земельна ділянка куплена з аукціону ОСОБА_2, за яким 25.10.2016 року зареєстровано право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, станом на час розгляду справи відповідачем прийнято рішення, на підставі якого у третьої особи виникло речове право на земельну ділянку розташовану в м.Хмельницькому по вул. Енергетиків (кадастровий номер НОМЕР_1).

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14 та постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 369/13240/14-а.

Таким чином, зважаючи на те, що спірні рішення №15/754 та №15/755, які є ненормативними актами, що вичерпали свою дію після їх реалізації, то подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Висновку про те, що рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, і за результатами його реалізації у фізичної чи юридичної особи виникає право цивільне, може бути оскаржене в порядку цивільного судочинства, дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14-а (провадження № 11-113апп18).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що даний спір в частині визнання протиправними та скасування рішень Нетішинської міської ради №15/754 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Енергетиків" від 22.07.2016 року та №15/755 "Про продаж земельної ділянки на вул. Енергетиків з аукціону під забудову" від 22.07.2016 року, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі за правилами п.1 ч.1 ст.238 КАС України-закриттю.

Стосовно правомірності рішення Нетішинської міської ради №26/1443 "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін до Детального плану частини території промислової зони м. Нетішин" від 28.04.2017 року, колегія суддів вказує на наступне.

Так, в обгрунтуванні вказаної позовної вимоги, позивачем зазначено, що з графічної та текстових частин Детального плану частини території промислової зони м.Нетішин, розробленого авторським колективом Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст ДІПРОМІСТО імені Ю.М. Білоконя і затвердженого рішенням Нетішинської міської ради № 76/1896 від 30.07.2015 року, вбачається, що забудова має здійснюватись поза межами лісового масиву. Проте межі земельної ділянки, проект відведення якої затверджено рішенням відповідача від 22.07.2016 року № 15/754 винесені таким чином, що не охоплюють площі, на яких згідно Детального плану має бути розміщена Житлова група № 3, а повністю накладаються на міський ліс. Отже, рішення Нетішинської міської ради Хмельницької області від 22.07.2016 року № 15/754 суперечить містобудівній документації, а саме-Детальному плану.

Дані питання були предметом дослідження судового експерта Власюка В.В., яким на виконання ухвали Нетішинського міського суду від 13.12.2016 року складено висновок № 457/017 від 14.04.2017 року, відповідно до якого запроектоване в Детальному плані частини території промислової зони міста Нетішина від 2015 року реєстр.№01.467.804, затвердженому рішенням Нетішинської міської ради №76/1896 від 30.07.2015 року, розташування житлової зони №3 не відповідає розміщенню меж земельної ділянки площею 3,0 га з кадастровим номером 6810500000 по вул.Енергетиків в м.Нетішин, а саме - частина житлової зони площею 0,5266 га (5266 кв.м.) знаходиться поза межами вказаної земельної ділянки; земельна ділянка площею 3,0 га з кадастровим номером 6810500000 по вул.Енергетиків в м.Нетішин, згідно даних проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки накладається на зону міських лісових насаджень (міський ліс), який зазначений в Детальному плані частини території промислової зони міста Нетішина від 2015 року реєстр.№01.467.804, затвердженому рішенням Нетішинської міської ради №76/1896 від 30.07.2015 року, площа накладання становить 2,6835 га (26835 кв.м.).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, визначено статтею 264 КАС України.

Так, у частині другій вказаної статті зазначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.

Звертаючись до суду з позовом щодо законності нормативно-правового акта суб'єкта владних повноважень чи акта індивідуального характеру позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.

Відсутність у будь-кого, зокрема й у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15 липня 2014 року у справі № 21-273а14, від 3 лютого 2015 року у справі № 21-617а14, від 12 квітня 2017 року у справі №П/800/589/16.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача- суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року (справа П/9901/91/18 800/397/17), рішення Верховного Суду від 25.01.2018 (справа П/9901/5/18 800/399/17),

Між тим позивач не навів обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси в зв'язку з прийняттям рішення Нетішинської міської ради №26/1443 "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін до Детального плану частини території промислової зони м. Нетішин" від 28.04.2017 року, таких не встановлено і судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів позивача про те, що громадські організації покликані захищати суспільні інтереси, а тому громадська організація "Нетішинська самооборона" має право звернутись до суду у випадку виявлення порушення будь-яких соціальних, економічних, культурних та інших прав, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в Законі України Про громадські об'єднання від 22 березня 2012 року № 4572-VI (далі - Закон №4572).

Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч.ч.1, 3 ст.1 Закону №4572). Засновниками та членами (учасниками) громадської організації як виду громадського об'єднання є фізичні особи, які можуть утворювати громадську організацію зі статусом або без статусу юридичної особи (ч.ч.2, 3, 5 ст.1 Закону №4572).

Статтею 21 Закону України Про громадські об'єднання передбачено, права громадського об'єднання щодо здійснення своєї мети (цілей). Зокрема, пункт 2 частини 1 статті 21 Закону України Про громадські об'єднання передбачає право громадської організації звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Зі змісту Статуту Громадської організації Нетішинська самооборона слідує, що:

- відповідно до пункту 2.2.3 Статуту одним із основних напрямів діяльності цієї громадської організації є всебічне сприяння захисту конституційних прав та свобод громадян шляхом представництва їх інтересів в органах державної влади, місцевого самоврядування України, громадських організаціях України, інших держав та їх об'єднань, на міжнародних зборах, з'їздах, конференціях, надання інформаційної та методичної допомоги,

- відповідно пунктів 2.3.1 та 2.3.19 цього Статуту поряд з іншими завданнями цієї громадської організації є представництво і захист своїх законних інтересів та законних інтересів своїх членів у державних органах та в неурядових організаціях, звернення до правоохоронних органів та судів усіх ланок та інстанцій з питань оскарження дій, бездіяльності та рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, ні статтею 21 Закону України Про громадські об'єднання , ні іншими положеннями чинного законодавства не визначено право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, що оскаржуваними рішеннями відповідача порушено будь-які права чи законні інтереси цієї громадської організації, її членів або інших осіб, які звернулися за захистом свої прав чи законних інтересів до цієї громадської організації у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

За правилами пункту 3 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.315 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12.04.2018 року необхідно частково скасувати та в цій частині закрити провадження.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 6, 19, 33,243, 250, 264, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу громадської організації "Нетішинська самооборона" задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 квітня 2018 року у справі за позовом громадської організації "Нетішинська самооборона" до Нетішинської міської ради Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень скасувати в частині відмови в визнанні протиправними та скасування рішення Нетішинської міської ради Хмельницької області: №15/754 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Енергетиків" від 22.07.2016 року; №15/755 "Про продаж земельної ділянки на вул. Енергетиків з аукціону під забудову" від 22.07.2016 року та прийняти в цій частині нову постанову, якою провадження у справі, закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.