Постанова

від 19.06.2018 по справі 297/1445/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №297/1445/17

адміністративне провадження №К/9901/29081/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконавчого комітету Берегівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М. від 23 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Берегівської міської ради, у якому просили зобов'язати виконавчий комітет Берегівської міської ради Закарпатської області видати будівельний паспорт на реконструкцію літньої кухні під літерою М , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в окрему житлову квартиру.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що листом від 24 травня 2017 року № Т-401 Берегівська міська рада Закарпатської області відмовила позивачам у видачі будівельного паспорта на реконструкцію літньої кухні у житлову квартиру у зв'язку з ненаданням останніми засвідченої в установленому порядку згоди співвласників земельної ділянки на виконання відповідних будівельних робіт. Однак, на думку позивачів, законодавством згода співвласників необхідна у разі здійснення нового будівництва, а для реконструкції така згода не потрібна, у зв'язку з цим відмову виконавчого комітету на цій підставі вважають протиправною.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у видачі будівельного паспорта є протиправною, оскільки згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт існуючих об'єктів будівництва не потрібна для отримання будівельного паспорта на виконання зазначених видів будівельних робіт.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено, постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не зазначив, яким нормативно-правовим актом регулюється порядок видачі будівельного паспорта на виконання таких будівельних робіт, як реконструкція, реставрація або капітальний ремонт існуючих об'єктів будівництва. Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що будівельний паспорт позивачам на реконструкцію літньої кухні вже був виданий відділом містобудування та архітектури Берегівської міської ради 29 липня 2015 року, а внесення змін до будівельного паспорта відповідно до пункту 2.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 (далі - Порядок № 103) здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку та на умовах, визначених для його отримання, після подання документів, у числі яких, зокрема, засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржники зазначають, що апеляційний суд дійшов до неправильного висновку про те, що реконструкція літньої кухні, щодо якої позивачі звернулись до виконавчого комітету для отримання будівельного паспорта, є забудовою або перебудовою житлового приміщення у розумінні Порядку № 103, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про необхідність отримання згоди інших співвласників.

Від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому вказується на законність рішення апеляційного суду та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно розпорядження № 1635-ГЖ від 24 листопада 2010 року, згідно якого комісія по приватизації житла виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області передала у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

На підставі вищевказаного розпорядження виконавчим комітетом Берегівської міської ради Закарпатської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 16 грудня 2010 року, згідно якого вищевказана квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/2 кожному.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_3 від 23 травня 2017 року, земельна ділянка за кадастровим номером: НОМЕР_2, на якому розташована квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 26 серпня 2011 року позивачам надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції належних до квартири гаража, літньої кухні та веранди. У подальшому на підставі вищевказаного рішення відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради Закарпатської області видав позивачам будівельний паспорт на реконструкцію літньої кухні.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачі звернулися до Комунального підприємства Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради (далі - КП Берегівське БТІ БРР ), оскільки вирішили перевести належну до їхньої квартири літню кухню, позначену в технічному паспорті на квартиру від 19 квітня 2016 року літерою М , у житлову квартиру.

27 лютого 2017 року КП Берегівське БТІ БРР проведено технічний огляд літньої кухні, за результатами якого складено довідку від 07 березня 2017 року № 60, згідно якої переведення літньої кухні у житлову квартиру можливе.

27 лютого 2017 року експертом з технічного обстеження будівель і споруд складено акт технічного обстеження літньої кухні, згідно якого цей об'єкт можливо перевести в житлову квартиру без втручання в існуючі несучі конструктивні елементи будинку. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області із заявою про видачу їм будівельного паспорта на реконструкцію літньої кухні у житлову квартиру. На дане звернення листом № Т-401 від 24 травня 2017 року відмовлено у видачі будівельного паспорта на реконструкцію літньої кухні у зв'язку з ненаданням засвідченої в установленому порядку згоди співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на виконання відповідних будівельних робіт.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакету документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 1.2 Порядку № 103 визначено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входить:

заява на видачу будівельного паспорту зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у томі числі автономного, що плануються до застосування, тощо);

проект будівництва (за наявності);

засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Пунктом 2.2 Порядку № 103 передбачено, що у разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об'єктів), реалізація яких не перевищує граничнодопустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни.

Внесення змін до будівельного паспорта здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку та на умовах, визначених для його отримання, протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

заява на внесення змін до будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

примірник будівельного паспорта замовника;

ескізні наміри змін (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, фасади та плани поверхів нових об'єктів із зазначенням габаритних розмірів тощо);

засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) в обов'язковому порядку подається як для розміщення нових, так і реконструкції існуючих об'єктів будівництва.

Поняття реконструкції визначено у ДБН А.2.2-3-2012 Склад та зміст проектної документації на будівництво , затверджених наказом Мінрегіонрозвитку України від 03 березня 2012 року № 98. Так, у пункті 3.10 зазначених будівельних норм визначено, що реконструкція - це перебудова введених експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації для проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо). Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин.

Отже, виходячи із аналізу наведених правових норм у системному зв'язку з визначенням поняття реконструкція , колегія суддів дійшла висновку, що будівельний паспорт видається для будівництва та реконструкції об'єкта; однією із обов'язкових умов отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки є засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками будинку, у якому знаходиться квартира позивачів, щодо якої надійшло звернення про отримання будівельного паспорту на реконструкцію літньої кухні. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_2, на якому розташована квартира АДРЕСА_1.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що у силу положень статті 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 103 виконавчому комітету Берегівської міської ради для отримання будівельного паспорту на реконструкцію літньої кухні в числі інших документів має бути подана письмова згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку), оскільки такої згоди надано не було, виконавчий комітет правомірно відмовив у видачі будівельного паспорта.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У своєму рішенні у справі Ян та інші проти Німеччини (Jahn and Others v. Germany № 46720/99, № 72203/01 і № 72552/01) Європейський суд з прав людини зазначив: Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції містить три чітко сформульовані норми [три чітко сформульовані правила]: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та передбачає умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів… Ці норми не є окремими, а пов'язані між собою. Друга і третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, і, відповідно, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі .

У рішенні по справі Серявін та інші проти України Суд зауважив, що для цілей статті 1 Першого протоколу справедливе втручання у мирне володіння майном означає, зокрема, відповідність такого втручання нормам застосовного законодавства (№ 4909/04).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення апеляційного суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішенні апеляційного суду повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко