ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №826/5354/16
адміністративне провадження №К/9901/30905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі № 826/5354/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Старк Україна до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Старк Україна (далі - ТОВ Старк Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві) від 17.03.2016 №0027951203.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на положення статті 38 Податкового кодексу України, якою визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк та зазначає, що незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Податковий кодекс України не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, від стягнення такого податку.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 09.02.2015 ТОВ Старк Україна подано до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві декларацію з єдиного податку-юридичної особи за 2014 рік, у якій задекларовано суму податку до сплати у розмірі 5638,72 грн.; 10.05.2015 - за I квартал 2015 року, у якій задекларовано суму податку до сплати у розмірі 5206,52 грн.; 25.07.2015 - за півріччя 2015 року, у якій задекларовано суму податку до сплати у розмірі 11543,89 грн.; 06.11.2015 - за 3 квартали 2015 року, у якій задекларовано суму податку до сплати у розмірі 9138,62 грн.
ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з єдиного податку третьої групи за 2014 рік, I квартал, півріччя та 9 місяців 2015 року, про що складено акт від 16.03.2017 №1739/26-52-12-03-24-36563939.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України внаслідок порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.03.2016 №0027951203, відповідно до якого на позивача накладено штраф у розмірі 20 %, що складає 5799,44 грн. за платежем Єдиний податок з юридичних осіб у зв'язку із встановленням порушення граничних строків сплати сум грошових зобов'язань, визначених пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: за затримку на 89, 179, 89, 92, 183, 91 календарних дні сплати грошових зобов'язань в розмірі 5638,72 грн., 5638,72 грн., 5206,52 грн., 11543,89 грн., 11543,89 грн. та 9138,62 грн. відповідно.
Згідно з пунктом 49.18 статті 48 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, яким визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 Податкового кодексу України).
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).
Згідно положень статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник податку не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату податку, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати такого податку.
За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Судом попередніх інстанцій встановлено, що з метою сплати податкового зобов'язання з єдиного податку 10.02.2015 ТОВ Старк Україна було подано до Філії Центральне РУ АТ Банк Фінанси та Кредит м. Київ платіжне доручення №14 на суму 5638,72 грн., призначення платежу - *;101;36563939; Єдиний податок (5%) за 4 кв. 2014 року, отримувач платежу - ГУ ДКСУ у м. Києві. Дане платіжне доручення містить відмітку Філії Центральне РУ АТ Банк Фінанси та Кредит відділення №14 м. Київ про його одержання 10.02.2015р.
Крім того, позивачем було подано:
- 19.05.2015 до Філії Центральне РУ АТ Банк Фінанси та Кредит м. Київ платіжне доручення №16 на суму 2656,52 грн., до АТ Укрсиббанк платіжне доручення №54 на суму 2550,00 грн., всього на суму 5206,52 грн. з призначення платежу Єдиний податок (4%) за І кв.2015 року;
- 17.08.2015 до відділення №784 АТ Укрсиббанк платіжне доручення №101 на суму 11543,89 грн. з призначення платежу - Єдиний податок (4%) за 2 кв.2015р.;
- 19.11.2015 до відділення №784 АТ Укрсиббанк платіжне доручення №101 на суму 9138,62 грн., з призначення платежу - Єдиний податок (4%) за 3 кв.2015 року.
Оскільки, з незалежних від позивача причин платіжні доручення не були виконанні, позивач листами від 07.03.2015, 26.05.2015 повідомило податковий орган про вказані обставини.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач виконав усі дії, які від нього залежали, для належного виконання податкових зобов'язань, а саме: своєчасно - 10.02.2015, 19.05.2015, 17.08.2015 та 19.11.2015, тобто у строки, встановлені пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, подав до банківських установ платіжні доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань по сплаті єдиного податку.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком розрахункового документа позивача на виконання, а відтак платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати єдиного податку.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2018 |
Оприлюднено | 22.06.2018 |
Номер документу | 74820758 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Хохуляк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні