Постанова

від 17.05.2018 по справі 521/6806/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/692/18

Номер справи місцевого суду: 521/6806/16-ц

Головуючий у першій інстанції

Гуревський В. К.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

переглянувши цивільну справу №521/6806/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року у складі судді Гуревського В.К., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 11 квітня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що шлюб з ОСОБА_4 уклав 29 грудня 1986 року, за час шлюбу за спільні кошти набуто квартиру АДРЕСА_1, гараж АДРЕСА_3, розташований на розі АДРЕСА_3 на ділянці, що знаходиться у користуванні громадського об'єднання Радісна . Посилаючись на відмову в поділі спільного майна, перешкоди у доступі до квартири, позивач ОСОБА_2 просив поділити як спільну сумісну власність подружжя квартиру АДРЕСА_1, гараж АДРЕСА_3, розташований на розі АДРЕСА_3 на ділянці, що знаходиться у користуванні громадського об'єднання Радісна , визнавши за ним в порядку поділу майна право власності на ? частку вказаного майна (а.с.1-3).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2016 року відкрито провадження у справі (а.с.26-27).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, просила застосувати позовну давність, мотивуючи тим, що шлюб розірвано судовим рішенням 21 березня 2005 року, позов про поділ майна подано у квітні 2016 року (а.с.90-91).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності (а.с.183-188).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у неправильному встановленні обставин перебігу позовної давності, що призвело до безпідставності застосування наслідків спливу позовної давності.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник в інтересах ОСОБА_4 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтувала доведеністю спливу позовної давності для звернення ОСОБА_2 до суду з вимогою про захист свого суб'єктивного права.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_2, 1963 року народження, та ОСОБА_4, 1959 року народження, (дошлюбне прізвище ОСОБА_7) уклали шлюб 29 грудня 1986 року (а.с.7).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року у справі №2-1386/2005 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 розірвано шлюб. Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_4 отримано 29 червня 2005 року, розірвання шлюбу Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано 29 червня 2005 року за актовим записом №257. Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2016 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року залишено без змін (а.с.63, 88, 89, 100-103).

ОСОБА_4, 1959 року народження, уклала шлюб з ОСОБА_10, 1961 року народження; шлюб зареєстровано відділом ЗАГС адміністрації Дмитрівського району Орловської області 25 квітня 2009 року, актовий запис №11 (а.с.87).

Квартира АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 кв.м житловою площею 31,0 кв.м в АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва НОМЕР_1 на право власності на квартиру, виданого 23 жовтня 1997 року Управління по обліку, розподілу та реалізації житлової площі виконавчого комітету міської ради, належала на праві приватної власності ОСОБА_7 (Свідоцтво видано на підставі: технічного паспорту; договору №6 про сумісне будівництво житлових будинків від 20 вересня 1994 року; акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 в житловому АДРЕСА_1 від 4 лютого 1997 року) (а.с.68-72).

Згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, зареєстрованого на Одеській новій біржі 10 січня 1998 року за №28/98, ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 жовтня 2007 року в справі №2-5663/2007 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 визнано дійсним зареєстрований на Одеській новій біржі 10 січня 1998 року за №28/98 Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_4 придбала у власність вказану квартиру (а.с.8, 73-74).

Згідно рішення правління громадської організації Радісна від 7 квітня 2016 року №2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_2, виданого Овідіопольською державною адміністрацією 23 березня 1999 року, громадська організація Радісна (код 13914641) є постійним користувачем земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_3; гараж АДРЕСА_3 належить на праві особистої власності ОСОБА_4. За умовами Статуту ГО Радісна наявність у особи гаражу на території організації передбачає членство в громадській організації (а.с.9, 10-13, 104, 156-158).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8

В ході апеляційного перегляду справи нових доказів не надано.

Спірними є правовідносини поділу майна подружжя, з чим суд першої інстанції визначився правильно.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбу перебували з 29 грудня 1986 року, розірвання шлюбу на підставі судового рішення зареєстровано 29 червня 2005 року, з 25 квітня 2009 року ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Квартиру АДРЕСА_1 набуто у власність на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 10 січня 1998 року, відтак, вказане нерухоме майно є таким, що набуто за час шлюбу.

Документи на конструкцію гаражу, що знаходиться на території громадської організації, відсутні, дата набуття конструкції гаражу (будівельних матеріалів тощо), рівно як і вартість таких не встановлені. Крім довідки ГО Радісна про членство ОСОБА_4 в організації, яке надало їй право розмістити на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ГО Радісна , конструкції гаражу, інших доказів щодо цього майна не надано. Проте, позивач заявляє, відповідач не заперечує щодо гаражу як рухомої речі набутої за час шлюбу, відтак, суд виходив з того, що дана річ (майно) є таким, що набуто за час шлюбу.

Відповідно до положень статі 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на час набуття у власність, зокрема, квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, вважалось його спільною сумісною власністю. Такі ж підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя містить і нині діючий Сімейний кодекс України (ст.60 СК). Оскільки вимоги про поділ майна подружжя заявлено в період дії Сімейного кодексу України, то виниклі правовідносини поділу майна подружжя (колишнього подружжя) регулюються нормами Глави 8 Сімейного кодексу України, з чим суд першої інстанції визначився правильно.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ст.72 СК України).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано у 2005 року; вимоги про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, заявлено 11 квітня 2016 року, тобто вимоги про поділ майна заявлено після розірвання шлюбу, відтак, до таких вимог підлягають застосування правила частини 2 статті 72 СК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). У сенсі даної норми матеріального права передбачено два загальних правила початку перебігу позовної давності: 1)позовна давність починає свій перебіг від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права; 2)перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про особу, яка порушила право. Тобто, законодавець не вимагає від особи, право якої порушено, вжиття якихось спеціальних активних дій, спрямованих на встановлення факту порушення її права; особі достатньо довести, що за вказаних обставин вона не могла дізнатися про порушення свого права.

У розумінні ж положень статті 72 СК України, яка регулює застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, першою умовою застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, є розірвання шлюбу; другою умовою застосування позовної давності є порушення права на майно одним із співвласників.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України).

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

ОСОБА_2 доведено існування суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимоги, як то права спільної сумісної власності на майно, придбане під час шлюбу; ОСОБА_2 не надано доказів належності спірного майна на праві особистої власності, а, відтак, не спростовано право спільної сумісної власності колишнього подружжя на майно, придбане під час шлюбу, проте заявлено про застосування судом позовної давності, при тому заяву зроблено до винесення рішення судом першої інстанції.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, апеляційна скарга містить доводи саме щодо цих підстав відмови в позові, відтак, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, перевіряється наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Так, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано судовим рішенням від 21 березня 2005 року, розірвання шлюбу зареєстровано 29 червня 2005 року, відтак, перебіг загальної позовної давності тривалістю у три роки за визначеним частиною 1 статті 261 ЦК правилом з урахуванням наявності передбаченої частиною 2 статті 72 СК України умови як то розірвання шлюбу, починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, в даному випадку порушенням права на майно другим із подружжя як то ОСОБА_4

В порядку доведення порушення права ОСОБА_2 посилається на те, що йому відмовлено у доступі до квартири дружиною сина ОСОБА_8 2 квітня 2016 року за вказівкою по телефону ОСОБА_4, і саме з цієї дати починається порушення права.

Дані доводи не приймаються з огляду на наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований з 2 жовтня 2001 року та проживає за адресом: Вінницька область, Крижопільський район, с. Вербка. Місце проживання ОСОБА_2 ніколи не було зареєстровано (в тому числі й в період шлюбу) в квартирі АДРЕСА_2. ОСОБА_2 не надано доказів користування квартирою після розірвання шлюбу, сплати житлово-комунальних послуг, понесення витрат на утримання майна в належному стані, ремонт майна тощо.

ОСОБА_4, син сторін ОСОБА_8 підтвердили не проживання ОСОБА_2 в квартирі, не прийняття ним участі в утримання майна. ОСОБА_4 не визнала посилання на те, що право ОСОБА_8 на майно було порушено лише 2 квітня 2016 року відмовою у доступі до квартири. ОСОБА_2 не доведено існування обставин, з огляду на які він не міг дізнатися про порушення свого права власності після розірвання у 2005 році шлюбу. Відмова у наданні квартири у користування іншим особам, зокрема, сім'ї ОСОБА_13, не є належним доказом перебігу позовної давності, оскільки це не є порушенням права ОСОБА_2 на майно.

Не приймається посилання ОСОБА_2 на те, що апеляційним судом рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року в справі №2-1386/2005 про розірвання шлюбу переглянуте лише 8 вересня 2016 року, а тому вимоги про поділ майна подружжя ним подано з дотриманням строку позовної давності. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду про розірвання шлюбу, апеляційний суд встановив, що з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_4 до суду звернулася у грудні 2004 року, обгрунтовувала вимоги тим, що сімейні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, разом не проживають через неналежну поведінку чоловіка. Перевіряючи доводи щодо повідомлення відповідача у справі про розірвання шлюбу, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 про розгляд справи про розірвання шлюбу був належним чином повідомлений отриманням 1 березня 2005 року судової повістки; справа про розірвання шлюбу не містить заперечень ОСОБА_2 проти розірвання шлюбу. Крім того, судове рішення про розірвання шлюбу виконано, розірвання шлюбу зареєстровано уповноваженими на то органами у 2005 року, у 2009 році ОСОБА_4 уклала шлюб з іншою особою, доказів того, що ці обставини не були відомі ОСОБА_2 і що він до 2016 року вважав, що має сім'ю з ОСОБА_4, не надано. Сама по собі реалізація стороною права на апеляційне оскарження судового рішення не скасовує рішення, значення має результат перегляду справи.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо початку перебігу позовної давності з 21 березня 2005 року, оскільки іншого належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджено. Саме з цього часу ОСОБА_2 повинен був дізнатися про порушення свого майнового права на майно, зареєстроване за колишньою дружиною, яка в подальшому створила нову сім'ю і не підтримує ніяких стосунків з колишнім чоловіком. Крім того, має місце таке, що набрало законної сили, рішення Київського районного суду м. Одеси від 2 жовтня 2007 року в справі №2-5663/2007 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого 10 січня 1998 року на Одеській новій біржі, яким вказаний біржовий договір визнано дійсним та визнано набуття за цим договором права власності на квартиру ОСОБА_4

Тобто, розірвання шлюбу 21 березня 2005 року, державна реєстрація розірвання шлюбу 29 червня 2005 року, укладення ОСОБА_4 іншого шлюбу 25 квітня 2009 році, не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі з часу припинення шлюбних відносин та звернення ОСОБА_4 у грудні 2004 року до суду з позовом про розірвання шлюбу, не підтримання стосунків між колишнім подружжям, реєстрація з 2001 року постійного місця проживання ОСОБА_2 в с. Вербка Вінницької області та фактичне проживання там, чинність судового рішення від 2 жовтня 2007 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири та набуття на підставі такого права власності на квартиру, належність спірної квартири до її продажу брату ОСОБА_14 ОСОБА_7 тощо в своїй сукупності підтверджують те, що ОСОБА_2 дізнався чи принаймі повинен був дізнатися про порушення свого майнового права на спільне майно колишнього подружжя задовго до звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

З огляду на викладене, звернення до суду з вимогами про поділ майна подружжя 11 квітня 2016 року є зверненням з пропуском строку позовної давності.

Правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2018 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков