Рішення

від 22.06.2018 по справі 914/492/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.06.2018Справа №  914/492/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні рішення» до Приватного підприємства «С-Бейс» про стягнення 27 791,85 грн.,            ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні рішення» (надалі – ТОВ «Українські інженерні рішення») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «С-Бейс» (надалі – ПП «С-Бейс») про стягнення 27 791,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на виконання робіт №29/06/17 від 29.06.2017, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі                          17  000,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 8  227,70 грн., інфляційних у розмірі 1   641,30 грн. та 3% річних у розмірі 922,85 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2018 справу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання. Зазначена ухвала суду вручена відповідачу 10.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0103046478570, а також, факт чого встановлено судом в ухвалі господарського суду міста Києва від 31.05.2018. 29.05.2018 до канцелярії суду представником ПП «С-Бейс» подано відзив на позовну заяву, проте подано з пропуском встановленого в ухвалі про відкриття провадження у справі строку, оскільки останнім днем для подання відзиву є 25.05.2018, про поважні причини пропуску такого строку відповідач суду не повідомив. За таких обставин, поданий ПП «С-Бейс» відзив на позовну заяву залишається судом без розгляду. 11.06.2018 через канцелярію суду від ТОВ «Українські інженерні рішення» надійшла відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, а також заперечує проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. 21.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Приватного підприємства «С-Бейс», в яких відповідачем висловлено свою правову позицію стосовно викладених позивачем у відповіді на відзив обставинам. У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд на підставі ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про вирішення даного спору за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. 29.06.2017 між ТОВ «Українські інженерні рішення» (виконавець) та ПП «С-Бейс»   (замовник) був укладений договір на виконання робіт №29/06/17 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені п. 2.1 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи. Згідно з п. 2.1 Договору виконавець виконує роботи з виготовлення автомата для приготування арматурних кілець  та здійснює навчання персоналу замовника по використанню автомата для виготовлення арматурних кілець. Пунктом 5.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що загальна вартість робіт за договором становить 312   000,00 грн. у тому числі ПДВ 52   000,00 грн. Відповідно до 5.2 Договору термін оплати: протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору – передплата у розмірі 312   000,00 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою здійснення передплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок виконавця. На виконання умов Договору, відповідачем сплачено позивачу аванс в загальному розмірі 295   000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із внесення передоплати згідно Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17 000,00 грн. Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Матеріалами справи підтверджується (банківські виписки з рахунку позивача), що  відповідачем було сплачено позивачу передоплату згідно Договору у загальному розмірі 295   000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору відповідач мав сплатити позивачу 312  000,00 грн. до 04.07.2017, проте сплатив лише 295  000,00 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 17 000,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 24.11.2017 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками їх підприємств. Пунктом 5.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що підписання акту прийому-передачі представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до виконавця з його боку. Відтак, позивачем виконані, а відповідачем прийняті за відсутністю будь-яких претензій   роботи згідно Договору. Стосовно тверджень відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив, щодо удаваності п. 5.2 Договору та зміну умов Договору відповідно до справжньої волі та намірів сторін суд відзначає наступне. За приписами   ст. 235 Цивільного кодексу України   удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова конструкція      статті 235 Цивільного кодексу України      передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 28.03.2018р. по справі №923/474/17. Суд відзначає, що рішення про удаваність правочину в матеріалах справи відсутнє, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін в Договорі  на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені Договором. Окрім того, в п. 10.4 Договору передбачено, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленості сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Відповідно до п. 10.5 Договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді до цього договору. Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зміни у Договір можуть бути внесені тільки за домовленості сторін, які оформлюються додатковою угодою, проте додаткових угод до Договору суду не надано, а відтак доводи відповідача про встановлення іншої домовленості умов оплати за Договором, ніж та, що визначена в п. 5.2, оцінюються судом критично. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Українські інженерні рішення» про стягнення з ПП «С-Бейс» заборгованості у розмірі 17   000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 227,70 грн., інфляційних у розмірі 1   641,30 грн. та 3 % річних у розмірі 922,85 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 03.07.2017 по 19.03.2018. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві неустойку в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Із змісту зазначеного пункту Договору вбачається, що за своєю правовою природою передбачена неустойка є пенею. Суд відзначає, що позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 03.07.2017 до 04.07.2017 та з 05.01.2018 по 19.03.2018 виходячи з наступного. Умовами Договору (п. 5.2) визначено, що передплата має бути внесена відповідачем протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору. Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, строк на внесення відповідачем передплати починається з 30.06.2017, а закінчується 04.07.2017, враховуючи, що 01.07.2017 та 02.07.2017 є неробочими днями, тобто прострочка відповідачем виконання грошового зобов'язання згідно Договору почалась з 05.07.2017, а відтак з 03.07.2017 по 04.07.2017 пеня нарахована безпідставно. Крім того, положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, позивачем нарахована пеня поза межами шести місяців. З огляду на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 6   978,47 грн. нарахованої за період з 05.07.2017 по 04.01.2018. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 922,85 грн. та інфляційних у розмірі 1 641,30 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП «С-Бейс» на користь ТОВ «Українські інженерні рішення»  заборгованості у розмірі 17   000,00 грн., пені у розмірі 6 978,47 грн., 3% річних у розмірі 922,85 грн. та інфляційні у розмірі 1 641,30 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 1 249,23 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні рішення»  задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства «С-Бейс» (02002, м. Київ, вул. Євгена  Сверстюка, будинок 21, кімната 83; ідентифікаційний код 38648846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні рішення» (79035, м. Львів, вул. Зелена, будинок 251; ідентифікаційний код 40071810) заборгованість у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 978 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 1   641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 30 коп., 3 % річних у розмірі 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий