Постанова

від 11.06.2018 по справі 911/3745/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа№ 911/3745/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна

на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2018р. (повний текст складено 07.03.2018р.)

по справі № 911/3745/17 (суддя - Ейвазова А.Р.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку Голосіївський

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2,

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулась до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна про витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2013р., а тому наявні правові підстави для витребування її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2018р. позов задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна на користь прокуратури Київської області витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 1 600,00грн. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності держави поза волею особи, яка розпоряджається нею і набута у власність відповідачем - ТОВ Лоджик Україна від особи, яка не мала права її відчужувати, оскільки набула її незаконно, а тому прокурором на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України правомірно заявлено до суду вимогу про витребування її з незаконного володіння відповідача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмежено відповідальністю Лоджик Україна звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2018р. по справі №911/3745/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив право відповідача на захист своїх прав та інтересів, оскільки відмовив у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, проігноровано преюдиційні обставини та ст. 210 Господарського процесуального кодексу України при дослідженні акту перевірки дотримання земельного законодавства від 24.09.2016р. №А218/80.

На думку апелянта, суд першої інстанції мав дослідити матеріали інвентаризації та відновлення меж селища, затверджені рішенням Коцюбинської селищної ради від 06.11.2009р. №170.

ТОВ Лоджик України вказує на порушення судом ст. 58 Конституції України, оскільки надав зворотну дію в часі Указу виконуючого обов'язки Президента України від 01.05.2014р. №446/2014.

Відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави за її волі, та не перебувала у володінні Кабінету Міністрів України.

Також апелянта посилається на оскарження прокуратурою рішення Коцюбинської селищної ради від 06.11.2009р. №170 та те, що у 2014р. уповноважені державою органи без згоди власника включили спірну земельну ділянку до складу Національного природного парку Голосіївський , після чого використала вказану обставину як підставу для витребування спірної земельної ділянки у відповідача у 2017р.

Втручання держави в право відповідача мирно володіти своїм майно хоча і переслідувало суспільний інтерес, однак мало явно непропорційний характер, а застосовані державою способи втручання в майно явно не відповідають суспільному інтересу, на захист якого вони застосовувалися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018р. відкрито апеляційне провадження.

Прокуратура Київської області заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що було порушено права Кабінету Міністрів України як власника земельної ділянки у зв'язку із перевищенням Коцюбинською селищної ради повноважень щодо розпорядження землею, що встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2013р. №367/1511/13-ц.

З урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та положень Лісового кодексу України спірна земельна ділянка була і залишається землями лісогосподарського призначення.

На даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду - національного природного парку Голосіївський , повністю вкрита лісовими насадженнями.

Кабінет Міністрів України підтримав позицію прокуратури у повному обсязі.

Треті особи, своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна заявлено клопотання про приєднання нових доказів до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Заявник вказує на те, що нові докази отримані ним вже після розгляду справи судом першої інстанції та не могли бути подані ним під час розгляду справи, оскільки були отримані у відповідь на адвокатський запит.

Проте як вбачається із заявленого клопотання, відповідач звернувся із адвокатськими запитами 12.03.2018р., 05.03.2018р., 14.03.2018р., тобто вже після прийняття судом першої інстанції рішення по суті, а тому вказані докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.12.2008р рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від №2198/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Травневій, 59 в смт. Коцюбинське затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність громадяну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. /а.с.24.

ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. /а.с.25-26/.

21.01.2011р. ОСОБА_2 через свого представника продав спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю Лоджик Україна на підставі договору-купівлі земельної ділянки. /а.с.27-28/.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2013р. у справі №367/1511/13-ц за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2198/25-5 від 25.12.2008 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою від 25.12.2008р. №2198/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Травневій, 58 смт. Коцюбинське , межі смт. Коцбинське у передбаченому порядку не визначені та не встановлені, а також не затверджена містобудівна документація, а Коцюбинська селищна рада прийняла спірне рішення з порушенням вимог п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами смт. Коцюбинське.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, що не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень вказаної статті власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі 6-136цс12).

Головне управління Держкомзему у Київській області листом від 06.05.2011р. №0703-3/8386 повідомило Генеральну прокуратуру, що у періоди 2008-2011 розроблення проектів землеустрою населеного пункту - селище Коцюбинське, як і проектів зміни меж селища Коцюбинську для погодження і здійснення державної землевпорядної експертизи не надходило /а.с.74/.

Листом від 27.07.2009р. №1292/06-02 Київська обласна рада V скликання повідомила, що не затверджувала проект формування території Коцюбинської селищної ради та проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області та не приймала рішень щодо встановлення меж такого селища. /а.с.75/.

Указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014р. Про зміну меж національного природного парку Голосіївський змінено межі Національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу Національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі земельних ділянок, що входять до складу парку, станом на жовтень 2015 року не розроблено, про свідчить лист Міністерства екології та природних ресурсів України. /а.с.86/.

Згідно листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014р. № 472 земельні ділянки (501 шт), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства; зазначені земельні ділянки увійшли до території Національного природного парку Голосіївський , який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014р. /а.с. 32/.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.2014р. спірна територія була лісами ще за радянських часів. На підставі постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів України від 20.06.1956р. №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956р. №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва. загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.2001р. на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001р. №59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд , державок комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. /а.с.30-31/.

24.09.2016р. Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт А218/180, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, тобто спірна земельна ділянка, відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального значення попадає в 101 квартал. /а.с.35-37/.

Таким чином, спірна земельна ділянка залишається землями лісогосподарського призначення, наразі вона розташована на землях природно-заповідного фонду - національного природного парку Голосіївський .

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, зокрема, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси для нелісогосподарських потреб та земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Прокурором обґрунтовано визначено Кабінет Міністрів України розпорядником спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання апелянта на те, що судом порушено вимоги ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що спірна земельна ділянка не є державною власністю та не відноситься до земель лісогосподарського призначення, то вказані обставини Ірпінським міським судом при розгляді Київської області у розгляді справи №367/1511/13-ц не встановлювались, лише вказано, що КП Святошинське лісопаркове господарство не має правовстановлюючих документів на спірні території.

Щодо картосхеми, то зазначений доказ не спростовує результатів перевірки Держсільгоспінспекції у Київській області.

Як вже встановлено, суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. 388 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на втручання держави в право мирного володіння своїм майном є лише припущенням відповідача та спростовується викладеним у даній постанові та матеріалами справи.

Щодо інших доводів наведених у апеляційній скарзі, то зазначені доводи не спростовують висновків суду та не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2018р. у справі №911/3745/17.

керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2018р. у справі №911/3745/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №911/3745/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

М.Л. Яковлєв