Постанова

від 20.06.2018 по справі 915/1287/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1287/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1 (посвідчення),

від Миколаївської обласної державної адміністрації - не з'явився,

від Березанської районної державної адміністрації - не з'явився,

від ПП КОМТРАНС-ЛТД - ОСОБА_2 (за довіреністю),

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2018

у справі № 915/1287/17

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

до: 1. Березанської районної державної адміністрації

2. Приватного підприємства КОМТРАНС-ЛТД

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 підприємство Очаківське лісомисливське господарство

про незнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з позовом до Березанської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства КОМТРАНС-ЛТД (далі - ПП КОМТРАНС-ЛТД , відповідач 2), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.01.2018 року) просило:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 920 від 03.09.2007 року про затвердження проекту землеустрою та надання ПП КОМТРАНС-ЛТД в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення готельного комплексу земельну ділянку площею 0,99 га, з них 0,38 га пасовищ за рахунок земель державної власності (запас) та 0,61 га за рахунок земель ДП Очаківське лісомисливське господарство в тому числі 0,40 га інших захисних насаджень та 0,21 га пасовища, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області,

- визнати недійсним на майбутнє укладений 03.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією та ПП КОМТРАНС-ЛТД договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0338 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, який 03.09.2007 року посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 за № 2329,

- ПП КОМТРАНС-ЛТД повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,99 га нормативною грошовою оцінкою 546 579,00 грн. з кадастровим номером 4820983900:09:000:0338 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка надана відповідачу 2 за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП Очаківське лісомисливське господарство . Прокурор також зазначає, що відповідно до проекту землеустрою спірна територія є земельною лісовою ділянкою, належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, повноваження щодо розпорядження вказаною землею на той час було виключно компетенцією Миколаївської облдержадміністрації, однак Березанською райдержадміністрацією в односторонньому та позасудовому порядку, поза волею належного розпорядника, фактично вилучено з постійного користування ДП Очаківське лісомисливське господарство ділянку державного лісового фонду та надано її в оренду ПП КОМТРАНС-ЛТД . На думку прокурора, при прийняті оскарженого розпорядження райдержадміністрацією порушено вимоги містобудівного законодавства.

Крім цього, під час прийняття відповідачем 1 розпорядження щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки відповідачу 2 не взято до уваги її місцезнаходження. Так, згідно з експлікацією земельних угідь, що міститься в проекті землеустрою, відведена в оренду відповідача 2земельна ділянка повністю входить у прибережну захисну смугу Чорного моря. Будівництво готельного комплексу в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації - Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області та містобудівельному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Ухвалою суду від 08.12.2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було помилково залучено ОСОБА_3 підприємство Миколаївське лісове господарство , оскільки належною третьою особою в даній справі є ОСОБА_3 підприємство Очаківське лісомисливське господарство адже саме на права та обов'язки останнього може вплинути рішення суду у даній справі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2018 (суддя Алексєєв А.П.) у задоволенні позову - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що за наявності позитивних рішень (висновків) органів державної влади щодо відповідності зазначеного проекту землеустрою вимогам законодавства, на підставі якого було сформовано спірну земельну ділянку до відведення її у довгострокову оренду, у суду не має законних підстав для скасування спірного розпорядження Березанської райдержадміністрації, а отже і задоволення позову в цілому.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції , прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вважає, що суд першої інстанції зазначаючи про допущені з боку Миколаївської обласної державної адміністрації порушення щодо не спрямування діяльності відповідача 1 при розпорядженні спірною земельною ділянкою, не звернув уваги на те, що відповідач 1 є окремою юридичною особою, яка у відповідності зі ст. 13 Конституції України та ст. 122 ЗК України уповноважена від імені Українського народу на здійснення прав власника державних земель. Отже, ураховуючи положення ст.ст. 319, 321 ЦК України, втручання Миколаївської обласної державної адміністрації у діяльність Березанської райдержадміністрації при використанні наданих їй законом правомочностей власника є неприпустимим. Крім того, чинним законодавством не передбачено порядку здійснення контролю за діяльністю райдержадміністрації з боку облдержадміністрації.

Також, прокурор зазначає, що висновок суду стосовно сумлінного виконання Підприємством обов'язків орендаря не лише суперечить принципу змагальності сторін, а й зроблений на припущеннях та, відповідно, спрямований на надання переваги відповідачу по справі. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд не звернув увагу на необхідність досягнення законної мети - інтересів суспільства у спірних правовідносинах.

07.06.2018 до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу безпідставною, незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у своєму рішенні суд ретельно обґрунтував свою правову позицію.

11.06.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли пояснення щодо апеляційної скарги в яких зазначено, що апеляційна скарга цілком обґрунтована, викладені в ній доводи переконливі, відповідають вимогам законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Представники Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації та Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство в судове засідання 20.06.2018 не з'явились, та не скористались своїм правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 25.05.2018, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 20.06.2018 представник прокуратури надала пояснення, якими підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні 20.06.2018 надав пояснення, в яких заперечував щодо апеляційної скарги та просив останню залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської райдержадміністрації Миколаївської області №920 від 03.09.2007 року (т.1 а.с. 26) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Комтранс-ЛТД загальною площею 0,99 га з них: 0,38 га пасовищ із земель державної власності (запасу), 0,61 га із земель ДП Очаківське ЛМГ в тому числі: 0,40 га інших захисних насаджень та 0,21 га пасовищ для комерційного використання під розміщення готельного комплексу в оренду строком на 49 років за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Також вказаним розпорядженням було надано ПП Комтранс-ЛТД в оренду на 49 років вищевказану земельну ділянку для комерційного використання під розміщення готельного комплексу. Рекомендовано ПП Комтранс-ЛТД укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства.

Як на правову підставу прийняття зазначеного розпорядження голова райдержадміністрації послався на приписи ст. 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. ст. 93, 186, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 5,6 Закону України Про оренду землі .

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації (т.1 а.с. 35, друга сторінка), яка міститься в проекті землеустрою наданого прокурором, земельна ділянка, за рахунок якої передбачається відведення, належить до державної форми власності, а за цільовим використанням відноситься до земель запасу (іншого призначення) та земель лісогосподарського призначення. Загальна площа 0,99 га.

Згідно тієї ж вихідної земельно-кадастрової інформації земельна ділянка, яка запроектована до відведення, матиме кадастровий номер 4820983900:09:00:0338, належить до державної форми власності, за цільовим використанням віднесена до земель іншого призначення (комерційне використання), матиме площу 0,99 га, правові та екологічні обмеження у використанні.

Згідно експлікації земельних угідь (т.1 а.с 37) земельну ділянку запроектовано до відведення в оренду за рахунок земель державної форми власності:

- земель запасу в розмірі 0,3821 га (сільськогосподарські землі - пасовища);

- земель ДП Очаківське ЛМГ в розмірі 0,6079 га, з яких 0,2087 сільськогосподарські землі - пасовища, 0,3992 га - лісові землі (інші захисні насадження).

Крім цього, у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду (т.1 а.с. 34-59) містяться рішення відповідних органів державної виконавчої влади про його погодження та можливість передачі спірної земельної ділянки в оренду для розміщення готельного комплексу, а саме:

- позитивний висновок Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.08.2007 року за №1299 (т.1 а.с. 41 друга сторона),

- позитивний висновок відділу земельних ресурсів у Березанському районі державного агентства земельних ресурсів України від 22.08.2007 року за №01-6-1535 (т.1. а.с. 42 друга сторона),

- позитивний висновок державної екологічної інспекції з охорони довкілля північно-західного регіону чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.08.2007 року за № 2547/09 (т.1 а.с. 44, 43 друга сторона),

- позитивний висновок Березанського районного відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Березанської райдержадміністрації Миколаївської області №375 від 23.08.2007 року (т. 1 а.с. 44 друга сторона).

На виконання вказаного розпорядження 03.09.2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0338, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 03.09.2007 за №2329 (т.1 а.с.27-33 ).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст.88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до статей 85, 88 Водного кодексу України, статей 59, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей

Згідно ст.90 Водного кодексу України та ст.62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією. У тимчасове користування земельні ділянки прибережної захисної смуги можуть надаватись за погодженням з постійними землекористувачами для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових та графічних матеріалів (пояснювальна записка, експлікація земельних угідь, ситуаційного плану, плану меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки) земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0338 розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та на неї встановлені та діють обмеження.

Спірним розпорядженням перший відповідач передав земельну ділянку другому відповідачу під розміщення кемпінгу, що суперечить приписам вказаних нормативних актів

До того ж, у ст.2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (або за результатами аукціону (в чинній редакції).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 3 ст.122 Земельного кодексу України встановлюється, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності , крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів , а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходиться за межами населеного пункту та була надана другому відповідачу в довгострокову оренду для комерційного використання під будівництво готельного комплексу, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали виключно до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч.3 ст.34 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи розпорядження № 920 від 03.09.2007 та укладаючи на його підставі Договір оренди землі від 03.09.2007 Березанська районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їй Земельним кодексом України повноважень та порушила приписи ст.ст.85, 88 Водного кодексу України та ст.60, ч.ч.3, 5 ст.122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Оскільки розпорядження Березанської районною державною адміністрацією № 920 від 03.09.2007 прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, то, в силу приписів ст.ст.203, 215 ЦК України Договір оренди землі від 28.12.2007, укладений на підставі вищевказаного розпорядження, підлягає визнанню недійсним.

Однак, переглядаючи рішення суду першої інстанції, судова колегія враховує приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на приписи ст.11 Господарського процесуального кодексу України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , згідно яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії №44277/98 від 24.06.2003 встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції , тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція майна , в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999).

Тобто, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується нормами ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар .

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Разом з тим, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та однієї юридичної особи - ПП Комтранс-ЛТД при позбавленні права, набутого останнім за незаконним розпорядженням Березанської РДА та укладеним на його підставі договором оренди землі, який автоматично визнається недійсним, з тих підстав, що звернення Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, прокурор не зазначив, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним розпорядженням та укладеним договором оренди, чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивач та відповідач 1 є державними органами виконавчої влади і спірна земельна ділянка з державної власності не вибувала, фактично, спір у даній справі виник між державними органами, які відповідно до визначених законодавством повноважень здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності, а отже, при розв'язанні вказаного спору апеляційній суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.10.2011 (заява №29979/04), згідно з якою:

- Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови , заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі , заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії , заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини , п.128, та Беєлер проти Італії , п.119) (п.70);

- принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі , п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі Москаль проти Польщі , п.73). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Отже, приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що задовольняючи позов із підстави, перевищення райдержадміністрацією повноважень, суд перекладе негативні наслідки свого рішення на відповідача, порушивши при цьому справедливий баланс між публічними та приватними інтересами ще й з огляду на те, що відповідачем сумлінно виконуються обов'язки орендаря земельної ділянки. На обґрунтування суттєвого порушення інтересів держави прокурором не зазначено, які були прийняті рішення уповноваженими правоохоронними органами державної влади стосовно відповідальних осіб райдержадміністрації та облдержадміністрації, якими було допущено протиправну дію або бездіяльність. Вказане опосередковано свідчить про те, що виявлені прокурором під час перевірки порушення не можуть вважатися такими, що суттєво шкодять інтересам держави, як власнику спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно відмовив прокурору у задоволенні позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

ОСОБА_5