Постанова

від 20.06.2018 по справі 920/24/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Справа № 920/24/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю прокурора- Зливка К.О. (посвідчення №047938 від 13.09.2017),

та представників сторін:

позивача -Сизоненко В.М. (довіреність №01-13/06 від 02.01.2018),

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1060С/3-38) на рішення господарського суду Сумської області, ухвалене 10.04.2018 року об 10:45 год. у приміщенні вказаного суду, суддею Котельницькою В.Л., у справі №920/24/18

за позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Охтирської міської ради Сумської області, м. Охтирка Сумської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг", м. Суми

про стягнення 74 946 грн. 12 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Охтирської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 74946,12 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на землю, в період з листопада 2015 по грудень 2016 року не вносив плату за користування земельною ділянкою, що позбавило територіальну громаду міста Суми отримання доходу у вигляді орендної плати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.04.2018р. у справі №920/24/18 позов задоволено.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач з часу набуття ним права власності на нерухоме майно (06.10.2015) не здійснював дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому нерухоме майно, внаслідок чого територіальній громаді м. Охтирка було завдано збитків, які полягають в неотриманні орендної плати за землю. Оскаржуване рішення суду ґрунтується на приписах ст.ст. 120, 157, 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України. В наведеному рішенні суд також дійшов висновку про наявність передбачених ч.3 cт.2З Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Охтирської міської ради.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про невірне застосування судом першої інстанції норм ст.53 ГПК України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , оскільки в матеріалах справи відсутнє попереднє повідомлення від органів прокуратури до Охтирської міської ради про звернення в її інтересах до суду із позовом. Також відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд не повністю дослідив всі обставини справи, а саме: не врахував, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді у попереднього орендаря - ПП Алмаз на підставі договору від 14.08.2006р., зі строком дії - 10 років, а отже, відсутні підстави для нарахування збитків відповідачу. Крім того, відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка не була вилучена міською радою у попереднього власника, що унеможливлює перехід прав користування земельною ділянкою до відповідача на підставі ст.120 Земельного кодексу України.

Прокурор надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апелянта, зазначає про те, що до звернення до суду із даним позовом ним направлено на адресу Охтирської міської ради повідомлення №92-97вих-18 від 05.01.2018р. про пред'явлення до суду позову в інтересах держави. Також прокурор зазначає про те, що за приписами статті 120 Земельного кодексу України, під час переходу права власності на нерухоме майно, право користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано, переходить до нового власника автоматично та не потребує попереднього повернення земельної ділянки власнику. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 20.06.2018р. його представник підтримав доводи, викладені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити рішення господарського суду Сумської області від 10.04.2018р. у цій справі без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання 20.06.2018р. відповідач не з'явився.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду, якою розгляд справи призначено на 20.06.2018р., надсилалась поштою на адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить штамп на її зворотному боці, однак не повернулась підприємством зв'язку.

Як вбачається з інформації, розміщеної на сайті ПАТ Укрпошта , вказане поштове відправлення суду (за №6102225111943) надійшло до відділення зв'язку в м.Суми 08.06.2018р., однак, станом на 20.06.2018р. не вручено адресату.

19.06.2018 р. відповідач телефонограмою №13-61/008258 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Відповідач не повідомляв суд про його місцезнаходження за іншою адресою, ніж та, яка вказана ним в апеляційній скарзі та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судова колегія враховує, що судом першої інстанції надсилались відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі, ухвала про призначення справи до розгляду, ухвала про відкладення розгляду справи, оскаржуване рішення суду, проте зазначені процесуальні документи повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про невручення за закінченням терміну зберігання (а.с.93-100, 127-130).

Місцевим господарським судом поштова кореспонденція направлялась на належну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м.Суми, вул.Нижньосироватська, 66, кв.89.

Вказану адресу відповідач зазначив в клопотанні до суду першої інстанції №8 від 08.05.2018р. про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.140) та в апеляційній скарзі.

Під час апеляційного провадження у даній справі відповідач мав можливість отримати поштою ухвалу суду від 05.06.2018р. про призначення справи до розгляду, оскільки з урахуванням поштового перебігу, був достатній строк для пересилання та отримання товариством вказаного поштового відправлення.

Слід зауважити, що інші учасники справи, які знаходяться в м.Охтирка Сумської області, отримали ухвалу суду від 05.06.2018р., а повідомлення про її вручення повернулись на адресу суду 14.06.2018р.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, що полягає в ухиленні від отримання поштової кореспонденції судів першої та апеляційної інстанцій з метою затягування прийняття судом остаточного судового рішення.

Крім того, в силу приписів ст.2, 4 ЗУ" Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки саме відповідач ініціював апеляційне провадження у даній справі, він не був позбавлений можливості дізнатись про дату, час та місце судового засідання та своєчасно ознайомлюватись з відповідними процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.

19.06.2018р. бухгалтером ТОВ Варяг отримано телефонограму Харківського апеляційного господарського суду про дату, час та місце судового засідання.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак 20.06.2018р. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду засобами поштового або електронного зв'язку суду не надсилав.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

06.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг" набуло право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: Сумська область, м.Охтирка вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, а саме: нежитлову будівлю (підвал, тамбур, ганок), загальною площею 1336,1 м 2 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №108277963 від 20.12.2017р. (а.с.53-56).

Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 5910200000:11:013:0017, загальною площею 0,0574 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-5905900002017 від 22.08.2017р. (а.с.50-53).

Листом №01-27/3607 від 04.10.2016 року Охтирська міська рада запросила відповідача на засідання комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель, для надання ним пояснень з приводу використання земельної ділянки під приміщеннями, які належать ТОВ Варяг на праві приватної власності, за адресою: вул.Незалежності, 14, в м.Охтирка. Засідання призначалось на 11.10.2016 о 14:00 год. (а.с.37).

Однак, вказаний лист повернувся відправнику без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.37 зворот). Відповідач не засідання комісії не з'явився.

В подальшому, позивач направив відповідачу лист №01-27/3847 від 26.10.2016р., в якому повідомив про те, що 04.11.2016 комісією з питань самоврядного контролю буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою м. Охтирка вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14 (а.с.38).

Вказаний лист також повернувся відправнику без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (а.с.38 зворот). Відповідач на засідання комісії не з'явився.

04.11.2016 року комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель здійснено обстеження земельної ділянки за адресою м. Охтирка вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, площею 574 м2. Категорія земель - землі громадської та житлової забудови. Цільове призначення земель - розміщення та обслуговування кафе, залу гральних автоматів.

За результатами обстеження складено акт, яким зафіксовано, що на земельній ділянці розташована двоповерхова нежитлова будівля, загальною площею 1336,1 кв.м., право власності на яку належить ТОВ "Варяг"; документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою у ТОВ Варяг відсутні, плата за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати за землю не здійснюється (а.с.41).

Позивач направив відповідачу лист №01-27/4310 від 30.11.2016, в якому запросив останнього на засідання комісії з питань самоврядного контролю за використанням земель та комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Засідання призначалось на 13.12.2016р. о 13:00 год (а.с.39).

Вказаний лист повернувся відправнику без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (а.с.39 зворот).

Виконавчим комітетом Охтирської міської ради виконано розрахунок збитків у вигляді неодержаних доходів, завданих територіальній громаді м.Охтирка користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, відповідно до якого, загальний розмір збитків складає 74946,12 грн., в тому числі, за 2 місяці 26 днів 2015 року - 12498,13 грн., за 2016 рік - 62447,99 грн. (а.с.43,44).

19.12.2016р. Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено акт №02-08/10 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради №33 від 15.02.2017р. (а.с.42, 47).

Відповідно до вказаного акту, внаслідок використання ТОВ Варяг земельної ділянки за адресою: м. Охтирка вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, кадастровий номер 5910200000:11:013:0017 без правовстановлюючих документів, територіальній громаді м.Охтирка спричинено збитки на загальну суму 74946,12 грн., в тому числі, за 2 місяці 26 днів 2015 року - 12498,13 грн., за 2016 рік - 62447,99 грн.

Позивач листом №01-27/594 від 27.02.2017р. направив відповідачу акт з визначення збитків власнику землі №02-08/10 від 19.12.2016р. та запропонував в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки (а.с.40).

Вказаний лист повернувся відправнику без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (а.с.40 зворот).

Відповідач в добровільному порядку збитки не відшкодував, що стало підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Охтирської міської ради.

Колегія суддів враховує наступне.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, набувши 06.10.2015 р. право власності на нежитлову будівлю загальною площею 1336,1 м 2 , по вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, в м.Охтирка, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт належного йому нерухомого майна, договір оренди земельної ділянки не уклав.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідач, правомірно володіючи нежитловою будівлею, загальною площею 1336,1 м 2 , по вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, в м.Охтирка, не уклав договір оренди землі та в період з листопада 2015 по грудень 2016 року не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавством розмірі. Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не заперечуються.

Відповідачем не наведено в апеляційній скарзі наявності об'єктивних обставин або перешкод для укладення договору оренди землі, або вчинення дій, спрямованих на укладення такого договору.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (далі-Постанова №284).

В пункті 1 вищезазначеної постанови №284 зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки.

Згідно пункту 2 постанови №284 - розмір збитків визначається комісіями, створеними, в тому числі виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав…, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (п.3 Постанови №284).

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Отже, у випадку не укладення договору оренди з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком №284.

Стаття 189 Земельного кодексу України зазначає, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

З метою забезпечення реалізації зазначених повноважень, рішенням Охтирської міської ради від 29.07.2014 № 1143-MP (з подальшим змінами), затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням, охороною земель та в галузі будівництва в межах території Охтирської міської ради (далі -Положення), а також склад міської комісії з питань самоврядного контролю за використанням, охороною земель та в галузі будівництва в межах території Охтирської міської ради (а.с.17-21).

Відповідно до п. 2.2, 3.2 Положення, при здійсненні самоврядного контролю за використанням та охороною земель комісія з питань самоврядного контролю має право, зокрема, безперешкодно обстежувати земельні ділянки щодо дотримання умов їх використання відповідно до чинного законодавства й укладених договорів оренди, складати акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок. За результатами роботи комісії складаються акти обстеження, які підписуються членами комісії.

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 30 від 17.02.2016 затверджено Порядок визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради (далі-Порядок) та склад комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, які підлягають відшкодуванню (а.с.22-30).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 вказаного Порядку, останній визначає спосіб визначення та відшкодування збитків, заподіяних самовільним заняттям земельних ділянок фізичними та юридичними особами без правовстановлюючих документів та неодержанням доходів. Відшкодуванню підлягають збитки, заподіяні самовільним заняттям земельних ділянок, використанням земельних ділянок без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, в інших випадках, коли особа використовує земельну ділянку з порушенням земельного законодавства.

Згідно п.4.1 Порядку, визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради здійснює комісія з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам. За результатами розгляду матеріалів Комісією складається акт про визначення збитків по кожному об'єкту окремо.

Пунктами 6.1, 6.2 Порядку визначено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою (починаючи з дня оформлення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності). Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються із застосуванням розмірів ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Охтирської міської ради, які діяли на момент виникнення таких збитків.

За змістом пунктів 7.1, 7.4, 7.8 Порядку, після затвердження акту про визначення збитків рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради, відділ земельних відносин виконавчого комітету міської ради у десятиденний строк направляє суб'єкту повідомлення про необхідність відшкодування збитків. У разі визнання вимог, визначених у повідомленні, та наданні згоди добровільного відшкодування збитків, укладається договір про добровільне відшкодування збитків. У випадку недосягнення сторонами згоди або неотримання результатів розгляду повідомлення по необхідність відшкодування збитків у 10-денний строк, з урахуванням поштового обігу, відділ земельних відносин Охтирської міської ради готує матеріали для подання позову про примусове відшкодування збитків в судовому порядку.

На виконання вимог вказаного Положення та Порядку, позивачем складено акт обстеження земельної ділянки №14 від 04.11.2016р. та здійснено розрахунок розміру збитків, відповідно до якого, за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів загальний розмір збитків складає 74946,12 грн., в тому числі, за 2 місяці 26 днів 2015 року - 12498,13 грн., за 2016 рік - 62447,99 грн. (а.с.43,44).

Перевіривши вказані розрахунки, судова колегія зазначає, що сума збитків розрахована методологічно та арифметично правильно, з урахуванням даних щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містяться у відповідних витягах із технічної документації (а.с.45,46).

Розмір орендної плати (12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) застосовано у відповідності до Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради №1207-МР від 30.09.2014р., з урахуванням виду діяльності товариства (а.с.31-36).

Розрахунки підтверджуються актом №02-08/10 від 19.12.2016р., який підписаний комісією з визначення та відшкодування збитків. Акт затверджений рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради №33 від 15.02.2017р.

Отже, вказаний акт, відповідно до вимог постанови КМУ №284, є належним доказом обставин, які в ньому зафіксовані.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною … , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право їх відшкодувати. Збитками, в тому числі, є доходи, які вона могла б одержати за звичайних обставин.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У даному випадку протиправна поведінка відповідача полягає у використанні спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, а вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами справи.

Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Розмір збитків визначено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, а отже, судом першої інстанції обгрунтовано прийнято до уваги розрахунок збитків, виконаний позивачем.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що протягом 2015-2017рр. ним сплачувався земельний податок, що підтверджується доданими до апеляційної скарги платіжними дорученнями (а.с.164-182).

Відповідно до 14.1.72 Податкового кодексу, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За приписами пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідно до пунктів 288.1-288.3 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Отже, згідно з положеннями чинного законодавства обов'язок зі сплати плати за землю як загальнодержавного податку може бути покладений виключно на наступних осіб:

у формі земельного податку - на власників та постійних користувачів належним чином сформованих земельних ділянок, право власності/постійного користування яких оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного земельного законодавства;

у формі орендної плати за землі державної та комунальної власності - на орендарів відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності за умови укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі.

З урахуванням наведених норм, у відповідача, який не є власником та постійним користувачем спірної земельної ділянки, відсутній обов'язок сплачувати земельний податок.

Натомість, з урахуванням вимог ст.ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, із виникненням права власності на об'єкт нерухомості відповідач зобов'язаний укласти договір оренди землі.

Однак, відповідач такого обов'язку не виконав.

Надані відповідачем копії платіжних доручень про сплату ним земельного податку та відповідні податкові декларації не є доказами виконання ним своїх зобов'язань, як землекористувача.

Сплата податку відбулась виключно за ініціативою відповідача без будь-яких підстав, а тому ці суми не можуть бути враховані в обрахуванні збитків.

Крім того, надані відповідачем до апеляційної скарги платіжні доручення не надавались суду першої інстанції та відповідно не були предметом дослідження під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідачем не підтверджено поважність причин неподання вказаних доказів суду першої інстанції.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, а тому не зміг подати докази, не приймаються судом, оскільки відповідач належним чином повідомлявся місцевим господарським судом про розгляд цієї справи.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції суду, направленої на його належну адресу, зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, колегією суддів не приймаються докази, які не були подані відповідачем до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді у ПП Алмаз на підставі договору від 07.07.2006р., зі строком дії - 10 років, а отже, відсутні підстави для нарахування збитків відповідачу. Крім того, відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка не була вилучена міською радою у попереднього власника, що унеможливлює перехід прав користування земельною ділянкою до відповідача на підставі ст.120 Земельного кодексу України.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ПП Алмаз користувалось спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 07.07.2006р.

10.08.2012 року ТОВ Хотей КО набуло право власності на нежитлову будівлю, а отже, до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою, яке в подальшому, з 06.10.2015р. перейшло до ТОВ Варяг як нового власника нерухомого майна.

З урахуванням приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.

Таким чином, після переходу права власності на нежитлову будівлю до відповідача, у останнього виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди землі та сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками.

Такий обов'язок відповідача виник незалежно від обставини повернення власнику земельної ділянки попереднім користувачем.

Обставини щодо укладення договорів оренди та сплати орендної плати попередніми власниками нерухомого майна не впливають на правовідносини позивача та відповідача у даній справі.

З огляду на наведене, доводи відповідача є необгрунтованими та не приймаються судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу акт з визначення збитків власнику землі №02-08/10 від 19.12.2016р. та запропонував в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки (а.с.40).

Відповідач в добровільному порядку завдані збитки не відшкодував.

Охтирською міською радою не було вжито заходів, спрямованих на стягнення з відповідача збитків в судовому порядку, що стало підставою для представництва прокурором інтересів територіальної громади м.Охтирка в суді.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Охтирська міська рада Сумської області є уповноваженим державою органом на здійснення повноважень власника земельної ділянки, яка використовується відповідачем без належного оформлення прав на неї, а тому Охтирська міська рада правомірно зазначена прокурором позивачем у цій справі.

Визначивши підстави позовних вимог прокурор обгрунтував, чим саме на його думку, порушуються інтереси держави внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Так, прокурором зазначено, що територіальна громада міста позбавляється права на отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді орендної плати (одного із основних джерел наповнення місцевого бюджету), що ослаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби регіону, що в свою чергу порушує економічні інтереси держави, підриває її економічну стабільність.

Отже, при зверненні до суду з позовом прокурор належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що прокурором не дотримано вимог частини 4 статті 23 Закон України "Про прокуратуру" (щодо повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення прокурора до суду з позовом) є безпідставними, оскільки до позовної заяви прокурор додав повідомлення Охтирській міській раді №92-97вих-18 від 05.01.2018р. про пред'явлення до суду в інтересах держави позову про відшкодування збитків, завданих територіальній громаді м.Охтирка використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів (а.с.16).

Отже, враховуючи, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача збитків у розмірі 74946,12 грн., заподіяних внаслідок використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: Сумська область, м.Охтирка вул. Незалежності (колишня Жовтнева), 14, площею 0,0574 га без правовстановлюючих документів є обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 10.04.2018 року у справі №920/24/18 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення

Рішення господарського суду Сумської області від 10.04.2018 року у справі №920/24/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 22.06.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.