Постанова

від 13.06.2018 по справі 905/174/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/174/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Український центр "Медсервіс",

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - 1 - комунальний заклад охорони здоров'я "Перинатальний центр м. Маріуполь",

представник відповідача-1 - не з'яв.,

відповідач - 2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Світмед",

представник відповідача-2 - Поцелов А.О. - адвокат (посвідчення від 25.04.2018 № 1377),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Медігран",

представник третьої особи - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український центр "Медсервіс"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (головуючий - суддя Стойка О.В., судді: Радіонова О.О. і Чернота Л.Ф.)

у справі № 905/174/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український центр "Медсервіс" (далі - Позивач)

до: комунального закладу охорони здоров'я "Перинатальний центр м. Маріуполь" (далі - Відповідач-1);

товариства з обмеженою відповідальністю "Світмед" (далі - Відповідач-2)

про визнання недійсними рішень та договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Медігран" (далі - Третя особа).

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Відповідача-1 (далі - Комітет), оформленого протоколом від 14.12.2015, про відхилення пропозицій конкурсних торгів (далі - КТ) Позивача (далі - Рішення про відхилення пропозицій КТ); визнання недійсним рішення Комітету, оформленого протоколом від 14.12.2015, про акцепт пропозиції КТ Відповідача-2 (далі - Рішення про акцепт пропозиції КТ); визнання недійсним договору від 22.12.2015, укладеного замовником КТ - Відповідачем-1 і Відповідачем-2, про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір про закупівлю).

Позовну заяву було мотивовано порушеннями вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", допущеними у проведенні КТ, і в зв'язку з цим - невідповідністю Договору закупівель законодавчим приписам.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2017 (суддя Матюхін В.І.): позов задоволено; оскаржувані рішення Комітету і Договір про закупівлю визнано недійсними; судові витрати зі справи покладено на Відповідача-1 та Відповідача-2.

Дане рішення мотивовано наявністю визначених законом підстав для визнання названих документів недійсними.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017: задоволено апеляційну скаргу Відповідача-2; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Позивача на користь Відповідача-2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Зазначену постанову мотивовано відсутністю підстав для визнання оспорюваних рішень Комітету і Договору про закупівлю недійсними і невідповідністю висновків місцевого господарського суду, викладених в його рішенні від 31.01.2017, обставинам справи.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Позивач, зазначаючи про її незаконність, неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого господарського суду від 31.07.2017 з даної справи залишити без змін. Так, за доводами Позивача, викладеними у скарзі, суд апеляційної інстанції:

безпідставно взяв до уваги докази, що не відповідають статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017;

порушив статті 4 2 , 4 3 ГПК України (в тій же редакції);

не застосував статтю 33 ГПК України (в тій же редакції);

порушив вимоги статті 34 ГПК України (в тій же редакції);

не дав належної оцінки рішенню Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель від 11.12.2015 (далі - Рішення від 11.12.2015) як одному з доказів у справі.

Крім того, скаржник зазначає про:

суперечність оскаржуваної постанови положенням статей 1, 3, 14, 18, 22, 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин);

порушення апеляційним господарським судом статті 43 ГПК України (в зазначеній редакції).

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1: зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином, з урахуванням усіх обставин справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і прийнято правомірне судове рішення, тоді як доводи Позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду; просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін. Зокрема, за доводами, викладеними у відзиві, Відповідачем-1 у рамках чинного (на той час) законодавства було проведено державні закупівлі, і лише невідповідність технічних характеристик запропонованих Позивачем товарів медико-технічним умовам документації КТ, а також ненадання Позивачем підтвердження можливості поставити товар у необхідній кількості, якості та терміни стало підставою для відхилення його конкурентної пропозиції.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача-2, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно із встановленими судами у справі обставинами:

- відповідно до оголошення № 215869, оприлюдненого у "Віснику державних закупівель" № 360 від 20.10.2015, відбулися КТ за кодом КВЕД 27.40.3, які проводилися Відповідачем-1, за предметом закупівлі, що включав у себе операційні світильники, освітлювачі налобні, світильники оглядові, - з певними медико-технічними характеристиками;

- Відповідачем-1 було отримано пропозиції КТ від: товариства з обмеженою відповідальністю "Топсервіс-медтехніка" (м. Київ) з ціновою пропозицією 1 063 260 грн. (з ПДВ); Відповідача-2 з ціновою пропозицією 1 059 826 грн. (з ПДВ); Позивача з ціновою пропозицією 849 900 грн. (з ПДВ);

- ціна, запропонована Позивачем, була визнана найбільш економічно вигідною; разом з тим пропозицію Позивача відхилено через невідповідність її вимогам документації конкурсних торгів (ДКТ);

- згідно з протоколом №3/7 переможцем КТ визнано Відповідача-2;

- Позивач оскаржив дане рішення до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель. За результатами розгляду цієї скарги 11.12.2015 вирішено зобов'язати Відповідача-1 скасувати всі рішення, прийняті після розкриття пропозицій КТ;

- Відповідачем-1 14.12.2015 акцептовано пропозицію Відповідача-2;

- між відповідачами 22.12.2015 було укладено договір та ними підписано специфікацію до цього договору, із загальною вартістю пропозиції 979 906 грн. Цей договір виконано відповідачами у повному обсязі у грудні 2015 року;

- наявні у справі протоколи Комітету від 05.11.2015 № 2/7 та від 19.11.2015 №3/7, якими місцевий господарський суд обґрунтував порушення Відповідачем-1 процедури проведення КТ, були визнані неправомірними рішенням Антимонопольного комітету України (від 11.12.2015 № 2237-р/пк-ск), але вони не є предметом позовних вимог зі справи та доказами обґрунтованості цих вимог;

- протокол від 05.11.2015 від №1/7, яким було оформлено розкриття пропозицій КТ, встановлював комплектність (наявність) поданих документів (а не їх зміст);

- Рішенням від 11.12.2015 визначено як порушення процедури закупівлі безпідставність відхилення пропозиції скаржника (Позивача) через те, що: надана ним у копії його пропозиції інформація свідчить про те, "що запропонований ним товар дозволяє кріплення на голові та не має можливість укріплення на лобі джерела світла"; скаржник не пропонував до закупівлі освітлювач марки ML4 LED. У згаданому рішенні також зазначалося, що права та законні інтереси скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Відповідача-1 скасувати всі рішення, прийняті після розкриття пропозицій КТ;

- Відповідач-1 усунув зазначені в Рішенні від 11.12.2015 порушення шляхом винесення нових рішень.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, з урахуванням доведеності факту невідповідності запропонованого Позивачем обладнання медико-технічним вимогам ДКТ у частині, що стосується запропонованого обладнання (позиція 2 - освітлювач налобний HL1200, білий, та позиція 3 - операційна лампа "Оберіг"- 01-5), що було відображено в протоколі Комітету від 14.12.2015, та положення пункту 3 частини першої статті 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель", дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання недійсними Рішення про відхилення пропозиції КТ і Рішення про акцепт пропозиції КТ, та, відповідно, й Договору про закупівлю.

Причиною спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними: Рішення про відхилення пропозиції КТ, Рішення про акцепт пропозиції КТ, Договору про закупівлю.

З огляду на положення статей 5 і 12 ГПК України у редакції, що була чинна на час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями, господарські суди розглядали, зокрема, справи зі спорів про визнання недійсними актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.

При цьому чинне законодавство не визначало ДКТ та рішення Комітету як акти державних та інших органів, а сам Комітет - як державний чи інший орган.

Не підпадають зазначені документи (Рішення про відхилення пропозиції КТ, Рішення про акцепт пропозиції КТ) й під ознаки правочину в розумінні частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) або статті 179 Господарського кодексу України, оскільки вони (названі документи) самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) між будь-якими юридичними особами, а їх складання мало на меті лише підготовку до, власне, вчинення правочину (укладення договору купівлі-продажу обладнання).

Отже, згадані документи не можуть бути визнані судом недійсними.

Водночас наявність порушень, зокрема положень Закону України "Про здійснення державних закупівель", у процесі здійснення процедури закупівлі за державні кошти, в принципі, може бути підставою для визнання недійсним правочину, вчиненого за результатами такої процедури.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 3 названого Закону (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівлі, недискримінації учасників, об'єктивності та неупередженої оцінки пропозицій конкурсних торгів, запобігання корупційним діям та зловживанням.

Судом апеляційної інстанції у повторному розгляді справи досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, які свідчать про недоведеність Позивачем його доводів щодо порушень, які, на його думку, мали місце у проведенні КТ, зокрема, стосовно:

- відхилення пропозиції КТ Позивача Відповідачем-1 не на основі поданої учасниками документації, а на основі інформації в мережі Інтернет;

- оцінки Рішення від 11.12.2015 як доказу зі справи;

- виконання Позивачем вимог ДКТ;

- невиконання Відповідачем-1 Рішення від 11.12.2015 (оскільки судом встановлено факт усунення порушень, про які зазначалося в цьому рішенні, шляхом скасування відповідних протоколів).

Відповідні аргументи Позивача вже спростовано судом апеляційної інстанції. Водночас, зазначаючи про порушення цим судом норм матеріального і процесуального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених апеляційним господарським судом у повторному розгляді справи, та перегляду вже здійсненої названим судом оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Позивача не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Водночас останній бере до уваги аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального права.

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Позивача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального права та з урахуванням встановлених судом обставин.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український центр "Медсервіс" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 905/174/16- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков