Постанова

від 12.06.2018 по справі 910/17879/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17879/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Курдельчук І.Д.)

від 06.12.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.)

від 13.03.2018

у справі № 910/17879/17

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс"

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_7;

відповідача - Діденко Ю.О.;

третьої особи 1 - не з'явився;

третьої особи 2 - не з'явився;

третьої особи 3 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (далі - ТОВ "Сервіс-Центр") про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 28.05.2014, оформленого протоколом № 37.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що було порушено порядок скликання загальних зборів учасників товариства 28.05.2014, а рішення прийняті за відсутності кворуму.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у позові відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- ТОВ "Сервіс-Центр" відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має такий перелік учасників: ОСОБА_4 володіє часткою у розмірі 14,1% статутного капіталу товариства; ТОВ "Світ-Сервіс" - 32,2%; ОСОБА_5 - 26,85%; ОСОБА_6 - 26,85%;

- в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що у липні 2014 року до неї звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_6 з вимогою підписати протокол № 37 загальних зборів учасників ТОВ "Світ-Сервіс" від 28.05.2014 з порядком денним: про звільнення з посади генерального директора товариства ОСОБА_4 з 31.05.2014 та призначення на посаду нового генерального директора товариства;

- ОСОБА_4 відмовлялась підписувати вказаний протокол, оскільки він датується 28.05.2017, а наданий був останній для підпису у липні 2017 року. Крім того, дата звільнення також не може бути 31.05.2017, так як станом на липень 2017 року генеральний директор відповідача виконує свої трудові обов'язки, в т.ч. укладає договори від імені товариства, звітує перед податковими органами і т.п. та станом на липень 2014 року заява про звільнення не оформлена письмово та не була подана загальним зборам учасників товариства;

- під психологічним тиском та примусом ОСОБА_5, ОСОБА_6, як вказує позивач, вона була змушена підписати вказаний протокол.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з такого:

- Статутом Товариства не передбачено особливого порядку скликання загальних зборів учасників;

- доводи ОСОБА_4 що протокол від 28.05.2014 було підписано нею під впливом психічного тиску, документально не підтверджені;

- на день розгляду даного господарського спору відсутній обвинувальний вирок, який би підтверджував вчинення злочину проти ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Крім того, позивач звернувся з відповідною заявою про вчинення злочину після спливу трирічного строку з моменту вчинення, за її словами, психічного

- суду не подано жодного експертного висновку, який би підтверджував, що підпис на протоколів було вчинено ОСОБА_4 в стані психічного тиску. Жодного документального підтвердження того, що волевиявлення позивача на підписання вказаного протоколу було відсутнє, і вона підписувалася під психічним тиском, суду не подано;

- з протоколу від 28.05.2014 № 37 вбачається, що загальні збори учасників Товариства були проведені за наявності кворуму, необхідного для прийняття рішення, а відтак підстав для визнання рішень недійсними немає;

- навіть відсутність на зборах ОСОБА_5 або ж голосування ним проти по суті не вплинуло б на прийняте рішення;

- у даному випадку не відбулося порушення порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, оскільки ОСОБА_4 приймала участь у зборах, що підтверджується документально, а тому порушень корпоративних прав позивача по суті не відбулося; доказів протилежного суду не подано;

- відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Світ-Сервіс" код 31955171 має такий перелік учасників станом на день прийняття оскаржуваного рішення (28.05.2014): ОСОБА_4 володіє часткою у розмірі 100%, підписантом та керівником є ОСОБА_4;

- позивач одночасно є самостійним учасником ТОВ "Сервіс-Центр" та опосередковано учасником через ТОВ "Світ-Сервіс". Крім того, позивач станом на 24.05.2014 одночасно являлась керівником ТОВ "Сервіс-Центр" і ТОВ "Світ-Сервіс", а отже була відповідальною з документообіг в обох юридичних особах;

- 24.05.2014 у зборах ТОВ "Сервіс-Центр" взяли участь, зокрема, від імені ОСОБА_4 як учасника - особисто, від ТОВ "Світ-Сервіс" - ОСОБА_4 в якості генерального директора і учасника, а також як запрошений генеральний директор ТОВ "Сервіс-Центр"- ОСОБА_4, як генеральний директор;

- позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_4:

- судами попередніх інстанцій не дано належної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_5 28.05.2014 не перебував на території України, не взято до уваги відповідні докази;

- судами попередніх інстанцій не враховано позицію позивача, оскаржувані судові рішення містить виклад лише позиції відповідача;

- позивачем було подано місцевому господарському суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що станом на 24.11.2014 керівником ТОВ "Сервіс-центр" була ОСОБА_4 Вказані докази були предметом дослідження у суді першої інстанції, проте в рішенні суду про це не зазначено; цей доказ досліджувався і судом апеляційної інстанції, але також у постанові зазначене не відображено;

- з наданого Витягу також вбачається, що 26.06.2014 щодо ТОВ "Сервіс-центр" вчинялася реєстраційна дія "підтвердження відомостей про юридичну особу";

- жодних повідомлень про скликання загальних зборів позивач не отримувала;

- господарськими судами не враховано, що оспорювані рішення загальних зборів прийняті за відсутності кворуму;

- протокол, яким оформлено оспорювані рішення загальних зборів, не містить результатів голосування.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сервіс-центр" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому ТОВ "Сервіс-центр" наводить такі доводи:

- згідно наказу № 1-К від 30.05.2014 ОСОБА_4 була звільнена з посади Генерального директора, підставою зазначено - протокол № 37 від 28.05.2014. Вказаний наказ підписаний самою ОСОБА_4;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/25157/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Світ-Сервіс" (позов від імені товариства підписано ОСОБА_4.) про визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.05.2014. Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016. Подання ОСОБА_4 позову до ТОВ "Сервіс-центр" про визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.05.2014 є намаганням поставити під сумнів остаточне судове рішення, що набрало законної сили;

- в межах справи № 910/25157/15 ОСОБА_4 зверталась до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленою обставиною, в якості якої зазначала що на підставі інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної служби України їй стало відомо про те, що ОСОБА_5 був відсутній на території України 28.05.2014. Відмовляючи в задоволенні зазначеної заяви суди вказали, що відсутність учасника ТОВ "Сервіс-центр" не призвела до порушення корпоративних прав позивача;

- задоволення позовних вимог в цій справі буде порушення принципу юридичної визначеності, оскільки поставить під сумнів рішення у справі № 910/25257/15;

- наявність трьох підписів ОСОБА_4 на протоколі оскаржуваних рішень загальних зборів свідчить про відсутність порушеного її корпоративного права у зв'язку з порушенням процедури скликання загальних зборів;

- твердження про те, що інтереси ТОВ "Світ-Сервіс"на загальних зборах ТОВ "Сервіс-центр" представляла неуповноважена особа - ОСОБА_4 є безпідставними та необґрунтованими.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

4.2. Згідно з частиною 1 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

4.3. Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

4.4. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.5. Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.6. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", пункт 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.7. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.8. Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

4.9. Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов'язані з правильним вирішенням питання про права і обов'язки сторін.

4.10. До предмета доказування у даній справі входять такі обставини:

- чи була дотримана процедура скликання загальних зборів на 28.05.2014, встановлена статтею 61 Закону України "Про господарські товариства". Чи були порушені у зв'язку з цим права учасника товариства - ОСОБА_4, тобто чи змогла вона взяти участь у загальних зборах;

- хто з учасників був присутнім на таких зборах та як наслідок чи були вони повноважними.

4.11. Так, ОСОБА_4 стверджувала про відсутність на зборах одного із учасників товариства - ОСОБА_5, на підтвердження чого надавала суду відповідний доказ, який не досліджено ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції.

4.12. Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.13. Підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

4.14. Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

4.15. З врахуванням викладеного, до предмета доказування у даній справі входить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів прав та законних інтересів позивачки. Разом з тим судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної правової оцінки змісту оспорюваних рішень.

4.16. Так, відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

4.17. Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення (пункт 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.18. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не перевірено положення Статуту, якими регулюється зазначене питання, також не враховано підстави звільнення ОСОБА_4 з посади директора, які визначені у протоколі загальних зборів від 28.05.2014: "від Генерального директора Товариства ОСОБА_4 надійшла заява про звільнення з посади з 31.05.2014", не з'ясовано чи дійсно така заява ОСОБА_4 подавалась. При цьому не надано оцінки іншим доказам, наданим позивачкою на підтвердження виконання нею обов'язків директора після прийняття рішення про її звільнення на зборах 28.05.2014, зокрема Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що 26.06.2014 щодо ТОВ "Сервіс-центр" вчинялася реєстраційна дія "підтвердження відомостей про юридичну особу"; а станом на 24.11.2014 керівником ТОВ "Сервіс-центр" була ОСОБА_4

4.19. Господарськими судами також не перевірялись обставини та докази, на які посилається відповідач у відзиві на касаційну скаргу, а саме - наказ № 1-К від 30.05.2014, яким ОСОБА_4 була звільнена з посади Генерального директора, підставою зазначено - протокол № 37 від 28.05.2014. Вказаний наказ підписаний самою ОСОБА_4

4.20. Щодо доводів ТОВ "Сервіс-центр" про те, що задоволення позовних вимог в цій справі буде порушення принципу юридичної визначеності в розумінні практики Європейського Суду з прав людини, оскільки поставить під сумнів рішення у справі № 910/25257/15, колегія суддів зазначає таке.

4.21. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).

4.22. Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (див. рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).

4.23. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009).

4.24. Таким чином, з огляду на різний склад учасників даної справи та справи № 910/25257/15, на яку посилається відповідач, результатом розгляду господарськими судами зазначених справ є встановлення наявності чи відсутності порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів прав та законних інтересів конкретного учасника товариства.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/17879/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

О.Мамалуй