Рішення

від 12.06.2018 по справі 487/4734/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4734/16-ц

Провадження № 2/487/59/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В ., за участю секретаря судового засідання - Єлишевої А.В., позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу №487/4734/16ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до міської дитячої лікарні №2, третьої особи - Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

за участю представника позивача - ОСОБА_5

представника відповідача - Чокой А.Г.,

представника третьої особи - ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

23.09.2016 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до міської дитячої лікарні №2, третьої особи - Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди по 1млн. грн. кожному та на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 16749,50 грн. кожному в рахунок матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачі зазначили, що ОСОБА_4 працює у міської дитячої лікарні №2 на посаді лікаря-кардіоревматолога. 05.05.2010 року, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я їхньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона була в той же день о 19-40 год. доставлена бригадою швидкої до міської дитячої лікарні №2, прийом та лікування дитини здійснювала лікар ОСОБА_4 О 20-40 годин лікар встановила дитині діагноз гостра респіраторна вірусна інфекція, гіпертермічна реакція , батьки також повідомили лікарю про висипання на тілі дитини - 03.05.2010 року, про що було зроблено напис до медичної картки стаціонарного хворого. В подальшому, лікар ОСОБА_4 при відсутності результатів лабораторних досліджень крові та сечі, в порушення Протоколу діагностики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, при відсутності інших ускладнень стану, тобто відсутності медичних показників, на власний розсуд призначила лікування у виді застосування ін'єкції антибіотику Цефтріаксон , при цьому в супереч вимогам Інструкції Про порядок проведення діагностики лікарської алергії , не вжила заходів по виявленню лікарської алергії і не встановила схильності дитини до алергічних реакцій. Після введення антибіотику, лікар ОСОБА_4 залишила дитину без медичного нагляду за реакцією дитини на ведення препарату не спостерігала. В результаті чого, у зв'язку схильністю дитини до алергії, після введення препарату, у дитини розвився анафілактичний шок, але медична допомога на протязі 20 хв. не надавалась, що потягнуло погіршення її стану здоров'я та лише за втручанням батьків , дитина була доставлена до відділення реанімації, але не зважаючи на проведення реанімаційних заходів дитина померла. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи смерть дитини настала в результаті анафілактичного шоку (гостра злоякісна течія), який виник к в результаті введення препарату Цефтріаксон , та підтверджено наявність дефектів лікування з боку лікаря ОСОБА_4 , яка безпідставно, що не відповідало встановленому діагнозу та вимогам нормативно-правових документів, призначила антибактеріальну терапію, після введення лікарських препаратів залишила дитину без медичного нагляду, що унеможливило своєчасне попередити АШ та надати невідкладну медичну допомогу. Відносно лікаря ОСОБА_4 було порушено кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1 40 КК України. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.08.2016 року, за заявою ОСОБА_4, кримінальне провадження було закрито та її звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючих підстав.

В наслідок смерті дочки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спричинена матеріальна шкода, яка пов'язана з похованням дитини, згідно договору на організацію та проведення поховання, укладеного з ритуальною службою ЖКП Жовтневого району, організації було спалено 665 грн. та витрачено 5312 грн. на придбання труни, вінків та інших предметів ритуальної належності. В день поховання та на 40 день після поховання, позивачами було організовано поминальний обід витрати склали 2522 грн., зроблено спорудженні надгробного пам'ятника та огорожі на загальну суму 25000 грн., а всього витрачено 33499 грн.

Крім того, в результат смерті дочки та сестри Крістіни, позивачі зазнали моральних страждань та їм була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що після смерті дитини з ними стався стрес, біль та відчай відчувають до теперішнього часу, їхні страждання збільшуються від того, що смерть дитини настала у лікувальному закладі, тому що лікар не виконала правила лікування, проявила неуважність до дитини.

Внаслідок смерті, у батьків значно погіршився стан здоров'я, ОСОБА_2 на протязі 2011-2013 р.р. неодноразово зверталась до лікаря невролога з приводу перебування у тривожному стані, занепокоєнні, діагностували тривалий депресивний стан, який був обумовлений смертю дочки.

Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи у тяжкості душевному стані, також піддавався безпідставним звинуваченням з боку медичного персоналу дитячої лікарні №2, які невдовзі після похорон дочки звернулись до прокуратури про притягнення його до кримінальної відповідальності та він був вимушений надавати пояснення з приводу усіх обставин смерті дочки та ще раз пережити все, що пов'язано зі смертю дитини. У зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину відмовлено у порушенні кримінальної справи, проте керівник лікарні заявляв на його адресу про неможливість притягнення працівників лікарні до відповідальності, у зв'язку з чим він зазнав почуття принизливості, образи, пережив нервозний зрив, що негативно відобразилось на стані його здоров'я, тому він не міг виконувати свої службові працівника міліції та був звільнений з ОВС через хворобу.

ОСОБА_3 також зазнав моральних страждань, у зв'язку зі смертю своєї сестри, з якою проживав однією сім'єю, відчував потребу бути не тільки їй старшим братом, але і другом, помічником батьків, після смерті сестри у нього появився страх, що помре і він сам від будь-якої хвороби та що медицина може тільки зашкодити, дуже переживає, що сестра рано пішла із життя, їм оволодів розпач, у зв'язку з чим втратив інтерес до зайняття спортом, став менше спілкуватися з друзями та однокласниками, що зіпсувало відношення з ними, звертався за психологічною допомогою.

Додаткових моральних страждань та душевної болі завдало тривалий час розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_4 щодо можливості доведення вини працівників лікарні та притягнення їх до відповідальності. Завдану моральну шкоду позивачі оцінюють по 1 млн. грн. кожному

Ухвалою від 27.09.2016 року відкрите провадження у справі.

11.10.2016 року до суду надані письмові заперечення позову відповідача міської дитячої лікарні №2, згідно яких позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ОСОБА_4 була на чергуванні, здійснювала огляд трьох дітей, що поступили раніше Крістіни, стан дитини визначила як середній, температура була 36,7. тому не потребувала невідкладного огляду. Крім того, для встановлення (уточнення) діагнозу дитині було призначено зробити аналіз крові, тому твердження про залишення дитини без огляду є безпідставними.

При призначенні дитині Цефтріаксон , лікар керувався результати аналізу крові, наявності паличкоядерних тіл, тривалість захворювання, що свідчило про бактеріальну інфекцію. В спеціальної медичної літературі рекомендується призначення антибіотиків при грипі та ГРВІ у перші 2 роки життя, у тому числі Цефтріаксон , точне діагностування вірусної інфекції можливе після виявлення антигену вірусу та антитіл до нього. Тому, при ускладненні ГРВІ (підвищення температури), призначення Цефтріаксон є правомірним, обґрунтованим та відповідає наявної на той момент у лікаря інформації.

При висипання у дитини, лікарю стало відомо зі слів її матері, причини висипання встановити не було можливості на той момент, при цьому висипання не завжди свідчать про алергічні захворювання, крім того, висипання з'явилось 30.04.2010 року, після проведення дитині щеплення 21.04.2010 року, тобто висипання було після вакцинальною реакцією неалергічного ґенезу. Тому у лікаря не було підстав вважати, що дитина має або мала алергічне захворювання.

Крім того, часовий після погіршення стану здоров'я дитини(спітніння, охолодження кінцівок, судоми) та початком реанімаційних заходів був мінімальний, а тому не міг вплинути на результат подій, навіть при постійному безпосередньому спостереженні за дитиною з боку медичних працівників, анафілактичний шок міг бути запідозрений тільки за сукупністю ознак, а у дитини, відповідно до Протоколу надання медичної допомоги при анафілактичному шоці №432 від 03.07.2006 року, була тільки одна ознака - судоми. При цьому, у висновку експертів №539/11 не уточнена на який саме препарат була реакція у дитини, так як у приймальному відділенні розбилась ін'єкція анальгіну і папаверину. Тому, однозначно стверджувати, що анафілактичний шок стався у зв'язку з веденням Цефтріаксон неможливо та відсутні беззаперечні докази.

Крім того, ОСОБА_9 страждала на ідіоматичний міокардит Абрамова-Фідлера на фоні уродженої імунно-ендокринної недостатності, прогноз захворювання може бути вкрай несприятливим при тяжкій формі, тому безпосередньою причиною смерті дитини є дефекти імунної системи.

Вважають, що позивачами не надані належні та допустими докази на підтвердження того, що стан їхнього здоров'я ї погіршився у зв'язку зі смертю дитини та доказів причинно- наслідного зв'язку між смертю та погіршенням здоров'я, безпідставне посилання на тривалий розгляд кримінальної справи. Також, відсутні докази наявності, ступеню, глибини моральної шкоди ОСОБА_3

Надані докази на підтвердження витрат на поховання дитини не містять конкретного обсягу наданих послуг та посилання на реквізити відповідного договору, що є порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зазначена дата поховання 07.04.2010 року, підпис замовника відрізняється від підпису ОСОБА_1 на позову, накладна містить виправлення, отже факт витрат, зазначених у документах не доведений, тому матеріальні витрати не підлягають відшкодуванню, до витрат на поховання взагалі не відноситься поминальний обід.

Ухвалою від 13.12.2016 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_4

Ухвалою від 13.12.2016року залучено в якості спеціалістів обласного педіатра Управління охорони здоров'я ОСОБА_10 та міського дитячого алерголога ОСОБА_11

20.02.2017 року року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_4 надала до суду письмові пояснення, згідно яких просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 05.05.2010 року вона була на чергуванні, здійснювала огляд трьох дітей, що поступили раніше Крістіни, стан дитини лікарем швидкої був визначений як середній, температура була 37,6, тому не потребувала невідкладного огляду та припинення огляду інших дітей. Крім того, для контролю стану дитини та збору інформації, дитині була виміряна медичної сестрою температура, зроблена відмітка у медичної ккартки -38,6, після взятий аналіз крові. Документальних доказів на підтвердження наявного алергічного стану дитини не було, при огляді у приймальному відділені також ознак алергічного стану не виявлено. У медичної картки зі слів батьків зазначено висипання після вакцинації. Після цього, лікарем було встановлений діагноз ГРВІ та призначено лікування Цефтріаксон розведеним на лідокаїні та призначено жарознижуючих ін'єкцій. Обґрунтоване та адекватне призначення лікування у приймальному відділенні підтверджується висновками проведених перевірок та експертиз. Після чого, дитина та батьки були направлені у відділення, а лікар здійснила обхід інших тяжко хворих дітей, а всього під її наглядом перебувало 121 дитина. При цьому, вона заходила до батьків ОСОБА_9 питала про стан здоров'я, скарг і зауважень не поступало. Лише після 22-00 год. ОСОБА_9 стало погано та її відправила до реанімації. Крім того, медична сестра ОСОБА_12 повідомила, що самостійно змінила призначення лікаря та ввела Крістіні антибіотик розбавлений новокаїном замість призначеного лідокаїна. Крім того, нагляд за дитиною після проведення ін'єкції антибіотика здійснюється медичною сестрою. Проведеними 4 експертизи встановлено відсутність в діях лікаря вини. При цьому, ознак, що підтверджують наявність анафілактичного шоку в медичній документації ОСОБА_9 та даних гістологічних досліджень не виявлено.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їхній представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили викладені обставини, просили про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що не зважаючи на недоліки лікування дитини, експерти дійшли висновку, що головним фактором, який знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті дитини є уроджені дефекти імунної системи, оскільки дитині було встановлено посмертний діагноз - злоякісний ідеопатичний міокард Абрамова-Фідлера на фоні уродженої імуно-ендокринної недостатності.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, причини нявки суду не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи - Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, причини нявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, свідків ОСОБА_13 дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Як встановлено судом, 27.10.2008 року у позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дочка ОСОБА_9.

05.05.2010 року о 19:40 годин до приймальною покою міської дитячої лікарні №2, каретою швидкої медичної допомоги у супроводі лікаря була доставлена малолітня ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно даним карки виїзду №192 від 05.05.200 року стан дитини був розцінений черговим лікарем швидкої допомоги як середній, виставлений діагноз ГРВ (фарингіт), зазначена температура 36,7 градусів Цельсія, дихання вільне, жорстке.

05.05.2010 року в період часу з 19:40 до 20:40 годин, лікар ОСОБА_4, яка наказом головного лікаря міської дитячої лікарні №2 від 16.04.2010 року переведена за її згодою на посаду лікаря-кардіоревматолога дитячої поліклініки, порушуючи Посадову інструкцію лікаря-педіатра приймального покою, узгодженої головним лікарем МДЛ№2 від 14.10.2009 року та вимогам ст.. 78 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров'я , згідно якого медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'ю людей, запобігати і лікувати захворювання, подавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також затверджене головним лікарем МДЛ№2 Положення про приймальне відділення МДЛ№2, нехтуючи принципами медичного сортування, залишила хвору ОСОБА_9 на одну годину чекати медичної допомоги в приміщенні коридору МДЛ№2 з батьками, без огляду дитини та проведення відповідних медичних заходів.

05.05.2010 року о 20:40 годин лікар ОСОБА_4 оглянула ОСОБА_9 та виставила діагноз ГРВІ, гіпертермічна реакція, про що занесла відомості до медичної картки стаціонарного хворого №2616.

В подальшому, без необхідних для діагностики хвороби досліджень, призначення аналізів та відбирання зразків у ОСОБА_9, лікар ОСОБА_4 призначила лікування дитині: внутрім'язова ін'єкція антибіотику Цефтриаксон 0,4х2р, проба на лідокаїн, панадол 1 ч.л., чим порушила нормативи Протоколу діагностики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей , затвердженому наказом МОЗ України від 09.07.2004 року №354.

Згідно висновку експертів комісійної судово-медичної експертизи №539/11 від 27.12.2013 року: показанням для призначення антибіотиків при респіраторних вірусних інфекціях - є приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками), а медична допомога неускладнених ГРВІ проводиться посиндромно. За даними огляду ОСОБА_9, а також результати досліджень крові і сечі (відібраних лаборантом за призначенням лікаря-анастезіолога відділення реанімаційної та інтенсивної терапії МДЛ№2) приє'днання вищевказаних ускладнень не було. Отже, підстав для призначення малолітньої ОСОБА_9 антибактеріальної терапії не було.

Крім того, при призначенні малолітньої ОСОБА_9 антибактеріальної терапії, лікар ОСОБА_4 знехтувала показаннями батьків ОСОБА_9 про висипання на тілі дитини 03.05.2010 року, чим порушила Інструкцію Про порядок проведення діагностики лікарської алергії , затвердженої наказом МОЗ і АМН України від 02.04.2002 року №127/18, згідно яких для своєчасного виявлення лікарської алергії та запобігання ускладнень при лікуванні хворих необхідно при призначенні лікарських засобів хворим вперше, лікар будь-якої спеціальності за анамнезом встановлює схильність до алергічних реакцій.

Відповідно до інструкції антибіотику Цефтриаксон (пор. д/п р-ну д/ін. 1,0 №5, виробник Лекхім Харків), показаннями для його застосування є: застосовується для лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону: інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекцій вуха, горла і носа, інфекцій органів черевної порожнини (перитоніт, інфекція жовчовивідних шляхів і шлунко-кишкового тракту; інфекції нирок і сечовивідних шляхів; інфекції статевих органів, включаючи гонорею, сепсис, інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом, менінгіт, дисемінований болеріоз Лайма . Відповідно до інструкції антибіотику Цефтриаксон (пор. д/п р-ну д/ін. 1,0 №5, виробник Лекхім Харків) в особливостях застосування препарату зазначено, що як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при застосуванні Цефтриаксон повідомлялося про випадки анафілактичного реакцій з фатальними наслідками .

Крім того, після призначення ліків ОСОБА_9, лікар ОСОБА_4, перебуваючи на чергуванні та маючи всі можливості здійснювати ретельний нагляд за станом хворої ОСОБА_9 (згідно журналу №45 Обліку прийому хворих в стаціонар наступний прийом після хворої ОСОБА_9 черговий лікар розпочав 05.05.2010 року о 22:00 години), в порушення вимог Протоколу діагностики та лікування дітей з анафілактичним шоком , затвердженим Наказом МОЗХ України від 27.12.2005 року №767, щодо профілактики анафілактичного шоку, де вказано, що після ін'єкції антибіотика необхідно спостерігати за хворим протягом 20-30 хв. , залишила ОСОБА_9 без медичного нагляду, що в подальшому спричинило тяжкі наслідки для хворої.

За даними медичної картки, 05.05.2010 року близько 21:30 годин, тобто через 20 хв. після внутрішньом'язового введення лікарських препаратів, стан ОСОБА_9 різко погіршився. Дитина батьком була доставлена у відділення реанімації та інтенсивної терапії МДЛ№2, де встановлено діагноз: Анафілактичний шок в стадії ранньої декомпенсації , а в 01:30 годин 06.05.2010 року у зазначеному відділенні констатовано біологічну смерть ОСОБА_9

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 13.05.2010 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 2027, ОСОБА_9 померла 06.05.2010 року.

Відносно лікаря МДЛ №2 ОСОБА_4 було порушене кримінальне провадження за ч.2 ст.140 КК України, тобто за невиконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, потерпілими у даному провадженні визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4, остання в суді заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно неї, у зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.08.2016 року, клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 було задоволено, звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження закрито, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 КК України та 285 ч.1, 286 ч. 4 КПК України.

Так, відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно роз'яснень п. 1 Постанову №12 від 23.12.2005 року Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, про визнання її невинуватою у злочині, а передбачені законом підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема у зв'язку із закінченням строків давності, визнаються нереабілітуючими. З урахуванням того, що від кримінальної відповідальноcті може звільнятись лише та особа, яка забов'язана її нести, вирішенню питання про звільнення від кримінальної відповідальності має передувати і точне встановлення фактичних обставин і правильна кваліфікація вчиненого злочину. На це орієнтує і Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності №12 від 23.12.2005 року, згідно якого при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися у тому, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що вони містить склад злочину, особа винувата у вчиненні останнього, а також, що умовами та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України та лише після цього має бути постановлено (ухвалено) відповідне судове рішення у визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Таким чином, ОСОБА_4 погоджуючись на звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та на закриття кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 49 КК України, що є нереабілітуючими підставами, погодилась, що судом точно встановлені фактичні обставини справи та дана правильна кваліфікація вчиненого нею злочину, а судом було встановлено, що діяння, яке поставлено ОСОБА_4 у провину, дійсно мало місце, що вони містить склад злочину ч.2 ст. 140 КК України та ОСОБА_4 винувата у вчиненні останнього.

Відповідно до ст. 82 ч. 6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи малі місце ці дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою.

Аналогічна позиція викладена і в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , крім того у вказані Постанові зазначено, що на підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначити докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивачів щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходив із наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах із міською дитячою лікарнею №2, яка і повинна відповідати за даним позовом відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, згідно яких юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами), у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України Про поховання та похоронну справу визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання, поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Так, на підтвердження розміру матеріальних збитків у загальному розмірі 33499 грн., пов'язаних з похованням ОСОБА_9, позивачами суду надано договір-замовлення від 07.05.2010 року на організацію та проведення поховання, укладеного з ритуальною службою ЖКП Жовтневого району та ОСОБА_1, згідно накладної №423 від 07.05.2010 року на оформлення ритуальних послуг, поховання і прибирання витрачено 665 грн., які сплачені відповідно до квитанції прибуткового касового ордера №423 від 07.05.2010 року.

Крім того, за ритуальні товари та послуги (придбання труни, вінків та інших ритуальних належностей) на поховання ОСОБА_9. , позивачами сплачено 5312 грн., що підтверджується товарним чеком від 06.05.2010 року Центра ритуальних послуг ПП ОСОБА_15.

Також позивачами, в день поховання ОСОБА_9 та на 40 день після поховання, відповідно до звичаїв та традицій, за православними канонами поховання, були проведенні поминальні обіди, на суму 1560 грн., відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 07.05.2010 року ПП ОСОБА_17 та на суму 962 грн., відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №6 від 13.06.2010 року ПП ОСОБА_17,

Крім того, позивачами, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №132 від 16.12.2010 року, понесені витрати на придбання огорожі у розмірі 8000 грн. та пам'ятника, підставки, вази, стола, з встановленням, а всього на суму 17000 грн., відповідно до накладної №46 від 30.03.2012 року.

Таким чином, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню в рахунок відшкодування матеріальних збитків 33499 грн. ( 665+5312+2522+17000+8000) по 16749,50 грн. кожному.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

У силу вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованих Конституцією прав, нерідко високо оцінюють свої страждання. Тому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачі достатньо аргументували та обґрунтували у позовній заяві та в судовому засіданні свої моральні страждання, які спричинила смерть дочки та сестри, розмір яких вони оцінюють в 1млн. грн. кожному.

Згідно частини 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Проте, встановити ціну людського життя, повернути дочку та сестру неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В наслідок невиконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок несумлінного ставлення до них, батьки втратили свою дочку, а брат - сестру. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачів будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість, а втрата близької людини, свідчить про глибину таких страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсягу страждань, а також характеру немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена. Виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням того, що відповідач - міська дитяча лікарня №2 є державною установою, фінансується з міського бюджету, згідно кошторису у розмірі 41696777 грн. та плану використання бюджетних коштів на 2018 рік, з яких значна частка коштів використовується на оплату праці, а також на придбання предметів, матеріалів, обладнання, інвентарю, медикаментів, перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування, оплата комунальних послуг тощо, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивачі надмірна та фактично позбавить вказану лікарську установу надавати належні послуги з лікування хворих дітей, тому визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 75000 гривень кожному на користь позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та на користь ОСОБА_3 у сумі 25000 гривен.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, у загальному розмірі 2084,99 грн.

Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до міської дитячої лікарні №2, третьої особи - Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з міської дитячої лікарні №2 ( ЄДРПОУ 05483121, розташованої за адресою м. Миколаїв вул.. Рюміна, 5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди по 75000 грн. кожному та на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) 25000 грн.

Стягнути з міської дитячої лікарні №2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди по 16749,50 грн. кожному.

Стягнути з міської дитячої лікарні №2 на користь держави судовий збір у розмірі 2084,99 грн.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: С.В. Щербина

Повний текст рішення складено 20.06. 2018 року.