Постанова

від 05.09.2018 по справі 487/4734/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/4734/16-ц 05.09.2018

Провадження №22-ц/784/1269/18

Справа 487/4734/16-ц

Провадження 22ц-784/1269/18 Головуючий по 1 інстанції Щербина С.В.

Категорія 32 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2018р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючий суддя - Колосовський С.Ю.,

судді: Ямкова О.О., Локтіонова О.В.,

секретар судового засідання - Лептуга С.С.,

за участі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників позивача ОСОБА_4, представників відповідача та третьої особи ОСОБА_5,ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, а також Міської дитячої лікарні №2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2018р.

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Міської дитячої лікарні №2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради, ОСОБА_8, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У вересні 2016р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 пред'явили позов до Міської дитячої лікарні №2 про відшкодування по 1000000 грн. моральної шкоди кожному та на користь перших двох позивачів по 16749,50 грн. кожному матеріальної шкоди.

Позивачі зазначали, що 05 травня 2010р. у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона була доставлена до Міської дитячої лікарні №2. Прийом та лікування дитини здійснювала лікар ОСОБА_8

Внаслідок протиправних дій лікаря ОСОБА_8, що підтверджується ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2016р. про закриття кримінального провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК у зв'язку із закінченням строків давності, висновком комісійної судово-медичної експертизи №539/11 від 26 березня 2014р., настала смерть ОСОБА_1.

На поховання дитини за договором з ритуальною службою ЖКП Жовтневого району сплачено 665 грн. та витрачено 5312 грн. на придбання труни, вінків та інших предметів ритуальної належності. В день поховання та на 40 день після поховання організовано поминальний обід - 2522 грн. На надгробний пам'ятник та огорожу витрачено 25000 грн., а всього витрачено 33499 грн.

В результаті смерті ОСОБА_1, яка є відповідно їх дочкою та сестрою вони зазнали душевних страждань та їм була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що після смерті дитини з ними стався стрес. Біль та відчай вони відчувають до теперішнього часу, їхні страждання збільшуються від того, що смерть дитини настала у лікувальному закладі, тому що лікар не виконала правила лікування, проявила неуважність до дитини. У батьків значно погіршився стан здоров'я.

Так, ОСОБА_3 на протязі 2011-2013 років неодноразово зверталась до лікаря невролога з приводу перебування у тривожному стані, занепокоєнні, діагностували тривалий депресивний стан, який був обумовлений смертю дочки.

А ОСОБА_2 перебуваючи у важкому душевному стані піддавався безпідставним звинуваченням з боку медичного персоналу лікарні, які невдовзі після похорон дочки звернулись до прокуратури про притягнення його до кримінальної відповідальності та він був вимушений надавати пояснення з приводу усіх обставин смерті дочки та ще раз пережити все, що пов'язано зі смертю дитини. У зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину відмовлено у порушенні кримінальної справи, проте керівник лікарні заявляв на його адресу про неможливість притягнення працівників лікарні до відповідальності, у зв'язку з чим він зазнав почуття принизливості, образи, пережив нервозний зрив, що негативно відобразилось на стані його здоров'я, тому він не міг виконувати свої службові обов'язки працівника міліції та був звільнений з роботи через хворобу.

ОСОБА_7 через смерть сестри також зазнав моральних страждань з якою проживав однією сім'єю, відчував потребу бути не тільки їй старшим братом, але і другом, помічником батьків. Після смерті сестри у нього з'явився страх, що помре від будь-якої хвороби і що медицина може тільки зашкодити, ним оволодів розпач. Дуже переживає, що сестра рано пішла із життя, а тому втратив інтерес до зайняття спортом, став менше спілкуватися з друзями та однокласниками, що зіпсувало відношення з ними, звертався за психологічною допомогою.

Додаткових моральних страждань та душевної болі завдав тривалий час розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_8 щодо можливості доведення вини працівників лікарні та притягнення їх до відповідальності.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили про задоволення їх вимог.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2018р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Міської дитячої лікарні №2 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 16749,50 грн. кожному матеріальної шкоди, по 75000 грн. кожному моральної шкоди та на користь ОСОБА_7 25000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на незаконність рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, просили його змінити та задовольнити позов у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа ОСОБА_8 вважає, що підстави для збільшення відшкодування моральної шкоди відсутні, виходячи з того, що головним фактором, який призвів до настання смерті дитини - уроджені дефекти імунної системи.

В апеляційній скарзі відповідач теж вважає рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди незаконним, вважаючи й присуджену суму компенсації надмірною.

Апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - відхиленню з наступних підстав.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1ст.3 Конституції).

Відповідно до ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За правилами ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

В силу ч.6. ст.82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи малі місце ці дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є батьками: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Міська дитяча лікарня №2 є юридичною особою публічного права, комунальним закладом охорони здоров'я Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради, який надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу в умовах цілодобового стаціонару та амбулаторних умовах дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду. Лікарня є неприбутковим закладом, заснована на комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва. Уповноваженим органом управління (представником власника) є Управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради. Держава та уповноважений орган управління не відповідають за зобов'язаннями лікарні, а лікарня не відповідає за зобов'язаннями держави та уповноваженого органу управління, окрім випадків передбачених законодавством (п.1.1., 1.2., 4.1., 4.2.,4.8. Статуту).

05 травня 2010р. о 19 год. 40 хв. до приймальною покою Міської дитячої лікарні №2, каретою швидкої медичної допомоги у супроводі лікаря була доставлена малолітня ОСОБА_1. За даними картки виїзду №192 стан дитини розцінений черговим лікарем швидкої допомоги як середній, виставлений діагноз ГРВ (фарингіт), зазначена температура 36,7 градусів Цельсія, дихання вільне, жорстке.

З 19:40 до 20:40 годин цього ж дня лікар-кардіоревматолог Міської дитячої лікарні №2 ОСОБА_8, всупереч Посадової інструкції лікаря-педіатра приймального покою, Положення про приймальне відділення та вимог ст.78 Закону Про основи законодавства України про охорону здоров'я , а саме, що обов'язками медичних працівників є сприяння охороні та зміцненню здоров'ю людей, запобігання і лікування захворюванню, надання своєчасної і кваліфікованої медичної і лікарської допомоги, нехтуючи принципами медичного сортування, залишила хвору ОСОБА_1 на одну годину чекати медичної допомоги в приміщенні коридору з батьками, без огляду дитини та проведення відповідних медичних заходів.

О 20 год. 40 хв. лікар ОСОБА_8 оглянула ОСОБА_1 та виставила діагноз ГРВІ, гіпертермічна реакція, про що занесла відомості до медичної картки стаціонарного хворого №2616.

В подальшому, без необхідних для діагностики хвороби досліджень, призначення аналізів та відбирання зразків у ОСОБА_1, лікар ОСОБА_8 призначила лікування дитині: внутрім'язова ін'єкція антибіотику Цефтриаксон 0,4х2р, проба на лідокаїн, панадол 1 ч.л., чим порушила нормативи Протоколу діагностики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей , затвердженому наказом МОЗ України від 09.07.2004 року №354.

Крім того, після призначення ліків ОСОБА_1, лікар ОСОБА_8, перебуваючи на чергуванні та маючи всі можливості здійснювати ретельний нагляд за станом хворої ОСОБА_1 (згідно журналу №45 Обліку прийому хворих в стаціонар наступний прийом після хворої ОСОБА_1 черговий лікар розпочав о 22 год.), в порушення вимог Протоколу діагностики та лікування дітей з анафілактичним шоком , затвердженим Наказом МОЗХ України від 27.12.2005 року №767, щодо профілактики анафілактичного шоку, де вказано, що після ін'єкції антибіотика необхідно спостерігати за хворим протягом 20-30 хв. , залишила ОСОБА_1 без медичного нагляду, що в подальшому спричинило тяжкі наслідки для хворої.

За даними медичної картки, близько 21 год. 30 хв., тобто через 20 хв. після внутрішньом'язового введення лікарських препаратів, стан ОСОБА_1 різко погіршився. Дитина батьком була доставлена у відділення реанімації та інтенсивної терапії, де встановлено діагноз: Анафілактичний шок в стадії ранньої декомпенсації , а о 01 год. 30 хв. 06 травня 2010р. у зазначеному відділенні констатовано біологічну смерть ОСОБА_1

Відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи №539/11 від 26 березня 2014р. на етапі лікування ОСОБА_1 були допущені недоліки надання медичної допомоги черговим лікарем педіатром, а саме: призначення препаратів, які не були показані та не відповідали встановленому діагнозу; залишення дитини без спостереження для своєчасної діагностики можливих ускладнень після введення антибактеріальних препаратів. Проте у дитини була наявна уроджена патологія імунної системи, яка обумовила розвиток тяжкої патології серця з несприятливим прогнозом й на фоні якої розвинулася тяжка алергічна реакція на введення лікарських препаратів. Навіть за умов не застосування для дитини антибактеріальних засобів, правильне своєчасне й у повному обсязі лікування її захворювання, не могло гарантувати сприятливий кінець для дитини. До настання смерті дитини привів комплекс факторів, який включав: 1) уроджену імунну-ендокринну недостатність, яка обумовила тяжкий й незворотній перебіг анафілактичного шоку на фоні захворювання серця; 2) недоліки надання медичної допомоги черговим лікарем педіатром. Головним фактором з вказаного комплексу, який знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті є уроджені дефекти імунної системи.

Позивачі на час смерті відповідно їх доньки та сестри були зареєстровані в АДРЕСА_1 та проживали з нею однією сім'єю.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2016р. ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК (невиконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому) у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито на підставі ст.ст.44,49 КК, ч.1 ст.285, ч.4 ст. 286 КПК.

ОСОБА_3 за даними виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 19 вересня 2016р. в 2011-2013 роках лікувалась від депресії.

26 липня 2010р. ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за ст.65 п. б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Протягом 2015-2017 років вносились зміни до кошторису Міської дитячої лікарні №3. Так, в 2015р. його було збільшено на 2471514,76 грн., в 2016р. зменшено на 2129535,52 грн., в 2017р. збільшено на 4787200 грн.

Кошторис Міської дитячої лікарні №3 на 2018р. затверджено на загальну суму 41696777 грн.

За таких обставин, а саме доведення факту заподіяння позивачам душевних страждань внаслідок неправомірних дій працівника медичної установи, які також знаходяться у причинному зв'язку зі смертю дитини, суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача на відсутність вини в заподіянні моральної шкоди є безпідставними, так як спростовуються ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2016р. про вільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК за нереабілітуючих підстав, яка для даного спору має преюдиціальний характер, висновком комісійної судово-медичної експертизи №539/11 від 26 березня 2014р. за яким встановлено, що причиною смерті дитини, хоча й не головною є недоліки надання медичної допомоги черговим лікарем педіатром.

Що ж стосується посилань відповідача на неприбутковий характер своєї діяльності, яка фінансується за кошти виключно місцевого бюджету, то ця обставина сама по собі не може звільняти від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Однак і в цьому випадку при обґрунтуванні розміру компенсації суд аналізував кошторис медичної установи.

Доводи позивачів щодо порушення процесуального закону не знайшли свого підтвердження, тому що кошторис Міської дитячої лікарні №3 на 2018р. досліджувався у судовому засіданні, яке відбулось 13 червня 2018р., в тому числі за участі позивача ОСОБА_2 і цей документ за ухвалою суду приєднано до матеріалів справи.

Разом з тим при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд не у повній мірі врахував положення ст.23 ЦК стосовно повного з'ясування обставини заподіяння шкоди, визначення глибини душевних страждань позивачів і їх тривалості у зв'язку зі смертю малолітньої дитини, негативних вимушених змін у життєвих стосунках позивачів. А саме необхідності їх обов'язкової участі у слідчих діях та в судових засіданнях при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_8, неодноразової потреби у ОСОБА_3 звертатись за медичною допомогою для стабілізації психічного стану, у ОСОБА_2 - вплинуло на прийняття рішення про вихід у відставку через погіршення стану здоров'я, а у ОСОБА_7, який у малолітньому віці через смерть сестри зазнав психологічної травми - потягло негативні вимушені змін у життєвих стосунках, ступінь вини заподіювача шкоди - недбале надання медичної допомоги, що має ознаки кримінального правопорушення і яке потягло найтяжчі наслідки - смерть дитини. А тому розмір компенсації для позивачів слід збільшити у двічі від присудженого судом першої інстанції.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає зміні.

Рішення суду в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку відповідно до ч. 1 ст.367 ЦПК.

Керуючись ст.ст.367,374-376,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 задовольнити частково, а апеляційну скаргу Міської дитячої лікарні №2 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2018р. в частині визначення розміру моральної шкоди змінити збільшивши розмір відшкодування на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 до 150000 грн. кожному, а на користь ОСОБА_7 до 50000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2018 р.

Головуючий: Судді: