Постанова

від 21.06.2018 по справі 694/1179/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/905/18 Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Гончаренко Т.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, повний текст рішення виготовлений 12 січня 2018 року -:

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він є рідним онуком ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 15 травня 2002 року, яким заповіла позивачу належний їй сертифікат на право приватної власності на землю НОМЕР_2 площею 2,9 га, майновий пай на суму 801 гривна. Право власності на зазначену земельну ділянку за померлою виникло на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), на яку в послідуючому було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 19 січня 2004 року площею 1,67 га, кадастровий номер НОМЕР_4

Про існування вказаного заповіту позивач не знав та виявив його випадково в кінці травня 2017 року, перекладаючи належні померлій бабусі речі.

Станом на 15 серпня 2017 року заповіт не змінено і не скасовано.

Позивач звернувся до Звенигородської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення визначеного у заповіті спадкового майна, проте постановою нотаріуса від 10 червня 2017 року йому було відмовлено у оформленні спадщини з підстав пропуску шестимісячного терміну для прийняття спадщини та того, що на земельну ділянку вже видано свідоцтво про право на спадщину на користь сина померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 При цьому, як зазначав позивач у заяві про уточнення позовних вимог, що, хоча в матеріалах спадкової справи є два повідомлення йому, які датовані 05-м та 10-м вересня 2012 року про необхідність його явки до нотаріальної контори 10 вересня та 17 вересня 2012 року для з'ясування кола спадкоємців та роз'яснення порядку спадкування, проте належні докази направлення їх позивачу відсутні, як і докази розшуку спадкоємця по заповіту. Крім того, в заяві про прийняття спадщини вказано, що померла проживала в с. Козацьке, а в довідках, виданих виконкомом Звенигородської міської ради, які знаходяться у спадковій справі, зазначено місце проживання померлої АДРЕСА_1

На підставі наведеного, з врахуванням уточнених в подальшому позовних вимог, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в три місяці та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 вересня 2012 року виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,67 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 19 січня 2004 року.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 вересня 2012 року , видане на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає: АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Зенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області Вечірко Н.В., зареєстроване в реєстрі за № 2-1931, на земельну ділянку площею 1,67 га., кадастровий номер НОМЕР_5, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 19 січня 2004 року.

Визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, додатковий строк для подання ним заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тривалістю в три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ґрунтується на недостовірних даних, просив рішення скасувати, а провадження у справі закрити. Зокрема зазначає, що судом у рішенні не наведено в чому полягають порушення при вчиненні нотаріальних дій і як вони могли вплинути на законність видачі свідоцтва про спадщину. Крім того, позивачем не надано доказів та не вказано жодних поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

У відзиві на подану апеляційну скаргу представник ОСОБА_2- ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що було порушено право позивача на спадкування.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7, виданим 13 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області (а.с. 8).

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи № 447/2012 19 вересня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Звенигородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, вказавши, що він є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців немає, спадщину прийняв фактично, оскільки проживав разом з померлою до дня її смерті. За даним зверненням нотаріусом була заведена спадкова справа №447/2012.

Згідно довідок виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 23 липня 2012 року №3554 та 20 липня 2012 року №3695 ОСОБА_3 з 11 вересня 2007 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року проживала в АДРЕСА_1 разом з сином, спільно вели господарство. (а.с.49,50)

За життя ОСОБА_3 склала заповіт за №24 від 15 травня 2002 року, яким на випадок її смерті заповіла належний їй сертифікат на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 площею 2,9 га майновий пай на суму 801 гривна ОСОБА_2.(а.с.45)

В матеріалах спадкової справи містяться листи повідомлення від 05 вересня та 10 вересня 2012 року за вих.№1362, 1406 Звенигородської районної державної нотаріальної контори - ОСОБА_2 про виклик для з'ясування кола спадкоємців та роз'яснення порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та зазначено, що в разі неявки свідоцтво про право на спадщину буде видано ОСОБА_6. Дані про те, що позивач отримував вказані повідомлення в матеріалах справи відсутні.(а.с.50,51)

19 вересня 2012 року державний нотаріус Звенигородської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Вечірко Н.В. видала на ім'я ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається з земельної ділянки розміром 1,67 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області та належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5, виданого Звенигородською райдержадміністрацією Черкаської області 19 січня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_10.

У червні 2017 року позивач подав до Звенигородської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3

Постановою державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області Шалденко Л.В. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, з тих підстав, що ОСОБА_2 пропустив встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини з дня смерті спадкодавця та на вищевказану земельну ділянку вже видано свідоцтво про право на спадщину на користь сина померлої ОСОБА_1, вищевказана земельна ділянка вже успадкована.

Судом першої інстанції при задоволенні позову прийнято до уваги, що ОСОБА_2 про існування заповіту дізнався поза межами строку для прийняття спадщини випадково.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача поважних причин для пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, суд враховує наступне.

За ст.. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17 .

У правових висновках у справі № 6-496цс17 від 06 вересня 2017 року та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 Верховний Суд України висловив правову позицію щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини у зв'язку з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що позивач знав про існування заповіту. Відсутні також жодні відомості про те, що нотаріус направила позивачу повідомлення, а останній його отримав.

Внаслідок цього було порушено право позивача на перехід права власності на майно зазначене в заповіті, від спадкодавця до спадкоємця.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2018 року.

Судді