Ухвала

від 22.06.2018 по справі 2-2143/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2143/10 Провадження № 22-ц/773/647/18 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Категорія: 27Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Киці С.І., ознайомившись із апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

22.03.2018 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - сплати судового збору та подання заяви про поновлення строку на апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку.

Копію ухвали відповідач ОСОБА_2 отримав 05.06.2018 року.

15.06.2018 року відповідач ОСОБА_2 сплатив судовий збір та подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка надійшла до суду 18.06.2018 року.

У заяві про поновлення строку зазначає, що на час ухвалення та направлення рішення і в подальшому перебував у тривалому відрядженні, а тому не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію та не знав про ухвалення рішення. На його неодноразові звернення про необхідність ознайомлення зі справою суд не реагував, повідомляючи, що справу знищено. 26.01.2018 р. суд надав справу для ознайомлення. Вважає, що причини пропуску строку подання скарги є поважними і просив поновити строк оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2010 року у даній справі.

У відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ЦПК України (у редакції чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України (у редакції чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦПК України (в редакції чинній на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2009 року позов у даній справі задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ВАТ Банк Фінанси та кредит в особі філії Північно-Західне регіональне управління заборгованість за кредитним договором в розмірі 487363, 58 грн. по 243681, 79 грн. Проведено розподіл судових витрат. Копію заочного рішення отримано відповідачем ОСОБА_2 06 жовтня 2009 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 грудня 2009 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року у справі за позовом ВАТ Банк Фінанси та кредит до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасоване.

Відповідач отримував судову повістку на 21.04.2010 року, 25.05.2010 року, однак у судові засідання не з'явився. Судова повістка на ім'я ОСОБА_2 про явку в судове засідання на 12.10.10 року повернулась до суду за терміном зберігання .

12 жовтня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалене у даній справі повторне заочне рішення. Позов задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ВАТ Банк Фінанси та кредит в особі філії Північно-Західне регіональне управління заборгованість за кредитним договором в розмірі 487363, 58 грн. по 243681, 79 грн. Проведено розподіл судових витрат. Копія рішення направлялась ОСОБА_2, ОСОБА_3 по зазначеній сторонами адресі, проте повернулась за закінченням терміну зберігання .

05.08.2011 року Луцьким міськрайонним судом по даній справі видано виконавчі листи.

Відповідач ОСОБА_3 06.08. 2012 року подала апеляційну скаргу на згадане рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19.09.2012 року апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 визнана неподаною і повернута.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України (заява № 32053/13).

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною 2 статті 358 ЦПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 подав з пропуском строку на апеляційне провадження через сім років після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Перебіг строку оскарження не пов'язується Законом із бажанням чи небажанням особи отримувати судові повістки та копії судових рішень, ознайомлення з матеріалами справи.

Так, відповідач ОСОБА_2 не надав доказів про те, що він звертався до суду з заявами про ознайомлення з матеріалами справи чи отримування копії рішення до 26.01.2018 року і матеріали цивільної справи не містять таких відомостей. Подана до заяви про поновлення строку ксерокопія довідки (без дати та вихідного номеру), що підписана завідувачем архіву Луцького міськрайонного суду ОСОБА_4, не свідчить про відсутність у суді матеріалів справи та відмову у видачі справи для ознайомлення.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія паспорта відповідача ОСОБА_2, копія свідоцтва про народження ОСОБА_5, батьком якого записаний ОСОБА_2, які були приєднанні після проголошення рішення, у 2012 році під час розгляду судом подання державного виконавця про примусове проникнення у житло фізичної особи, і які могли бути подані лише особисто ОСОБА_2, так як інші особи не є власниками паспорта громадянина України.

Суд критично оцінює копію наказу № 11/10 ТзОВ "Дім-Буд і Ко" від 11.10.2010 року про направлення ОСОБА_2 у відрядження у м. Рівне, підписаною ним самим, оскільки він не підтверджує його перебування у відрядженні.

Копія рішення, яке оскаржується направлялось судом першої інстанції відповідачу ОСОБА_2, він був обізнаний про судове провадження і мав можливість дізнатися про стан розгляду справи.

Апелянт був обізнаний про розгляд Луцьким міськрайонним судом даної справи, а тому вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення не є тією поважною обставиною, що може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яке набрало законної сили.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені відповідачем ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2010 року в даній справі відмовити.

Копію ухвали разом із апеляційною скаргою та доданими до апеляційної скарги матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя