Рішення

від 11.06.2018 по справі 806/143/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м.Житомир справа № 806/143/18

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Климчук К.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що порушення зафіксовані в акті перевірки є необґрунтованими, непідтвердженими первинними бухгалтерськими документами та такими, що суперечать змісту нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення господарської діяльності суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позов.

В обґрунтування заперечень зазначила, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідачем була проведена виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт перевірки та встановлені порушення норм Податкового кодексу України та Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі чого винесено податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено, що ГУ ДФС у Житомирській області була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та повноти нарахування і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. за результатами якої складено акт перевірки №825/06-30-13-05/НОМЕР_1 від 21.11.2017р.

В акті перевірки зафіксовані наступні порушення:

- п. 167.1 ст. 167, п.177.2, п.п. 177.4.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1022006 грн. в т.ч. 2015 - 535567 грн., 2016 - 486439 грн. в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся на загальну суму 189458,42 грн. в т.ч. 2015 - 101899,42 грн. (15641,92 грн. - 15%, 86257,50 - 20%), 2016 - 87559 грн.;

- п.п. 1.1, 1.2, 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, п.162.1 ст. 162, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового Кодексу України встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1022006 грн. т.ч. 2015 - 535567 грн., 2016 - 486439 грн., що призвело до заниження в періоді з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. військового збору, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 15330,09 грн. в т.ч. за 2015 - 8033,51 грн., за 2016 - 7296,58 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 605672,52 грн. т.ч. за 2015 - 217471,52 грн., 2016 - 388201 грн., занижено суму єдиного внеску на загальну суму 160866,87 грн. в т.ч. 2015 - 75462,64 грн., 2016 - 85404,23 грн.;

- п.п.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: не належне ведення книги обліку доходів та витрат від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, та порушення Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. №481;

- абзацу г п.198.5, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 167180 грн. в т.ч. за грудень 2016 - 167180 грн.;

- п. 1201.1 ст. 1201, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в лютому 2016 несвоєчасно зареєстровано у Єдиному реєстрі по податкові накладні.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0026411305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 189458,42 грн. за податковим зобов'язанням та 47364,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0026401305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 15330,09 грн. за податковим зобов'язанням та 3832,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0026391305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 167180 грн. за податковим зобов'язанням та 41795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення №0026431305 від 15.12.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 23632,95 грн.;

Окрім цього, на підставі вказаного акту було сформовано та вручено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0026421305 від 15.12.2017 року з вимогою сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, в сумі 160866,87 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0026411305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 189458,42 грн. за податковим зобов'язанням та 47364,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, відображених у розділі ІІІ податкових декларацій та додатках Ф2 до декларацій, в графі 7 "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" безпідставно віднесено амортизаційні нарахування основних засобів (автомобілів) відповідно до графи 8 Книги обліку доходів і витрат на загальну суму 1022006грн. в т.ч.2015-535567 грн., 2016-486439 грн.

ФОП ОСОБА_1, як суб'єкту господарювання на праві власності належать основні засоби, а саме: автомобілі для перевезення хліба та хлібобулочних виробів в кількості 27 шт. комп'ютер в кількості 1 шт. та касові апарати в кількості 2 шт.

Вказані основні засоби були придбані під час перебування на обліку, як суб'єкта підприємницької діяльності та використовуються ФОП ОСОБА_1 виключно при здійсненні господарської діяльності шляхом надання послуг по перевезенню хлібобулочних виробів.

Перевіркою підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює ведення бухгалтерського обліку основних засобів та їх амортизації, що підтверджується журналом обліку основних засобів.

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України, одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, ФОП може використовувати у власній підприємницькій діяльності майно, яке належить йому як фізичній особі.

Відповідно до вимог ПКУ амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України. За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 177.4 .4 п. 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Надаючи аналіз п.177.4 ст.177 ПК України слід зазначити, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як і у платників податку на прибуток.

В зв'язку з чим, необхідно застосувати в даному випадку аналогію закону, зокрема положення ст. 138 Податкового кодексу України, яка врегульовує розподіл амортизаційних витрат платника податку на прибуток.

У відповідності до п.138.2. ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно пп.138.3.1. ст.138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім виробничого методу.

Підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що основні засоби - матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

В даному випадку вищезазначені об'єкти, автомобілі для перевезення хліба та хлібобулочних виробів, комп'ютер, та касові апарати належать до основних засобів, наявність зазначених засобів та їх використання у господарській діяльності підтверджено матеріалами перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 15.04.2014 по справі №21-53а14, валовий дохід платників податків фізичних осіб-підприємців підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань у разі ведення таким платником податків бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та за умови фактичного отримання валового доходу завдяки використанню відповідних основних фондів.

За наведених обставин, враховуючи ведення ФОП ОСОБА_1 бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та фактичне отримання валового доходу завдяки використанню відповідних основних фондів, що валовий дохід підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань автомобілів для перевезення хліба та хлібобулочних виробів, комп'ютера та касових апаратів.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 є всі правові підстави для віднесення до витрат при визначенні чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки амортизації основних засобів які використовуються при здійсненні господарської діяльності.

За таких обставин, висновки перевірки, щодо порушень вимог п.п.177.4.4. п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України є необґрунтованим, вимоги ПКУ не містять прямої заборони як на застосування амортизації так і права платника на включення таких витрат до складу інших витрат. В ході проведення перевірки працівниками податкового органу не встановлено порушень порядку визначення амортизаційних відрахувань.

Доводи відповідача, що п.2 ст.3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством спростовуються наступним.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Частиною 3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Таким чином, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає фізичній особі - підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів. Отже, висновок податкового органу про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та (як наслідок) включати до валових витрат вартість амортизаційних відрахувань, є невірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0026391305 від 15.12.2017 року, яке винесене на порушення абзацу "г" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.15-31.12.2016р. здійснював придбання хлібобулочних виробів у наступних постачальників ПАТ Київхліб код за ЄДРПОУ 00381574, ФОП ОСОБА_2, рнокпп НОМЕР_2. ТОВ Абсолют 10 код за ЄДРПОУ 37047882, які зареєстровані платниками податку на додану вартість. Перевіркою наданих документів встановлено невідповідність в 2016 році придбаних та реалізованих хлібобулочних виробів у кількісному та вартісному вигляді в розрізі номенклатури товарів, а саме станом па 31.12.2016р. у ФОП ОСОБА_1 відсутня реалізація придбаного хліба та хлібобулочних виробів на загальну суму 592022 грн. крім того ПДВ 118404 грн.

Однак, погодитись з таким висновком податкового органу неможливо, враховуючи слідуюче.

Вимогами п198.5. ст..198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За чинними правилами весь вхідний ПДВ (незалежно від призначення покупки) включається до податкового кредиту (ПК). Проте, якщо придбані товари/послуги/необоротні активи будуть використані в неоподатковуваній або негосподарській діяльності, платник податків зобов'язаний нарахувати умовні податкові зобов'язання (ПЗ), щоб компенсувати вхідний ПК.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що працівниками податкового органу зроблено посилання на нормативний документ, а саме правила роздрібної торгівлі продовольчих товарів та наводяться вимоги, щодо до хлібу та хлібобулочних виробів, які перебувають у продажу в роздріб. Однак не враховано той факт, що залишки хлібобулочних виробів було реалізовано оптовими партіями, не в роздріб населенню, а як сухарну продукцію, а тому застосування положень зазначеного документу є також безпідставним.

За таких обставин, у ФОП ОСОБА_1 були відсутні належні правові підстави для нарахування податкових зобов'язань для компенсації вхідного податку на додану вартість, оскільки така компенсація відбулась по факту реалізації придбаних хлібобулочних виробів в межах господарської діяльності.

ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.15-31.12.2016р. здійснював придбання маргарину наступних постачальників ТОВ Оліус код за ЄДРПОУ 30573826. та ТОВ ТД 1 Цедро код за ЄДРПОУ 36094135. які зареєстровані платниками податку на додану вартість. Перевіркою наданих документів встановлено залишки маргарину станом 31.12.2016 в кількості 14000 кг. па загальну суму 500695.40 гри. крім того ПДВ 48776 грн. по яких минули терміни придатності.

Зазначене спростовується тим, що по-перше, на відповідну дату 31.12.2016 року (кінець перевіряємого періоду) строки придатності маргарину не сплинули. По-друге, підтвердження дотримання строків придатності ФОП ОСОБА_1 були отримані від виробника висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, відповідно до змісту якого встановлені терміни придатності окремих видів маргарину столового відповідно до яких за температури від - 20 град С до 0 град С включ.- 18 місяців, за температури від - 20 град С до 0 град С включ.- 12 місяців

Холодильне обладнання, що використовується в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 має технічні можливості для забезпечення температурних режимів зберігання товарів, зокрема маргарину від - 20 град С до 0 град С включ.

Посилання працівників податкового органу на відсутність у позивача холодильного та морозильного обладнання, яке використовується в підприємницькій діяльності спростовується тим, що нежитлове приміщення за адресою смт.Іршанськ, вул.Л.Українки, буд.7, яке використовується позивачем на умовах оренди, обладнане стаціонарними морозильною та холодильною кімнатами, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення (об'єкта оренди).

Щодо не встановлення сум завищення загального оподатковуваного доходу, слід врахувати наступне.

В акті перевірки п.2.1.2 зазначено: Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності та відображеного у колонці 3 рядка 02 розділу ІІІ річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2016 Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності та колонці 3 рядка 2 розділу І додатку Ф2, до річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015, 2016 Сума одержаного доходу не встановлено його заниження.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено:

у колонці 3 рядка 02 розділу ІІІ річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 років Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності та колонці 3 рядка 2 розділу І додатку Ф4, Ф2, до річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 років Сума одержаного доходу показників за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 у загальній сумі 18098237,90 грн. встановлено, що на формування цих показників основний вплив мало здійснення операцій від реалізації алкогольних та тютюнових виробів враховуючи акцизний збір, від реалізації хлібобулочних виробів та надання послуг вантажним автотранспортом. (а.с.40-41)

Вирішуючи питання про правомірність не включення ФОП ОСОБА_1 акцизного податку у склад доходу, слід зазначити, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ПК України). Податок на додану вартість за своєю економічною суттю є непрямим податком.

За визначенням підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняттям акцизний податок є також непрямим податком на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), що оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками. Підприємці, як і юридичні особи, виступають лише посередниками між кінцевими споживачами (реальними платниками непрямих податків) та бюджетом. Схожою у цих двох податків є і база оподаткування - договірна вартість товарів, відмінність лише в одному: база оподаткування операцій з постачання товарів з ПДВ включає загальнодержавні податки і збори (в т.ч. акцизний податок) (п. 188.1 ст.188 Кодексу), а базою оподаткування акцизного податку з роздрібних продажів підакцизних товарів є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів (п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214 Кодексу). Отже, з наведеного вбачається, що суми акцизного податку не потрібно відображати ні в складі доходу, ні в складі витрат підприємця по аналогії з податком на додану вартість, і суми акцизного податку не підпадають під обкладення сум ПДФО.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який не може включати акцизний податок, так як цей податок є транзитним і не повинен включатися у загальний оподатковуваний дохід підприємця. Акцизний податок, який фактично збирає з покупців, адмініструє та сплачує приватний підприємець, не приносить йому будь-яких доходів, а навпаки - несе певні людські, матеріальні затрати та витрати часу.

Згідно ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Враховуючи необхідність конкретизації при вирішенні питання щодо правомірності формування ФОП ОСОБА_1 доходу, можна дійти висновку про необхідність застосування приписів бухгалтерського обліку.

Поняття доходу визначає, крім ПКУ, НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 3 якого чітко визначено, що доходи передбачають збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників). За рахунок акцизного податку при торгівлі не може йти мова про зростання капіталу, тому що надалі останній буде перераховано до бюджету.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі - Положення (стандарт) БО 15 "Дохід"), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153 також вказує, що не визнаються доходом суми податків, які підлягають перерахуванню до бюджету. Вказаним Положення (стандарт) БО 15 "Дохід" визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 6 Положення (стандарту) БО 15 "Дохід" передбачено, що не визнаються доходами такі надходження: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Отже, сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, та, відповідно, - до складу її витрат.

Згідно п.4.1 ст.4 ПК України принципів податкового законодавства України рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, тобто забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; єдиного підходу до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Так, принцип рівності передбачає, що не допускається встановлення правил оподаткування (пов'язаних із диференціацією ставок податків, наданням податкових пільг, реєстрацією платників податків, податковою звітністю тощо), що допускають дискримінацію платників податків в залежності від правової форми, змісту, виду їх підприємницької діяльності, їх національності, місця походження капіталу тощо.

Відповідно до принципу єдиного підходу до встановлення податків та зборів, усі обов'язкові елементи податку встановлюються виключно законом. Встановлення податку відповідно до ст.7 ПК України передбачає обов'язкове визначення таких елементів як об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Аналізуючи вказане можна дійти до висновку, що в питанні формування доходів фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, на останніх поширюються норми Положення (стандарту) БО 15 "Дохід", відповідно до яких суми акцизу доходами не визнаються.

Зважаючи на вищевикладене перевіряючими в порушення п.86.10 ст.86 ПКУ під час визначення бази оподаткування не враховано факту завищення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності в сумі 91829 грн., а саме:за 2015 рік в сумі 72591 грн.;за 2016 рік в сумі 19238 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 7476,24 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 7476,24 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Вол.-Волинський р-н., Житомирська обл., і.н. НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0026421305 від 15.12.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026411305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 189458,42 грн. за податковим зобов'язанням та 47364,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026401305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 15330,09 грн. за податковим зобов'язанням та 3832,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026391305 від 15.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 167180 грн. за податковим зобов'язанням та 41795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0026431305 від 15.12.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 23632,95 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Вол.-Волинський р-н., Житомирська обл., і.н.2274904091 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 7476,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Липа

Повне судове рішення складене 21 червня 2018 року