Постанова

від 02.11.2011 по справі 2-а-4822/11

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 2-а-4822/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді Литвиненко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язати зробити нарахування та виплату доплати до пенсії з 20.03.2011р. по 19.06.2011р.,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними і зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її віднесено до категорії дітей війни і згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни вона з 01.01.06 р. має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість відповідач всупереч вимогам цього Закону та Конституції України такої доплати не здійснював в повному обсязі, чим порушував права позивачки. Ці дії вважає незаконними і просить визнати такі дії відповідача неправомірними і зобов'язати зробити нарахування і виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 20.03.2011р. по 19.06.2011р. та зобов'язати відповідача нараховувати та здійснювати виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком довічно.

Ухвалою суду від 22.09.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії в частині вимог за період з 20.03.2011 р. по 21.03.2011 р. включно залишений без розгляду на підставі того, що ці вимоги заявлені за межами шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Провадження у справі відкрито за період з 22.03.2011 р.

У судове засідання позивачка не з'явилася, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши суду письмові заперечення проти позову та про розгляд справи за його відсутністю. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачка має статус дитини війни, але в 2006 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було передбачено поетапне запровадження виплат дітям війни в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий порядок КМУ в 2006 році не встановлювався і кошти з бюджету на ці виплати не виділялися, відповідач не міг проводити виплати. В 2007 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, тому фінансування цих витрат з держбюджету не проводилось і на протязі 2007 року. В 2008 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни в Закон України "Про соціальний захист дітей війни" і передбачено інший розмір доплати до пенсії. На підставі цих змін відповідач проводив в 2008 році виплати в межах фінансування із держбюджету в порядку передбаченому законами, тому свої дії вважає законними. Крім того просив при розгляді справи застосовувати строк позовної давності.

На підставі ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки та представника відповідача.

Суд, дослідивши заперечення представника відповідача і матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" дія цієї статті Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не була зупинена і, відповідно, у 2009 році продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року ("Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року ("Урядовий кур'єр" та "Голос України" від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто 498 гривень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005року по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами встановлено інший порядок судового провадження. Тобто діючим законодавством передбачено захист вже порушених прав чи свобод громадянина. За таких обставин вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача в подальшому довічно щомісячно нараховувати та виплачувати надбавки до пенсії у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком, задоволенню не підлягає.

Відповідно до прикінцевих положень п.4 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» , встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 рік, №13, ст..178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р. №4, ст..94 з наступними змінами), статей 14, 22 , 37 та частини третьої статті 42 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст..399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік від 14 червня 2011 р. № 3491-6 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 6 липня 2011 р. № 745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету , яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України Про порядок офіційного оприлюднення нормативних актів та набрання ними чинності від 10 червня 1997 р. № 503/97 набрала чинності з 23 липня 2011 р.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язати зробити нарахування та виплату доплати до пенсії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної доплати до пенсії дітям війни в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 22.03.2011 р. по 22.07.2011 р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.03.2011 р. по 22.07.2011 р. включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду України через Іллічівський районний суд м. Маріуполя з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Н. В. Литвиненко