Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/6838/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/6838/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва - Качур І.А., розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ ДСНС у м. Києві позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен (далі - ТОВ БЦ Ілевен відповідач), в якому просить:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен (код ЄДРПОУ 40732355) допустити Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до здійснення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, розташованого за адресою: вул. Солом'янська, буд. 11 у Солом'янському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає виконанню покладених державою на інспекторів завдань, що унеможливлює встановити наявність або відсутність порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що може створювати реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють, перебувають у відповідача, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, що призначення проведення позапланової перевірки є протиправними з огляду на те, що з 2014 року в Україні діє мораторій на проведення перевірок підприємців контролюючими органами. Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII відповідач належить до переліку контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи. судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві видано наказ від 15.09.2016 №421 "Про проведення планових перевірок", якими начальникам районних управлінь Головного управління ДСНС України у місті Києві, УОЗЗЦЗ на ОВО та УОППД у ДУ організувати та забезпечити проведення у жовтні 2016 року планових перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, згідно п. 82 додатку №9 до даного наказу державному інспектору доручено в період 24.10.2016 - 11.11.2016 провести планову Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен (код ЄДРПОУ 40732355) за адресою: вулиця Солом'янська, будинок 11 у Солом'янському районі міста Києва.

На підставі наказу 15.09.2016 №421 видано посвідчення від 03.10.2016 №880 на проведення державним інспектором планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен за адресою: вулиця Солом'янська, будинок 11 у Солом'янському районі міста Києва.

Крім того, на підставі наказу 15.09.2016 №421 складено повідомлення про проведення планової перевірки від 07.10.2016 №21/2465 про проведення планової перевірки додержання (виконання) вимог нормативно - правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен , яке вручено головному інженеру Голущуку Б.А.

Інспектор Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві за адресою: вулиця Солом'янська, будинок 11 у Солом'янському районі міста Києва недопущений Товариством з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен до проведення перевірок, про що складено акти від 03.11.2016 та 11.11.2016.

ГУ ДСНС у м. Києві відповідно до п. ІІ розділу ІІІ Порядку проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 р. №1337, звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра Внутрішніх Справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до п.п 2 п. 3 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, основним завданням ДСНС, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 1, п.п. 27 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, затвердженого наказом ДСНС України від 13.04.2016 №175, Головне управління ДСНС України у м. Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території організовує і здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання.

При цьому, відповідно до ст. 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно з ч. 4 ст. 5, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, положеннями Кодексу цивільного захисту України та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на Державну службу України з надзвичайних ситуацій, у тому числі на її територіальний підрозділ - ГУ ДСНС у м. Києві, покладено обов'язок щодо здійснення державного нагляду (контролю) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб, визначено порядок проведення заходів щодо здійснення відповідного контролю, у тому числі планових перевірок та встановлено обставини виключно за наявності яких суб'єкт господарювання може не допустити до проведення перевірки.

Пунктом 1 частини 1. ст. 64 - 67 Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та з метою реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 02.11.2015 №1337 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.11.2015 за №1467/27912, підпунктом 1 пункту 1 якого затверджено Порядок проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Державним інспектором перед початком здійснення перевірки пред'явлено працівникам товариства службове посвідчення, що засвідчує особу перевіряючого та посвідчення від 03.10.2016 №880.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не допустив державного інспектора ГУ ДСНС України у м. Киві до проведення перевірки та доступі до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен , у зв'язку з чим позивачем складено відповідні акти від 03.11.2016, 11.11.2016.

При цьому, представник відповідача також відмовився від підписання та отримання актів, про що було зазначено у зазначених документах.

Причиною недопуску посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірки відповідач зазначив, що позапланова перевірка щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, є відсутність у позивача законних підстав на проведення перевірки через дію мораторію у відповідності пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71 -VIII.

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У грудні 2014 року прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання у 2015 році, а саме:

1) Закон України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон №71-VIII), пунктом 3 Прикінцевих положень якого передбачено:

Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій;

2) Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон №76-VIII), пунктом 8 Прикінцевих положень якого передбачено:

Установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Отже, на даний час мораторій встановлений вищезазначеним законом на проведення контролюючими органами перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців закінчився 01.07.2015.

Аналізуючи викладені правові норми, необхідно зазначити, що норми Закону №76-VІІІ, зокрема щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються усіх контролюючих органів, водночас норми Закону №71-VІІІ є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю та контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

Слід зазначити, що положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII розповсюджується тільки на здійснення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів та здійснюються Державною фіскальною службою та її територіальними органами.

Зокрема необхідно також зазначити, що й назва Закону №71 -VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначає коло питань, які стосуються саме податкових правовідносин.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами встановлений Законом №71-VШ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Отже, положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, якими передбачено обмеження щодо проведення перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік встановлено для контролюючих органів, а саме - Державної фіскальної служби України та її територіальним органам і Державної фінансової інспекції та її територіальним органам.

Водночас, суд звертає увагу на те, що положення вказаних вище нормативних актів робить послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеженням повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

При цьому, Законом №76-VIII (пункт 8 Прикінцевих положень) встановлено обмеження на проведення перевірки за колом суб'єктів для усіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України.

Отже, зазначене засвідчує, що правовідносини, пов'язані зі встановленням обмеження на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю) та її територіальними органами регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, а не Законом №71-VIII і тривали протягом січня-червня 2015 року. Тобто, мораторій встановлений вищезазначеним законом на проведення контролюючими органами перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців закінчився 01.07.2015 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку проте, що на позивача не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, у постанові від 17.11.2016 у справі К/800/20405/16, в ухвалі від 15.12.2016 у справі К/800/13090/16, в ухвалі від 26.01.2017 у справі К/800/28961/16.

Окрім цього, офіційне роз'яснення щодо мораторію на проведення перевірок підприємств, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, надало також Міністерство юстиції України в листі від 04.12.2015 №2112/14157-0-4-15/8.1, в якому зазначає, що вказаний Закон від 28.12.2014 № 71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

З огляду на викладене вище, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що позивачу з метою проведення перевірки необхідно було отримати дозвіл Кабінету Міністрів України, щодо застосування до правовідносин, що виникли під час здійснення державного нагляду (контролю) положень Закону №71 -VIII від 28.12.2014.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем всіх необхідних дій, що зумовлюють виникнення права на проведення перевірки. У той час відповідачем не доведено підстав недопуску посадових осіб ГУ ДСНС у м. Києві до перевірки, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що те, що відповідач не спростував твердження позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору з відповідача на користь позивача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, який є суб'єктом владних повноважень не стягуються.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ Ілевен (код ЄДРПОУ 40732355) допустити Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до здійснення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, розташованого за адресою: вул. Солом'янська, буд. 11 у Солом'янському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.А. Качур