Постанова

від 18.06.2018 по справі 911/3455/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. Справа№ 911/3455/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест

на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017р.(повний текст складено 26.12.2017р.)

по справі № 911/3455/17 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест

третя особа 1. Міністерство екології та природних ресурсів України

третя особа 2. Національний природний парк Голосіївський

про витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулась до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест про витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.05.2013р., а тому наявні правові підстави для витребування її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017р. позов задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_2, вартістю 60 702,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінівест на користь прокуратури Київської 1 600,00грн. судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності держави поза волею особи, яка розпоряджається нею і набута у власність відповідачем - ТОВ Грінівест від особи, яка не мала права її відчужувати, оскільки набула її незаконно, а тому прокурором на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України правомірно заявлено до суду вимогу про витребування її з незаконного володіння відповідача та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмежено відповідальністю Грінінвест звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017р. по справі №911/3455/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено питання наявності у прокурора повноважень для звернення із відповідним позовом до суду.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було в повній мірі з'ясовані фактичні обставини справи та надано оцінку наданим позивачем доказам без урахування положень чинного законодавства, зокрема твердження про неправомірність передачі земельної ділянки, висновки про наявність меж НПП Голосіївський і віднесення до його складу спірної земельної ділянки, відсутність порушень компетенції Кабінету Міністрів України в момент вилучення земельної ділянки, відсутність підстав для витребування земельної ділянки відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Грінінвест строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження.

Прокуратура Київської області заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що було порушено права Кабінету Міністрів України як власника земельної ділянки у зв'язку із перевищенням Коцюбинською селищної ради повноважень щодо розпорядження землею, що встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.05.2013р. №367/2005/13-ц.

З урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та положень Лісового кодексу України спірна земельна ділянка була і залишається землями лісогосподарського призначення.

На даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду - національного природного парку Голосіївський , повністю вкрита лісовими насадженнями.

Кабінет Міністрів України підтримав позицію прокуратури у повному обсязі.

Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р. № 2146/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей.

На підставі вказаного рішення селищної ради, ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

По договору купівлі-продажу земельної ділянки № 5498 від 22.10.2011р. земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_2, придбав ОСОБА_3, про що на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3

30.12.2015р. ОСОБА_3 передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест спірну земельну ділянку, що підтверджується протоколом № 1 від 28.12.2015р. загальних зборів учасників ТОВ Грінінвест , актом прийому-передачі нерухомого майна, про що 29.11.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 32624137 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за ТОВ Грінінвест . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.05.2013р. за позовом прокурора м. Ірпеня, визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради, державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3.

Ірпінським міським судом встановлено, що на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою від 25.12.2008р. №2145/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничі, 26 в смт. Коцюбинське , межі смт. Коцбинське у передбаченому порядку не визначені та не встановлені, а також не затверджена містобудівна документація, а Коцюбинська селищна рада прийняла спірне рішення з порушенням вимог п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами смт. Коцюбинське.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, що не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень вказаної статті власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі 6-136цс12).

Головне управління Держкомзему у Київській області листом від 25.05.2011р. №0703-3/8386 повідомило Генеральну прокуратуру, що у періоди 2008-2011 розроблення проектів землеустрою населеного пункту - селище Коцюбинське, як і проектів зміни меж селища Коцюбинську для погодження і здійснення державної землевпорядної експертизи не надходило /а.с.59/.

Листом від 27.07.2009р. №1292/06-02 Київська обласна рада V скликання повідомила, що не затверджувала проект формування території Коцюбинської селищної ради та проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області та не приймала рішень щодо встановлення меж такого селища. /а.с.75/.

Листом №9946/28/4-11 від 01.07.2011р. державний комітет України із земельних ресурсів зазначив, що рішення Коцюбинської селищної ради про передачу земельних ділянок у власність 501 громадянину прийняті безпідставно та в порушення чинного законодавства, оскільки передано земельні ділянки за рахунок земель іншого адміністративно-територіального утворення, земельні ділянки передано за рахунок земель, які знаходиться у користування КП Святошинське лісопаркове господарство Київського комунального об'єднання Київзеленбуд, проекти землеустрою щодо передачі у власність вказаних ділянок затверджено при відсутності земельно-кадастрової документації. /а.с. 64-66/.

Указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014р. Про зміну меж національного природного парку Голосіївський змінено межі Національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу Національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі земельних ділянок, що входять до складу парку, станом на жовтень 2015 року передбачено на 2016р., про свідчить лист Міністерства екології та природних ресурсів України. /а.с.71/.

За інформацією управління Деркомземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014р. №01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали НПП Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 110 квартал.

Згідно листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014р. № 472 земельні ділянки (501 шт), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства.

Зазначені земельні ділянки увійшли до території Національного природного парку Голосіївський , який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014р. /а.с. 35/.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.2014р. спірна територія була лісами ще за радянських часів. На підставі постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів України від 20.06.1956р. №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956р. №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва. загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.2001р. на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001р. №59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд , державок комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. /а.с.37-38/.

Таким чином, спірна земельна ділянка залишається землями лісогосподарського призначення, наразі вона розташована на землях природно-заповідного фонду - національного природного парку Голосіївський .

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, зокрема, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси для нелісогосподарських потреб та земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Прокурором обґрунтовано визначено Кабінет Міністрів України розпорядником спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійсню представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. (п. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

В матеріалах справи наявний лист-вказівка від 31.05.2017р. №05/1-324вих17 Генеральної прокуратури України. /а.с. 41/.

Відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до п. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи представництво у судів, прокуратура зазначає, що Кабінет Міністрів України, як орган державної влади, уповноважений державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення, з часу скасування судом рішення Коцюбинської селищної ради про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд Кабінет Міністрів України до цих пір не звернувся до суду із вимогою про витребування спірної земельної ділянки на користь держави.

З огляду на викладене, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокуратурою держави в особі Кабінету Міністрів України у суді.

Щодо рішення Ірпінського міського суду Київської області, то доказів оскарження рішення у встановленому законодавством порядку до суду не подано.

Щодо встановлення меж НПП Голосіївський та віднесення спірної земельної ділянки до його складу, то спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 110 квартал, за рахунок якого відбулось розширення території НПП Голосіївський .

Щодо інших доводів наведених у апеляційній скарзі, то зазначені доводи не спростовують висновків суду та не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017р. у справі №911/3455/17.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017р. у справі №911/3455/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №911/3455/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.В. Тищенко

В.В. Куксов