Рішення

від 23.09.2008 по справі 2-320/08

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-320/08

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року     місто ОСОБА_1

Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого - судді Шембелян B.C.,

при секретарі - Філатовій Н.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що відповідач звернувся до Лутугінського районного суду про розірвання шлюбу. Вони з відповідачем не дійшли згоди щодо поділу майна, а саме: квартири №7, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул.  Оборонна, будинок 118, яку вони придбали разом 11.08.2003 року.

Позивачка вказує, що вони з відповідачем вели спільне господарство з вересня 2002 року без укладення шлюбу і мешкали разом як чоловік та дружина однією сім*єю у гуртожитку Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва за адресою: м. Луганськ, вул.  Кірова, 69, кімната 80 до 14 серпня 2003 року, що підтверджується довідкою паспортиста гуртожитка Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва. 11.08.2003 року вони з відповідачем за спільні кошти - 7 500 гривень придбали квартиру (малосімейку) №7, розташовану в м. Луганську, вул.  Оборонна, будинок 118, і переїхали жити до неї, та мешкали там разом до червня 2006 року. В зазначеній квартирі вона зареєстрована з 08.07.2004 року, а відповідач - з 01.02.2007 року. Договір купівлі-продажу квартири відповідач забрав собі і їй не показував.

24.11.2004 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Лутугінського районного управління юстиції Луганської області. Від шлюбу народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка зазначає, щоу зв'язку з тим, що донька часто хворіла, а відповідач відмовився надавити допомогу у вихованні дитини, вона була вимушена в червні 2006 року тимчасово поїхати до батьків з метою отримання допомоги у вихованні дитини. Після цього відповідач змінив замки, чим унеможливив їх доступ до квартири, та без її згоди пустив квартирантів до квартири. Свого житла вона не має, вимушена мешкати у квартирі батьків площею 44, 8 кв. м, де також мешкає 7 осіб, у тому числі новонароджена дитина її брата, у квартирі завжди шумно, її донька часто хворіє, і все це не дає їй змоги проживати в квартирі батьків.

Посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 71 СК України, позивачка вказує, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, і доходів не має, тому вона вважає можливим відійти від рівності часток і виділити на її користь більшу частину квартири.

Позивачка просить встановити факт проживання однією сім'єю між нею та ОСОБА_3 з вересня 2002 року; поділити спільну квартиру №7, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул.  Оборонна, будинок 118, та виділити їй з донькою 2/3 частини квартири та 1/3 частину відповідачу; стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з оплатою держмита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Заявою від 04.06.2008 року позивачка доповнила позовні вимоги і просила також зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні зазначеною квартирою.

У наданому доповненні до позовної заяви позивачка остаточно просила встановити факт проживання однією сім'єю між нею та ОСОБА_3 з вересня 2002 року до часу реєстрації шлюбу 24.11.2004 року; визнати за нею право

власності на 2/3 частини спільної квартири №7, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул.  Оборонна, будинок 118, та 1/3 частину квартири залишити за відповідачем; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні зазначеною квартирою; стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з оплатою держмита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви. У судовому засіданні 23.09.2008 року позивачка просила залишити без розгляду її позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні спірною квартирою, і судом про це 23.09.2008 р. винесено ухвалу.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали і пояснили, що сторони проживати разом почали влітку 2003 року, мали окремий бюджет. А до того часу відповідач працював у м. Москва, отримував доход від торгівлі, за який і була ним особисто за власні кошти придбана спірна квартира.

На підставі представлених сторонами доказів суд встановив наступне.

Сторони зареєстрували шлюб 24.11.2004 року, відповідно до копії свідоцтва про одруження, дійсність якої, так само як і дату реєстрації шлюбу - вони не оспорюють.

До часу реєстрації шлюбу - 11.08.2003 року, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, дійсність якого також сторони не оспорюють, відповідач ОСОБА_3 придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.12.2003 року, згідно штампу на договорі.

На підставі пояснень сторін, довідки будинкоуправління №4 МПК «Благоустрій», згідно якої позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 08.07.2004 року (до реєстрації шлюбу з відповідачем), а також показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які тривалий час знають ОСОБА_7 і дали свідчення про відомі їм обставини особистого життя сторін, характер їх відносин, що існували між сторонами до реєстрації шлюбу, суд вважає можливим визнати факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2002 року до часу реєстрації їх шлюбу - 24.11.2004 року.

При цьому, суд вважає несуттєвими розбіжності в показаннях свідків та поясненнях сторін щодо часу початку спільного проживання однією сім'єю сторін, що можна пояснити суб'єктивністю поглядів окремих осіб щодо визначення поняття проживання однією сім'єю.

Так відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

На думку суду вказана норма СК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року може бути застосована до спірних правовідносин щодо визнання їх спільного проживання - проживанням однією сім'єю, оскільки ці триваючі правовідносини, хоча і виникли до набрання чинності СК України, однак продовжували існувати на час початку його дії.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, на яку посилається позивач, обґрунтовую чи свої вимоги, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Однак, зазначена норма закону, суд вважає, не має зворотньої сили і не може застосовуватись щодо майна, право власності на яке виникло до набрання чинності СК України - до 01.01.2004 року.

Оскільки КпШС, що мав чинність на час придбання відповідачем квартири, не містив норми аналогічної до ч.1 ст. 74 СК України, суд не має підстав для задоволення позову в частині визнання за сторонами права спільної сумісної власності на спірну

квартиру, а відтак і для визначення часток у праві власності на спільне майно та розподілу спірного майна.

Так відповідно до п.1 Постанови пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами норм Сімейного кодексу України...» вказано, що за загальними правилами дії законів та інших нормативних актів у часі норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1.01.2004 року; а до сімейних правовідносин, що існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав чи обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що сторона позивача не оспорювала дійсності договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2003 року, а також те, що суду не було представлено жодних доказів тих обставин, що спірну квартиру було придбано на спільні кошти сторін, суд вважає, що сторона позивача не довела дійсності цих обставин, на які посилалася як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі вищевикладенного, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2002 року до часу реєстрації їх шлюбу -24.11.2004 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд ОСОБА_1 шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.