Рішення

від 13.06.2018 по справі 905/256/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2018 Справа № 905/256/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (Ідентифікаційний код 13511245, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ (Ідентифікаційний код 22020055, адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20)

про: стягнення 114 794,16 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Лунгул О.В. - довіреність

від відповідача: Ковальов Л.С. - керівник за статутом

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ заборгованості з орендної плати за договором № 5858/2013 від 01.11.2013 у розмірі 37 999,93 грн. за період з серпня 2016 по 28.02.2017, пені у розмірі 3 341,32 грн. за період з 16.12.2016 по 15.09.2017, штрафу у розмірі 20% від заборгованості - 7 599,99 грн., неустойку за час прострочення повернення об'єкту оренди за період з 12.11.2016 по 28.02.2017 включно у розмірі 65 852,92 грн., а всього - 114 794,16 грн.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір оренди № 5858/2013 від 01.11.2013 з додатками; заява про припинення дії договору оренди від 04.10.2016 № 11-05-05259; поштова квитанція про відправлення рекомендованих листів від 04.10.2016 разом із списком згрупованих поштових відправлень листів та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.10.2016; лист Регіонального відділення щодо нарахування неустойки від 19.12.2017 № 11-05-07121; поштова квитанція про відправлення рекомендованих листів від 19.12.207 разом із списком згрупованих поштових відправлень листів та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.12.2017; лист балансоутримувача від 24.05.2017 № 85/5-23/84; акт звірки взаєморозрахунків по орендних платежах до договору оренди від 01.11.2013 № 858/2013 станом на 14.12.2017; розгорнутий розрахунок боргу та пені за договором оренди від 01.11.2013 № 5858/2013; довідка нарахування неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди за договором оренди від 01.11.2013 № 5858/2013; наказ Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства Укрпошта ; копія акту передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства Укрпошта , що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , з додатками; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (щодо позивача); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (щодо відповідача), копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/256/18; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначено на 14.03.2018; визначено відповідачу у строк до 07.03.2018 надати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують відповідні доводи, включаючи статутні документи підприємства; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази надіслання надати суду; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надати суду відповідну обґрунтовану письмову заяву у встановлений судом строк; визначено позивачу у строк до 12.03.2018 надати суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві доводів та мотиви їх визнання або відхилення (за наявності).

До канцелярії суду 12.03.2018 надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, за змістом якого відповідач з доводами позивача щодо невиконання підприємством зобов'язань по сплаті орендної плати та наявності заборгованості у пред'явленому до стягнення розмірі не погоджується.

Посилається на те, що на підставі ст.7, ч.5 ст.11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 - р від 30.10.2014, №1079 - р від 05.11.2014 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція , №1275 - р від 02.12.2015 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України , ст.1 Закону України Про боротьбу з тероризмом Товариство з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ з 14.04.2014 до 08.06.2016 було звільнено від сплати орендної плати, а з 08.06.2016 обов'язок зі сплати орендної плати для відповідача був поновлений. Вказує, що за період з 14.04.2014 по 01.09.2014 за договором оренди № 5858/2013 від 01.11.2013 ним були сплачені кошти в загальному розмірі 17 331,66 грн., фактично відповідачем була здійснена передплата орендних платежів майбутніх періодів у розмірі 17 331,66 грн., яка підлягає до зарахування в рахунок сплати орендної плати з 08.06.2016 по 24.11.2016.

Крім того, відповідач зазначає, що в період з 01.11.2013 по 30.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ з вини орендодавця (балансоутримувача) не мало можливості користуватися орендованим приміщенням гаражу загальною площею 308,8 кв.м., оскільки до 30.03.2014 в ньому зберігалось чуже майно, тому в силу ч.6 ст.762 ЦК України відповідач має бути звільнений від плати за весь час, протягом якого це майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає. За підрахунком відповідача, враховуючи що площа приміщення гаража дорівнює 308,8 кв.., що складає 46,75% загальної площі орендованих приміщень за договором оренди, сплачена ТОВ ДЕЗАК орендна плата за період з 01.11.2013 по 30.03.2014 в сумі 8246,03 грн. (17638,56 х 46,75%), тому ця сума має бути також зарахована в рахунок передплати майбутніх періодів оренди. Отже, на переконання відповідача, сума вказаної в позовній заяві заборгованості з орендної плати не відповідає дійсності.

Також, відповідач зазначає про пропущення позивачем річного строку позовної давності для стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкту оренди.

Отже, відповідач просить в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відмовити повністю.

До означеного відзиву додано: листування від 12.03.2014 № 18/03-14, від 07.12.2015 № 02/12-15, від 14.08.2017 № 08/08-17, від 26.01.2018 № 03/01-18.

13.03.2018 представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано заяву вих. б/н від 11.03.2018, до якої додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою суду від 14.03.2018 відкладено розгляд справи на 11.04.2018; визначено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 02.04.2018. Копію відповіді на відзив на позовну заяву і всі додані до неї докази направити відповідачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

11.04.2018 представником позивача представлено суду відповідь б/н б/д на відзив (в порядку ст.184 ГПК України), за змістом якої позивач не погоджується з доводами відповідача; посилається на п.3.11 договору оренди №5858/2013, відповідно до якого у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутрримувачу; повідомляє про те, що згідно зі ст.1 та 7 Закону України від 02.09.2014 №1669 - VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, орендарю було скасовано орендну плату за користування державним майном з 14.04.2014, проте з 08.06.2016 у зв'язку з внесенням змін до законодавства, зобов'язання за договором оренди №5858/2013 в частині сплати орендної плати для відповідача поновилось; зазначає, що за період з 01.11.2013 по 13.04.2014 включно до державного бюджету орендарю було нараховано 19313,03 грн. орендної плати та 4,09 грн. пені, проте за період з 13.12.2013 по 19.08.2014 включно відповідач сплатив до державного бюджету орендну плату у розмірі 36644,42 грн. (в тому числі 4,09 грн. пені), та у тому числі, за період з 15.05.2014 по 19.08.2014 включно відповідач сплатив 15476,58 грн., а відтак, надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету складає 17327,30 грн. (36644,42 грн. - 19313,03грн. - 4,09 грн. = 17327,30 грн.); підкреслює, що відповідно до умов договору оренди №5858/2013 та з урахуванням приписів статті 7 Закону, з 08.06.2016, позивачем було нараховано орендну плату у розмірі 55327,23 грн., а надміру сплачена сума орендної плати у розмірі 17327,30 грн. зарахована в рахунок майбутніх платежів відповідно до п.3.9 договору оренди №5858/201; вказує на те, що після 19.08.2014 коштів від орендаря за оренду державного майна не надходило, а отже, за період з серпня 2016 по 28.02.2017, заборгованість з орендної плати у відповідача, з урахуванням надміру сплаченої суми, дорівнює: 55327,23 грн. - 17327,30 грн. = 37999,93 грн.; зазначає, що у зв'язку з фактичною наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати в порядку п.3.7 та враховуючи п.3.11 (погашення заборгованості до дня повернення майна за актом приймання - передавання) договору оренди №5858/2013, в період з 16.12.2016 по 15.09.2017 нараховано пеню в розмірі 3341,32 грн. та пояснює порядок її нарахування; вважає, що вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування пені дотримано, а заперечення відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими; наголошує на тому, що неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність, а отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосовується загальна позовна давність в три роки, відповідно до приписів ст. 257 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 11.04.2018 відкладено розгляд справи на 16.05.2018; запропоновано відповідачу до 11.05.2018 надати суду: письмові пояснення з приводу доводів позивача, викладених у відповіді на відзив. Власні доводи підтвердити документально; акт - приймання передачі (повернення) об'єкта оренди; запропоновано сторонам здійснити звірку розрахунків за спірний період, розширений акт звірки за підписом керівника та головного бухгалтера обох сторін надати до канцелярії суду до 11.05.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

16.05.2018 відповідачем для долучення до матеріалів справи представлено суду супровідний лист б/н від 16.05.2018 з додатками (листування від 07.12.2015 вих.№03/12-15, від 29.08.2017 № 21/08-17 з додатком, акт приймання-передачі нерухомого майна від 27.07.2017, рахунок-фактура № 92 від 31.10.2014, лист від 12.03.2014 вих.№ 18/03-14), які долучено до матеріалів справи.

Також, 16.05.2018, відповідач надав суду заперечення б/н б/д на відповідь на відзив. На переконання відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не є належним позивачем по справі, оскільки не має права вимоги за договором оренди майна від 01.11.2013 №5858/2013. Відповідач зазначає, що згідно наказу Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 об'єкт оренди за цим договором передано до статутного фонду Публічного акціонерного товариства Укрпошта , тому з 01.03.2017 змінився власник майна, орендованого за договором оренди від 01.11.2013 №5858/2013 майна. В силу положень ст.770 Цивільного кодексу України Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, у зв'язку із зміною власника майна, що передано в оренду за договором від 01.11.2013 №5858/2013, не має прав та обов'язків наймодавця за цим договором та не може бути позивачем у цій справі.

Ухвалою суду від 16.05.2018 відкладено розгляд справи на 13.06.2018; запропоновано позивачу до 06.06.2018 надати суду: письмові нормативно обґрунтовані пояснення стосовно порядку обліку сум, сплачених відповідачем в рахунок орендної плати за договором № 5858/2013 від 01.11.2013, які в подальшому були зараховані в рахунок майбутніх платежів за користування орендованим майном у зв'язку з дією норм ст.7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"; також стосовно порядку, періоду та розміру врахування таких сум передплати відповідача щомісячно; документально підтвердити наявність заборгованості відповідача з орендної плати у пред"явленому до стягнення розмірі за спірним договором (платіжні доручення та/або виписки банківських чи інших фінансових установ про рух коштів); письмові нормативно обґрунтовані пояснення стосовно здійснення/нездійснення перерахунку орендної плати відповідачу за період з моменту передачі в оренду за актом приймання-передачі об"єкту оренди від 01.11.2013, що є предметом договору оренди № 5858/2013 від 01.11.2013, і до моменту фактичного звільнення балансоутримувачем частини об"єкту оренди (гараж площею 308,8 кв.м.); докази реагування на листи ТОВ "Донецький експериментальний завод армованих конструкцій" вих.№ 02/12-15 від 07.12.2015; вих. № 08/08-17 від 14.08.2017; вих.18/03-14 від 12.03.2014; вих.№03/01-18 від 26.01.2018; запропоновано сторонам здійснити звірку розрахунків за спірний період, розширений акт звірки за підписом уповноважених осіб обох сторін надати суду до 06.06.2018.

07.06.2018 представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли пояснення б/д б/н, згідно з якими останній надає пояснення стосовно: порядку обліку сум, сплачених відповідачем в рахунок орендної плати за договором № 5858/2013 від 01.11.2013, які в подальшому були зараховані в рахунок майбутніх платежів за користування орендованим майном у зв'язку з дією норм ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ; нездійснення перерахунку орендної плати відповідачу за період з моменту передачі в оренду за актом приймання - передачі об'єкту оренди від 01.11.2013, що є предметом договору оренди № 5858/2013 від 01.11.2013, і до моменту фактичного звільнення балансоутримувачем частини об'єкту оренди (гараж площею 308,8 кв.м.); доказів реагування регіонального відділення на листи орендаря.

В судовому засіданні, що відбулось 13.06.2018, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач підтримав свої заперечення проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивачем, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донецький експериментальний завод армованих конструкцій (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5858/2013 від 01.11.2013 (а.с.15-18).

За умовами цього договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 51,9 кв.м. підвалу та нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 299,77 кв.м. першого поверху будівлі Костянтинівського вузла поштового зв'язку (реєстровий № 21560045.500. АААЖЖА 463) та гараж загальною площею 308,8 кв. м. ( реєстровий № 21560045.500. АААЖЖА464) (далі- майно), які розташовані за адресою: м. Костянтинівка, вул. Леніна, 256, що знаходиться на балансі Донецької дирекції УДППЗ Укрпошта (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.06.2013 і становить за незалежною оцінкою 544 203,53 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва товарів з алюмінієвого профілю, у тому числі частина гаража для розміщення власного автотранспорту підприємства (площа 27,0 кв.м.). Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (Розділ 1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.3.1 договору, з 07.08.2013 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2013 року - 4 964,88 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2013 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад 2013.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами. Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2-13 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24181, та постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 № 106 Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету (зі змінами). У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання -передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платаю, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.п. 3.6, 3.7, 3.9, 3.11 договору).

Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) та щомісяця до 15 числа надавати балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача) (п.п.5.4., 5.11. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю за участю балансоутримувача з оренди майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з пунктами 5.12, 10.9 договору оренди, орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання цього договору, повернути балансоутримувачу орендоване майно протягом трьох робочих днів в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 01 листопада 2013 до 30 вересня 2016 включно (п. 10.1. договору).

У пункті 10.6 договору оренди сторони обумовили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець (п.10.10)

Згідно умов п.10.11 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно з статтями 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та положеннями Цивільного кодексу України , Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами Договору.

Договір за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно із статтями 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , статями 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України .

Згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (частина третя статті 18 Закону).

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та третя статті 19 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором, а відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст.795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 51,9 кв.м. підвалу та нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 299,77 кв.м. першого поверху будівлі Костянтинівського вузла поштового зв'язку (реєстровий №21560045.500.АААЖЖА463) та гараж загальною площею 308,8 кв.м. (реєстровий №21560045.500.АААЖЖА464), які розташовані за адресою: м. Костянтинівка, вул. Леніна, 256, що знаходяться на балансі Донецької дирекції УДППЗ Укрпошта , з метою розміщення виробництва товарів алюмінієвого профілю, у тому числі частина гаража для розміщення власного автотранспорту підприємства (площа 27,0 кв.м.), відповідно до договору оренди №5858/2013 від 01.11.2013.

Про такі обставини свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передавання від 01.11.2013, підписаний сторонами без зауважень (а.с.18 зворотний бік).

Як зазначає відповідач у наданому ним відзиві на позовну заяву, в період з 01.11.2013 по 30.03.2014 ТОВ ДЕЗАК з вини орендодавця (балансоутримувача) не мало можливості користуватися орендованим приміщенням гаражу загальною площею 308,8кв.м., оскільки до 30.03.2014 в ньому зберігалось чуже майно, орендна плата за період з 01.11.2013 по 30.03.2014 в сумі 8246,03 грн. повинна також зарахована в рахунок передплати майбутніх періодів оренди на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє вищезазначені посилання відповідача, оскільки акт приймання-передавання майна до договору оренди від 01.01.2013 був підписаний представниками сторін та балансоутримувачем без зауважень. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи пояснень позивача (а.с. 104-108), що не спростовано відповідачем, п. 10.3. спірного договору було визначено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін за умови обов'язкового погодження з балансоутримувачем та уповноваженим органом управління. Разом із тим, із заявою щодо внесення змін до договору оренди від 01.11.2013 № 5858/2013 в частині зменшення площі об'єкта оренди ТОВ ДЕЗАК до позивача не зверталось, акт приймання-передавання щодо повернення частини орендованого державного майна, у зв'язку з неможливістю використання певної площі, не складався. Крім того, відповідач з вимогою забезпечення передачі площі гаражу 308,8 кв.м. та виконати відповідний перерахунок орендних платежів по площі 308,8 кв.м. за період з 01.11.2013 по 30.03.2014 звертався лише до балансоутримувача - Донецької дирекції УДППЗ Укрпошта , який, в свою чергу, не є стороною даного договору. Зазначений факт не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи. Крім того, матеріали справи не містять документального підтвердження направлення або вручення адресату листування, доданого до відзиву.

Отже, підписавши без зауважень акт приймання-передавання від 01.11.2013, відповідач погодився з кількістю та площею об'єкта оренди, що прийнято ним за договором оренди від 01.11.2013 № 5858/2013, з цього моменту почалося обчислення строку договору найму та у відповідача як орендаря виник обов'язок сплати орендної плати за користування таким майном на умовах і в порядку, визначених договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що заявою від 04.10.2016 №11-05-05259 позивач повідомив відповідача, що 30.09.2016 закінчився строк дії договору оренди № 5858/2013 від 01.11.2013 і на новий строк зазначений договір продовженим бути не може, у зв'язку з цим вимагав повернути майно. Про факт направлення вищезазначеної заяви відповідачу свідчить поштова квитанція разом з реєстром згрупованих поштових відправлень листів від 04.10.2016, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.10.2016.

Враховуючи такі обставини та норми чинного законодавства, строк дії договору оренди № 5858/2013 від 01.11.2013 закінчився 30.09.2016.

Враховуючи дату отримання відповідачем заяви позивача від 04.10.2016 № 11-05-05259 про припинення дії договору та строк, встановлений п.10.9 договору оренди, для повернення орендарем об'єкту оренди балансоутримувачу у разі припинення договору оренди, саме протягом трьох днів, то відповідач мав повернути за актом приймання-передачі об'єкт оренди балансоутримувачу з 08.11.2016 по 11.12.2016 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув балансоутримувачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі 27.07.2017, про такі обставини свідчать сам акт приймання-передачі (а.с.95) та лист-повідомлення від 29.08.2017 № 21/08-17 (а.с.94).

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку із набуттям чинності наказу Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017, з 01.03.2017 припинено діяльність Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта та створено Публічне акціонерне товариство Укрпошта .

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017 Про затвердження Акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", Акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ Укрпошта , що є правонаступником УДППЗ Укрпошта , Міністерство інфраструктури України передало, а ПАТ Укрпошта прийняло об'єкти майна.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо неналежності позивача у даній справі через зміну власника майна за договором оренди майна № 5858/2013 від 01.11.2013 з огляду на те, що положення ст. 770 Цивільного кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки не охоплюють спірний період.

За поясненнями позивача, відповідач має перед ним заборгованість з орендної плати за цим договором за період з серпня 2016 по 28.02.2017 включно, яка, з урахуванням надміру сплаченої орендної плати, що надійшла до бюджету у розмірі 17327,30 грн. та була зарахована в рахунок майбутніх платежів за договором оренди від 01.11.2013 № 5858/2013, складає 37999,93 грн.

В матеріалах справи відсутні належні докази здійснення відповідачем розрахунків за спірним договором (платіжні доручення, виписки банківських чи інших фінансових установ, тощо).

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 37999,93 грн., пені у розмірі 3341,32 грн., штрафу у розмірі 7599,99 грн., в загальному розмірі 48941,24 грн., а також неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 65852,92 грн.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Отже, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним як на користь державного бюджету, так і балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №5858/2013. Так само, у орендаря не було жодних підстав для ухилення від виконання передбачених п.п.5.12., 10.9. і 10.10. договору обов'язків з повернення впродовж 3 робочих днів, об'єкту оренди за актом приймання-передачі балансоутримувачу після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних (та взагалі будь-яких відомостей) у розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі - припинення грошових зобов'язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов'язань, за визначений позивачем період користування майном стягуваної заборгованості не було здійснено, так само, як не здійснено повернення майна з оренди у встановлений договором строк (доказів іншого суду не представлено), що кваліфікується судом як порушення відповідних зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу. За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Суд враховує, що Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (в редакції від 02.09.2014) скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (в редакції від 02.09.2014р.) право суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції. не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 7 означеного закону відносно звільнення від сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Костянтинівка, де знаходяться орендоване нежитлове приміщення та проводить свою господарську діяльність відповідач. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Костянтинівка, де знаходиться орендоване нежитлове приміщення та проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 .

Законом України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та викладено в такій редакції: скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Костянтинівка.

Як встановлено судом, відповідно до умов вищезазначеного договору оренди та з урахуванням приписів ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції позивачем з 08.06.2016 нараховано орендну плату з відповідними індексами інфляції (70 % суми орендної плати, яка перераховується до державного бюджету) у розмірі 55 327,23 грн., а саме: 4820,84 грн. (за 23 дні червня 2016); 6288,06 грн. (за липень 2016); 6288,06 грн. (за серпень 2016); 6288,06 грн. (за вересень 2016); 6288,06 грн. (за жовтень 2016); 6288,06 грн. (за листопад 2016); 6288,06 грн. (за грудень 2016); 6357,23 грн. (за січень 2017); 6420,80 грн. (за лютий 2017).

Згідно наявних в матеріалах справи пояснень позивача (а.с. 104-108), наданих до суду 07.06.2018, надмірну сплачену суму орендної плати, що надійшла до бюджету у розмірі 17 327,30 грн. відповідно до п. 3.9. договору оренди від 01.11.2013 №5858/2013 було зараховано в рахунок майбутніх платежів.

Так, 14.04.2014 орендарем сплачено орендну плату в розмірі 3615,73 грн., з яких 144,64 грн. зараховано за частину березня 2014, 1620,37 грн. - за 13 днів квітня 2014 та в рахунок майбутніх платежів 1850,72 грн. за частину червня 2016 (всього за 23 дні червня 2016 нараховано 4820,84 грн.).

15.05.2014 орендарем сплачено орендну плату в розмірі 3739,25 грн., з них: в рахунок майбутніх платежів 2970,12 грн. зараховано за частину червня 2016 та 769,13 за частину липня 2016 (всього за липень 2016 нараховано 6288,06 грн.).

18.06.2014 орендарем сплачено орендну плату в розмірі 3881,34 грн., які зараховано в рахунок майбутніх платежів за частину липня 2016.

17.07.2014 орендар сплатив орендну плату в розмірі 3920,15 грн., з яких: в рахунок майбутніх платежів 1637,59 грн. зараховано за частину липня 2016 та 2282,56 грн. за частину серпня 2016 (всього за серпень 2016 нараховано 6288.06 грн.).

19.08.2014 орендарем сплачено орендну плату в розмірі 3935,84 грн., які зараховано в рахунок майбутніх платежів в частину серпня 2016.

Таким чином, як вказує позивач у наданих ним поясненнях, за серпень 2016 нараховано було 6288,06 грн. - 2282,56 грн. (з платежу 17.07.2014) - 3935,84 грн. (з платежу 19.08.2014) = 69,66 грн. лишилося оплати. Після 19.08.2014 коштів до державного бюджету від орендаря за оренду державного майна не надходило, тобто за вересень 2016 - лютий 2017 орендарем не сплачувалось, що також вбачається з наданого позивачем витягу з виписок Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області (а.с.109-110). Протилежного відповідачем не доведено, належними доказами доводи позивача не спростовано.

Отже, матеріалами справи не підтверджуються посилання відповідача щодо нездійснення позивачем перерахунку здійсненої ТОВ ДЕЗАК сплати орендної плати за користування орендованим майном за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно в якості передплати орендних платежів майбутніх періодів з 08.06.2016 по 24.11.2016.

При цьому суд враховує, що відповідачем взагалі не подано суду документального підтвердження здійснення будь-яких розрахунків за спірним договором (платіжні доручення, виписки банківських чи інших фінансових установ, тощо), як не подано і контррозрахунку пред"явлених до стягнення сум. Звірка розрахунків між сторонами також не проведена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність здійсненого позивачем розрахунку, а саме, що останнім було враховано надмірну сплачену орендну плату, що надійшла до бюджету у розмірі 17327,30 грн. та враховано, що вона була зарахована в рахунок майбутніх платежів за договором оренди № 5858/2013 від 01.11.2013 та заборгованість з серпня 2016 по 28.02.2017 включно складається: 69,66 грн. (за частину серпня 2016) + 6288,06 грн. (за вересень 2016) + 6288,06 грн. (за жовтень 2016) + 6288,06 грн. (за листопад 2016) + 6288,06 грн. (за грудень 2016)+ 6357,23 грн. (за січень 2017)+ 6420,80 грн. (за лютий 2017)=37 999,93 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідачем протилежного не доведено, доводів позивача належними та допустимими доказами не спростовано.

Щодо нарахування пені за період з 16.12.2016 по 15.09.2017 у розмірі 3 341,32 грн. та штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості, що за розрахунком позивача складає 7 599,99 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 одночасне стягнення з боржника за договором штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а отже в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені і штрафів у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.п. 3.7, 3.8 договору оренди №5858/2013 від 01.11.2013, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог та їх відповідність умовам договору і приписам ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення пені за період з 16.12.2016 по 15.09.2017 у розмірі 3 341,32 грн. та штрафу в розмірі 7 599,99 грн.

Щодо нарахованої позивачем за період з 12.11.2016 по 28.02.2017 неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 65852,92 грн., суд зазначає наступне.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, а не з фактичним користуванням, чи то перебуванням орендаря в цьому приміщенні.

Як встановлено судом, термін дії договору оренди № 5858/2013 від 01.11.2013 закінчився 30.09.2016. За умовами пунктів 5.12, 10.9 договору оренди, відповідач мав повернути орендоване майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів після закінчення строку дії договору. Враховуючи дату отримання відповідачем заяви позивача від 04.10.2016 № 11-05-05259 про припинення дії договору та строк, встановлений п.10.9 договору оренди, для повернення орендарем об'єкту оренди балансоутримувачу у разі припинення договору оренди, саме протягом трьох днів, то відповідач мав повернути за актом приймання-передачі об'єкт оренди балансоутримувачу з 08.11.2016 по 11.12.2016 включно. Відповідач повернув балансоутримувачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі 27.07.2017, про такі обставини свідчать сам акт приймання-передачі (а.с.95) та лист-повідомлення від 29.08.2017 № 21/08-17 (а.с.94).

Отже, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу неустойку, встановлену нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України. Відповідачем протилежного не доведено.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду доказів повної чи часткової сплати нарахованої позивачем неустойки.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкту з оренди за період з 12.11.2016 по 28.02.2017 суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України). Частиною 3 статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

У пункті 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України , оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.03.2012 по справі № 3-13гс12.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що позивачем подано даний позов у межах загального (трирічного) строку позовної давності, позовна давність в частині стягнення неустойки як за прострочення повернення об'єкту з оренди за період з 12.11.2016 по 28.02.2017, так і за порушення зобов"язань зі сплати орендної плати, не пропущена, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з віднесенням судових витрат за розгляд цієї справи на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ про стягнення 114 794,16 (сто чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 16 коп.), задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ (Код ЄДРПОУ 37050790, адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20) на користь Державного бюджету (р/р 31115094700058, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач Костянтинівське УК/Костянтинівка/ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37980308) заборгованість з орендної плати у розмірі 37 999, 93 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 93 коп.), пені у розмірі 3 341,32 грн. (три тисячі триста сорок одна гривня 32 коп.) та штрафу у розмірі 7 599,99 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 99 коп.).

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (Ідентифікаційний код 13511245, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ (Код ЄДРПОУ 37050790, адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20) на користь Державного бюджету (р/р 31115094700058, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач Костянтинівське УК/Костянтинівка/ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37980308) неустойку за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 65 852, 92 грн. (шістдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 92 коп.).

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (Ідентифікаційний код 13511245, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД АРМОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ (Код ЄДРПОУ 37050790, адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (Код ЄДРПОУ 13511245, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, р/р 31216206783002, МФО 851011, ГУ ДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписано 25.06.2018.

Суддя Н.В. Величко