Рішення

від 19.06.2018 по справі 914/238/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018р. Справа №914/238/18

За позовом: Приватного підприємства "ХЛЕБНЬІЙ МИР" з іноземними інвестиціями, м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність "АВІОН+", м. Львів

про стягнення 329 294 грн. 93 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Іванів Н.С.

Представники сторін:

від позивача: Рева С.Л. - адвокат, Ковінська О.І. - головний бухгалтер

від відповідача: не з'явився

Позов заявлено Приватним підприємством "ХЛЕБНЬІЙ МИР" з іноземними інвестиціями до Товариства з обмеженою відповідальність "АВІОН+" про стягнення 329 294 грн. 93 коп., з яких 229 798 грн. 50 коп. - заборгованості за поставлений товар, 9 783 грн.75 коп. - 3% річних, 59 977,40 грн. - інфляційних втрат та 29 735 грн.28 коп. - пені.

Одночасно із позовною заявою до господарського суду Львівської області надійшла заява Приватного підприємства "ХЛЕБНЬІЙ МИР" з іноземними інвестиціями, про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальність "АВІОН+" у розмірі ціни позову - 342 686 грн. 81 коп. та судового збору, які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача. Ухвалою суду від 12.02.2018 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору поставки №15, укладеного 01.08.2016 р. між позивачем та відповідачем, в період з 01.08.2016 р. по 01.07.2017 р. поставив відповідачу товар - батон Красносельський пшеничний 1 сорту, вагою 0,42 кг, що підтверджує накладними, які підписані повноважними особами та скріплені печатками/штампами сторін (копії додаються). Відповідач у встановлений п. 3.1 договору строк оплату отриманого товару не провів, у зв'язку з чим станом на 01.02.2018 р. у нього виникла заборгованість в розмірі 229 798,50 грн., що позивач підтверджує актами звірки взаємних розрахунків (копії додаються). Як зазначено у позовній заяві, на претензію позивача від 18.07.2017 р. про підписання актів звірки взаєморозрахунків та оплати заборгованості в розмірі 229798,50 грн., відповідач борг не оплатив, натомість листом від 09.08.2017 р. №68 повідомив що йому не надано відповідних документів для розгляду претензії та не вірно складено акт звірки. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач керуючись ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 9783,75 грн., інфляційні втрати в розмірі 59 977,40 грн. та пеню в розмірі 29 735,28 грн. Також позивач покликаючись на п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України здійснив попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести, до яких внесено судовий збір за подання позову в розмірі 5140,30 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 800,00 грн., витрати на друк на принтері додатків до позову в розмірі 2 364,00 грн., витрати на відрядження в розмірі 3000,00 грн., які просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.02.2018 р., позовну заяву Приватного підприємства "ХЛЕБНЬІЙ МИР" з іноземними інвестиціями до Товариства з обмеженою відповідальність "АВІОН+" про стягнення 329 294 грн.93 коп. - залишено без руху, надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення таких недоліків, а саме: надати суду укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №15 від 01.08.2016 р.

Ухвалою суду від 05.03.2018 р., враховуючи своєчасне виконання позивачем вимог ухвали суду від 12.02.2018 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.04.2018 р.

Ухвалою суду від 03.04.2018 р., оскільки станом на дату підготовчого засідання відправлений відповідачем поштою відзив на позовну заяву на адресу суду не надійшов, а також у зв'язку з тим що питання визначені частиною другою статті 182 ГПК України не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, підготовче засідання відкладено на 24.04.2018 р.

10.04.2018 р. від відповідача на адресу суду надійшла заява №29/1/03 від 29.03.2018 про відсутність обставин, передбачених п.п. 2,3 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, та відзив на позовну заяву №29/03 від 29.03.2018 р. (з додатками), в якому відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав на те, що ТзОВ АВІОН + листом від 10.07.2017 р. №59 звертався до позивача з проханням надати оформлені належним чином прибуткові накладні на поставку товару у зв'язку з їх відсутністю (втратою). Проте позивач належно оформлених накладних відповідачу не надав, а листом від 18.07.2017 р. №2 повідомив про те, що на електронну адресу відповідача надіслано прибуткові накладні за 16.07.2017 р. та реєстр накладних за червень 2017 р. Відповідач вважає, що надані документи в електронній формі не являються фактом підтвердження поставлених та отриманих товарів(листи додано до відзиву), а позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 329 294,93 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

24.04.2018 р. відповідач подав на адресу суду клопотання від 23.04.2018 р. №134 про продовження строку проведення підготовчого провадження та перенесення підготовчого провадження, у зв'язку з ненаданням позивачем відповідачу видаткових накладних на поставку товару та з метою проведення звіряння взаєморозрахунків між сторонами.

Підготовче засідання 24.04.2018 р. не відбулося, у зв'язку з відпусткою судді Морозюка А.Я. У зв'язку із виходом на роботу 02.05.2018 року судді Морозюка А.Я., та враховуючи, що підготовче засідання 24.04.2018 р. не відбулося і визначені частиною 2 ст. 182 ГПК України питання не розглядалися та не досліджувались, а також беручи до уваги клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження, ухвалою суду від 02.05.2018 р., продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 22.05.2018 р.

10.05.2018 р. позивач подав на адресу суду супровідним листом (заява від 07.05.2018 р. №90) довідку УДКСУ у Личаківському районі м. Львова Львівської області №02-05/301 від 16.04.2018 р., якою підтверджує зарахування до державного бюджету України судового збору, сплаченого платіжним дорученням №127 від 25.08.2017 р.

Ухвалою суду від 22.05.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.06.2018 р.

Судове засідання 19.06.2018 р., за клопотанням ПП "ХЛЕБНЬІЙ МИР", проведено в режимі відеоконференції, участь в якому ПП "ХЛЕБНЬІЙ МИР" забезпечувалась Господарським судом Херсонської області.

В судовому засіданні 19.06.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, також повідомив що 18.06.2018 р. відповідач повністю оплатив суму основного боргу в розмірі 229 798,50 грн., тому просить суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 9 783 грн.75 коп. - 3% річних, 59 977,40 грн. - інфляційних втрат та 29 735 грн.28 коп. - пені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча відповідач належно був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так як ухвалою суду від 22.05.2018 р. явка уповноважених представників сторін в судове засідання 19.06.2018 р. не визнавалась судом обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "ХЛЕБНЬІЙ МИР" з іноземними інвестиціями, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальність "АВІОН+", як замовником, 01.08.2016 року укладено договір поставки №15, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку і терміни встановлені договором передати товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1). Асортимент товару, що поставляється, і ціни, по яких він поставляється, вказуються в додатку №1 до договору Специфікації (п. 1.2).

Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, вказуються в товарно-транспортній накладній і повинні чітко відповідати Специфікації. Товарно-транспортна накладна формується на підставі офіційного замовлення покупця, що оформляється відповідно до Додатку №2 Форма замовлення і є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1).

Поставка товару здійснюється за адресами магазині, вказаних в Додатку №3 Адреси магазинів або за домовленістю сторін на Розподільний центр покупця, розташований за адресою: Україна, м. Херсон, вул. Некрасова, 2, або на умовах самовивозу (п. 2.5).

При передачі товару постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцеві товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою і завірену печаткою постачальника, документи, підтверджуючі якість товару згідно чинного законодавства (п. 2.6, пп. 2.6.1, 2.6.2).

За умовами п. 3.1 договору, покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов'язався здійснити оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Пунктом 8.15 договору сторони погодили, що всі приходні (розхідні) накладні направляються покупцеві в електронному вигляді в день поставки на електронну адресу.

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 р. у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати чи змінити договір за 15 днів до закінчення терміну дії, договір вважається пролонгованим ще на один рік.

На підтвердження належного виконання умов договору поставки №15 від 01.08.2016 р. позивач долучив до матеріалів справи належно засвідчені копії накладних за період з 01.08.2016 року по 30.06.2017 року про поставку відповідачу товару в асортименті, які підписані повноважними особами та скріплені печатками (штампами) сторін без жодних зауважень.

До позовної заяви долучено претензію від 18.07.2017 р., якою позивач повідомляв відповідача, що станом на 01.07.2017 р. за ним рахується заборгованість на суму 229 798,50 грн., просив підписати долучені до претензії два акти звірки взаємних розрахунків та розглянути претензію в 5 днів з моменту її отримання.

Відповідач у відповідь на претензію листом від №68 від 09.08.2017 р. повідомив, що йому не надано відповідних документів для розгляду претензії та невірно складено акт звірки. Виниклу заборгованість відповідач не оплатив.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки по своєчасній оплаті товару, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 229 798 грн. 50 коп. - заборгованості за поставлений товар, 9 783 грн.75 коп. - 3% річних, 59 977,40 грн. - інфляційних втрат та 29 735 грн.28 коп. - пені, а також судові витрати, які позивач поніс та очікує понести в зв'язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач факт прийняття товару відповідачем підтверджує рядом накладних за період з 01.08.2016 р. по 30.06.2017 р., кожна з яких засвідчена підписом повноважної особи відповідача та скріплена штампом ТзОВ АВІОН + . Згідно здійснених позивачем актів звірки взаємних розрахунків, які скеровувались на адресу відповідача для підпису 19.07.2017 р. (разом з претензією від 18.07.2017 р.) та 25.07.2017 р., про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштового відправлення, заборгованість відповідача за отриманий товар станом на 01.07.2017 р. складала 229 798,50 грн. Відповідач жодних доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості станом на 01.07.2017 р. та на дату подання позову до суду, що виникла за накладними за період з 01.08.2016 р. по 30.06.2017 р. в розмірі 229 798,50 грн., суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 229 798,50 грн. є обгрунтованою.

Проте, як повідомлено представником позивача в судовому засіданні, відповідач після подання позивачем позову до суду, а саме 18.06.2018 р., повністю оплатив суму основного боргу в розмірі 229 798,50 грн., про стягнення якої подано позов. Таким чином, враховуючи ч. 1 ст. 75 ГПК України, яка передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 229 798,50 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору) (слід зазначити, що після судового засідання 19.06.2018 р. представник відповідача подав на адресу суду клопотання від 18.06.2018 р. №б/н (вхідний №22545/18 від 19.06.2018 р.) про те, що відповідачем в повному обсязі оплачена сума основного боргу у розмірі 229 798, 50 грн., що підтвердив платіжним дорученням № 13761 від 18.06.2018 р. (копія платіжного доручення додається).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 9 783 грн. 75 коп. - 3% річних та 59 977 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2). Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1).

Проте як вбачається з наявного у справі розрахунку інфляційних витрат, позивач нарахував відповідачу інфляційні витрати за 2016 р. від суми 229 798,50 грн., та за 2017 р. від суми 229 798,50 грн.(вказана сума є основною заборгованістю, яка виникла станом на 01.07.2017 р., згідно представлених позивачем актів звірки взаємних розрахунків). При цьому інфляційні витрати за 2016 р. позивачем нараховані за повний рік, тоді як договірні зобов'язання між сторонами виникли лише з 01.08.2016 р. Окрім цього позивачем не враховано п. 3.1 договору, яким надано відповідачу строк здійснити оплату за отриманий товар на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Разом з тим суд зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні дані за якими накладними, у який період та в яких сумах відповідач оплачував товар, за таких обставин беручи до уваги, що остання поставка товару здійснена позивачем 30.06.2017 р. (згідно накладних та актів звірки взаємних розрахунків), і станом на 01.07.2017 р. заборгованість відповідача складала 229 798,50 грн., та була не погашеною на дату подання позову до суду, враховуючи встановлений п. 3.1 договору строк оплати товару (21 календарний день), суд дійшов висновку про нарахування інфляційних втрат в межах заявленої суми та в період з серпня 2017 р. по січень 2018 р. (включно), таким чином сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 15 317 грн. 66 коп. В решті частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 44 659,74 грн. суд відмовляє.

Аналогічно, як вбачається з наявного у справі розрахунку 3% річних, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.08.2016 р. по 01.02.2018 р. від суми основної заборгованості 229 798,50 грн., яка виникла станом на 01.07.2017 р. та без врахування наданого відповідачу п. 3.1 договору строку для здійснення оплати товару, відтак врахувавши, що остання поставка товару здійснена позивачем 30.06.2017 р., та встановлений п. 3.1 договору строк оплати товару (21 календарний день), суд дійшов висновку про нарахування 3% річних в межах заявленої суми та за період з 22.07.2017 р. по 01.02.2018 р., таким чином сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 3 683 грн. 07 коп. В решті частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 6 100,68 грн. суд відмовляє.

Окрім цього позивач з посиланням на ст.229 ГК України, ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку за період з 03.08.2017 р. по 01.02.2018 р. складає 29 735,28 грн. Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.14 ЦК України, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Визначення неустойки надано в ст.549 ЦК України, одним із видів неустойки є пеня. Згідно із ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч.1, 2 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Виходячи із наведеного та враховуючи те, що договором поставки №15 від 01.08.2016 р. сторонами не встановлено розміру пені за прострочку платежу (договором лише встановлено розмір пені у разі непоставки або недопоставки товарів в строк (п.7.2)), відтак позовна вимога про стягнення пені в сумі 29 735,28 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 683 грн. 07 коп. - 3% річних та 15 317 грн. 66 коп. - інфляційних нарахувань підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 6 100 грн. 68 коп., інфляційних втрат в розмірі 44 659 грн. 74 коп. та пені в розмірі 29 735 грн. 28 коп., суд відмовляє. В частині стягнення основного боргу в розмірі 229 798 грн. 50 коп. провадження у справі підлягає закриттю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме до судових витрат віднесено: судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5 140,30 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 800,00 грн., витрати на друк на принтері додатків до позовної заяви в сумі 2 364,00 грн. витрати на відрядження представника до суду в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 800 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення №128 від 25.08.2017 р., тобто в меншому розмірі ніж встановлено законом, оскільки належна до сплати сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову повинна складати 881 грн. 00 коп. ( 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір ); та судовий збір за подання до суду позову в розмірі 5 140 грн. 30 коп., згідно платіжного доручення №127 від 25.08.2017 р., тобто в більшому розмірі ніж встановлено законом, оскільки належна до сплати сума судового збору за подання позову повинна складати 4 939 грн. 42 коп. (1,5 відсотка ціни позову, відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір ).

Отже, оскільки ухвалою суду від 12.02.2018 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 881 грн. 00 коп. (сплачений платіжним дорученням №128 від 25.08.2017 р. в розмірі 800,00 грн. та частина судового збору в розмірі 81,00 грн., сплаченого платіжним дорученням №127 від 25.08.2017 р.) покладається на позивача.

Судовий збір за подання позову до суду покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, який складає 285 грн. 01 коп. В частині 1 207 грн. 44 коп. судового збору(пропорційно до позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 44 659,74 грн., 3% річних в розмірі 6 100,68 грн. та пені в розмірі 29 735,28 грн., в задоволенні яких відмовлено), дана сума судового збору покладається на позивача.

Також, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 229 798 грн. 50 коп., з якої сума судового збору складає 3 446 грн. 98 коп., та судового збору в розмірі 119 грн. 87 коп., який внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом (всього 3 566 грн. 85 коп.), сплаченого платіжним дорученням №127 від 25.08.2017 р.(сплату та зарахування до державного бюджету судового збору підтверджено поданою позивачем довідкою УДКСУ у Личаківському районі м. Львова Львівської області від 16.04.2018 р. № 02-05/301), то у відповідності до п.1 та п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" дана сума судового збору 3 566 грн. 85 коп. може бути повернута за клопотанням особи яка його сплатила ухвалою суду.

Щодо внесених до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс на друк на принтері додатків до позовної заяви в сумі 2 364 грн. 00 коп. та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме на відрядження представника до суду в сумі 3000,00 грн., то такі витрати не є судовими витратами в розумінні ч. 3 ст. 123 ГПК України, тому розподіл вказаних витрат судом не здійснюється.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "АВІОН+" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 358, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40110917) на користь Приватного підприємства "ХЛЕБНЬІЙ МИР" з іноземними інвестиціями (73000, м. Херсон, селище Текстильників, вул. Бабушкіна, буд. 1-Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31653430) 3 683 грн. 07 коп. - 3% річних, 15 317 грн. 66 коп. - інфляційних нарахувань, 285 грн. 01 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 6 100 грн. 68 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 44 659 грн. 74 коп. та пені в розмірі 29 735 грн. 28 коп., відмовити.

4. Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 229 798 грн. 50 коп. - основного боргу.

5. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.06.2018 року.

Суддя Морозюк А.Я.