Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/20622/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 910/20622/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальності ТЕГОЛА-Україна

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.04.2018 (повний текст складено 10.04.2018)

у справі № 910/20622/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія

Українська страхова група

до Товариства з обмеженою відповідальності ТЕГОЛА-Україна

про стягнення страхового відшкодування в сумі 57 506, 10 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група (далі - ПрАТ СК Українська страхова група , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності ТЕГОЛА-Україна (далі - ТОВ ТЕГОЛА-Україна ,відповідача) про стягнення страхового відшкодування в сумі 57 506,10 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що ПрАТ СК Українська страхова група , виплативши страхувальнику за договором добровільного страхування транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0301-17-00023 від 18.01.2017 страхове відшкодування, набуло права регресної вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу BMW X3 , д.н.з. НОМЕР_1, фізичною собою ОСОБА_2, який на момент вчинення ДТП працював в ТОВ ТЕГОЛА-Україна .

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначив, що ТОВ ТЕГОЛА-Україна ніколи не мало у власності та не володіло транспортним засобом Mazda 6 , д.н.з. НОМЕР_2, а у всіх наданих позивачем документах фігурує зовсім інший транспортний засіб, який має державний номер НОМЕР_3. За Твердженнями відповідача, шкода внаслідок ДТП була завдана працівником ТОВ ТЕГОЛА-Україна ОСОБА_2, який використовував транспортний засіб відповідача у позаробочий час в особистих справах, а тому відповідач не відповідає за завдану за таких обставин шкоду. Крім цього, відповідач вказував, що позивач вимагає стягнути з відповідача вартість повного ремонту автомобіля НОМЕР_4, у тому числі робіт, які були виконані не у зв'язку з ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 у справі № 910/20622/17 позовні вимоги ПрАТ СК Українська страхова група задоволено. Стягнуто з ТОВ ТЕГОЛА-Україна на користь ПрАТ СК Українська страхова група страхове відшкодування в розмірі 57 506, 10 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ ТЕГОЛА-Україна оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, висновки суду про те, що відповідач не довів, що ДТП було скоєно працівником ТОВ ТЕГОЛА-Україна ОСОБА_2 у позаробочий час та з використанням транспортного засобу в особистих справах, не відповідають обставинам справи, зокрема, пояснювальній записці самого працівника ОСОБА_2, яка не була досліджено судом,а також правилам внутрішнього трудового розпорядку і довідці про ДТП. На переконання апелянта, судом першої інстанції не застосовано приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України та правової позиції Верхового Суду України, як і не враховано, що ТОВ ТЕГОЛА-Україна не несе відповідальності за шкоду, яку було завдано її працівником у позаробочий час та під час використання ним службового автомобіля в особистих справах. Крім цього, на думку апелянта, вартість відновлювального ремонту завищена внаслідок виконання робіт та заміни деталей, які не були пошкоджені під час ДТП. Позовну заяву за твердженнями апелянта, підписано особою, яка не має права її підписувати, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України є підставою для залишення її без розгляду тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.06.2017 з'явились представники сторін, представники відповідача надали пояснення, в яких підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 18.01.2017 між ПрАТ СК Українська страхова група (страховиком за договором) та ОСОБА_3 (страхувальником за договором) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0301-17-00023, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом BMW X3 д.н.з. НОМЕР_1.

15.02.2017 в м. Києві по просп. Маяковського, 32 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_5, що належить ТОВ ТЕГОЛА-Україна під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння згаданого ДТП підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3017052536697007.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 31.03.2017 у справі № 756/3078/17-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ПрАТ СК Українська страхова група (позивач), виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, рахунку № 601170 від 28.02.2017 та страхового акту № ДККА-55328 від 10.03.2017 перерахувало на рахунок СТО - АВТ Баварія суму страхового відшкодування в розмірі 53 350, 18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4548 від 10.03.2017 на вказану суму, а на підставі акту виконаних робіт № 365218 від 06.04.2017 та страхового акту № 55328/1 від 07.04.2017 здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - АВТ Баварія в розмірі 4 155, 92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6713 від 07.04.2017. Всього позивачем на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № 28-0301-17-00023 від 18.01.2017 виплачено страхове відшкодування на загальну суму 57 506, 10 грн.

Оскільки на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 працював в ТОВ ТЕГОЛА-Україна та автомобіль НОМЕР_7, знаходився у власності останнього, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування своєму страхувальнику в сумі 57 506, 10 грн. саме з відповідача.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про страхування майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Страховим ризиком за визначенням ст. 8 Закону України Про страхування є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Майнова шкода на підставі ч. 1 ст.1166 ЦК України, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.Шкода,завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст.ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ст. 1192 ЦК України). Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_7, на момент ДТП не була застрахована жодною страховою компанією, доказів на спростування цього у справі немає.

Разом з цим, судом встановлено, що на момент вчинення ДТП автомобіль НОМЕР_7, знаходився у власності ТОВ ТЕГОЛА-Україна , а ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з власником, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2 від 04.11.2008.

За приписами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_7, під час ДТП, встановлена судом, відповідно ТОВ ТЕГОЛА-Україна , як роботодавець ОСОБА_2, є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю НОМЕР_8, в результаті його пошкодження при ДТП.

Доводи відповідача (апелянта) про те, що ТОВ ТЕГОЛА-Україна не несе відповідальності за шкоду, яку було завдано її працівником у позаробочий час та під час використання ним службового автомобіля в особистих справах, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки за приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі ст. 1172 ЦК України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч. ч. 3, 4 ст. 1187 ЦК України).

Проте матеріали справи не містять, адже відповідачем (апелянтом) не надано суду доказів на підтвердження неправомірного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом Mazda 6 , д.н.з. НОМЕР_9, який перебуває на праві власності у ТОВ ТЕГОЛА-Україна , а надані відповідачем Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ ТЕГОЛА-Україна та пояснювальна записка ОСОБА_2 не спростовують вищевикладених обставин щодо відсутності у ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати заподіяну ним шкоду автомобілем, який належить на праві власності відповідачу.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що вартість відновлювального ремонту завищена внаслідок виконання робіт та заміни деталей, які не були пошкоджені під час ДТП, як безпідставні та необґрунтовані також не заслуговують на увагу, адже підтвердженням вартості відновлювального ремонту та виплати суми страхового відшкодування страховику є рахунок № 601170 від 28.02.2017 та акт виконаних робіт СТО - АВТ Баварія . Доказів заміни деталей, які не були пошкоджені під час ДТП, відповідачем (апелянтом) суду не надано.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача в сумі страхового відшкодування виходячи з фактичної (реальної) суми, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 506, 10 грн. страхового відшкодування є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача (апелянта) з проводу порушенням судом вимог матеріального та процесуального права, зокрема необхідності залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України , не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності ТЕГОЛА-Україна залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 у справі № 910/20622/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/20622/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.06.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук