Постанова

від 19.06.2018 по справі 2а-4397/09/1770

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №2а-4397/09/1770

адміністративне провадження №К/9901/3147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 (головуючий суддя - Одемчук Є.В., судді: Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі №2а-4397/09/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Столяр до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Столяр звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2008 №0003392342, від 23.12.2008 №0003392342/1/23-121, від 23.02.2009 №0003392342/2/23-121 та від 14.11.2008 №0003382342/0, від 23.12.2008 №0003382342/1/23-121, від 23.02.2009 №0003382342/2/23-121 в сумі 82662,00грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2008 №0003392342, від 23.12.2008 №0003392342/1/23-121, від 23.02.2009 №0003392342/2/23-121 та від 14.11.2008 №0003382342/0, від 23.12.2008 №0003382342/1/23-121, від 23.02.2009 №0003382342/2/23-121 в сумі 82662,00грн.

Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 скасувати, залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2014.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Зокрема, зазначає, що первинні документи позивача виписані з порушенням вимог законодавства та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідача проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Столяр .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 60616.00грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, перевірявся на загальну суму 44087,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.11.2008 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.11.2008 №0003382342/0, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 60616,00грн. за основним платежем та 30308,00грн. штрафних санкцій, всього 90924,00грн.; від 14.11.2008 №0003392342, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44087,00грн. за основним платежем та 22044,00грн. штрафних санкцій, всього 66131,00грн.; від 14.11.2008 №0002441442/0/11-123, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 640,58грн. за основним платежем та 1281,16грн. штрафних санкцій, всього 1921,74грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Столяр залишені без задоволення, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2008 №0003392342/1/23-121; від 23.12.2008 №0003382342/1/23-121; від 23.02.2009 №0003392342/2/23-121; від 23.02.2009 №0003382342/2/23-121.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Столяр узгоджено податкове зобов'язання з нарахування податку на доходи фізичних осіб і сплачено до бюджету, а також частково узгоджено зобов'язання з податку на прибуток, зокрема 20.11.2008 сплачено податкове зобов'язання з податку на прибуток 5508,00грн. - основний платіж та 2754,00грн. - штрафна санкція, всього 8262,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом Товариством з обмежено відповідальністю Центуріон Захід не мали реального характеру.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують взаємовідносини позивача з Товариством з обмежено відповідальністю Центуріон Захід , містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що господарські операції позивача з Товариством з обмежено відповідальністю Центуріон Захід не мали реального характеру з огляду на не підтвердження їх належними первинними документами, оскільки контрагент позивача здійснював діяльність, що спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, що підтверджується вироком Рівненського міського суду.

Так, вироком Рівненського міського суду від 11.10.2013 у справі №1715/3124/12 директора Товариства з обмежено відповідальністю Центуріон Захід ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком Товариство з обмежено відповідальністю Центуріон Захід створене з метою прикриття незаконної діяльності і господарську діяльність не проводило.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, висновок суду першої інстанції, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими державною податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Столяр , є правильним.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2014.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 у справі №2а-4397/09/1770 скасувати, залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2014.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду