Рішення

від 21.06.2018 по справі 206/6352/17

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/6352/17

Провадження № 2/206/241/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровську у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Соловйовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія , Дніпровської міської ради, третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення, поновлення у членах кооперативу, зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності на будинок, -

за участю:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої уточнивши та збільшивши позовні вимоги просить:

- визнати недійсним рішення про її виключення з членів ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія відповідно протоколу №7 від 10.10.2015 року;

- поновити її в якості члена ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія ;

- зобов'язати ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія надати їй детальний розрахунок заборгованості за членськими внесками станом на дату її виключення з ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія та надати відповідні рахунки для сплати членських внесків ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія ;

- зобов'язати ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія задля подальшого звернення у відповідні органи для приватизації земельної ділянки надати їй в 10-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили наступні документи в двох екземплярах, засвідчені печаткою установи: статут ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія , довідку ЄДРПОУО ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія , свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія ; список членів ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія ; наказ ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія про не заперечення зайняття нею земельної ділянки;

- повернути у користування земельну ділянку №43 ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія їй разом з садовим будинком, що знаходиться на території земельної ділянки №43 ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія шляхом усунення перешкод у користуванні її майном та надання їй безперешкодного доступу до належного їй садового будинку та прилеглої території на ділянці №43 ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро;

- визнати за нею право власності на майнові права на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: садовий будинок - літ. А-1, сарай - літ. Б, навіс - літ. В., басейн №1, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ) ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія будинок №43

Свої вимоги обґрунтувала тим, що її батько у 1960 роках відповідно до розпорядження Науково-дослідницького інститут трубної промисловості отримав у користування земельну ділянку № 43 у садовому товаристві Лідія для ведення садівництва. Для зручності ведення садового господарства на отриманій у користування земельній ділянці № 43 її батько разом з матір'ю побудував садовий будинок, загальною площею 18,5 кв.м.

21 липня 2008 року померла її мати, а 17.10.2008 року помер батько.

У зв'язку з тим, що вона все життя проживала разом зі своїми батьками, то фактично прийняла спадщину у вигляді садового будинку, загальною площею 18,5 кв.м., а також тимчасових споруд, що призначені для обслуговування будинку, що розташованій на ділянці № 43 на території садового товариства Лідія .

Також, одразу після смерті батька вона стала членом садового товариства, почала сплачувати членські внески.

10 жовтня 2015 року відбулись загальні збори членів кооперативу, які оформлені у вигляді протоколу № 7 від 10.10.2015 року та на яких шляхом голосування її було виключено з членів кооперативу. Причиною її виключення в протоколі зазначено, те, що вона систематично не сплачувала членські внески та не освоювала виділену земельну ділянку.

Вважає таке рішення незаконним, оскільки за нього проголосувало менше 2/3 членів кооперативу (69 чоловік), тоді як повинно було проголосувати не менше 84 чоловік.

До того ж, вона не згодна з тим розміром заборгованості, який їй нарахований за членськими внескам. На її прохання щодо надання інформації з чого складається борг, відповідач, в особі голови правління ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія ніяких дій не вжив, відомостей не надав.

Крім того, вона вважає, що право на свій розсуд вирішувати як саме доглядати за ділянкою, а тому користуючись цим правом вона висаджувала рідкісні екзотичні рослини та займалась доглядом за ними.

Її намагання поновитись у членах ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія результатів не принесли, оскільки голова правління ОСОБА_8 навмисно надав на розгляд зборів дані, що не відповідали дійсності про сплату боргу. Вважає такі дії є умисними для того, щоб не допустити її до користування земельною ділянкою, якою вона користувалась впродовж всього життя.

Крім того, після її виключення з членів кооперативу вона виявила, що її батько за життя не зареєстрував право власності на вищевказаний садовий будинок, у зв'язку з чим, вона не може оформити у власність в порядку безоплатної приватизації земельну ділянку на якій він розташований.

Разом з цим, враховуючи, що спірний будинок її батьком був побудований ще в 1975 році, однак не оформивши своє право власності в установленому законом на той час порядку, то до неї, як його спадкоємиці, перейшли всі майнові права на цей будинок, які за життя належали спадкодавцю. Фактично вступивши у спадщину, яка залишилась після смерті батька, вона має всі підстави для визнання за нею права власності на майнові права на садовий будинок.

Ухвалою суду від 27 листопада 2017 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року витребувано докази по справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представники в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та зазначили, що в червні 2017 року вона востаннє сплатила до кооперативу членський внесок. Голова правління погрожував іншим членам, щоб вони проголосували за її виключення. На своїй земельній ділянці вона востаннє була з поліцією у грудні 2017 року. Голова правління розікрав її земельну ділянку, забрав ключі та заборонив скарбничому приймати від неї платежі по членським внескам. В подальшому позивач в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що на момент прийняття рішення про виключення позивача з членів кооперативу в голосуванні мали право приймати 96 чоловік. Відповідно до Статуту кооперативу рішення про виключення члена вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 2/3 учасників, тобто на той момент не менше 64 садоводів. На зборах тоді були присутні 67 садоводів, які одноголосно проголосували за виключення позивача. Рішення про відмову позивачу в поновленні членства, також прийнято відповідно до Статуту 10 представниками членів кооперативу (1 представник на 10 членів кооперативу). Спірна земельна ділянка вже на протязі багатьох років знаходиться в занедбаному стані, на що надходили скарги сусідів. Іноді на ділянці косять бур'ян. Востаннє платежі по сплаті членських внесків позивачка сплачувала 8 листопада 2009 року, коли їй були необхідні документи від кооперативу на приватизацію земельної ділянки. Питання по боргам позивача неодноразово ставилось на зборах кооперативу. Бухгалтер багато разів телефонувала позивачу, повідомляла про необхідність сплати боргу. Позивач до бухгалтера за розшифруванням боргу ніколи не зверталась. Кожному садоводу усно чи письмово за його зверненням розписуються усі платежі згідно бюджетів, що приймаються щорічно на зборах на початку сезону. Племіннику позивача бухгалтер повідомила суму боргу та він сплатив заборгованість по членським внескам 18.06. 2016 року в сумі 2418,00 грн. Всі ситуації по платежам вирішуються в робочому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є бухгалтером садового кооперативу. Позивач ніколи до неї не зверталася з приводу сплати членських внесків. В 2016 році членські внески за позивача сплатив її племінник. Ділянка, якою користувалась позивач, знаходиться у занедбаному стані.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти позову мотивуючи тим, що виключення позивача з членів кооперативу відбулось в межах законодавства та Статуту ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія . Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, як скасування рішення не входить до компетенції суду. Щодо вимог про визнання права власності на майнові права на спірний будинок, то на їх підтвердження позивачем не було надано документів, які б підтверджували витрати пов'язані із побудовою будівлі та копії дозволів уповноважених осіб.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ділянка позивача знаходиться в занедбаному стані. Своє рішення про несплату членських внесків позивач мотивувала тим, що в неї начебто вкрали частину труби. Члени кооперативу своїм рішення можуть виключити того члена, який більше ніж півроку не сплачує членські внески. Бухгалтер кооперативу завжди на роботі, тому немає ніяких проблем у сплаті внесків.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що знає позивача від самого дитинства. Вона ніколи не приймала участі в діяльності садового кооперативу, не доглядала за своєю ділянкою. Коли він був головою кооперативу, то за несплату членських внесків відімкнув її садовий будинок від електропостачання.

Представник Дніпровської міської ради та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти позову в частині вимог про визнання права власності на садовий будинок, в іншій частині позовних вимог не заперечував.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що у 2016 році він хотів у позивача орендувати земельну ділянку та декілька разів приїздив з позивачем у Садівниче товариство Лідія , щоб її подивитись. Земельна ділянка йому дуже подобалась, все було доглянуте і в належному стані. Коли позивач в його присутності хотіла сплатити членські внески, то в неї бухгалтер відмовилась приймати кошти.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він особисто знав батька позивача - ОСОБА_13. На той час він навчався у будівельному технікуму та мати шукала йому можливість підзаробляти. Приблизно у 1974 році він та його товариши будували ОСОБА_13 садовий будинок у Садівничому товаристві Лідія на виділеній земельній ділянці. Будівництво вони починали з дозволу керівництва садового товариства, яке надавалося безпосередньо ОСОБА_13. Вони закладали фундамент, будували стіни та робили перекриття будинку, а також виконували інші роботи на цій ділянці, але зі спливом тривалого часу все не може перелічити детально. Перед початком виконання робіт з будівництва, він дійсно у письмовій формі укладав 5 березня 1973 року з ОСОБА_13 договір на будівництво, згідно умов якого Єгоров йому сплатив ще тими рублями обумовлену у договорі суму за будівельні роботи, а він їх виконав у повному обсязі з будівельних матеріалів, якими забезпечував його сам Єгоров. Вказаний договір вони укладали формально, щоб була зафіксована хоч якась домовленість між ними з будівництва будинку.

Заслухавши доводи сторін, покази свідка, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам та аргументам учасників процесу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з довідки Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації України № Л-156-09 від 09 грудня 2009 року рішенням № 193 від 15 березня 1966 року виконкому Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих, Всесоюзному науково-дослідницькому трубному інституту було виділено під колективні сади для працюючих та службовців земельну ділянку в м. Ігрень площею 8 гектарів (а.с.152).

Відповідно до державного акту про право користування землею Б № 009503 від 1986 року, Науково-дослідницькому інституту трубної промисловості виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих передано у безстрокове і безоплатне користування 9,2 гектарів землі в межах згідно з планом користування. Земля надана для розміщення садового товариства Лідія . Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №106 (а.с.131-133).

Батькові позивача - ОСОБА_13 (а.с.205), як члену садового товариства Лідія була передана у користування садова ділянка № 43, площею 600 кв.м., що підтверджується членською книжкою садовода (а.с.4).

В подальшому членом садового товариства Лідія та користувачем вищезазначеної земельної ділянки стала позивач ОСОБА_1, що підтверджується членською книжкою (а.с.12).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 584 від 19.03.1998 року, вирішено передати безоплатно у приватну власність громадянам - членам садівницького товариства Лідія (Самарський район), серед яких відповідно до додатку є позивач - земельні ділянки для садівництва з попередньою площею за матеріалами МБТІ. Державні акти на право приватної власності підлягають видачі громадянам тільки у тому разі, коли площа проінвентаризованої земельної ділянки відповідає площі за матеріалами МБТІ (а.с.189,190).

Протоколом загальних зборів ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія №7 від 10.10.2015 року за систематичне невиконання п.7.4 ( в,г,е ) п.12.1 Статуту, а саме: за несплату членських внесків на протязі більше двох років, за постійне порушення в освоюванні виділеної ділянки на протязі кілька років і систематичне невиконання агротехнічних заходів, ОСОБА_13 виключено з членів кооперативу Садове товариство Лідія . За дане рішення проголосувало 69 членів (а.с.27,28).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія діє на підставі Статуту (нова редакція 2006 року), що затверджений зборами членів кооперативу протоколом № 16 від 10.06.2006 року (а.с.110-123).

ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія (ЄДРПОУ 24616148), зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 15.03.1966 року, з урахуванням змін до установчих документів зареєстрованих рішенням виконавчого комітету Самарської районної ради м. Дніпропетровська від 23.07.2004 року № 294.

ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія є правонаступником майнових та немайнових прав Садівничого товариства Лідія .

Відповідно п.3.1 Статуту кооператив є юридичною особою відповідно до законодавства України, а саме: має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському або третейському суді.

Згідно п.14.1.1 Вищим органом управління кооперативу є збори членів кооперативу.

У відповідності до п.14.1.2, до компетенції зборів членів кооперативу належить, зокрема затвердження рішення правління або голови про прийняття нових членів та припинення членства.

За змістом п.14.1.3 Статуту, про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

За положеннями п.7.4 Статуту, членство у кооперативі припиняється, зокрема у разі:

в) невиконання встановлених строків по внесенню цільових внесків на будівництво та ремонт кооперативних споруд,

г) систематичної, у продовж півроку, невиплата членських та цільових внесків, періодичних експлуатаційних платежів, податку на землю, платежів за невикористану електроенергію та інших внесків,

е) не освоєння виділеної земельної ділянки протягом року, систематичного невиконання агротехнічних заходів.

Відповідно до п.п. 12.1 - 12.3 Статуту, член кооперативу, систематично не виконуючий або не належно виконуючий свої обов'язки або перешкоджаючий своїми діями досягненню мити кооперативу, може бути виключений з кооперативу рішенням загальних зборів членів кооперативу, в якому член кооперативу в голосуванні участі не бере. Рішення про виключення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 2/3 членів кооперативу.

Питання про виключення члена розглядається за його присутності. При неявці члена кооперативу без поважних або з невідомих причин питання про його виключення може вирішуватися за його відсутності. Рішення про виключення з кооперативу може бути оскаржено до суду.

Отже, викладене свідчить, що питання про виключення члена кооперативу розглядається тільки за його присутності.

Виключенням з цього випадку, яке дозволяє вирішувати питання про виключення є неявка члена кооперативу без поважних або з невідомих причин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення, оформлене протоколом загальних зборів про виключення позивача з членів кооперативу приймалось у її відсутності.

Доказів, які б підтверджували, що позивача повідомляли про час та місце розгляду питання про її виключення з членів кооперативу, матеріали справи не містять.

Так, неявка особи по своїй суті є неприбуттям в призначене та відоме особі місце та час.

Отже враховуючи викладене, загальні збори кооперативу не мали підстав для прийняття рішення про виключення позивача з членів кооперативу за відсутності останньої, оскільки її відсутність на зборах могла бути розцінена, як неявка без поважних або з невідомих причин, включно у разі її належного повідомлення про їх проведення.

Рішення загальних зборів учасників як вищого органу кооперативу є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника ( члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (члена) кооперативу.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене та врахувавши, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про скликання загальних зборів щодо розгляду питання про її виключення з членів кооперативу, чим фактично порушено її право на взяття участі у цих зборах чи забезпечення участі її представника, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія № 7 від 10.10.2015 року, оформленого протоколом загальних зборів в частині виключення позивача з членів кооперативу з поновленням її у членах цього кооперативу.

Приходячи до такого висновку, суд виходив з того, що судом можуть бути визнанні недійсними лише ті рішення загальних зборів, які порушують права учасника (члена), а як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення в іншій частині, окрім тієї якою виключено позивача, воно ніяк не стосується останньої та не порушують її прав та законних інтересів.

Пунктом 1.7 Статуту передбачено, що цивільно-правові суперечки між кооперативом та його членами, зокрема майнового характерута права володіння земельною ділянкою, вирішуються в судовомупорядку.

З огляду на те, що усі заходипередбачені Статутом кооперативу та законодавством (у тому числі поновлення у членах кооперативу), з боку позивача були здійснені, однак врегулювати спір у позасудовому порядку їй не вдалося, тому суд вважає вірним звернення позивача до суду за захистом своїх особистих прав та інтересів , в порядку ст. 16 ЦК України.

Саме з цих підстав, аргументи представника відповідача, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, як скасування рішення не входить до компетенції суду, суд не приймає до уваги, оскільки ст. 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту прав, а у п. 1.7 Статуту кооперативу таке право члена кооперативу - гарантується (зокрема на оскарження до суду рішення про його виключення).

Що стосується вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія надати детальний розрахунок заборгованості за членськими внесками станом на дату її виключення, рахунки для сплати членських внесків, статут кооперативу, довідку ЄДРПОУ кооперативу, свідоцтво про державну реєстрацію кооперативу, список членів кооперативу, наказ про не заперечення зайняття нею земельної ділянки, то підстав для їх задоволення суд не знаходить, оскільки позивачем на підтвердження цих вимог не надано належних та допустимих доказів які б свідчили, що вона зверталась за отриманням цих документів та в їх наданні відповідачем було відмовлено, тоді як суд здійснюючи правосуддя, захищає порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб.

Крім того, в ході судового розгляду відповідачем було долучено до матеріалів справи належним чином завірений статут кооперативу, бухгалтерську довідку з розрахунком заборгованості позивача по членським внескам, копію довідки ЄДРПОУ (а.с.100-123,154, 215).

Щодо повернення у користування позивача земельної ділянки № 43 ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія разом з садовим будинком, шляхом усунення перешкод у його користуванні та наданні безперешкодного доступу до нього, то вимоги в цій частині позову є передчасними, оскільки судом на даний час не встановлено обставин чинення перешкод позивачу у користуванні цим майном, а з поновленням позивача у членах кооперативу її права щодо користування цією земельною ділянкою та садовим будинком будуть безперечно відновлені за цим рішенням суду, у разі набрання ним законної сили.

Що стосується вимог про визнання права власності на майнові права на садовий будинок № 43 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), ОСОБА_2 кооператив Садівниче товариство Лідія , то суд приходить до такого висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що 17 жовтня 2008 року помер батько позивача ОСОБА_13, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.204).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається зі спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_13, позивач ОСОБА_1 в передбачений законом строк прийняла спадщину після смерті батька, зокрема отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що її батьком за життя був побудований садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в м. Дніпро, ж/м Ігрень, Садівниче товариство Лідія , земельна ділянка № 43, який вона успадкувала, однак правовстановлюючі документи на нього не отримала, оскільки батько за життя у встановленому законом порядку не здійснив дії, які необхідні для набуття права власності на нього, тому вона має лише майнові права на це нерухоме майно в порядку спадкування.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 станом на 17 січня 2018 року в м. Дніпро, ж/м Ігрень в Садівничому товаристві Лідія на земельній ділянці № 43, розташований садовий будинок літ А-1, загальною площею 18,5 кв.м., житловою площею 10,7 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (сарай - Б, навіс -В, басейн) (а.с.124-127).

Також, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 був наданий акт № 1/0607-1 від 07 червня 2018 року, який складений про те, що рік побудови садового будинку з господарськими будівлями та спорудами є 1975.

Як встановлено судом, земельна ділянка на якій здійснено будівництво спірного садового будинку була виділена у користування батькові позивача ще у 1970 - их роках.

Безперечний факт побудови батьком позивача садового будинку з господарськими спорудами підтверджується договором про виконання будівельних робіт, укладеним 05 березня 1973 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_12

Сам ОСОБА_12 в судовому засіданні будучи допитаним в якості свідка підтвердив, що саме на замовлення батька позивача ОСОБА_13 та за кошти останнього він здійснював будівництво цього садового будинку у Садівничому товаристві Лідія на виділеній ОСОБА_13 земельній ділянці.

Голова Правління садового товариства ОСОБА_8 в судовому засідання пояснив, що він особисто не знає хто будував садовий будинок, але він не виключає того, що це міг робити і сам батько позивача - ОСОБА_13

Таким чином, відповідачем не було спростовано факту будівництва померлим батьком позивача садового будинку та господарських споруд на земельній ділянці №43 у ж/м Ігрень в Садівничому товаристві Лідія , а лише на вимогу суду було надано довідку № к-12/06-18 від 12.06.2018 року про те, що жодні документи щодо цієї земельної ділянки у кооперативі не збереглися.

Правовідносини щодо побудови спадкодавцем будинку, а також набуття спадкодавцем відповідного речового права відносно цього об'єкту нерухомого майна, виникли під час дії Цивільного Кодексу УРСР (1963 року) та Земельного Кодексу УРСР (1970 року) , які і підлягають до застосування.

Як передбачено ст. 24 Земельного Кодексу УРСР (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), залежно від цільового призначення кожної земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди.

Відповідно до ст. 105-1 Цивільного Кодексу УРСР літні садові будиночки, будівництво яких здійснюється без належно погодженого проекту або з відхиленнями від норм,

передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, чинним на початок будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться садівницьке (виноградарське) товариство, приводяться у відповідність з зазначеними нормами або зносяться громадянами, що здійснюють таке будівництво, чи за їх рахунок.

Отже, враховуючи, що батько позивача ОСОБА_13 на відведеній йому земельній ділянці за власні кошти побудував садовий будинок, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних та достатніх для набуття майнових прав на об'єкт будівництва та з моменту цього будівництва ніякого рішення виконавчим комітетом міської ради на території якого знаходиться садівниче товариство з приводу здійснення будівництва без належно погодженого проекту або з відхиленнями від норм не приймалося, та саме товариство не висувало до забудовника за цей час ніяких вимог чи заперечень, то суд приходить до висновку, що батько позивача набув майнові права на спірний будинок, як на об'єкт нерухомого майна.

Відсутність за весь період часу будь - яких заперечень чи вимог з приводу будівництва вказаного садового будинку з боку садівничого товариства, підтвердив і допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, який пояснив, що дійсно у 1974 році він та його товариши будували ОСОБА_13 садовий будинок у Садівничому товаристві Лідія на виділеній земельній ділянці, а саме будівництво вони починали з дозволу керівництва садового товариства, яке надавалося безпосередньо ОСОБА_13, з приводу чого вони укладали з ним у письмовій формі договір ще 5 березня 1973 року за умовами якого Єгоров йому сплатив ще тими рублями обумовлену суму за виконані будівельні роботи.

За правилами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування - це є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Майнові права є не споживною річчю та визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріплених в абзаці 2 п. 6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , необхідно розмежовувати права на спадщину як майнового права (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна, тобто спадкоємець у будь-якому разі не позбавляється права на спадщину, навіть за умови відсутності на неї правовстановлюючих документів, при цьому необхідно обрати правильний спосіб захисту права спадкоємця, після чого, в разі наявного відповідного рішення суду, такий спадкоємець набуває права на спадщину та можливості узаконити таке будівництво, в тому числі з використанням так званої будівельної амністії .

Відповідно до протоколу 1 ст. 1 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Термін власність , як це передбачено наведеною нормою міжнародного права, може означати або існуючу власність (Постанова Європейського Суду від 23 листопада 1983 по справі ОСОБА_15 Мусселе проти Бельгії) або претензії, щодо яких заявник може довести, що він принаймні має законні підстави отримати можливість використати своє право власності (Постанова Європейського Суду від 09 лютого 1991 року по справі ОСОБА_16 Девелоуптментс та інші проти Ірландії).

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що за позивачем підлягають визнанню майнові права на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (попередня назва - Дніпропетровськ), Самарський район, ж/м Ігрень, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13, який помер 17 жовтня 2008 року.

Разом з цим, право власності позивача на майнові права на вищезазначений спірний будинок визнано бути не може, оскільки майновими є будь-які права, пов'язані з майном (права володіння, розпорядження, користування, право вимоги, тощо), які є складовою частиною права власності, однак відмінні від самого права власності.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Що стосується розподілу судових витрат, то вони відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія на користь на користь позивача у розмірі 1344,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія (ЄДРПОУ 24616148, місцезнаходження місто Дніпро, Самарський район, ж/м Ігрень), Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: місто Дніпро, вулиця Дмитра Яворницького, 75), третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40392181, місцезнаходження, місто Дніпро, вулиця Дмитра Яворницького, 75) про визнання недійсним рішення, поновлення у членах кооперативу, зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності на майнові права - задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_2 кооперативу Садівниче Товариство Лідія , оформлене протоколом № 7 від 10 жовтня 2015 року в частині виключення ОСОБА_1 з членів ОСОБА_2 кооперативу Садівниче Товариство Лідія .

Поновити ОСОБА_1 в членах ОСОБА_2 кооперативу Садівниче Товариство Лідія .

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1) майнові права на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: садовий будинок - літ. А-1, сарай - літ. Б, навіс - літ. В., басейн № 1, що розташовані на земельній ділянці № 43 в ОСОБА_2 кооперативі Садівниче товариство Лідія , за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (попередня назва - Дніпропетровськ), Самарський район, ж/м Ігрень, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13, який помер 17 жовтня 2008 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 кооперативу Садівниче товариство Лідія на користь ОСОБА_1 витрати понесені зі сплати судового збору в розмірі 1344,80 гривень.

Повний текст судового рішення складено 25 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук