Рішення

від 13.06.2018 по справі 369/11089/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11089/17

Провадження № 2/369/870/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Раситюк М.П.,

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

за участю представника місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки - Петренко Р.О.,

за участю представника Старобільського районного благодійного фонду Допомога - Гришиної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6 до місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки, Старобільського районного благодійного фонду Допомога , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування рішень реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимог тим, що 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за№ 614.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору житловий будинок, що відчужується за цим договором, розташований за адресою: АДРЕСА_2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 124789432224; відчужуваний житловий будинок має загальну площу 410,7 кв.м., житлову площу - 156,4 кв.м.; житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1609 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Пунктом 3 договору передбачено, що житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.04.2000 року Дудкіною Н.В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-660.

Крім того, 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 615.

Відповідно до п.1 вищезазначеного договору ОСОБА_1 повинна передати у власність місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки земельну ділянку площею 0,1609 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1.

З 19.12.2000 року Позивач зареєстрована у будинку АДРЕСА_2 що підтверджується копією паспорта.

Разом з нею у вищезазначеному будинку проживають (і проживали на момент укладення оспорюваних договорів) її неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та її малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, користуючись при цьому та маючи майнові права на земельну ділянку за кадаастровим номером НОМЕР_1, на якій розташований житловий будинок.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, разом з нею проживали її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_9, то останні мали майнові права щодо об'єктів нерухомого майна, які були відчужені за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Згідно до положення ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без

На момент укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, користувались земельною ділянкою (предметом договору) та проживали в будинку (предметі договору) неповнолітні.

У зв'язку із цим, враховуючи правові норми, для укладення оспорюваних договорів від 14.03.2016 року необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування, оскільки така передача прав власності на нерухоме майно, позбавляє дітей права користування житлом та земельною ділянкою, проте орган опіки та піклування не давав згоди на відчуження вищезазначених житлового будинку та земельної ділянки.

А отже, у зв'язку з тим, що на час підписання спірних договорів у спірному житловому будинку проживали неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та користувалась земельною ділянкою, на якій цей будинок розміщений, для укладання цих правочинів у будь-якому разі необхідний був дозвіл органу опіки та піклування, якого отримано не було.

З огляду на викладені вище правові норми, враховуючи факт постійного проживання на момент укладання оспорюваних правочинів неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_9 разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, відсутність у дітей чи їх матері іншого придатного для проживання житла, що свідчить про наявність у них майнового права (права користування) на будинок та земельну ділянку, то слід дійти до висновку, що договори купівлі-продажу житлового будинку га земельної ділянки від 14.04.2016 року укладені в порушення вимог ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей та ст. 17 Закону України Про охорону дитинства у зв'язку з відсутністю згоди органу опіки та піклування на вчинення таких дій, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Тому позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки від 14 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 614. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, за індексним № 28725026 від 14.03.2016 року. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 та місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки від 14 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 615. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1, за індексним № 28725026 від 14.03.2016 року. Судові витрати покласти на Відповідача.

В подальшому позивачем було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог згідно якої вона просила витребувати з володіння Старобільського районного благодійного фонду Допомога на користь ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 410 кв.м., житловою площею - 156,4 кв.м. Витребувати з володіння Старобільського районного благодійного фонду Допомога на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення (використання земельної ділянки): для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 860802132224.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задоволити в повному обсязі.

Представники відповідачів місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки та Старобільського районного благодійного фонду Допомога проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за№ 614.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору житловий будинок, що відчужується за цим договором, розташований за адресою: АДРЕСА_2; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 124789432224; відчужуваний житловий будинок має загальну площу 410,7 кв.м., житлову площу - 156,4 кв.м.; житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1609 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Пунктом 3 договору передбачено, що житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.04.2000 року Дудкіною Н.В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-660.

Пунктом 6 договору визначено що продавець ОСОБА_1 стверджує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, відсутні будь-які права на володіння та користування майном третіх осіб, в тому числі малолітніх та/або неповнолітніх.

Даний правочин був вчинений за згодою чоловіка продавця.

Пунктом 10 договору визначено що продавець стверджує, що житловий будинок звільнений від особистих речей, комплекти ключів передані покупцю, а також продавець гарантує зняти з реєстрації всіх зареєстрованих осіб до чотирнадцятого вересня 2016 року.

Також, 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 615.

Відповідно до п.1 вищезазначеного договору ОСОБА_1 повинна передати у власність місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки земельну ділянку площею 0,1609 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1.

Пунктом 5 даного договору продавець ОСОБА_1 стверджує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, відсутні будь-які права на володіння та користування майном третіх осіб, в тому числі малолітніх та/або неповнолітніх.

Даний правочин був вчинений за згодою чоловіка продавця.

В обох договорах купівлі-продажу зазначено що фактичне місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2, вбачається що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3, вбачається що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_6, батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_1.

Під час укладання спірних договорів купівлі-продажу, дозвіл органу опіки та піклування на укладення даних правочинів не надавався.

В подальшому, 17 жовтня 2017 року між місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки молоді та Старобільським районним благодійним фондодом Допомога був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Михайловським Анатолієм Тимофійовичем за реєстровим № 3532.

Також, 17 жовтня 2017 року між місцевим благодійним фондом Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки молоді та Старобільським районним благодійним фондом Допомога був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Михайловським Анатолієм Тимофійовичем за реєстровим № 3533.

Як визначено у ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Як визначено у ч. 1 ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

З огляду на ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України Про охорону дитинства діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як визначено у ст. 1 Закону України Про охорону дитинства , дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Частиною 3 ст. 17 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про охорону дитинства органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми Закону, а також статтей 17, 18 Закону України Про охорону дитинства , статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин 4 та 5 статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини 6 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статті 177 СК України заборону.

Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

У постанові від 20 січня 2016 року № 6-2940цс15 Верховний Суд України, відмовляючи в задоволенні позову про визнання договорів іпотеки недійсними, зробив правовий висновок, відповідно до якого норма статті 177 СК України, статті 16 Закону України Про охорону дитинства та статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Верховний Суд України в складі Судової палати у цивільних справах за результатами розгляду справи № 6-384цс15 прийняв постанову від 30 вересня 2015 року, в якій сформував правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Аналізуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що не отримання дозволу органу опіки та піклування на момент здійснення відчуження спірного будинку та земельної ділянки, не може вважатись підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки матір'ю неповнолітніх дітей було недобросовісно виконано обов'язок щодо охорони прав дитини.

Так суд, враховує те що позивачем при укладенні договорів було зазначено про відсутність будь-яких права на володіння та користування майном третіх осіб, в тому числі малолітніх та/або неповнолітніх.

Згідно п. 1.8. Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріусу подається відповідна заява відчужувача.

Відповідно до довідки форми 3 (виписки з будинкової книги про склад сім'ї і прописаних) виданої Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 631 від 10.03.2016 р., вбачається що за адресою АДРЕСА_2, прописана та проживає тільки ОСОБА_1.

Таким чином, при реєстрації спірних договорів, нотаріусом було дотримано вимог передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5

Крім того, матеріали справи не містять письмових належних і допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, були зареєстровані чи проживали у спірному будинку саме на момент укладання оспорюваних правочинів, оскільки в договорах від 14.03.2016 року позивачем зазначено фактичне місце проживання по м. Києву та те що житловий будинок звільнений від особистих речей.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсних договорів та задоволення інших похідних вимог, оскільки позивачем не було доведено факту порушення прав осіб, в інтересах яких пред'явлено позов, тобто не доведено що відбулось звуження обсягу існуючих майнових прав дітей та/або порушення охоронюваних законом їх інтересів.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі Ейрі (п. 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі НаталіяМихайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимога.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215, ЦК України, ст. 6, 7, 177 СК України, Законом України Про охорону дитинства , Законом України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 158, 223, 258, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6 до місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди сприяння розвитку освіти та підтримки, Старобільського районного благодійного фонду Допомога , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування рішень реєстратора - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті постановою Апеляційного суду Київської області від 01.02. 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.Я. Волчко