Рішення

від 25.06.2018 по справі 924/178/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2018 р. Справа №924/178/18 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94 Б "Вишневе", м. Хмельницький

про стягнення 11958,77 грн., з яких 5641,55 грн. - пені, 690,20 грн. - 3% річних, 5627,02 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №14-65 від 14.04.2017р. (присутній у судовому засіданні 12.06.2018р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 21.05.2018р.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 25.06.2018р., оскільки у судовому засіданні 12.06.2018р. оголошувалась перерва.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018р. відкрито провадження у справі №924/178/18, розгляд якої розпочався за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 03.05.2018р. закрито підготовче засідання по справі №924/178/18 та призначено справу до розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 11958,77 грн., з яких 5641,55 грн. - пені, 690,20 грн. - 3% річних, 5627,02 грн. - інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу стосовно вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції посилається на сплив позовної давності щодо заявлених позовних вимог, передбаченої ст. 257 ЦК України.

До того ж, на переконання відповідача, він здійснював належне виконання умов договору. Позиція обгрунтована тим, що підставою для остаточного розрахунку є підписані з обох сторін акти приймання-передачі природного газу і момент з якого відповідач має змогу провести остаточний розрахунок за газ є отримання підписаного акту. Стверджує, що позивач несвоєчасно повертав акти приймання-передачі і не звертався з вимогою здійснення остаточних розрахунків згідно п. 6.1 договору. Відповідач, в свою чергу, на власний розсуд здійснював оплату в обсягах та ціні, які подавались позивачу.

З огляду на викладене, на думку відповідача, неможливо встановити дату виникнення зобов'язання по договору, тобто підтвердити граничну дату остаточного розрахунку.

Як вказує відповідач, позивач не вживав заходів добровільного врегулювання спору, як передбачено п. 9.1 договору, не вживав жодних забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язань, які сторони передбачили у договорі (п.п. 3.1.3, 6.2, 6.4, 7.2, 7.3). Зокрема, наголошує на тому, що позивач не здійснював жодних списань за договором, окрім погашення основної заборгованості, хоча, у п. 6.4 договору сторони передбачили черговість погашення сум: спочатку інфляційних втрат, відсотків річних, пені, штрафів, а вже потім основної суми боргу. Крім того, зауважує на тому, що позивач уклав новий договір купівлі-продажу від 31.12.2014р.

Всі вказані вище дії, на думку відповідача, свідчать про відсутність претензій з боку позивача та належне виконання своїх зобов'язань.

Нарахування інфляційних та 3% річних відповідач вважає безпідставним ще й тому, що в договорі передбачена відповідальність лише у вигляді сплати пені.

У письмових поясненнях, поданих разом із відзивом, відповідач відобразив ті ж самі позиції, що викладені у відзиві.

З приводу відзиву відповідача відмічається наступне: за приписами ч. 1 ст. 178 ГПК України, відповідач має право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом.

Ухвалою суду від 19.03.2018р. відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов по 06.04.2018р. (включно). ОСОБА_1, відповідачем відзив на позов подано лише 30.05.2018р., тобто поза межами зазначеного строку.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Аналогічна вимога міститься і в п. 9 ст. 165 ГПК України.

Оскільки, поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Відповідач не посилався на існування поважних причин пропуску строку для подання відзиву, не заявляв клопотання про продовження такого строку. Між тим, з метою забезпечення права відповідача на судовий захист, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе вирішити справу з урахуванням позиції відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.02.2014р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94 Б "Вишневе" (покупець) укладено договір №2779/14-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3).

Протягом періоду січень 2014 року - грудень 2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 115974,17 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2014р. на суму 29446,52 грн., від 28.02.2014р. на суму 23868,02 грн., від 31.03.2014р. на суму 16828,46 грн., від 30.04.2014р. на суму 7717,74 грн., від 30.11.2014р. на суму 17315,47 грн., від 31.12.2014р. на суму 20797,96 грн.

Відповідач виконав зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу, однак з порушенням строків, передбачених договором, що підтверджується сальдом по підприємству з 01.01.2014р. по 31.01.2016р. та довідкою по операціях.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).

У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань позивач нарахував пеню, загальний розмір якої склав 5641,55 грн., а також 690,20 грн. - 3% річних та 5627,02 грн. - інфляційних втрат.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені та 3% річних здійснювалось на заборгованість за наступні періоди:

- за зобов'язаннями січня 2014 року з 15.02.2014р. по 10.04.2014р.;

- за зобов'язаннями лютого 2014 року з 15.03.2014р. по 05.06.2014р.;

- за зобов'язаннями березня 2014 року з 15.04.2014р. по 06.08.2014р.;

- за зобов'язаннями квітня 2014 року з 15.05.2014р. по 31.08.2014р.;

- за зобов'язаннями листопада 2014 року з 16.12.2014р. по 19.02.2015р.;

- за зобов'язаннями грудня 2014 року пеня з 15.01.2015р. по 14.07.2015р., а 3% річних з 15.01.2015р. по 23.09.2015р.

Згідно розрахунку позивача, інфляційні нарахування здійснено на заборгованість за наступні періоди:

- за зобов'язаннями січня 2014 року за березень 2014 року;

- за зобов'язаннями лютого 2014 року за квітень-травень 2014р.;

- за зобов'язаннями березня 2014 року за травень-липень 2014р.;

- за зобов'язаннями квітня 2014 року за червень-серпень 2014р.;

- за зобов'язаннями листопада 2014 року за січень 2015р.;

- за зобов'язаннями грудня 2014 року за лютий-серпень 2015 року.

Детальний розрахунок зазначених вище нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин характеризується ознаками договору купівлі-продажу та поставки, оскільки позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Стаття 664 ЦК України встановлює правила, за якими визначається момент виконання обов'язку продавця щодо передання товару покупцеві. Так, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У договорі сторони домовились про підписання між ними актів приймання-передачі природного газу, в яких відображаються фактичні обсяги використаного газу та його вартість.

Отже, в даному випадку, акти приймання-передачі природного газу являються первинними документами, тобто, документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Таким чином, зобов'язання позивача за умовами договору вважаються виконаними та прийнятими відповідачем, з дати підписання актів приймання-передачі газу.

Факт належного виконання позивачем умов договору купівлі-продажу в частині передання у власність відповідачу природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі. Відповідач, підписавши акти без будь-яких зауважень, підтвердив, що газ поставлено саме в тих обсягах, що зазначено в актах, та погодив його вартість.

Стаття 530 ЦК України передбачає загальне правило: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Строк виконання обов'язку відповідача з оплати природного газу сторони погодили в пункті 6.1 договору купівлі-продажу. Так, відповідач зобов'язався оплачувати газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний строк з оплати встановлено до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу свідчать про їх підписання сторонами в останній день місяця, в якому здійснювалась поставка газу. Відповідно, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений газ у строк по 14 число місяця наступного за місяцем поставки, як це передбачено договором.

У той час, як отримання відповідачем підписаних позивачем актів не впливає на порядок розрахунків за ними, з огляду на те, що пункт 6.1 договору не пов'язує обов'язок остаточної оплати газу з датою повернення відповідачу актів.

Тим більше, що згідно встановленого договором порядку, акти спочатку підписуються відповідачем та газотранспортним підприємством і тоді вже подаються на підпис позивачу. Тобто, відповідач, підписуючи акти, у першу чергу був ознайомлений та погодився із обсягом та вартістю поставленого йому газу.

Відповідно, доводи відповідача про те, що моментом остаточного розрахунку за газ є повернення йому підписаних позивачем актів судом до уваги не приймаються.

Не приймаються до уваги й посилання відповідача на те, що позивач не звертався з вимогою здійснення остаточних розрахунків, оскільки відповідач зобов'язався самостійно, без надсилання будь-яких рахунків чи претензій, розраховуватись за поставлений газ.

Наявні в матеріалах справи сальдо по підприємству та довідка по операціях свідчать про те, що відповідач повністю оплатив поставлений йому у 2014 році природний газ. Однак, розрахунок за газ проводився з порушенням строків, визначених договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, якою, зокрема, являється пеня (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, передбачений законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пеню позивачем нараховано відповідно до умов договору, з дотриманням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд, погодившись з розрахунком пені, вважає вимоги позивача про її стягнення обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд погоджується з його нарахуваннями. Натомість, за перерахунком суду інфляційні втрати складають меншу суму, ніж заявлена позивачем, а саме: 5420,58 грн.

Заперечення відповідача з приводу нарахування інфляційних та 3% річних у зв'язку з відсутністю передбачення їх в умовах договору, до уваги не приймається з огляду на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, зазначені нарахування носять компенсаційний характер і пов'язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, право стягнення яких передбачене безпосередньо в Цивільному кодексі України і не передбачається обов'язковості зазначення такого положення в договорі.

Судом не приймаються посилання відповідача на невжиття позивачем забезпечувальних заходів для належного виконання відповідачем зобов'язань, які сторони передбачили у договорі. Зокрема, посилання відповідача на недотримання позивачем черговості стягнення коштів, передбачених п. 6.4 договору, оскільки нарахування та заявлення до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних являється правом позивача, а не обов'язком. Відповідно, позивач не був позбавлений можливості зараховувати отримані від відповідача кошти лише як погашення основної заборгованості. У той час, як реалізувати своє право на нарахування та стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені можливо протягом строку позовної давності.

Крім того, укладення з позивачем нового договору купівлі-продажу, так само, як і посилання на невжиття позивачем заходів із досудового врегулювання спору, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань.

Тим більше, що обмеження позивача у праві на судовий захист за відсутності доказів попереднього його звернення до відповідача з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З врахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені поданими доказами в частині стягнення з відповідача 5641,55 грн. - пені, 690,20 грн. - 3% річних та 5420,58 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві послався на сплив позовної давності щодо заявлених позовних вимог, передбаченої ст. 257 ЦК України.

З даного приводу відмічається наступне: статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього кодексу).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони у даній справі, укладаючи договір купівлі-продажу, скористались правом на збільшення строку позовної давності, досягнувши згоди про встановлення позовної давності, серед іншого, щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, тривалістю у п'ять років, про що свідчить зміст пункту 9.3 договору.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

До того ж, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Як зазначалося вище, сторони погодили оплату поставленого газу у строк по 14 число місяця наступного за місяцем поставки. Відповідно, за відсутності платежу з 15 числа місяця наступного за місяцем поставки виникає прострочення відповідача в частині невиконаного зобов'язання, а в позивача виникає право на позов, поміж іншого, про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних щодня на нараховану суму.

Враховуючи те, що прострочення в оплаті найдавнішого акту приймання-передачі газу виникло з 15.02.2014р., тобто, найдавніший початок позовної давності для стягнення пені, 3% річних та інфляційних починає перебіг з 15.02.2014р. та закінчується через 5 років, а саме: 14.02.2019р. Відповідно, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за іншими актами буде ще з більшим строком закінчення позовної давності.

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду в межах строків позовної давності, встановленої сторонами у договорі. Тому, застосування строків позовної давності, на яке посилався відповідач, задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція з приводу збільшеної позовної давності викладена у постанові ВСУ від 19.04.2018р. у справі №301/2377/16-ц (провадження №61-2126св18), постанові ВСУ від 23.12.2014р. у справі №907/1214/13 (3-193гс14).

З врахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 5641,55 грн. - пені, 690,20 грн. - 3% річних, 5420,58 грн. - інфляційних втрат.

У частині стягнення з відповідача 206,44 грн. - інфляційних втрат належить відмовити.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94 Б "Вишневе", м. Хмельницький про стягнення 11958,77 грн., з яких 5641,55 грн. - пені, 690,20 грн. - 3% річних, 5627,02 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94 Б "Вишневе" (АДРЕСА_1; код 37152496) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код 20077720) 5641,55 грн. (п'ять тисяч шістсот сорок одну гривню 55 коп.) - пені, 690,20 грн. (шістсот дев'яносто гривень 20 коп.) - 3% річних, 5420,58 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять гривень 58 коп.) - інфляційних втрат та 1731,58 грн. (одну тисячу сімсот тридцять одну гривню 58 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині стягнення з відповідача 206,44 грн. - інфляційних втрат відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне рішення складено 26.06.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 5 примірників:

1 - в матеріали,

2 - товариству з обмеженою відповідальністю "Канбуд" (01014, м. Київ, Печерський район, вул. Болсуновська, будинок 13-15),

3 - представнику позивача ОСОБА_3 (02105, АДРЕСА_2),

4, 5 - товариству з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці; 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Лісова, 10, а/с 222).

Всім рекомендованим з повідомленням.