Рішення

від 25.06.2018 по справі 814/188/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 р. № 814/188/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариствоа з обмеженою відповідальністю "НЕМАН", вул. Новозаводська, 44А (а/с 271, м. Миколаїв, 54056), м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2017 № 00051631402 в частині; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2017 № 00051641402 в частині,

Товариство з обмеженою відповідальністю НЕМАН (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 22.12.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - ОСОБА_1 або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00051631402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 39 300 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 3 112 грн.;

визнати протиправним та скасувати прийняте 22.12.2017 ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 00051641402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43 667 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 10 917 грн.

В обґрунтування позову Товариство вказало на недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства та, відповідно, на протиправність податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 178-188) ОСОБА_1, з посиланням на результати перевірки Товариства, вказало на непідтвердження здійснення господарських операцій, наслідком чого стало завищення позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Товариство подало відповідь на відзив (арк. спр.193-197), в яких зокрема зазначило на підтвердження належними первинними документами як факту придбання, так і факту подальшого продажу, тобто використання товарів у господарській діяльності.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 06.11.2017 по 24.11.2017 посадові особи ОСОБА_1 провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, результати якої оформили актом від 01.12.2017 № 1768/14-29-14-02/30826263 (надалі - ОСОБА_1, арк. спр. 10-84).

Згідно з висновками ОСОБА_1, Товариство порушило:

підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункт 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податок на прибуток на загальну суму 168 477 грн., у тому числі за 2014 рік на 121 135 грн., за 2015 рік на 38 987 грн., за 2016 рік на 8 355 грн.;

пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 58 845 грн., в тому числі за жовтень 2014 року на 68 грн., за березень 2015 року на 1 959 грн., за липень 2015 року на 46 103 грн., за серпень 2015 року на 3 823 грн., за грудень 2015 року на 5 030 грн., за червень 2016 року на 1 862 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 № 00051631402 (надалі - Рішення № 1, арк. спр. 101-102) ОСОБА_1 збільшило суму податкового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 168 477 грн. та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувало штраф в сумі 32 373 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2017 № 00051641402 (надалі - Рішення № 2, арк. спр. 103-104) ОСОБА_1 збільшило суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 58 845 грн. та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувало штраф в сумі 14 711 грн.

Товариство не погодилося з висновками ОСОБА_1 в частині завищення витрат на 218 333,34 грн. (69 166,67 грн. за 2014 рік, 149 166,67 грн. за 2015 рік); в частині завищення податкового кредиту на 43 666,67 грн. (за вересень 2014 року на 13 833,33 грн., за червень 2015 року на 15 166,67 грн., за липень 2015 року на 14 666,67 грн.) - результат господарських операцій Товариства з придбання у ТОВ ТАФФРУТ вишні замороженої (стор. 16-17 ОСОБА_1). Відповідно, Товариство оскаржило Рішення № 1 в частині податкового зобов'язання в сумі 39 300 грн. (18% від 218 333,34 грн.) та штрафу в сумі 3 112 грн. (за 2014 рік, згідно з розрахунком до Рішення № 1, за 2015 рік штраф не був нарахований) та Рішення № 2 в частині податкового зобов'язання в сумі 43 667 грн. та штрафу в сумі 10 917 грн.

Причиною для невизнання витрат та податкового кредиту ОСОБА_1 вказало те, що перевіркою не було підтверджено реальність податкових операцій з вказаним контрагентом.

Так, на стор. 21-22 ОСОБА_1 вказало, що виявило дефектність документів : відсутність певних реквізитів товарно-транспортних накладних; зазначена в договорах та товарно-транспортних накладних адреса пункту навантаження товару не відповідає податковій адресі ТОВ ТАФФРУТ .

З цього приводу суд зазначив таке. Господарські операції з перевезення вантажу не були задекларовані Товариством у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тому доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні в даному випадку є первинними документами, суд відхилив.

Доводи відповідача про те, що … неможливо підтвердити факт відвантаження та перевезення товарів від ТОВ ТАФФРУТ на адресу ТОВ НЕМАН , не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ НЕМАН з ТОВ ТАФФРУТ , так як дані свідчать про відсутність факту поставки товарів від ТОВ ТАФФРУТ на адресу ТОВ НЕМАН у червні-серпні 2014 року, червні, липні, вересні 2015 року на загальну суму 262 000 грн., в т.ч. ПДВ 43 666,67 грн. … суд визнав такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платника податків ті інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Довідку про проведення зустрічної звірки ТОВ ТАФФРУТ , яка б могла спростувати факт господарських відносин цього Товариства з позивачем, відповідач не надав.

Всі висновки про порушення норм Податкового кодексу України позивачем ОСОБА_1 обґрунтувало виключно інформацією про його контрагента.

Заперечуючи правильність включення до відповідних податкових декларацій витрат та кредиту (із зазначенням численних норм Податкового кодексу України), ОСОБА_1 послалося на нереальність господарських операцій.

Податковий кодекс України не містить визначення реальна/нереальна господарська операція .

При цьому, контролюючому органу підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Доказів звернення до суду та прийняття відповідних судових рішень відповідач не надав.

Як вказано у підпунктах 20.1.43 та 20.1.44 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів; проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, за наявності відповідних первинних документів, якими підтверджені показники податкових декларацій (наявність податкових, видаткових накладних, платіжних документів ОСОБА_1 підтверджена), відповідач не мав підстав для невизнання обставин, з якими законодавство пов'язує визначення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать зокрема про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

На думку суду, ОСОБА_1 перевірки не свідчить про завищення позивачем сум витрат та податкового кредиту, тому у відповідача не було законних підстав для визначення сум грошових зобов'язань Товариства.

Крім того, суд взяв до уваги таке.

На стор. 61-62 ОСОБА_1 зазначено, що … ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ ТАФФРУТ по операціям, реальність яких перевіркою не підтверджено, задекларовано у складі загальної суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди на загальну суму 43 666,67 грн., в т.ч.:

- за вересень 2014 року у сумі 13 833,33 грн.;

- за червень 2015 року у сумі 15 166,67 грн.;

- за липень 2015 року у сумі 14 666,67 грн. … .

На стор. 69-70 ОСОБА_1 вказало, що загальна сума завищення Товариством податкового кредиту - 61 686 грн., в тому числі за вересень 2014 року в сумі 15 012 грн., за червень 2015 року в сумі 16 279 грн., за липень 2015 року в сумі 15 270 грн., при цьому сума 43 666,67 грн. - ПДВ у складі вартості товару, придбаного Товариством у ТОВ ТАФФРУТ .

На стор. 71-72 ОСОБА_1 вказано, що … перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 31.12.2016 встановлено його заниження всього у сумі 58 845 грн., в т.ч. за:

- жовтень 2014 року у сумі 68 грн.;

- березень 2015 року у сумі 1 959 грн.;

- липень 2015 року у сумі 46 103 грн.;

- серпень 2015 року у сумі 3 823 грн.;

- грудень 2015 року у сумі 5 030 грн.;

- червень 2016 року в сумі 1 862 грн. … .

Сума 58 845 грн. зазначена у ОСОБА_2 та у Рішенні № 2, при цьому не визнана відповідачем сума податкового кредиту за червень 2015 року (15 166,67 грн.) до суми Рішення № 2 не була включена

Таким чином, ОСОБА_2 містить суперечливу інформацію щодо того, в яких періодах Товариство допустило заниження податкового зобов'язання з ПДВ, в які сумі та за які податкові періоди було визначено податкове зобов'язання позивача, отже, не може бути визнаний достовірним доказом.

До того ж, якщо позивач допустив заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2014 року в сумі 13 833,33 грн. (стор. 61-62 ОСОБА_2), то, згідно з положеннями статті 102 Податкового кодексу України ( Строки давності та їх застосування ), у відповідача не було законних підстав для відповідного збільшення суми податкового зобов'язання та застосування штрафу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності Рішень та, відповідно, про задоволення позову.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМАН" (вул. Новозаводська, 44-А, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 30826263) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 22.12.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00051631402 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 39 300 грн. та в частині застосування штрафу в сумі 3 112 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 22.12.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00051641402 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43 667 грн. та в частині застосування штрафу в сумі 10 917 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМАН" (вул. Новозаводська, 44-А, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 30826263) судовий збір в сумі 1762 грн., сплаченого платіжним дорученням від 23.01.2018 № 87.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна