Постанова

від 21.06.2018 по справі 804/6262/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 рокусправа № 804/6262/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Чабаненко С.В. Чумак С.Ю.

секретарі судового засіданні ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі №804/6262/16 (головуючий 1-ї інстанції Сидоренко Д.В., рішення ухвалено в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 23.09.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми Р №0000914200 від 14.09.2016 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000914200 від 14.09.2016 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити вимоги скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36161908), зареєстрований 22.09.2008 року, про що внесено запис №1 224 102 0000 044102.

Відповідач - Дніпропетровське управління офісу великих платників податків ДФС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 19.08.2016 року по 26.08.2016 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЄвразТранс Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ АТ Інвест (код ЄДРПОУ 34884575) за вересень 2013 року, за результатами якої 31.08.2016 року складено акт №153/28-01-42-36161908 (а.с.15-31 т.1).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, ТОВ ЄвразТранс Україна в наслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суми ПДВ по податковим накладним, виписаних ТОВ АТ Інвест , взаємовідносини з яким не підтверджено, чим завищено податковий кредит за вересень 2013 року на суму 75403,13 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V ПК України, а саме заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на суму 75403,13 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 75403,13 грн..

На підставі акту перевірки контролюючим органом 14.09.2016 року 21.09.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0000914200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 75403,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 37702,00 грн..

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, та оскаржив його до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 а ст.198 ПК України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можно зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ЄвразТранс Україна (клієнт) та ТОВ АТ Інвест (експедитор) 18.09.2013 року укладено договір транспортно-екпедиторського обслуговування №18/09-13/306, згідно якого експедитор за виногороду від імені та за рахунок клієнта приймає на себе обов'язки по наданню клієнту транспортно-екпедиторських послуг по організації процеса перевезення вантажів у власному або орендованому рухомому составі по залізницям України, а клієнт сплачує надані послуги (а.с.64-71 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору по операціям за вересень 2013 року позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:

- додаток №1 до договору (а.с.72 т.1);

- акт виконаних робіт по договору №18/09-13/306 з додатком №1 від 30.09.2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг на залізниці на загальну суму 2881331,37 грн. (а.с.73-77 т.1);

- податкові накладні, отримані від ТОВ АТ Інвест (а.с.78-250 т.1, а.с.1-100 т.2, а.с.13-250 т.3, а.с.1-31 т.4).

Оплата по вказаній господарській операції проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується виписками банку (а.с.32-37 т.4)

Отримані позивачем під час вказаної вище господарської операції послуги використані ним в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договыр, податкові накладні, платіжні доручення, тощо).

Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем послуги використані у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами перевірки та не спростовано відповідачем.

Апелянтом не заперечується та не спростовується той факт, що зазначені вище податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний вище контрагент позивача є платником податку на додану вартість та сплачуэ його, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключений, податкову адресу не змінював.

Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і..

Щодо наданих на дослідженні перевізних документів (накладні), за формою яка наведена у додатку №1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року, зазначено, що нормами чинного законодавства не передбачено застосування транспортних накладних у податковому обліку підприємства, в Податковому кодексі України відсутні вимоги щодо обов'язкової наявності документів про транспортування (залізничної накладної) для включення сум ПДВ по операціям з придбання товарів робіт та послуг до складу податкового кредиту покупця.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентом позивача та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, податковий орган в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва по кримінальним справам, порушених відносно посадових осіб ТОВ АТ Інвест .

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта, оскільки у вказаних ухвалах період, в якому виявлено кримінальне правопорушення визначений 2014-2015 роки, в той час як в даній справі перевіряємий період є вересень 2013 року.

До того ж, по вказаним кримінальним провадженням відсутні вирок або постанови суду.

Згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В даному випадку, обставини, ввизначені в ухвалах Печерського районного суду м.Києва не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності ТОВ АТ Інвест з позивачем за період вересень 2013 року, а отже, не мають преюдиційного значення для даної справи.

Окрім вищевказаного, з метою встановлення правомірності чи протиправності висновків відповідача, викладених в акті перевірки, ухвалою суду першої інстанції від 18.05.2017 року призначена по справі судово-економічна експертиза (а.с.143-144 т.4).

Згідно висновку експерта №3285/3286-17 від 11.01.2018 року, в результаті проведених експертних досліджень наданих документів документально та нормативно не підтверджуються висновки акту СДПІ з обслуговування великих платників податку у м.Дніпропетровську МГУ ДФС від 31.08.2016 року №153/28-01-42-36161908 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЄвразТранс Україна (код ЄДРПОУ 36161908) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ АТ Інвест (ЄДРПОУ 34884575) за вересень 2013 року про порушення ТОВ ЄвразТранс Україна п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст.198, ст.201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою) щодо неправомірного включення до суми податкового кредиту за вересень 2013 року суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ АТ Інвест , взаємовідносини з яким не підтверджено, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2013 року на суму 75403,13 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою), а саме: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на суму 75403,13 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 75403,13 грн..

За результатами дослідження податкових накладних ТОВ АТ Інвест документально підтверджується ПДВ в розмірі 75403,13 грн. (за рахунок винагороди експедитора). Надані на дослідження податкові накладні оформлені відповідно до вимог статті 201 ПК України. Операції з придбання ТОВ ЄвразТранс Україна від ТОВ АТ Інвест відображені у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ ЄвразТранс Україна у сумі 75403,13 грн. у вересні 2013 року (а.с.19-29 т.5).

Тому, на підставі ст.ст. 72, 108 КАС України та з урахуванням наведених вище доказів у їх сукупності, колегія суддів приймає до уваги висновок експерта.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарськоъ операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період. Весь обсяг документів, наданих позивачем, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірною угодою.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано у спірному періоді валові витрати під час здійснення фінансово-господарських операцій, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та умислу останнього) без наміру створити наслідки, які передбачені договором, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати послуг. Зазначені обставини залишились не спростованими в ході апеляційного розгляду справи.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності),

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення форми Р №0000914200 від 14.09.2016 року.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги позову знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2018 року становить 1762 гривень, тобто до незначних у 2018 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 гривень.

Як зазначалось вище, предметом спору в даній справі є податкове повідомлення-рішення на загальну суму 113104,70 грн., що не перевищує 176200 грн., у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі №804/6262/16 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі №804/6262/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак