Ухвала

від 26.06.2018 по справі 372/1372/18

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1372/18

Провадження № 2-1086/18

У Х В А Л А

іменем України

26 червня 2018 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Болобан В.Г., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Юсіф огли до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

Позивач через свого представника подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 3,9894 га, кадастровий номер 0523086000:01:001:0113, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у Вінницькій області, Немирівський район, Обіденська сільська рада. Заяву обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 може вчиняти дії щодо розпорядження вказаним нерухомим майном та на даний час вчиняє дії на відчуження зазначеного майна, що у подальшому може утруднити виконання рішення суду, а тому існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд розглянув дану заяву у відсутність осіб, які беруть участь у справі відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до ст.150 ЦПК України видами забезпечення позову є накладення арешту на майно. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України підставою для забезпечення позову є те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (крім випадків, передбачених ч.4 ст.151 ЦПК ). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися , зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006р., роз'яснено про те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги існування спору між сторонами, предмет та ціну позову, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Суд вважає, що не існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову накладення арешту на квартиру та транспортні засоби, відсутня обґрунтованість такого припущення.

Крім того, суд також враховує, що відсутні відомості про вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, а відсутність таких відомостей унеможливлює визначити співвідношення обсягу позовних вимог до вартості майна.

Відсутність зазначених відомостей позбавляє суд можливості дійти до висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і наявність достатніх підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову як арешт майна.

Суд оцінивши, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги заявника не знайшли своє підтвердження, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Юсіф огли до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Болобан В.Г.