Рішення

від 18.06.2018 по справі 214/3026/17

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/3026/17

2/214/681/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 червня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Євтушенко В.С., Джемерчук О.В., Усік М.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника позивача - ОСОБА_2

за участю відповідача, він же представник відповідача ГБК Лотос - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу Лотос та ОСОБА_3 про покладення зобов'язання, стягнення моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГБК Лотос (далі за текстом ГБК ) та ОСОБА_3, в якому первісно просив: зобов'язати голову ГБК ОСОБА_3 здійснити дії по деблокуванню його, позивача, гаражів №21 та №61 шляхом усунення зварювальних швів, купівлі нових і заміни п'яти зіпсованих замків за його присутності та ремонту пошкоджених гаражних воріт у визначений судом десятиденний термін від дати набрання судовим рішенням законної сили; стягнути з відповідача на свою користь маральну шкоду в сумі 50852 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що рішенням суду від 27 січня 2017 року встановлена умисність дії керівництва ГБК щодо блокування доступу до гаражів, що знаходяться в користуванні членів кооперативу, маючих в них особисте майно. Цим рішенням визнана протиправність дій ГБК щодо блокування гаражів, які належать на праві користування ОСОБА_1 Також зазначив, що ОСОБА_3 систематично чинить моральний тиск, 27 серпня 2013 року наніс удар, від якого він, позивач, впав. Вказує, що відповідач завдав йому моральну шкоду на суму 50000 грн.00 коп.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просить: зобов'язати ГБК , протягом 5 (п'яти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили за його, позивача, присутності замінити 5 зіпсованих замків на гаражах №21 та №61, які розташовані на території ГБК, на нові, а саме у гаражі №61 встановити: один замок флажкового типу Замок ЗГС-1 Дніпро (артикул 14138), один замок сувальдного типу торгової марки Гардіан 30.01 (артикул 4607169950250), один замок гвинтового типу Замок для штаби М12 Мелитополь (артикул 1398); у гаражі №21 встановити один замок сувальдного типу Замок гаражний Желтовод ЗГСМ-3 малий (артикул ЗГ008), один замок гвинтового типу Замок для штаби М12 Мелитополь (артикул 1398); стягнути з ОСОБА_3 на його, позивача, користь, моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування уточненого позову наводить наступне. Він, позивач, є членом ГБК, який створений 26 липня 1991 року з метою забезпечення необхідних умов для обслуговування, зберігання та охорони транспортних засобів, що належать на праві особистої власності громадянам-членам кооперативу, є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого 26 липня 1991 року виконкомом Саксаганської районної Ради народних депутатів, вид діяльності згідно КВЕД - 81.10. Комплексне обслуговування об'єктів . Йому, як члену названого кооперативу, належить право користування гаражами №21 та №61. Наказом керівництва ГБК без рішення загальних зборів членів кооперативу його було виключено із числа членів кооперативу, а голова ГБК ОСОБА_3 застосував неправомірні дії щодо блокування доступу до моїх гаражів №21 та №61. За розпорядженням ОСОБА_3 охорона кооперативу з того часу не допускає його, позивача, на його територію. Під час судового розгляду за його позовом про усунення перешкод у користуванні гаражами та відшкодування завданих збитків, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу, встановив, що ним, позивачем, доведена, а відповідачем не спростована умисність дій керівництва ГБК щодо блокування доступу до гаражів, що знаходились в користуванні членів кооперативу, маючих в них особисте майно і прийшов до висновку про неправомірність та протиправність таких дій і про те, що його позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Суд вирішив визнати дії ГБК щодо блокування гаражів № 21 та № 61, які належать на праві користування ОСОБА_1, протиправними. Вказане рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу набрало законної сили 7 лютого 2017 року. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до ст. 61 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вказує, що внаслідок протиправних дій голови ГБК ОСОБА_3 йому, позивачу, була завдана моральна шкода. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено: звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. За визначенням чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Вважає, що численними незаконними діями відповідача - голови ГБК ОСОБА_3, останній систематично чинить по відношенню до нього, позивача, небезпечний для його слабкого здоров'я моральний тиск. Зазначає, що ОСОБА_3 27 серпня 2013 р. прилюдно вчинив по відношенню до нього, позивача, неспровокований напад і наніс удар кулаком в область грудей, що спричинило його, позивача, падіння. З часу травмування у нього, позивача, хворого на тахікардію, аритмію, гіпертонію, частіше почали проявлятися головні болі. У цьому випадку болісно переніс приниження ОСОБА_3 його, позивача, гідності. Позбавлення можливості користуватись власними гаражами і автомобілем є грубим порушенням права власності, яке супроводжувалося заварюванням вхідних дверей двох гаражів та псуванням п'яти замків. Все це впродовж майже чотирьох років створює для нього, позивача, стресові ситуації і викликає значні моральні страждання. Вважає за справедливе оцінити розмір моральної шкоди в 50000 гривень.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю та в своїх поясненнях підтвердив його зміст. Крім того, пояснив, що документів про те, що придбав для гаражів замки в нього не мається, підтвердити наявність на гаражах замків, не може. Висновку експерта про те, що на гаражах маються замки в пошкодженому стані, не мається, вважає, що такого висновку не потрібно. Також пояснив, що вважає, що ОСОБА_3 зламав замки на гаражах, але особисто таких дій з боку ОСОБА_3 не бачив. Він, позивач, в 2015 році гаражами не користувався. ОСОБА_3 його, позивача, вдарив 27 серпня 2013 року біля гаражу №21 в присутності громадян на прізвище Ледовських , Гриненко , Лоза . Моральна шкода полягає в тому, що він, позивач, не може користуватися автомобілем. На питання суду, якого саме розміру завдана моральна шкода кожної з дій, зазначеній в позові, у тому числі нанесенням удару, позивач не відповів. Також пояснив, що відповідач ОСОБА_3 бив його, позивача, а саме однією рукою взяв за руку а іншою рукою вдарив, від чого він, позивач, впав. Лікарям він, позивач, розповідав, що його вдарив ОСОБА_3 На питання суду чому у довідці (а.с. 44) в розділі зі слів хворого не вказано, що його вдарили, не відповів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та підтвердив його зміст.

Співвідповідач ОСОБА_3, він же представник відповідача, позов не визнав. При цьому пояснив, що до замків гаражів позивача ніякого відношення не має, гаражі були заварені відповідно до положень Статуту ГБК. Також пояснив, що в рішенні суду, на яке посилається позивач, нічого не зазначено про ОСОБА_3 ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу був виключений, гаражі, яким той користувався, були заварені, в 2013 році шви на гаражах були зняті якимись особами, замки на гаражах ніхто не пошкоджував, чи пошкоджені ці замки не знає. Дійсно вдарив позивача, коли той намагався захопити гаражі. В той день йому повідомили, що в ГБК намагаються захопити гараж, тому прибув в ГБК, де була міліція та намагався перешкодити захопленню гаражів. В цей момент його схопив ОСОБА_1, а він, відповідач, відмахнувся та ліктем вдарив позивача, від чого останній впав.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що позивача та відповідача ОСОБА_3 знає, стосунки нормальні. В 2013 році гаражі були заварені, але він свідок, бачив, що в 2014 році позивач користувався гаражами, особисто бачив, як позивач відкривав гараж №6. При ньому, свідку, відповідач не бив позивача. В той день біля приміщення для чергування в ГБК зібралося багато людей, налаштованих супротив ОСОБА_3 Він, свідок, бачив біля приміщення для чергування близько 10 осіб з членів ГБК, серед цих осіб був позивач, ОСОБА_5 На території також був ОСОБА_3, до останнього ставилися агресивно, вимагали віддати печатку ГБК. Він, свідок, особисто бачив, як ОСОБА_1 взяв молоток, а ще якась особня тримала в руці ломик та чув як ОСОБА_5 сказав: Що ви на нього дивитесь . Він свідок подумав, що ОСОБА_3 будуть бити. Коли ОСОБА_3 намагався вирватися, то ОСОБА_1 впав. Вказані події мали місце о 10-11 годині в літній період, приблизно в 2014-2015 році, бійки між позивачем та ОСОБА_3 в той день не було. Він, свідок, раніше з позивачем перебував в гарних стосунках.

Під час розгляду справи заявлялися такі клопотання: про оголошення перерви, які задоволені; долучення та витребування доказів, які задоволені.

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні докази: рішення суду (а.с.6-7, 26-27, 41-42), позов (а.с.8-9, 24-25. 39-40), висновок спеціаліста (а.с.10, 28, 43), довідка КЗ Криворізька міська лікарня №2 (а.с.11, 29, 44), довідка МСЕК (а.с.12, 30, 45), кошторис (а.с.13, 31, 46), виписка (а.с.58), медичні записи (а.с.60), акт від 28 квітня 2018 року огляду гаражу №61 (а.с.125), фотокартки (а.с.126-133), акт від 28 квітня 2018 року огляду гаражу №21 (а.с.134), фотокартки (а.с.135-137), список членів ГБК (а.с.160-163), протокол (а.с.164-165).

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами показання свідка ОСОБА_4, так як вони стосуються заявленої вимоги, а саме, обставин, при яких був травмований позивач 27 серпня 2013 року.

Суд вважає належними доказами наступні: висновок спеціаліста (а.с.10, 28, 43), довідка КЗ Криворізька міська лікарня №2 (а.с.11, 29, 44), довідка МСЕК (а.с.12, 30, 45), медичні записи (а.с.60), так як вони стосуються заявленої вимоги, а саме: травмування позивача, наявності в нього захворювань.

Суд вважає належними доказами наступні: акт від 28 квітня 2018 року огляду гаражу №61 (а.с.125), фотокартки (а.с.126-133), акту від 28 квітня 2018 року огляду гаражу №21 (а.с.134), фотокартки (а.с.135-137), так як ці докази стосуються заявлених вимог, а саме стану гаражів.

Суд вважає належними доказами рішення суду (а.с.6-7, 26-27, 41-42), позов (а.с.8-9, 24-25. 39-40), так як ці докази стосуються заявлених вимог, а саме взаємовідносин позивача та відповідачів з приводу гаражів.

Суд вважає належним доказом виписку (а.с.58), так як цей доказ стосуються заявлених вимог, а саме перебування ОСОБА_6 на посаді голови ГБК.

Суд вважає неналежним доказом кошторис поїздок (а.с.13, 31, 46), так як цей доказ ані прямо, ані непрямо, не стосуються заявлених вимог .

Суд вважає неналежними доказами: список (а.с.160-163), протокол (а.с.164-165), так як ці докази ані прямо, ані непрямо, не стосуються заявлених вимог .

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи визнані судом належними та допустимими докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до наступних висновків.

Показання свідка ОСОБА_4 суд вважає достовірними, оскільки вони не спростовуються будь яким доказами, є за своїм змістом послідовними та логічними. Також суд приймає до уваги, що у судовому засіданні не встановлено підстав, з яких би даний свідок надавав неправдиві показання.

Виписку (а.с.58) суд вважає достовірним доказом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: висновок спеціаліста (а.с.10, 28, 43), довідка КЗ Криворізька міська лікарня №2 (а.с.11, 29, 44), є достовірними, оскільки узгоджуються між собою в частині наявності у позивача забоїв.

Разом з тим довідку в частині наявності у позивача 27 серпня 2018 року струсу головного мозку, забоїв м'яких тканими голови, суд вважає недостовірними, так як довідка в цій частині суперечить висновку спеціаліста в галузі судової медицини. Тому суд цю довідку, в частині наявності у позивача струсу головного мозку, забоїв м'яких тканими голови, не бере до уваги.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: довідка МСЕК (а.с.12, 30, 45), медичні записи (а.с.60), є достовірними, оскільки не спростовуються іншими доказами, наявними в справі.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: акт від 28 квітня 2018 року огляду гаражу №61 (а.с.125), фотокартки (а.с.126-133), акт від 28 квітня 2018 року огляду гаражу №21 (а.с.134), фотокартки (а.с.135-137), з точки зору підтвердження пошкодження замків та воріт, є недостовірними. При цьому, суд приймає до уваги, що для визначення технічного стану зазначених воріт, замків, необхідні спеціальні пізнання, і визначити технічний стан оглядом, не представляється за можливе. Тому суд ці докази не приймає до уваги.

Пояснення ОСОБА_3 про те, що він вдарив позивача, коли той з іншими особами намагався захопити гаражі, що його схопив ОСОБА_1, а він, відповідач, відмахнувся та ліктем вдарив позивача, від чого останній впав, на переконання суду є достовірними, так як узгоджуються з визнаними достовірними показаннями свідка ОСОБА_4

Пояснення позивача про те, що були заварені ворота, що йому наніс удар ОСОБА_3, суд знаходить достовірними, так як ці пояснення узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4, поясненнями ОСОБА_3

Пояснення позивача про те, що він не має можливості користуватися автомобілем, суд вважає недостовірними, так як на підтвердження наявності у позивача автомобіля та відсутності можливості користуватися цим автомобілем доказів у судовому засіданні не добуто. Тому суд це твердження позивача не приймає до уваги.

Пояснення позивача про те, що він хворіє на тахікардію, аритмію, гіпертонію, що в нього після падіння стали частіше проявлятися головні болі, суд вважає недостовірними, так як на підтвердження наявності у вказаних обставин, доказів у судовому засіданні не добуто. Тому суд це твердження позивача не приймає до уваги.

Пояснення позивача про те, що ОСОБА_7 наніс удар у груди, що він не провокував нанесення йому удару ОСОБА_3, суд знаходить недостовірними, так як вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 та поясненнями ОСОБА_3, які визнані достовірними. Тому суд це твердження позивача не приймає до уваги.

Пояснення позивача про те, що він позбавлений можливості користуватися гаражами, спростовуються достовірним показаннями свідка ОСОБА_4 Тому суд це твердження позивача не приймає до уваги.

Пояснення позивача про те, що на гаражах пошкоджені замки, суд вважає недостовірними, так як вони не підтверджуються допустимими та достовірним доказами. Тому суд це твердження позивача не приймає до уваги.

Як передбачено ст. 82 ч.4 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Як встановлено рішенням Саксаганського районного м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГБК, у розгляді якої приймали участь ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 користувався гаражами, які розташовані на території ГБК, гаражі не викупив, у приватну власність не оформив. Цим рішенням також встановлено, що ОСОБА_1 30 вересня 2012 року виключений зі складу членів ГБК, що стало підставою для блокування гаражів. Вказаним рішенням також встановлено, що в заблокованих гаражах малося особисте майно. Тому не підлягають доказування по даній справі встановлені вказаним рішенням обставини.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ОСОБА_3 станом на 2013 рік був головою ГБК, що встановлено судом на підставі з виписки (а.с.58).

27 серпня 2013 року біля приміщення для чергування в ГБК зібралося близько 10 осіб, налаштованих агресивно супротив ОСОБА_3, серед яки був позивач, ОСОБА_5, і які вимагали віддати печатку ГБК. При цьому ОСОБА_1 взяв молоток, а ще якась особа тримала в руці ломик, ОСОБА_5 сказав: Що ви на нього дивитесь . Коли ОСОБА_3 намагався вирватися, то відмахнувся та ліктем вдарив позивача, від чого останній впав. Внаслідок цього позивачу були завдані синці верхньої кінцівки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. З приводу завданих позивачу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 27 серпня 2013 року звертався до лікаря, від госпіталізації відмовився. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін в тій частині, що вони визнані достовірними, показань свідка ОСОБА_4, висновку спеціаліста (а.с.10, 28, 43), довідки №2 (а.с.11, 29, 44), в частині, в якій вона визнана достовірною.

Позивач у 2014 році користувався гаражами, що встановлено показаннями свідка ОСОБА_4

До взаємин між сторонами належить застосувати норми Конституції України та ЦК України. Законом України Про кооперацію .

Як передбачено ст. 41 Конституції України, кожен має прав користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності; власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як передбачено ст. 19-1 Закону України Про кооперацію , член

гаражно-будівельного, має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання гаражем, якщо він не викупив це майно.

У судовому засіданні встановлено, що гаражі №21 та №61 в ГБК не є власністю позивача, останній не є членом ГБК. Також судом встановлено, що позивач не є членом кооперативу, але в 2014 році користувався гаражами. У судовому засіданні не встановлено, що замки гаражів належать позивачу та пошкоджені, що в гаражах є будь-яке належне йому майно, в користуванні яким відповідачі створили йому перешкоди. У судовому засіданні не встановлено що у власності позивача є автомобіль, в користуванні яким відповідачі створили йому перешкоди.

Таким чином позовні вимоги в частині покладення на ГБК зобов'язання замінити замки є необґрунтованими.

Обговорюючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди суд приймає до уваги наступне. Як підставою стягнення моральної шкоди позивач зазначає порушення його права власності та завдання тілесних ушкоджень.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою цінністю. Як передбачено ст. 27 Конституції України, кожен має право захищати своє життя і здоров'я.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Як передбачено ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Як передбачено ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема здоров'я, життя; відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань; самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства; способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням; способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, ст.15, 19, 20 ЦК України надають фізичній особі право застосовувати засоби самозахисту своїх цивільних прав від порушень і протиправних посягань, виключно власними силами без звернення до суду або до інших суб'єктів захисту. Самозахист є реакцією на протиправні дії іншої особи, застосування засобів протидії.

Судом встановлено, що 27 серпня 2013 року позивач та інші особи, які мали при собі знаряддя, намагалися застосувати до ОСОБА_3 фізичне насилля, створювали реальну загрозу праву останнього на таке благо, як здоров'я, а тому ОСОБА_3 мав право на самозахист і реалізував це право тим шляхом, що відштовхнув позивача, завдавши ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження. Ці дії ОСОБА_3 відповідали характеру дій, які позивач та інші особи намагалися вчинити відносно нього, а також наслідкам, що могли бути спричинені цим порушенням. Тому, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 діяв в межах, наданих йому законом, та в спосіб, який не є протиправним. Отже оскільки відповідач ОСОБА_3, завдавши позивачу тілесні ушкодження, діяв правомірно, суд приходить до переконання, що цими діями ОСОБА_3, моральна шкода позивачу не завдана.

Дійшовши висновку про те, що діями ОСОБА_3, який завдав тілесні ушкодження позивачу, останньому не завдана моральна шкода, суд також приймає до уваги, що позивачем зазначено, що йому завдана моральна шкода на суму 50000 грн. 00 коп. різними за своїм змістом діями відповідачів, але не визначає в якому саме розмірі, на його думку, йому завдана моральна шкода діями відповідача ОСОБА_9, пов'язаними з завданням тілесних ушкоджень.

Обговорюючи питання про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем права власності позивача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності; власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У судовому засіданні встановлено, що гаражі №21 та №61 в ГБК не є власністю позивача. Також судом встановлено, що позивач не є членом кооперативу, але в 2014 році користувався гаражами. У судовому засіданні не встановлено, що замки гаражів належать позивачу та пошкоджені, що в гаражах є будь-яке належне йому майно, в користуванні яким відповідачі створили йому перешкоди. У судовому засіданні не встановлено, що у власності позивача є автомобіль, в користуванні яким відповідачі створили йому перешкоди. Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач не допустив порушення права власності позивача і, отже не завдав йому моральної шкоди.

Також суду приймає до уваги, що позивачем не визначено, в якому саме розмірі, на його думку, йому завдана моральна шкода діями відповідачів, які на його погляд порушують право власності.

Отже, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача, показання свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.3, 27, 41 Конституції України, ст.ст.1, 13, 15, 19, 23, 201, 386 ЦК України, ст. 19-1 Закону України Про кооперацію , ст.ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволення позову ОСОБА_1, який проживає за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний 22/10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до гаражно-будівельного кооперативу Лотос , місцезнаходження кого: м. Кривий Ріг, вул. Городищенська, 1 а, ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 25789170 та ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 червня 2018 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов