Ухвала

від 24.05.2019 по справі 214/3026/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 травня 2019 року

м. Київ

справа № 214/3026/17

провадження № 61-9585ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу Лотос , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому після уточнення просив: зобов`язати Гаражно-будівельний кооператив (далі - ГБК) Лотос , протягом 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили в його присутності замінити 5 зіпсованих замків на гаражах №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, які розташовані на території цього кооперативу, на нові, а саме : у гаражі № НОМЕР_2 встановити замок флажкового типу Замок ЗГС-1 Дніпро (артикул 14138), замок сувальдного типу торгової марки Гардіан 30.01 (артикул 4607169950250), та замок гвинтового типу Замок для штаби М12 Мелітополь (артикул 1398); у гаражі в„– НОМЕР_1 встановити замок сувальдного типу Замок гаражний Ж овтовод ЗГСМ-3 малий (артикул ЗГ008) та замок гвинтового типу Замок для штаби М12 Мелітополь (артикул 1398); а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року встановлена умисність дії керівництва ГБК Лотос щодо блокування доступу до гаражів, що знаходяться в користуванні членів кооперативу, маючих в них особисте майно. Цим рішенням визнана протиправність дій ГБК Лотос щодо блокування гаражів, які належать на праві користування ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_2 систематично чинить моральний тиск на позивача, а 27 серпня 2013 року наніс удар, від якого він впав. Вказаними діями ОСОБА_1 , на його думку, завдано моральної шкоди на суму 50 000,00 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги в частині зобов`язання ГБК Лотос замінити замки на гаражах №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 є необґрунтованими, а вимоги про стягнення моральної шкоди - недоведеними.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою , у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

У відповідності до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення моральної шкоди, ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнова вимога про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: замінити замки на гаражах №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, в частині якої суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

При цьому касаційна скарга не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу Лотос , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов