Постанова

від 08.04.2019 по справі 214/3026/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1219/19 Справа № 214/3026/17 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В.М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу "Лотос", ОСОБА_2 про покладення зобов'язання, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2017 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу "Лотос", ОСОБА_2 про покладення зобов'язання, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу "Лотос", ОСОБА_2 про покладення зобов'язання, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року по справі №214/3026/17 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до гаражно-будівельного кооперативу "Лотос", ОСОБА_2 про покладення зобов'язання, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що він є членом ГБК, який створений 26 липня 1991 року з метою забезпечення необхідних умов для обслуговування, зберігання та охорони транспортних засобів, що належать на праві особистої власності громадянам-членам кооперативу, є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого 26 липня 1991 року виконкомом Саксаганської районної Ради народних депутатів, вид діяльності згідно КВЕД - 81.10. Комплексне обслуговування об'єктів . Йому, як члену названого кооперативу, належить право користування гаражами НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Наказом керівництва ГБК без рішення загальних зборів членів кооперативу його було виключено із числа членів кооперативу, а голова ГБК ОСОБА_2 застосував неправомірні дії щодо блокування доступу до моїх гаражів НОМЕР_1 та НОМЕР_2. За розпорядженням ОСОБА_2 охорона кооперативу з того часу не допускає його, позивача, на його територію. Вважає, що численними незаконними діями відповідача - голови ГБК ОСОБА_2, останній систематично чинить по відношенню до нього, позивача, небезпечний для його слабкого здоров'я моральний тиск. Зазначає, що ОСОБА_2 27 серпня 2013 р. прилюдно вчинив по відношенню до нього, позивача, неспровокований напад і наніс удар кулаком в область грудей, що спричинило його, позивача, падіння. З часу травмування у нього, позивача, хворого на тахікардію, аритмію, гіпертонію, частіше почали проявлятися головні болі. У цьому випадку болісно переніс приниження ОСОБА_2 його, позивача, гідності. Позбавлення можливості користуватись власними гаражами і автомобілем є грубим порушенням права власності, яке супроводжувалося заварюванням вхідних дверей двох гаражів та псуванням п'яти замків. Все це впродовж майже чотирьох років створює для нього, позивача, стресові ситуації і викликає значні моральні страждання. Вважає за справедливе оцінити розмір моральної шкоди в 50000 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що гаражно-будівельний кооператив ЛОТОС , код ЄДРПОУ 25789170, є юридичною особою, створений 26.07.1991 року з метою забезпечення необхідних умов для обслуговування, зберігання та охорони транспортних засобів, що належать на праві особистої власності громадянам - членам кооперативу, є окремою юридичною особою та діє на підставі Статуту, вид діяльності згідно КВЕД 81.10. Комплексне обслуговування об'єктів, що підтверджується виписками та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Протоколом загальних зборів членів кооперативу, проведених 30 вересня 2012 року було обрано правління кооперативу у складі: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 та головою кооперативу обрано ОСОБА_2 (а.с. 58).

Наказом керівництва ГБК "ЛОТОС" №20 від 15.05.2013 року без рішення загальних зборів членів кооперативу ОСОБА_1 було виключено із числа членів кооперативу.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу ЛОТОС , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні гаражами та відшкодування завданих збитків - задоволено частково.

Визнано дії Гаражно-будівельного кооперативу ЛОТОС щодо блокування гаражів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які належать на праві користування ОСОБА_1 - протиправними.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Гаражно-будівельного кооперативу ЛОТОС , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні гаражами та відшкодування завданих збитків - відмовлено.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу ЛОТОС на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пояснень сторін та показів свідків, судом першої інстанції також встановлено, що 27 серпня 2013 року біля приміщення для чергування в ГБК зібралося близько 10 осіб, налаштованих агресивно супротив ОСОБА_2, серед яки був позивач, ОСОБА_7, і які вимагали віддати печатку ГБК. При цьому ОСОБА_1 взяв молоток, а ще якась особа тримала в руці ломик, ОСОБА_7 сказав: Що ви на нього дивитесь . Коли ОСОБА_2 намагався вирватися, то відмахнувся та ліктем вдарив позивача, від чого останній впав. Внаслідок цього позивачу були завдані синці верхньої кінцівки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. З приводу завданих позивачу ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 27 серпня 2013 року звертався до лікаря, від госпіталізації відмовився.

Також, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що документів про те, що придбав для гаражів замки в нього не мається, підтвердити наявність на гаражах замків, не може. Висновку експерта про те, що на гаражах маються замки в пошкодженому стані, не мається, вважає, що такого висновку не потрібно. Також пояснив, що вважає, що ОСОБА_2 зламав замки на гаражах, але особисто таких дій з боку ОСОБА_2 не бачив. Він, позивач, в 2015 році гаражами не користувався. ОСОБА_2 його, позивача, вдарив 27 серпня 2013 року біля гаражу НОМЕР_1 в присутності громадян на прізвище ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 . Моральна шкода полягає в тому, що він, позивач, не може користуватися автомобілем. Також позивач пояснив, що ОСОБА_2 бив його, а саме однією рукою взяв за руку, а іншою рукою вдарив, від чого позивач, впав. На питання суду першої інстанції, чому у довідці (а.с. 44) в розділі зі слів хворого не вказано, що його вдарили, позивач не відповів.

Як передбачено ст. 41 Конституції України, кожен має прав користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності; власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як передбачено ст. 19-1 Закону України Про кооперацію , член

гаражно-будівельного, має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання гаражем, якщо він не викупив це майно.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 60 у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи районним судом) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів того, що гаражі НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в ГБК є власністю позивача, а останній є членом ГБК матеріали справи не містять.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач не є членом кооперативу, а в 2014 році лише користувався гаражами.

Також, позивачем не доведено, що замки гаражів належать позивачу та вони пошкоджені, що в гаражах є будь-яке належне йому майно, в користуванні яким відповідачі створили йому перешкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З наданих позивачем доказів, а саме:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині покладення на ГБК зобов'язання замінити замки є необґрунтованими, а позовні вимоги в частині моральної шкоди є не доведеними позивачем, оскільки не визначено, в якому саме розмірі, йому завдана моральна шкода діями відповідачів.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що у суді першої інстанції було надано докази неправомірності та протиправності дій голови ГБК "ЛОТОС", є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

О.В. Свистунова