Постанова

від 20.06.2018 по справі 295/3402/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа №295/3402/16-ц

провадження № 61-21068св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю Магія Комфорту ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6 на ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 03 травня 2017 року у складі судді Перекупка І. Г. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Гансецької І. А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю Магія Комфорту (далі - ТОВ Магія Комфорту ) про визнання правочинів недійсними.

Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,0661 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та призначена для будівництва й обслуговування будівель торгівлі. Вказана обставина підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 05 березня 2012 року.

На вказаній земельній ділянці без його відома були самочинно збудовані приміщення складів, загальною площею 245,20 кв м.

04 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу цього нерухомого майна.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06 серпня 2013 року даний договір визнаний дійсним та визнано право власності на ці об'єкти нерухомості за ОСОБА_2

28 січня 2014 року ОСОБА_2 продала зазначені будівлі складів ОСОБА_3 на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу.

30 квітня 2014 року ОСОБА_3 подарував вказані нежитлові приміщення своїй дружині ОСОБА_4, яка 29 квітня 2015 року продала 34/100 частини цього майна ОСОБА_5, а іншу частину будівель складів, загальною площею 161 кв. м, знову ж подарувала своєму чоловікові ОСОБА_3 Дані обставини підтверджуються відповідними угодами, які нотаріально посвідчені.

16 листопада 2015 року ОСОБА_5 вніс до статутного капіталу ТОВ Магія комфорту приміщення складу, загальною площею 84,2 кв. м.

ОСОБА_1 також вказує, що зазначені обставини свідчать про порушення його права власності на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомого майна. З огляду на вищезазначене, просив визнати недійсними вказані договори.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8, звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що на даний час у провадженні Богунського районного суду м. Житомира також перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,0661 га, яка розташована в АДРЕСА_1, виданого на ім'я останнього. Оскільки вважає, що вирішити даний спір неможливо до набрання законної сили судовим рішенням, постановленим за наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_3, просив зупинити провадження у справі.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 03 травня 2017 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/8052/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Управління держгеокадастру у Житомирській області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 30 травня 2017 року ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 03 травня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновками районного суду, апеляційний суд виходив із того, що з'ясування питання щодо належності позивачеві земельної ділянки, на якій розташовані будівлі складів, має значення для вирішення спору про визнання недійсними договорів про відчуження цих нежитлових приміщень, а тому дійшли висновку про зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 27 червня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернувся із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не зазначили, в чому полягає неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи, чи не призведе зупинення до затягування розгляду справи. Вирішення справи про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку не створює неможливості вирішення питання щодо визнання правочинів недійсними за позовом ОСОБА_1

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаним позовом та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом четвертим частини першої статті 201 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали, яким керувався суд першої інстанції при постановленні ухвали, визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

У цьому випадку провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 3 частини першої статті 203 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до положень частини першої статті 223 ЦПК України 2004 року рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справ) за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Богунському районному суді міста Житомира перебуває справа №295/8052/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Управління держгеокадастру у Житомирській області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,0661 га, яка розташована в АДРЕСА_1, виданого на ім'я останнього.

Оспорюючи договори щодо відчуження будівель складів, позивач зазначав, що дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,0661 га, яка належить йому на підставі державного акта про право власності на землю.

Суди попередніх інстанцій у порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року, зазначивши іншу цивільну справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізували предмети та підстави спорів у справах, не вказали, у чому полягає пов'язаність справ, та не зазначили обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розгляду справи про визнання правочинів недійсними до розгляду іншої справи, що перебуває в провадженні суду у спорі між тими ж сторонами.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

Враховуючи викладене, суди у порушення частини першої статті 157 , пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року формально розглянули заяву про зупинення провадження у справі та дійшли неправильного висновку про її задоволення, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права є обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню за частиною третьою статті 406 , пунктом 2 частини першої статті 409 та частиною шостою статті 411 ЦПК України із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 , 406 , 409 , 411 , 416 , 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 03 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 30 травня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило