Рішення

від 18.06.2018 по справі 905/482/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2018 Справа № 905/482/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «Будівельний Союз» , м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» , м. Донецьк

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -1: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Донецька область, м. Макіївка

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: -2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

про стягнення 206 820,00 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

Представники:

позивача: ОСОБА_2 - за дов.;

відповідача: ОСОБА_3 - за дов.; ОСОБА_4 - за дов.;

третьої особи на стороні позивача: не з'явився.

третьої особи на стороні відповідача: не з'явився.

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Будівельний Союз" (надалі - ТОВ "ВКФ "Будівельний Союз", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аси-Ойл" (надалі - ТОВ "Аси-Ойл", відповідач) упущену вигоду у розмірі 206 820,00 грн, яку він міг би отримати з січня по травень 2014 року з орендної плати за користування нежитловими приміщеннями будівлі закритої автостоянки загальною площею 919,20 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-в, що раніше знаходились на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості та було придбані позивачем за договором купівлі-продажу №014-11 від 19.12.2013 року, укладеним з ТОВ "Донбіржторг" (брокерською конторою № 396), які відповідач займав у спірний період без достатніх правових підстав і протиправно перешкоджав позивачу у здійсненні прав власника.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

1) до набуття законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014 року у справі № 905/2167/14 за позовом прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до ТОВ "Аси-Ойл" про стягнення неустойки у сумі 27 523,60 грн та зобов'язання повернути орендоване майно (нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м. вартістю 376 569 грн, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості), ТОВ "Аси-Ойл" не мало законних підстав передавати орендоване майно будь-кому, окрім орендодавця Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області;

2) є рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі № 908/4512/14, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову до ТОВ "Аси-Ойл" про відшкодування збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) 288 021,40 грн, який позивач міг одержати від цього майна за період з 01.01.2014 року по 20.08.2014 року;

3) з липня 2014 року позивач не має можливості повернути орендоване приміщення, оскільки у м. Донецьк проводилася антитерористична операція і на цей час це місто непідконтрольне українській владі;

4) розрахунок вартості орендної плати складений станом на 24.06.2014 року і не відповідає реальній вартості майна;

5) здійсненні позивачем нарахування є лише припущенням, наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності, з якими законодавець пов`язує можливість настання відповідальності за завдану шкоду матеріалами справи не підтверджується.

03.09.2016 року позивач подав заяву про зміну та уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму завданої шкоди у розмірі 206 820,00 грн за період з 08.07.2014 року по 08.12.2014 року включно. Суд розцінив цю заяву заява як заяву про зміну підстав та предмету позову, а тому її не прийняв до розгляду .

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди 150 683,14 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. з посиланням, зокрема, на те, що:

- … суд першої інстанції безпідставно не прийняв до розгляду подану позивачем заяву та не вирішив спір відповідно до нового предмету позову - стягнення шкоди у розмірі 206 820,00 грн за період з 08.07.2014 року по 08.12.2014 року включно ;

- суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч.2 ст.101 ГПК України, яка визначає, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, не звернув уваги на неправильне застосування місцевим господарським судом приписів ст.22 ГПК України, та, як і суд першої інстанції, помилково розглянув позов, без урахування заяви про зміну предмету ,

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016р. та рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016 р. скасовано, а справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд.

06.04.2017р. позивач до початку розгляду справи по суті , через канцелярію суду, подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 206 820,00грн. суми відшкодування збитків у вигляді неотриманих доходів за період з 11.02.2014р. по 11.07.2014р. включно .

13.04.2017р. позивач через канцелярію суду подав заяву, якою просив вважати раніше подану заяву про уточнення позовних вимог заявою про зміну предмету позову . Також, позивачем наданий розрахунок стягуваної суми. Підстави позову залишились незмінними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на:

- неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення майна (за укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області договором оренди №3286/2007 від 04.09.2007р., строк якого закінчився), та користування цим майном без достатньої на те правової підстави;

- обов'язок відповідача відшкодувати у повному обсязі збитки у вигляді недоотриманого прибутку (втраченої вигоди за період з 11.02.2014р. по 11.07.2014р.), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати, у вигляді орендної плати від передачі в користування (оренду) будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2м 2 ., що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В і є його (позивача) власністю за договором купівлі-продажу №014-11, який 19.12.2013 року був укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбіржторг» (брокерською конторою №396) від імені ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області.

Позивач у судовому засіданні, яке відбулось 20.04.2017р., надав письмові пояснення по справі, у яких, зокрема, зазначив:

- факт набуття ним права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлі закритої автостоянки Літ. А-1, загальною площею 919,2 кв.м., яка знаходяться у Будьонівському районі міста Донецька, по вул. Елеваторна, 1В, на земельній ділянці площею 0,40 га, встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014 року у справі № 905/2167/14;

- про перешкоди ТОВ АСИ-ОЙЛ в частині реалізації права доступу власника та фактичного розпорядження (користування) нерухомим майном, неодноразово зазначалося в актах не допуску, складених уповноваженими представниками ТОВ ВКФ Будівельний союз і підтверджено листами ТОВ АСИ-ОЙЛ віх. № 28 від 27.01.2014р. та вих.. №238/2 від 08,07.2014р.;

- можливості для реалізації договірних умов в частині передачі орендареві в користування нерухомого майна не було, оскільки будівлі закритої автостоянки знаходяться у користуванні ТОВ АСИ-ОЙЛ , огороджені парканом та мають один заїзд на прилеглу територію, та заходяться під охороною останнього;

- факт користування відповідачем будівлею закритої автостоянки встановлений господарським судом Донецької області у справі № 905/2167/14 (рішення від 24.06.2014 року, що набрало законної сили) та оскаржуваним рішенням суду від 30 серпня 2016 року у справі №905/482/15.

Під час судового засідання 16.05.2017р. сторони надали пояснення на підтвердження своїх вимог і заперечень щодо площі займаної спірної нежитлової будівлі, кількості в'їздів на територію, де знаходиться будівля, а також можливості доступу (допуску, не допуску відповідачем) представників власника (ТОВ ВКФ «Будівельний Союз» ) і інших осіб у спірний період (з 11.02.2014р. по 11.07.2014р.) до нежитлових приміщень будівлі закритої автостоянки загальною площею 919,20 кв. м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-в.

На доповнення своїх обґрунтувань позивач посилається на звіт про незалежну оцінку спірної будівлі, відзив відповідача по справі № 905/2167/14, супутникову карту 2016р. території, на якій розміщена спірна будівля, а також постанову Вищого господарського суду України від 22.02.2017р., у якій зазначено: Ухвалюючи рішення про часткове задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку, що відповідач , не маючи правових підстав користування власністю позивача, не звільнив приміщення , яке орендував раніше за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007 року, строк якого закінчився, перешкоджав у доступі до нього власнику , зокрема, через обмеження входу/в'їзду на територію, на якій розташований об'єкт нерухомості , а тому зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 150 683,14 грн, що становить суму неотриманого доходу від передачі в оренду майна позивачем ФОП ОСОБА_1 за договором оренди від 10.01.2014 року за період з 11.02.2014 року по 31.05.2014 року .

Відповідач позов не визнав у повному обсязі з посиланням, зокрема на те, що:

- до набуття законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014 року у справі № 905/2167/14 за позовом прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до ТОВ "Аси-Ойл" неустойки у сумі 27 523,60 грн та зобов'язання повернути орендоване майно (нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м. вартістю 376 569 грн, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості), ТОВ "Аси-Ойл" не мало законних підстав передавати орендоване майно будь-кому, окрім орендодавця Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області ;

- з липня 2014 року позивач не має можливості повернути орендоване приміщення, оскільки у м. Донецьк проводилася антитерористична операція і на цей час це місто непідконтрольне українській владі;

- розрахунок вартості орендної плати складений станом на 24.06.2014 року і не відповідає реальній вартості майна;

- здійсненні позивачем нарахування є лише припущенням, наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності, з якими законодавець пов`язує можливість настання відповідальності за завдану шкоду матеріалами справи не підтверджується;

- представник позивача мав доступ до придбаних останнім приміщень, так як згідно пояснень особи, яка склала звіт про незалежну оцінку спірної будівлі, необхідні дані для складення звіту йому були надані позивачем;

- територія, на якій розміщена спірна будівля, має два в'їзди, а не один, на чому наполягає позивач (другий в'їзд з вулиці Будьонного).

- твердження особи, яка склала звіт про незалежну оцінку спірної будівлі, про недопущення її до нежитлових приміщень будівлі закритої автостоянки загальною площею 919,20 кв. м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-в. є неправдивим, оскільки у звіті ним був описаний внутрішній стан приміщень, водопроводу і т.п.;

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.05.2017р. у справі призначено судову інженерно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

15.06.2017р. від Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №226-17 від 08.06.2017р. разом з копіями матеріалів справи, відповідно до якого експерт відмовився від проведення експертизи з посиланням на те, що поставлені питання виходять за межі спеціальних знань експерта з оціночно-будівельних досліджень.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2017р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.07.2017р. о 9-20год.

Ухвалою від 27.07.2017 провадження у справі було зупинене у зв'язку із призначенням судової інженерно-технічної (оціночної) експертизи, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 Міністерства юстиції України.

15.02.2018 на адресу суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 Міністерства юстиції України надійшла заява про неможливість надання висновку.

Ухвалою від 19.02.2018:

- провадження у справі №905/482/15 поновлено та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження;

- розгляд підготовчого засідання призначено на 05.03.2018 року о 10:30 год.;

- явка у судове засідання представників сторін з документами на підтвердження своїх повноважень визнавалась судом обов'язковою.

У підготовче засідання 05.03.2018 з'явився тільки представник третьої особи на стороні відповідача - регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. Сторони у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили, у зв'язку з чим підготовче засідання було відкладене на 22.03.2018 року об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 22.03.2018 представником відповідача заявлено, що адресою для листування позивача є: 27500, АДРЕСА_1. Судом також було з'ясовано, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «Будівельний Союз , змінив своє місцезнаходження і зареєстрований за юридичною адресою: 27500, АДРЕСА_1.

Ухвалою від 22.03.2018 розгляд справи відкладено на 05.04.2018 року о 10:20 год.

Ухвалою від 05.04.2018 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, до 21.05.2018 включно, підготовче засідання відкладено на 26.04.2018 року о 10:00 год.

У підготовче засідання 26.04.2018 з'явились тільки представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача - регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено на 10.05.2018р. року о 12:00 год.

Ухвалою від 10.05.2018 підготовче провадження було закрите і справу призначено до судового розгляду по суті на 21.05.2018 року о 12:00 год.

Ухвалами від 2105.2018 і 04.06.2018 розгляд справи відкладався відповідно до 04.06.2018 і 18.06.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (3-я особа по даній справі), як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю АСИ-ОЙЛ (відповідач по справі), як орендар 04.09.2007р. був укладений договір оренди № 3286/2007, предметом якого було строкове платне користування нежитловими приміщеннями будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м, що знаходились на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості та розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В.

Вищезазначений договір є договором найму (оренди), а відтак підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк .

Відповідно до ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014р. у справі № 905/2167/14, порушеній за позовом прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю АСИ-ОЙЛ про стягнення 27 523,60грн. неустойки, нарахованої за період з 01.11.2013р. по 31.12.2013р. у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення об'єкта оренди за договором № 3286/2007 від 04.09.2007р. та про зобов'язання повернути Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості (балансоутримувач спірного об'єкта оренди) орендоване майно - нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7м 2 вартістю 376 569,00грн., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В. встановлено, що дія договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р. припинена 25.08.2013р .

Також в рішенні у справі № 905/2167/14 судом зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» не надано доказів повернення майна, що є предметом договору оренди від 04.09.2007р. № 3286/2007, за відповідним актом приймання-передачі .

Рішення у справі № 905/2167/14 сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили 05.07. 2014р .

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини , встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом . Таким чином, не підлягають доказуванню факти:

· припинення 25.08.2013р . дії договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р.;

· не повернення ТОВ «АСИ-ОЙЛ» орендодавцеві орендованого за договором оренди № 3286/2007 майна.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Будівельний Союз" (позивач по даній справі) за договором купівлі-продажу №014-11 від 19.12.2013р., укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбіржторг" (брокерською конторою №396) від імені ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області, була придбана будівля закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В, яка раніше знаходилися на балансі Державного підприємства "Донецький інститут науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості", частина якої загальною площею 487,7 кв.м знаходилась до 25.08.2013р. в оренді у відповідача.

Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 15735301 від 30.12.2013 року, право власності позивача на нерухоме майно (будівля закритої автостоянки загальною площею 919,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-в) зареєстроване 30.12.2013 року Реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку, номер запису про право власності: 4147351, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 260233514101.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Листом № 2/23-2 від 23.01.2014р . позивач повідомив відповідача про безпідставність користування ним майном, що належить на праві власності ТОВ "ВКФ "Будівельний Союз" і запропонував йому в строк до 01.02.2014р . укласти договір оренди майна або звільнити приміщення, сплативши за користування ним за період з 19.12.2013р. по день вивільнення.

Відповідач листом № 28 від 27.01.2014р . повідомив, що згоден укласти договір оренди та запропонував позивачу підготувати проекти договору оренди, а також просив додатково надати документи про право власності на нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки , що раніш знаходились на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості та розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В.

Вищезазначені обставини сторонами по даній справі підтверджені.

Позивач станом на час набуття судовим рішенням у справі № 905/2167/14 законної сили ніяких документів відповідачеві на підтвердження факту набуття ним права власності на нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 919,2 кв.м, які знаходились на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості (розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В), у тому числі площею 487,7 кв.м, і які відповідачем орендувались за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р. у Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, ні у копіях, ні в оригіналах не надав (зворотного позивачем належними та допустимими доказами не доведено), не були надані такі документи і у період з 5 до 11.07.2014р.

Таким чином суд констатує, що у період з 11.02.2014р. по 11.07.2014р. позивачем відповідачеві документи щодо переходу права власності на майно, що було предметом оренди за договором від 04.09.2007р. № 3286/2007, надані не були, проте це не дає підстави стверджувати, що ТОВ «АСИ-ОЙЛ» займало у спірний період раніш орендовані ним нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки правомірно, так як:

- з 25.08.2013р . (день припинення дії договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р.) у відповідача були відсутні правові підстави для зайняття цих приміщень;

- згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі .

Оскільки з 25.08.2013р. відповідач займав нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки, які ним до цієї дати орендувались за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р. у Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, без будь-яких правових підстав на це, тобто володів майном незаконно, у тому числі і у спірний період, він має відшкодувати власникові цього майна збитки у вигляді недоотриманого прибутку (втраченої вигоди за період з 11.02.2014р. по 11.07.2014р.), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати, у вигляді орендної плати від передачі його в користування (оренду).

Приписами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі , якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) .

З зазначеними нормами кореспондуються і ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, якими передбачено наступне:

Стаття 224. Відшкодування збитків

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено .

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом .

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт недопуску відповідачем до придбаної першим будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2м2., що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В і є його (позивача) власністю за договором купівлі-продажу №014-11, який 19.12.2013 року був укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбіржторг» (брокерською конторою №396) від імені ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області, відшкодуванню підлягають збитки тільки від тієї частини будівлі, яку відповідач у дійсності займав, а саме - нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки площею 487,7 кв.м.

Надані позивачем документи на підтвердження недопуску його до усієї будівлі, зокрема акти про недопуск до об'єкту нерухомого майна від 10.02.2014р., 17.02.2014р., а також листи-вимоги про забезпечення безперешкодного доступу до придбаної будівлі, буцімто направлені відповідачеві 05.02.2014р. за №12/23-2, 12.02.2014р. за №11/23-2, судом до уваги не прийняті, оскільки:

- акти про недопуск складені односторонньо - підписані тільки представниками позивача;

- позивачем не надано доказів направлення відповідачеві вищезазначених листів.

При цьому судом прийнято до уваги та обставина, що на отримані відповідачем листи, докази відправлення яких позивачем також надано не було, відповіді надавались, а саме: на лист № 2/23-2 від 23.01.2014р. відповідь надана листом № 28 від 27.01.2014р., а на вимогу № 81/8/23-2 від 02.07.2014р. відповідь надана листом № 238 від 08.07.2014р., у зв'язку з чим суд робить висновок, що відповідач не ухилявся від надання відповідей на отримані ним від позивача листи, у той час як позивач на запити відповідача, зазначені у листах-відповідях, ніяк не реагував (зворотного не доведено).

Також при прийнятті рішення у цій частині судом врахована і та обставина, що позивач не звертався ні до яких компетентних органів, зокрема до суду, з вимогами про усуненні перешкод у користуванні придбаною ним будівлею, так само як не подав позов про витребування майна із чужого незаконного володіння. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз", будучи залученим до участі у справі № 905/2167/14 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ухвалою суду від 11.06.2014р., не тільки не подало позов до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю АСИ-ОЙЛ , хоча мало усі підстави це зробити, оскільки однією із вимог прокуратури була вимога про зобов'язання повернути Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості (балансоутримувач спірного об'єкта оренди) орендоване майно - нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7м2 вартістю 376 569,00грн., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В, а і взагалі у судове засідання свого представника не направило, письмового відзиву по суті спору не надано, хоча як зазначено у рішенні про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином . Тобто, станом на кінець червня 2014 року позивач не виявив великої зацікавленості у тому, щоб стати володільцем придбаної будівлі закритої автостоянки, що раніш знаходились на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості та розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В взагалі і відповідач звільнив нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки площею 487,7 кв.м. зокрема.

З огляду на вищевказане не приймається судом як доказ і наданий позивачем договір оренди, укладений між ним (позивачем) і третьою особою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 буцімто 10.01.2014, за яким позивач передає, а третя особа приймає в тимчасове платне користування на умовах договору нерухоме майно, а саме будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2 кв.м., що знаходяться за адресою: Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В, розмір орендної плати за один повний календарний місяць користування всім приміщенням з урахуванням її індексації становить 41 364,00 гривень в т.ч. ПДВ.

Також суд зазначає, що нелогічними є дії позивача у спірний період, так як:

- якщо 10.01.2014 ним уже був укладений з ФОП ОСОБА_1 договір оренди на всю будівлю і на вигідних умовах, який сенс через два тижні після цього було пропонувати відповідачеві укласти договір оренди на майно, яке останнім орендувалось у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з невідомими перспективами;

- ніякими іншими документами чи діями незацікавлених осіб, так само як і судовими рішеннями, не підтверджується факт укладення у період до 11.07.2014р. між позивачем і ФОП ОСОБА_1 договору оренди.

За таких обставин суд вважає, що якщо у дійсності між позивачем і ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди на всю будівлю, то він був укладений після 11.07.2014р.

Представлений в якості доказу заподіяних збитків звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» №02/07 від 24.06.2014р. також не приймається судом в обґрунтування позиції позивача щодо визначення розміру понесених збитків через неможливість дослідження судом викладених в ньому обставин і їх перевірки.

Як було вищевказано, відповідач, не маючи правових підстав користування власністю позивача, не звільнив приміщення, яке орендував раніше за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., строк якого закінчився.

Факт безпідставного користування частиною майна - об'єктом нерухомості за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В, встановлений у рішенні господарського суду Донецької області №905/2167/14 від 26.04.2014р.

Так, при вирішенні спору між Регіональним відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області (особою, якій належали права управління майном до його відчуження позивачу) та відповідачем, з відповідача було стягнуто неустойку внаслідок неповернення майна по закінченню строку дії договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., а також, відмовлено у задоволенні вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно - нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м вартістю 367 569 грн., що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В, Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості з огляду, на те, що Фонд, є неналежним правоволодільцем.

Факт користування частиною майна підтверджений самим відповідачем, про що зазначено у листі №238/2 від 08.07.2014р.

Суд зазначає, що в будь-якому випадку, наявність у відповідача сумнівів, щодо прав позивача на спірне майно, не породжувало в нього прав користування об'єктом, та відповідно зайняття приміщення без достатніх правових підстав є винними діями особи (відповідача), вказані обставини підтверджують тривалу протиправну поведінку відповідача щодо зайняття спірних приміщень, у зв'язку з чим вимоги про стягнення збитків обґрунтовані і підлягають задоволенню. При цьому за основу при розрахунку суми збитків має бути взято не розмір орендної плати, зазначений у договорі оренди, укладений між позивачем і третьою особою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, і не звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» №02/07 від 24.06.2014р., а орендна плата, яку відповідач сплачував Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Донецькій області за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р. і розмір якої був підтверджений рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014р. у справі № 905/2167/14 з урахуванням індексу інфляції.

За підрахунком суду у справі № 905/2167/14 розмір неустойки у вигляді подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.11.2013р. по 18.12.2013р. включно склав 17 712,88 грн., тобто розмір орендної плати за цей період становить 8 856,44грн. із розрахунку: 17712,88 грн. : 2, а з урахуванням того, що період з 01.11.2013р. по 18.12.2013р. складає 48 днів, кожен день орендна плата становила 184,51грн. Спірний період, за який позивач вимагає стягнення збитків (11.02.2014р. по 11.07.2014р. включно) становить 151 день і таким чином за цей час відповідач мав би сплатити 27 860,88грн. без інфляції із розрахунку 184,51грн. х 151 день, а з урахуванням інфляції за спірний період 111.57% розмір орендної плати становив би 31 084,39грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

· згідно 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном;

· відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;

· ст.390 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним;

· ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

· п.2 ч . 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);

· відповідно до ч . 3 ст.22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право;

· судом встановлено, що саме, позивач є власником майна, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В;

· відповідач, не маючи правових підстав користування власністю позивача, не звільнив приміщення, яке орендував раніше за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., строк якого закінчився;

· факт безпідставного користування частиною майна - об'єктом нерухомості за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В, також встановлений у рішенні господарського суду Донецької області №905/2167/14 від 26.04.2014р., відповідно до якого з відповідача було стягнуто неустойку внаслідок неповернення майна по закінченню строку дії договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р.;

· користування частиною майна підтверджений самим відповідачем, про що зазначено у листі №238/2 від 08.07.2014р.;

• пунктом 4 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

· загальна сума упущеної вигоди, яку позивач міг би отримати з 11 лютого 2014 р. по 11 липня 2014 року з орендної плати за користування нежитловими приміщеннями будівлі закритої автостоянки площею 487,7 кв.м у загальному розмірі становить 31 084,39грн.;

господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню частково у сумі 31 084,39грн.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.91, 210, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» (83114, Донецька область, м. Донецьк, вул. Щорса, 108А, код ЄДРЮОФОПГФ 30500737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «Будівельний Союз» (27500, АДРЕСА_2, код ЄДРЮОФОПГФ 38940224) 31 084,39грн. збитків у вигляді неотриманих доходів, 621,69грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Суддя В.І. Матюхін

Повний текст рішення складено 27.06.2018 р.

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

1 - відповідачу.