Рішення

від 21.06.2018 по справі 910/1738/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2018 р.Справа № 910/1738/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський гранітний

кар`єр"

до 1) Державної служби геології та надр України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський

щебеневий

кар'єр"

про визнання спеціального дозволу недійсним

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонський гранітний кар`єр" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" про визнання спеціального дозволу протиправним та його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю продовження Державною службою геології та надр України дії спеціального дозволу № 399 від 20.12.1995 р. на користування надрами Полонського родовища мігматитів та гранітів.

Державна служба геології та надр і ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" у відзивах проти задоволенні позову заперечили.

Ухвалою від 22.03.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І. та призначено підготовче засідання на 04.04.2018 р.

Протокольною ухвалою від 04.04.2018 р. відкладено підготовче засідання на 16.05.2018 р.

03.05.2018 р. та 04.05.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" надійшли повторні заяви-клопотання (первісне було подано 29.03.2018 р.), у яких заявник вимагав від суду:

1) прийняти одне з таких альтернативних рішень:

- позовну заяву залишити без розгляду;

- передати справу до господарського суду Хмельницької області;

- зобов'язати позивача доплатити судовий збір, як за майновий характер спору, а також - внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 40 462,35 грн. - у разі призначення відео конференції та 67 437,25 грн. - у разі відмови у цьому.

2) призначити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції із Хмельницьким окружним адміністративним судом або господарським судом Хмельницької області на вибір господарського суду м. Києва.

3) у будь-якому разі надати позивачу додатковий строк для подання відзиву по суті спору, прийнявши відповідну ухвалу.

Ухвалою від 16.05.2018 р. відмовлено повністю у задоволенні заяв - клопотань відповідача-2 від 03.05.2018 р. та від 04.05.2018 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2018 р.

23.05.2018 р. та 24.05.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" надійшли заяви-клопотання, у яких заявник вимагав від суду:

1) з дотриманням чинного процесуального законодавства прийняти рішення щодо усіх пунктів вимог раніше поданих попередніх клопотань відповідача;

2) призначити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції із Хмельницьким окружним адміністративним судом або господарським судом Хмельницької області на вибір господарського суду м. Києва.

3) у будь-якому разі надати позивачу додатковий строк для подання відзиву по суті спору, прийнявши відповідну ухвалу.

25.05.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відполвідач-2 проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

30.05.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" надійшло звернення про неприпустимість процесуальних порушень, у якому відповідач-2 вимагає прийняти рішення щодо усіх пунктів раніше поданих попередніх заяв і клопотань.

Ухвалою від 30.05.2018 р. визнано поважними причини пропуску строку відповідачем-2 на подання відзиву, прийняти відзив відповідача-2 на позовну заяву, встановлено позивачу строк до 06.06.2018 р. для подання відповіді на відзив, відмовлено у задоволенні заяв - клопотань відповідача-2 від 23.05.2018 р. та від 24.05.2018 р., та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.06.2018 р.

06.06.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 21.06.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судове засідання 21.06.2018 р. з'явися ОСОБА_1, на якого 30.11.2017 р. ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" була видана довіреність №б/н на представництво інтересів в усіх установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, в тому числі, в усіх судових установах; проте приймав участь у судовому засіданні у якості вільного слухача, зазначив про ненадання йому керівництвом повноважень представляти інтереси відповідача-2; та відмовився від надання пояснень у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.06.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.10.2017 р. Державною службою геології та надр України (відповідач-1) видано наказ № 445 "Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами", згідно з яким продовжено строки дії спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.

Згідно п. 7 додатку до наказу № 445 від 17.10.2017 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" (відповідач-2) продовжено строком на 20 років дію спеціального дозволу на користування надрами згідно з пунктом 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, а саме - видобування корисних копалин (мігматитів, гранітів) у Полонському родовищі Хмельницької області.

Пунктом 2 наказу № 445 Державної служби геології та надр України від 17.10.2017 р. доручено Департаменту дозвільної та міжнародної діяльності вжити необхідних заходів щодо продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.

28.12.2017 р. на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 17.10.2017 р. № 445 Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" продовжено на 20 років, до 20.05.2035 р., строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 399 від 20.12.1995 р.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2015 р. у зв'язку з закінченням терміну вищезазначеного дозволу у грудні 2015 року, ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" було подано заяву на продовження дії спецдозволу на користування надрами, яку 29.10.2015 р. повернуто заявнику у зв'язку з поданням неповного комплекту документів.

17.11.2016 р. ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" повторно подано заяву на продовження дії спеціального дозволу.

Відповідно до ч.1. ст. 2 Кодексу України про надра, гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Статтею 15 Кодексу України про надра визначаються строки користування надрами (постійні чи тимчасові). Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Згідно зі ст. 16 цього Кодексу, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра, однією з підстав припинення права користування надрами є закінчення встановленого строку користування надрами.

Відповідно до п. 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. № 615, для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Судом встановлено, що заява про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами була подана ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" в межах встановленого строку (07.06.2015р.), але була повернута йому у зв'язку з поданням неповного комплекту документів. Повторне звернення з заявою було здійснено лише 17.11.2016 р., тобто, після закінчення строку для подання відповідної заяви.

Оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості продовження строку дії спеціального дозволу, термін дії якого вже збіг, суд дійшов висновку, що строк дії Спеціального дозволу на користування надрами № 399 від 20.12.1995 закінчився 20.12.2015 р., у зв'язку з чим Державна служба геології та надр України не мала правових підстав для продовження терміну його дії на новий строк.

Таким чином, суд встановив, що дії Державної служби геології та надр України з продовження 28.12.2017 р. строку дії видачі Спеціального дозволу на користування надрами № 399 на 20 років до 20.05.2035 р. не відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають визнанню протиправними; у зав'язку з чим сам дозвіл підлягає скасуванню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії Спеціального дозволу на користування надрами № 399 від 20.12.1995 р. на видобування мігматитів та гранітів Полонського родовища ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр", а саме, 20.12.2015 р., за даними ДНВП "Геоінформ України" зазначений дозвіл обліковувався недійсним, про що свідчить витяг з переліку спецдозволів (т.1, а.с.25) та довідка щодо спеціального дозволу та його дії (т.1., а.с.29-31).

У подальшому, 13.10.2016 р. між Державною службою геології та надр України і Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонський гранітний кар'єр" (позивач) було укладено Договір № 100/11, відповідно до якого ТОВ "Полонський гранітний кар'єр" викупило геологічну інформацію та зареєструвало роботи за формою 3 гр. досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр Полонського родовища гранітів та мігматитів.

За умовами вказаного Договору позивач викупив геологічну інформацію, про що свідчить акт прийому-передачі від 20.10.2017 р. (т.1, а.с.44), лист ДНВП "Геоінформ України" № 05/305-3930 від 21.10.2016 р. (т.1, а.с.45), сплативши за нього повну ціну згідно платіжним дорученням № 36 від 20.10.2016 р. (т.1, а.с.46).

Також, позивач зареєстрував роботи за формою 3 гр. з досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр Полонського родовища, що підтверджується наявними у матеріалах справи формою 3-гр (т.1, а.с.57-58), рахунком № 191 від 13.02.2017 р. (т.1, а.с.55), квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31 від 13.02.2017 р. (т.1, а.с.56).

Позивачем було також здійснено захист запасів та апробацію мігматитів і гранітів, оформлено протокол ДЗК № 3898 від 12.04.2017 р., який введено в дію рішенням ДГС, та став власником геологічної інформації, що підтверджується протоколом (т.1, а.с.59-69), листом ДКЗ № 373/08 від 15.05.2017 р. (т.1, а.с.72), довідкою ДКЗ № 293/08/1 від 12.04.2017 р. (т.1, а.с.74).

З експертного висновку № 1-гв/2016, наданого Державним підприємством "Українська геологічна компанія" (т.1, а.с.48-52) вбачається, що визнано доцільним виділити окрему ділянку надр Полонського родовища, підрахувати запаси цієї ділянки окремо та включити її в запаси Полонського-2 родовища, за умови розробки родовища окремим кар'єром.

При цьому, у подальшому Полонське родовище було поділено на два окремі кар'єри: Центральна ділянка та Ділянка № 2.

24.11.2016 р. позивач звернувся до Державної служби геології та надр України з листом № 119, у якому просив зареєструвати роботи з геологічного вивчення надр за формою 3-гр "Геологічно-економічна оцінка (розподіл запасів) Центральної ділянки Полонського родовища мігматитів і гранітів в Полонському районі Хмельницької області".

На підставі виставленого рахунку № 191 від 13.02.2017 р. позивач сплатив вартість такої реєстрації (форма 3-гр.); та 13.02.2017 р. Державною службою геології та надр України було зареєстровано роботи по формі 3-гр, що підтверджується відповідним штампом за № 123 від 13.02.2017 на переліку об'єктів, робіт та досліджень.

З метою отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища, позивач 11.05.2017 р. подав до Служби заяву № 11/05/17, та 01.06.2017 р. отримав погодження Міністерства екології та природних ресурсів України на отримання Спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища.

При цьому, як зазначає позивач та не було спростовано під час розгляду справи, у період з 2016- 2017 р.р., Державна служба геології та надр України неодноразово відмовляло ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" в продовженні дії спеціального дозволу, з підстав порушення останнім строку звернення із заявою на продовження дії спеціального дозволу та подання некомплектного пакету документів.

Більш того, суд зазначає, що при видачі оскаржуваного дозволу Державною службою геології та надр України не була взята до уваги та обставина, що відповідно до Довідки ДНВП "Геоінформ України" від 02.08.2017 р. за № 03/303-3102 (т.1, а.с.71), Полонське родовище мігматитів та гранітів припинили свої існування, оскільки було здійснено його розподіл на Центральну ділянку та Ділянку № 2, тобто на два самостійних об'єкта надрокористування, що само по собі робить неможливим продовження дії спеціального дозволу ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр", без внесення відповідних змін щодо самого родовища.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Державній службі геології та надр України було відомо про здійснення поділу Полонського родовища на Центральну та Дільницю № 2, про що свідчать листи та довідки Держгеонадр, ДКЗ, Геоінформу України, що містяться у матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що видача спеціального дозволу ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" порушує права та законні інтереси позивача, оскільки він вчинив усі необхідні дії для отримання спеціального дозволу на користування надрами фактично позбавляється права на користування ними на Центральній ділянці Полонського родовища мігматитів та гранітів.

Суд також зазначає, що при розгляді даної справи також було встановлено, що дія Спеціального дозволу № 399 від 20.12.1995 р. було продовжена на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 17.10.2017 р. № 445.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно зі ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Відповідно до ч.1. ст. 15 цього ж Кодексу, надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Таким чином, наказ Державної служби геології та надр України від 17.10.2017 р. № 445 є актом ненормативного характеру, який повністю вичерпує свою дію фактом самого видання, оскільки внаслідок цього у ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" виникле цивільне речове право на чуже майно.

Такий висновок випливає з позиції, викладеної в абзаці 6 п. 5 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р., а також з висновків Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16.12.2015 р. по справі № 6-2510цс15.

Так, ст. ст. 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами, а державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. ст. 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного базису виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 80 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших актів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 Земельного кодексу України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 395 Цивільного кодексу України, ст. ст. 78, 116, 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акту виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникле право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), яке виникле в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд враховує позицію Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України по справі № 21-308а14, згідно з якою якої у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної чи господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 (справа № 21-493а14), та Вищим адміністративним судом України у постанові від 22.03.2017 по справі К/800/10024/15.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про надання у власність земельної ділянки (тобто ненормативного акту, який вичерпую свою дію після його реалізації) подальше оспорювання цього права власності має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України щодо застосування норм права у спорах цієї категорії, висловленій, зокрема у постановах від 11.11.2014 № 221-493а14, від 09.12.2014 № 21-308а14, від 25.11.2015 № 339/113/14-а, від 13.12.2016 № 338/1095/14-а.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що з огляду на відсутність чіткого розмежування понять "надра" та "земля" у нормативно-правових актах, право власності (користування) надрами здійснюється в межах права власності (користування) земельної ділянки, як правило, земель державної та комунальної власності, шляхом укладення відповідних угод між суб'єктами господарювання та органами виконавчої влади та здійснюється на підставі спеціального дозволу, відтак, висновки Верховного Суду України щодо можливості оскарження права користування земельною ділянкою узгоджуються із можливістю оскарження в аналогічному порядку права користування надрами.

Судом встановлено, що такого ж висновку дійшов Окружний адміністративний суд м. Києва під час розгляду справи № 826/13663/17 за позовом ТОВ "Полонський гранітний кар'єр" до Державної служби геології та надр України, третя особа ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр" про визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2017 № 445, постановивши ухвалу про закриття провадження у справі від 31.01.2018 р., яка набрала законної сили.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності та іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України до виключної підсудності господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, належать справи в яких відповідачем є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою, яка заявила свої вимоги до центрального органу виконавчої влади (відповідача-1); відповідач-2 є юридичною особою, в якої виникле (продовжено) право на чуже майно - право користування надрами Полонського родовища гранітів та мігматитів, а отже, зважаючи на суб'єктний учасників справи та предмет спору, судом було встановлено, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вище встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Спеціальний дозвіл № 399 від 28.12.2017 р., виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" на користування надрами Полонського родовища мігматитів та гранітів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" (30500, Хмельницька область, м. Полонне , вул. Академіка Герасимчука, 190-Б; код ЄДРПОУ 39162883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський гранітний кар`єр" (30501, Хмельницька область, м. Полонне , вул. Академіка Герасимчука, буд. 190-Ж; код ЄДРПОУ 39305478) 881,00 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.

4. Стягнути з Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16; код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський гранітний кар`єр" (30501, Хмельницька область, м. Полонне , вул. Академіка Герасимчука, буд. 190-Ж; код ЄДРПОУ 39305478) 881,00 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.06.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна