Рішення

від 13.06.2018 по справі 914/3023/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018р. Справа № 914/3023/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Процак Романа Івановича, м.Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Аурум I", м.Львів

про стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат

За участю представників :

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Процак Романа Івановича до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Аурум I" про стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

06.02.2018р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ФОП Процак Р.І. просить стягнути з ЖБК "Аурум I" 54993,12 грн. з яких 35346,22 грн. - основний борг, 1573,45 грн. - 3% річних, 7712,29 грн. - інфляційні втрати, 5059,23 грн. - пеня та 5301,93 - штраф.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання не забезпечили.

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне .

01.09.2015 р. між Житлово-будівельним кооперативом "Аурум І" (замовник, кооператив, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем Процаком Романом Івановичем (виконавець, позивач у справі) було укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015, за умовами п. 1.1. якого, виконавець зобов'язався надавати замовникові консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І", надалі по тексту - "учасник", "учасники", з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Львів, вул.Яцкова, 13, далі по тексту - "об'єкт", прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язався прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.11.1. договору, цей договір набрав сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання замовником взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати послуг виконавця, договір діє до повного розрахунку замовника з виконавцем (п.11.2. договору).

Згідно цього договору виконавець є ексклюзивним агентом по пошуку потенційних учасників кооперативу, що означає, що послуги, передбачені цим договором можуть надаватися виключно виконавцем та/або третіми особами, які у відповідності до умов цього договору є уповноваженими виконавцем та залучаються ним для надання послуг без погодження із замовником (п.1.4. договору).

У відповідності до пп.2.1.1. договору, виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати пошук потенційних учасників (як на території України, так і за її межами), які виявлять намір стати асоційованим членом кооперативу, сплачувати пайові внески та набути у майбутньому право власності на відповідні квартири в об'єкті на умовах викупу чи в інший спосіб за домовленістю із замовником.

Підпунктом 2.2.2. договору встановлено, що виконавець бере на себе зобов'язання сплатити вартість послуг виконавця на умовах цього договору.

Згідно з п.3.1 договору, впродовж 2 (двох) робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, виконавець надає замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим договором. Замовник розглядає отриманий від виконавця акт прийому-передачі наданих послуг упродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень зобов'язується підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого акту виконавцю.

Відповідно до п.3.2. договору, якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в термін, вказаний у п.3.1. цього договору і від замовника у цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті.

Зобов'язання виконавця, що випливають із цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати учасниками їх пайових внесків (п.3.3. договору).

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №017 від 01.08.2016р. про те, що виконавець в узгодженому договором обсязі надав, а замовник прийняв послуги згідно договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. та загальна сума виконаних робіт згідно вищевказаного договору в період з 01.07.2016 р. до 31.07.2016 р. складає 35346,22 грн., а також рахунок-фактура №4/001/17 від 01.08.2016 р. на суму 35346,22 грн.

Даний акт було складено фізичною особою-підприємцем Процаком Романом Івановичем, підписано ним та направлено Житлово-будівельному кооперативу "Аурум І" 01.08.2016 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства зв'язку. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, таке поштове відправлення було вручене відповідачеві 04.08.2016 р.

09.08.2016р. відповідач надіслав на адресу позивача заперечення щодо акту виконаних робіт №17 від 01.08.2016р., в якому зазначив, що протягом визначеного у акті періоду позивач не надав кооперативу жодних консультаційних послуг та не провів жодної аналітичної роботи щодо дослідження ринку нерухомості. У вказаному запереченні відповідач заявив, що оскільки викладені у акті відомості не відповідають дійсності, визначена у них сума винагороди оплаті на користь позивача не підлягає. Факт надіслання даного заперечення ФО-П Процаку Р.І. підтверджується наявними у матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальним чеком підприємства зв'язку.

Позивач стверджує, що ним не було отримано мотивованої відмови відповідача від підписання акту у строк, передбачений п.3.1 та п.3.2. договору, а заперечення щодо акту виконаних робіт не відповідають передбаченим договором критеріям мотивованої відмови від підписання актів, оскільки в такому запереченні не надано жодного обгрунтування факту порушення умов договору зі сторони виконавця та жодних доказів, якими обґрунтовуються такі доводи, а також не спростовано факту надходження на рахунок кооперативу відповідних сум пайових внесків, з яких розраховується та сплачується винагорода виконавця. У зв'язку з цим позивач вважає послуги такими, що надані належним чином та підлягають оплаті.

Відповідно до п.4.2 договору, винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується щомісяця.

Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. (п.4.3. договору).

Згідно з п.4.4. договору, оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

Як передбачено п.4.6. договору, оплата винагороди, вказаної в п.4.3. договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 (шостого) числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Підпунктом 2.2.7. договору встановлено, що замовник бере на себе зобов'язання своєчасно підписувати акти здачі-приймання наданих послуг та оплачувати виконавцю вартість наданих ним посередницьких послуг в порядку, визначеному цим договором.

Також замовник бере на себе зобов'язання кожного місяця до 2-го числа надавати виконавцю інформацію про розміри сплачених учасниками пайових внесків за попередній місяць на підставі договорів про сплату пайових внесків, укладених при посередництві виконавця, з метою контролю виконавцем виконання замовником зобов'язань по оплаті його послуг у відповідності до 4 розділу цього договору (пп.2.2.9. договору).

Відповідно до пп.2.2.17, замовник бере на себе зобов'язання виплатити в повному обсязі винагороду виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90 (дев'яносто) відсотків та більше від суми повного пайового внеску, передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору. Аналогічне положення щодо такого обов'язку виконавця міститься у п. 4.12. договору.

Позивач зазначає, що протягом дії договору виконавцем було надано замовнику послуги, передбачені договором, та, як наслідок, забезпечено надходження на рахунок замовника в липні 2016 року грошових коштів від учасників за договором про сплату пайових внесків №084/ІІА02/090 від 29.06.2016 р.

В матеріалах справи наявні витяги з договору про сплату пайових внесків №084/ІІА02/090 від 29.06.2016 р., укладеного між відповідачем (кооператив) та ОСОБА_1 (асоційований член кооперативу). За умовами п.1.1. договору асоційований член кооперативу вносить до кооперативу пайові внески, за рахунок яких кооператив, залучаючи і інші джерела фінансування, організує спорудження об'єкта будівництва - секції "А" багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, та передасть у власність асоційованому члену кооперативу приміщення в об'єкті будівництва, яке ідентифіковане в додатку №1.

Згідно додатку №3 до договору №084/ІІА02/090 від 29.06.2016 р. "Графік сплати пайових внесків", вартість приміщення обчислена згідно даних проекту та погодженої сторонами вартості будівництва одного квадратного метра, на день укладення договору становить 785471,55 грн. Сторони погодили, що асоційований член кооперативу сплачує пайові внески на поточний рахунок кооперативу в такі строки: 29.06.2016 р. - 50% у сумі 392735,78 грн.; 29.08.2016р. - 40% у сумі 314188,62 грн.; ІІІ квартал 2016 року - 10% у сумі 78547,15 грн.

На переконання позивача, ним було забезпечено надходження на рахунок замовника грошових коштів від згаданого асоційованого члену кооперативу на загальну суму 785471,55 грн.

Враховуючи умови договору стосовно того, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників, а також те, що асоційованим членом кооперативу ОСОБА_1 внесено кошти у сумі 90% від суми повного пайового внеску, позивач здійснив розрахунок належної йому за липень 2016 року винагороди (5% від суми 706924,40 грн., що дорівнює 35346,22 грн.), внаслідок чого включив дану суму до акту виконаних робіт №17 від 01.08.2016р.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 35346,22 грн. несплаченої заборгованості по даному акту.

У пп.6.3.1. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від простроченої суми.

За прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (пп.6.3.2. договору).

Позивач, керуючись згаданими положенням договору, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявив до стягнення з відповідача 5301,93 штрафу та 5059,23 грн. пені.

Крім того, позивач згідно умов ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачеві 1573,45 грн. 3% річних та 7712,29 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з такого .

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд вважає, що укладений між сторонами договір про надання консультаційно-посередницьких послуг є змішаним договором та містить елементи договору про надання послуг, а також договору доручення, в тому числі його різновиду - агентського договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч.ч.1-2 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.1 ст.1002 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Згідно з ч.1 ст.296 ГК України, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

За умовами ч.ч.1- 2 ст.297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Як передбачено в ч.ч.1- 5 ст.301 ГК України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

Розмір винагороди виконавця за поточний місяць сторони визначили як 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. (п.4.3. договору).

Відповідач вважає, що договір не містить методики оцінки окремих видів визначених у ньому послуг, а лише встановлює загальний розмір винагороди за надання сукупності консультаційних та посередницьких послуг. На думку відповідача, зі змісту договору неможливо зробити висновок про те, в якому розмірі сторонами встановлено винагороду за надання окремо посередницьких послуг, а у якому - консультаційних, тому розмір винагороди, передбачений умовами договору, не може бути сплачений позивачеві повністю, а при вирішенні спору слід застосувати приписи ч.4 ст.632 ЦК України, відповідно до якої якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладаючи договір, сторони в п.5.2. договору заявили, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах; вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково; даний договір укладається не під впливом помилки,обману, насильства, тяжкої обставини, укладення договору відповідає інтересам сторін, даний договір укладається у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, всі умови договору є для них зрозумілими і не викликають будь-яких запитань; вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; даний договір не приховує іншого правочину, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину та вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків для сторін, які обумовлені у ньому.

Частинами першою та другою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з п.1.1. договору, кінцевою метою його укладення було залучення пайових внесків потенційних асоційованих членів кооперативу для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Львів, вул.Яцкова, 13, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

Сторони в укладеному договорі не визначили конкретного терміну, протягом якого консультаційні послуги повинні надаватися позивачем, не встановили відповідальності за їх ненадання, а також не пов'язали розмір винагороди, належної виконавцеві, з фактом надання чи ненадання певних послуг, а лише встановили її залежність від суми грошових коштів, які надходили від залучених до кооперативу учасників.

Суд вважає, що факт укладення кооперативом договорів з асіційованими членами та сплати останніми своїх внесків є єдиним можливим підтвердженням виконання позивачем своїх обов'язків за договором та свідчить про досягнення мети укладення договору.

Вказане підтверджується також і п. 3.3 договору, за яким сторони погодили, що зобов'язання позивача, які випливають з цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати.

Також відповідач ствердив, що ним у строк, передбачений для цього договором, було надіслано позивачеві листа із запереченнями проти акту виконаних робіт.

Суд не може вважати, що направлене відповідачем заперечення стосовно актів виконаних робіт є мотивованим та таким, що може звільнити його від обов'язку виплатити позивачеві погоджений договором розмір винагороди. В тексті заперечення йдеться про те, що позивачем не було надано відповідачеві консультаційних послуг, а відтак, викладені у акті відомості не відповідають дійсності, а визначена у ньому сума винагороди оплаті не підлягає, проте не зазначено, в чому саме полягає недостовірність наведених у акті даних, а також те, яким чином ненадання або неналежне надання позивачем консультаційних послуг могло вплинути на розмір винагороди виконавця.

Також, на переконання відповідача, акт виконаних робіт не відповідає вимогам законодавства щодо змісту первинних облікових документів, зокрема, не містить жодних відомостей щодо змісту господарських операцій та змісту послуг, наданих виконавцем.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті дев'ятої Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.3.1 договору, впродовж 2 (двох) робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, виконавець надає замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Суд вважає, що наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт №017 від 01.08.2016р. відповідає вимогам законодавства, які ставляться щодо змісту первинних документів, містить всі необхідні реквізити, зміст господарської операції (надання послуг згідно договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. та її обсяг (загальна сума виконаних робіт згідно вищевказаного договору в період з 01.07.2016 р. до 31.07.2016 р. складає 35346,22 грн.) Враховуючи те, що сторонами при укладенні договору не було встановлено інших додаткових вимог до змісту акту-прийому передачі, такий акт може слугувати доказом надання виконавцем послуг за договором.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що надані позивачем в липні 2016 року послуги оплачені відповідачем не були.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в розмірі 35346,22 грн.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пп.6.3.1. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від простроченої суми.

За прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (пп.6.3.2. договору).

Позивач, керуючись згаданими положенням договору, заявив до стягнення з відповідача 5301,93 грн. штрафу та 5059,23 грн. пені.

Суд вважає, що можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, не суперечить законодавству України та узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 30.05.2011р. №42/252 та від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Здійснивши розрахунок штрафу з врахуванням розміру винагороди, який дійсно підлягав сплаті позивачеві за надані у липні 2016 року послуги (35346,22 грн.), суд встановив, що до стягнення підлягає 5301,93 грн. штрафу, тобто 15% від згаданої суми.

У відповідності до ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач здійснив нарахування пені із врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Перевіривши розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення 5059,23 грн. пені є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1573,45 грн. 3% річних та 7712,29 грн. інфляційних втрат є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК україни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.129 ГПК України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" (79016, м.Львів, вул.Гушалевича, 3/3, ідентифікаційний код 39735033) на користь Фізичної особи-підприємця Процака Романа Івановича (79058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 35346,22 грн. основного боргу, 1573,45 грн. 3% річних, 7712,29 грн. інфляційних втрат, 5059,23 грн. пені, 5301,93 штрафу та 1378,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.06.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.