Рішення

від 15.06.2018 по справі 916/2797/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2797/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача 1 (ОМР): не з'явився

від відповідача 2 (ВК ОМР): не з'явився

від третьої особи (ДКВ ОМР): ОСОБА_2 - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя»

до відповідачів: 1. Одеської міської ради

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про: визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я Одеської міської ради;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

25.06.1997р. між Центральним парком культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лебідь (Орендар, третя особа) укладений договір оренди території колишнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка, відповідно до якого Орендодавець здає в орендне користування, а Орендатор приймає в оренду: територію 1550 кв.м. колишнього літнього кінотеатру з прибудованими приміщеннями під кафе (тільки стіни, без покрівлі одноповерхової прибудови), ціль оренди: побудувати двоповерхову будівлю 14х20 м під Одеський Корейський культурно-оздоровчий центр, відкрити кафе з східними стравами та напоями.

02.07.1997р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Лебідь та Релігійною громадою євангельських християн-баптистів Алілуйя укладений договір про співробітництво та спільну діяльність з будівництва Одеського корейського культурного центру, відповідно до якого сторони зобов'язуються спільно збудувати на території колишнього літнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка Одеський корейський культурний центр у складі: кафе з корейськими та східними стравами та Дім молитви для проведення культурних та релігійних заходів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 визнано за Релігійним об'єднанням євангельських християн-баптистів Алілуйя право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського корейського культурного центру, загальною площею 270,5 кв.м. та спортивну заасфальтовану площадку площею 550 кв.м., огорожу - паркан довжиною 24,96 м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

22.08.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси , відповідно до якого Комунальному підприємству Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком; оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності, зазначені в додатку до цього рішення. У п.99 Додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 (Перелік об'єктів нежитлового фонду комунальної власності) вказано окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

24.12.2007р. на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано територіальній громаді міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради Свідоцтво про право власності на нежилу 2-поверхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

10.01.2008р. проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8., про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.11.2016р.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №17/247-04-7138 рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області; розгляд справи на даний час триває.

У червні 2008 року Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів Алілуйя звернулась до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси в частині зобов'язання Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міській раді свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу, окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13.07.2007р. на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси в частині зобов'язання Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнано протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8; визнано протиправними дії Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8; зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) встановлено, зокрема, що:

- 22.08.2007р. Виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси , відповідно до кого Комунальному підприємству Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком, а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності, зазначені у вищевказаному додатку до рішення. У п.99 додатку до вказаного рішення Перелік об'єктів нежитлового фонду комунальної власності до такого переліку віднесено окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8. На підставі вищезгаданого рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради видано Свідоцтво про право власності на вищезгаданий об'єкт нерухомості, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р. №17313845;

- при визначенні підстав набуття територіальною громадою м. Одеси права власності на спірне майно, адміністративними судами попередніх інстанцій на думку Вищого адміністративного суду України фактично ототожнено спірну двоповерхову будівлю загальною площею 289,3 кв.м, яка є новоствореним майном і на яку оскаржуваним рішенням видано Свідоцтво про право власності і зареєстровано право власності за відповідачем, з кінотеатром Генуя , між тим, кінотеатр Генуя був зруйнований та з 1997 року на його місці позивач почав зводити двоповерхову будівлю - культову споруду (Дім молитви).

Таким чином, адміністративні суди попередніх інстанцій помилково обґрунтовували законність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію права власності на двоповерхову культову споруду загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1/8 з отриманим у 1991-1992 роках правом власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт нерухомості - кінотеатр Генуя (неіснуючий на момент прийняття рішення);

- Вищим адміністративним судом України визнано, що відсутність зареєстрованого майнового права у позивача не свідчить про відсутність у нього інтересу, порушення якого також є підставою для звернення до суду; при цьому встановлено, що позивач має інтерес, який в розумінні статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ є легітимним очікуванням та підлягає захисту;

- за таких обставин Вищий адміністративний суд України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) визнав протиправним та скасував рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси в частині зобов'язання Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

- окрім того, Вищий адміністративний суд України визнав протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді спірного Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- Вищий адміністративний суд України визнав протиправними дії Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8, та зобов'язав Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. позов Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» задоволено повністю, визнано недійсним Свідоцтво про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я Одеської міської ради, скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. рішення Господарського суду Одеської області від 18 січня 2017 року у справі № 916/2797/16 було залишено без змін, а апеляційні скарги Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2018р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 у справі №916/2797/16 було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 у справі №916/2797/16, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги не встановили, на підставі належних та допустимих доказів, з урахуванням всіх доводів сторін, яке саме право, за захистом якого позивач звернувся до суду, у даному випадку та ким саме було порушене, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» .

Натомість, посилаючись на обставини, встановлені Вищим адміністративним судом України у постанові від 05.10.2016 у справі № К/800/36531/15(815/2981/14), як на підставу для задоволення позовних вимог Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» у цій справі № 916/2797/16, судами було залишено поза увагою, що ухвалою Верховного Суду України від 24.01.2017 у справі № К/800/36531/15(815/2981/14) за позовом Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про скасування рішення, визнання протиправними дій, відкрито провадження у справі за заявою Виконавчого комітету Одеської міської ради про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016.

Наведені обставини свідчать про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиції для даної господарської справи фактів, встановлених Вищим адміністративним судом України.Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018р., справу №916/2797/16 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2018р. суддею Цісельським О.В. прийнято справу №916/2797/16 до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Одеська міська рада звернулась до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, що викладене в тексті відзиву (вх.№8729/18), у задоволенні якого судом було відмовлено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

07.05.2018р. Одеська міська рада вдруге звернулась із заявою (вх.№2-2315/18) про зупинення провадження у справі, у задоволенні якої судом було відмовлено з підстав недоведеності та не обґрунтованості.

17.05.2018р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із заявою (вх.№2-2510/18) про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого судом було відмовлено з підстав його недоведеності.

17.05.2018. на адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява (вх.№2-2509/18) в якій останній просить суд виключити Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради із складу відповідачів по справі №916/2797/16.

В обґрунтування вищенаведеної заяви позивач посилається на те, що на даний час Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради не є органом реєстрації речових прав на нерухоме майно, відповідно не є належним відповідачем по цій справі.

Суд, дослідивши зазначену заяву, дійшов висновку щодо її задоволення, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2018р. провадження в частині вимог до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради було закрито.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Одеської міської ради в судове засідання, призначене на 15.06.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці від 04.06.2018р., подав до суду відзив на позов (вх.№8729/18) та письмову промову у дебатах, згідно якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача 2 - Виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання, призначене на 15.06.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці від 04.06.2018р.

Відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проти задоволення позовних вимог заперечує, однак письмову позицію щодо позову суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права.

Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у статті 16 ЦК України . Одним із таких способів, як вказано у пункті 10 частини 1 статі 16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005 р. у справі № 17/247-04-7138 позовні вимоги Релігійної громади церкви

євангельських християн-баптистів Алілуйя задоволено: визнано за

Релігійною громадою церкви євангельських християн-баптистів Алілуйя право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського Корейського культурно-оздоровчого центру, розташовану на земельній ділянці площею 850 кв.м, по вул. Маразлієвській, 1 в м. Одесі.

Втім, постановою Вищого господарського суду України від 24.08.2008 р. рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005 р. у справі №17/247-04-7138 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Станом на час розгляду даної справи, розгляд справи № 17/247-04-7138 ще триває.

Так, у вказаній постанові Вищого господарського суду України від 24.08.2008 р. вказано, що місцевим господарським судом у розгляді справи не було застосовано до спірних правовідносин наведені законодавчі приписи (статті 331 ЦК України в редакції, що була чинна на час розгляду даної справи місцевим господарським судом та прийняття ним оскаржуваного рішення), які підлягали застосуванню, а в зв'язку з цим не з'ясовано, чи могло взагалі виникнути право власності на спірне майно (будівлю та ін.) або ж у даному разі могло йтися лише про право власності на матеріали, обладнання тощо, які було використано в процесі будівництва (створення майна).

Також у постанові Вищого господарського суду України від 24.08.2008 р. вказано, що з урахуванням обставин даної справи, відображених в оскаржуваному рішенні, місцевий господарський суд повинен був у її розгляді встановити належними засобами доказування:

- чи належало спірне майно (і територія, на якій воно знаходилося) на час укладення КП «ПКіВ ім. Т.Г. Шевченка» і ТОВ «Лебідь» договору оренди території колишнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка від 25.06.1997 р. до комунального майна територіальної громади м. Одеси, і якщо належало, то чи мало КП «ПКіВ ім. Т.Г. Шевченка» відповідні повноваження (надані власником комунального майна) щодо укладення такого договору оренди, в тому числі з метою подальшої добудови будівлі.

Ухвалою від 22.07.2008 р. справу № 17/247-04-7138 прийнято до провадження суддею Рога Н.В. та справі присвоєно № 30-17/247-04-7138. В ході повторного розгляду справи № 30-17/247-04-7138 провадження у справі неодноразово зупинялося.

Востаннє, ухвалою господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2016 р. справу №17/247-04-7138 зупинено саме за клопотанням Релігійної громади церкви євангельських Християн-баптистів Алілуйя до розгляду господарським судом Одеської області даної справи № 916/2797/16. Одеська міська рада звертає увагу суду, що, зупиняючи провадження у справі № 30-17/247-04-7138, Господарський суд Одеської області зазначив, що хід розгляду даної справи залежить від результатів розгляду справи 916/2797/16, у зв'язку з чим розгляд справи №30-17/247-04-7138 Господарським судом Одеської області до вирішення вищевказаної справи, пов'язаної з нею, неможливий.

Таким чином, на час розгляду даної господарської справи № 916/2797/16 судового рішення про визнання за Релігійною громадою Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" права власності на будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8 не існувало і не існує на даний час.

Будь-яких інших доказів на підтвердження права власності Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" на спірну будівлю позивачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.

Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

За таких обставин, відсутність у позивача права на будівлю унеможливлює звернення з даним позовом до суду з підстав порушення його права.

Відповідно до змісту резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони.

Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, прагнення до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ч.2 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, з врахуванням приписів ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.2, ч.2 ст.4, ч.2. ст.45 ГПК України, суд дійшов висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушених прав або охоронюваних законом інтересів, і таке звернення здійснюється особою, якій це право та законний інтерес належить, і саме з метою їх захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Так, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність у позивача права власності чи права користування спірною будівлею, у зв'язку з чим, рішення у даній справі не призведе до відновлення прав та законних інтересів саме позивача.

Позивачем не обґрунтовано та документально не підтверджено, які саме права та охоронювані законом інтереси Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» порушує свідоцтво про право власності, видане на користь територіальної громади міста ОСОБА_1.

Поряд з цим, суд зазначає, що приписи ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року визначають, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зі змісту положень ст.41 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приписами частини 2 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, суд зазначає, що з врахуванням тривання розгляду справи №17/247-04-7138 та відсутності доказів відведення земельної ділянки під будівництво культової споруди за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 та фактичне здійснення самовільного будівництва позивачем, у останнього відсутнє «легітимне очікування» , на отримання майна.

Поряд з цим, судом враховується, що територіальна громада м. Одеси в установлений у 1991 році законодавством спосіб набула право власності на вказане майно, а відсутність на той час державної реєстрації її права власності не спростовує права власності територіальної громади як такого.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності серії САВ № 345341, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.12.2007 року, об'єкт в цілому, який складається з нежилої двоповерхової будівлі загальною площею 289,3 кв.м, відображеної у технічному паспорті від 13.07.2007 року, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідне право власності територіальної громади м. Одеси на вищезгадану будівлю було зареєстровано 10.01.2008 року КП ОМБТІ та РОН .

Крім того, суд зазначає, матеріали справи не містять належних та припустимих доказів того, що літній кінотеатр «Генуя» вибув із власності територіальної громади як такий, що був знищений, фактичне право власності Одеської міської ради на цей об'єкт в установленому законодавством порядку (шляхом звернення до органу державної реєстрації речових прав із відповідною заявою) не припинялось, у зв'язку з чим у будь-якому разі будівництво на місці об'єкта нерухомого майна, навіть за умови його незадовільного стану, не є підставою для припинення права власності Одеської міської ради та виникнення майнових прав у позивача.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача спростовано.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача та стягнути з останнього на користь Департаменту комунальної власності судові витрати на оплату судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 3 840,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 78, 129, 202, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Стягнути з Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» (65023, м. Одеса, вул. Вдопровідна, буд. №22, код ЄДРЮОФОПГФ 22515644) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. №1, код ЄДРЮОФОПГФ 26302595) судові витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний тест рішення складено 25 червня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський