Рішення

від 19.06.2018 по справі 924/65/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2018 р.Справа № 924/65/18 Господарський суд Хмельницької області у складі колегії: головуючий суддя Гладій С.В., суддів Димбовського В.В., Танасюк О.Є. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянули матеріали справи

за позовом Релігійної організації Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви

до Релігійної організації "Релігійна громада ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату

про визнання права власності

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності № б/н від 17.01.2018р.

ОСОБА_3- керівник релігійної організації

від відповідача: ОСОБА_4 - представник згідно довіреності № б/н від 15.12.2017р.

У судовому засіданні 19.06.2018р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. ст. 185, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою згідно якої просить визнати право власності за Релігійною організацією „Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець - Подільської єпархії Української православної церкви» в цілому на релігійну споруду - храм ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: вул. Костовського, 10 в с. Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області та розташований на земельній ділянці площею 0,30 га. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 1991 року на території с. Нестерівці здійснює свою діяльність релігійна організація - юридична особа ОСОБА_5 - ОСОБА_6 Нестерівська парафія Української православної церкви. Дана релігійна організація набула правосуб'єктності відповідно до п. 4 постанови ВР УРСР Про порядок введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91р., про що 20.11.1991р. виконавчим комітетом Хмельницької обласної ради видано свідоцтво №196 на реєстрацію статуту громади Української православної церкви в с. Нестерівці, прийнятого на зборах парафії 19.08.1991р. Вказує, що 15.04.1989р. між двадцяткою християн православної церкви в особі ОСОБА_7 та громадянкою ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку в с.Нестерівці на земельній ділянці площею 0,30 га. З умов договору вбачається, що купівлю-продаж вчинено для молитовного дому православних християн - для церкви. В подальшому, за рахунок пожертв, вчинення релігійних обрядів, а також силами і за кошти жителів с.Нестерівці, релігійною громадою в період з 1989 по 1990 роки було здійснено будівництво церкви по вул. Михайлика, 10, про що свідчить технічний паспорт. 14.12.1992р. Свято-Миколаївській парафії села Нестерівці виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради видано свідоцтво №121 на право особистої власності на будівлю церкви. З 1990 року в с. Нестерівці за адресою вул. ОСОБА_9 (Михайлика), 10 в приміщенні Свято-Миколаївського храму проводились богослужіння. Релігійна громада позивача здійснювала експлуатацію та утримання ОСОБА_5 - Миколаївського храму. Враховуючи викладене, а також те, що відповідач відповідач неправомірно заволодів храмом, який до цього часу перебував у володінні позивача, а також з огляду на те, що відповідач відмовляється повернути храм позивачу та не визнає його права власності на цей храм, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Крім того, представник позивача у відповіді на відзив від 09.03.2018р. вказує на ряд доказів, які підтверджують, що саме позивачу належить будівля церкви, яка є предметом даного спору, зокрема книга приходу і розходу грошей на будівництво ОСОБА_5 - ОСОБА_6 церкви, страхове свідоцтво, квитанції, ощадна книжка, договори та інше. Зазначає, що позивач звертався до Бюро технічної інвентаризації з метою виготовлення правовстановлюючих документів на храм. Однак у виготовленні вищевказаних документів було відмовлено у зв'язку із тим, що інвентарна справа на будівлю церкви в архіві підприємства не збереглася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважаючи позов правомірним та обґрунтованим наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву а також запереченнях щодо задоволення позовних вимог вказує, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту належності йому на праві власності землі та будівлі церкви. Крім того, зазначає, що позов про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України може бути пред'явлено якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, та якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Нормами чинного законодавства не передбачено виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі судового рішення. Позивач не є власником майна, не має жодних правовстановлюючих документів та відповідно ніколи їх не втрачав. Крім того стверджує, що 15.04.1989р. мешканка с. Нестерівці ОСОБА_8 продала належний їй будинок релігійній громаді християн православної церкви в особі гр. ОСОБА_7 під молитовний дім, про що був зроблений запис у по господарській книзі с. Нестерівці від 15.04.1989р. На підставі цього договору було видано свідоцтво про право власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 р., яке не має жодного відношення до будівлі церкви. Вказаний будинок розташований на суміжній земельній ділянці з церквою, але разом з цим не має жодного відношення до будівлі церкви, яка була зведена значно пізніше.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та не обґрунтованими.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне:

15.04.1989р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що діяла від двадцяти християн православної церкви с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області було укладено договір, згідно п.1 якого гр. ОСОБА_8 продала, а гр. ОСОБА_7 купила жилий будинок, який побудований в 1959 році, матеріали стін - глиняний, критий шифером, жила площа 38 м.кв., сарай, що знаходяться в с. Нестерівці в колгоспі "Дружба" на земельній ділянці в розмірі 0,30 га. Купівля - продаж вчинено для молитовного дому православних християн - для церкви.

Договір підписаний сторонами, посвідчений та зареєстрований у виконавчому комітеті Нестеровецької сільської ОСОБА_3 народних депутатів, а також відображений у погосподарській книзі № 4 за 1986-1990 роки.

Матеріали справи містять технічний паспорт на вищевказаний житловий будинок індивідуального житлового фонду, складений 23.03.1987р. (зі змінами внесеними 19.04.1989р.) у якому відображено план земельної ділянки, план будівлі, експлікацію до плану будинку, характеристику будівель та споруд (будинку, сараю та огорожі) та вид опалення житлового будинку.

На підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ОСОБА_3 народних депутатів №269 від 28.11.1986р., виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ОСОБА_3 народних депутатів було видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 року, яким посвідчено, що в цілому житловий будинок в с. Нестерівці, по вул. Михайлика дійсно належить ОСОБА_6 церкві на праві особистої власності. Вказаний будинок зареєстрований в Дунаєвецькому МКП "Інвентарбюро" за ОСОБА_6 церквою та записаний в реєстрову книгу № 1-32 14.12.1992р.

Рішенням виконкому Хмельницької обласної ОСОБА_3 народних депутатів від 20.11.1991 року №193 зареєстровано статут із змінами та доповненнями громади Української православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Нестерівці Дунаєвецького району, про що видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №196.

Згідно п. 1 вищевказаного Статуту, ухваленого парафіяльними зборами 19.08.1991р., Свято-Миколаївська парафія є релігійне об'єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної церкви, який безпосередньо входить до складу Хмельницької єпархії. Будівлі, споруди, предмети культу, об'єкти соціального, добродійного та господарського призначення, грошові засоби, література, інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами та організаціями, передане державою, а також набуте на інших законних підставах, є власністю Парафії. Парафія має виключне право розпорядження об'єктами власності, які їй належать (п.п. 26, 28 Статуту із змінами, внесеними рішенням виконкому Хмельницької обласної ОСОБА_3 народних депутатів №173).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.11.1991 року була проведена державна реєстрація Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української православної церкви".

Згідно виписки №521 від 25.06.1993 року з журналу №8 засідання священного синоду Української православної церкви від 22.06.1993 року ухвалено створити Кам'янець-Подільську єпархію, виділивши її зі складу Хмельницької єпархії у наступних адміністративно-територіальних районах: Віньковецький, Городоцький, Дунаєвецький, Кам'янець-Подільський, Новоушицький, Чемеровецький та Ярмолинецький, з наступним затвердженням на Архієрейському соборі УПЦ, а також призначено архієпископом Кам'янець-Подільським і Городоцьким ОСОБА_10 /Юхимюка/, звільнивши його від управління Сумською єпархією.

Указом Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви №81 від 04.11.1993р. священнослужителя ОСОБА_11 призначено настоятелем ОСОБА_5 - Миколаївського храму в с. Нестерівці.

Наказом Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви №54 від 22.06.2016р. звільнено протоієрея ОСОБА_11 від настоятельського служіння у Свято-Миколаївському храмі села Нестерівці Дунаєвецького благочинія і заборонено у священнослужінні.

Водночас, наказом Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви №55 від 22.06.2016р. доручено ієрею ОСОБА_12 ОСОБА_3 бути настоятелем (керівником) Свято-Миколаївського храму с. Нестерівці Дунаєвецького благочинія Кам'янець-Подільської єпархії.

27.06.2016р. відбулись загальні збори релігійної організації "Релігійної громади "ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату", на яких вирішено заснувати релігійну організацію "Релігійна громада "ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" та прийняти положення Статуту.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №292/2016-р від 14.07.2016р. зареєстровано Статут релігійної організації "Релігійної громади "ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату".

Пунктом 1.1 вказаного Статуту визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада "ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" є місцевою релігійною організацією (парафією) віруючих громадян православного віросповідання, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб, для спільного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2017р. "Релігійна громада "ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" зареєстрована як юридична особа 16.02.2017р. за адресою: Хмельницька обл., с.Нестерівці, вул. Жовтнева, 13.

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 19.12.2016р., винесеної слідчим СВ Дунаєвецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, в червні 2016р. в с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області парафіяни с. Нестерівці рішенням зборів парафіян, відмовилися від настоятеля Української православної Церкви, змінивши парафію на єпархію Української Православної Церкви - Київського патріархату с. Нестерівці та по теперішній час проводять у приміщенні церкви УПЦ, розташованої в с. Нестерівці богослужіння. Згідно ухвали слідчого судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області 19.10.2016р. відомості було внесено до ЄРДР за №12016240140000621 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 179 КК України. За результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У постанові вказано, що під час досудового розслідування не встановлено фактів незаконного утримання приміщення церкви в с. Нестерівці зі сторони о.Петра та прихожан (жителів села).

Згідно листів Дунаєвецької міської ради №61 від 06.12.2017р. та №65 від 15.12.2017р. вказано, що на території с. Нестерівці Дунаєвецького району діють 4 конфесії, а саме: ОСОБА_5 - ОСОБА_6 УПЦ Кам'янець-Подільської єпархії, Костел „Присвятого серця Ісуса» , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 УПЦ Київського патріархату та Дім Молитви Євангельських Християк- бабтистів.

У відповідності до довідки Кам'янець-Подільського єпархіального управління УПЦ №12 від 25.01.2018р. релігійна організація „Релігійна громада ОСОБА_5 - ОСОБА_6 парафії с. Нестерівці» (код 36653131) за весь час її існування мала наступні назви: ОСОБА_6 Нестерівецька парафія Дунаєвецького району Хмельницької єпархії - згідно із статутом від 19.08.91р., Українська православна церква - відповідно до відомостей з ЄДРПОУ від 16.09.2016р., релігійна організація „Релігійна громада ОСОБА_5 -ОСОБА_6 парафія с. Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець - Подільської єпархії УПЦ» згідно інформації з ЄДРПОУ.

Крім того, в довідці Кам'янець-Подільського єпархіального управління УПЦ №11 від 25.01.2018р. зазначено, що храм, який збудований релігійною організацією „Релігійна громада ОСОБА_5 - ОСОБА_6 парафії села Нестерівці Кам'янець - подільської УПЦ» знаходиться на її балансі з 1992 року по сьогодні. Відповідно до щорічних єпархіальних звітів настоятеля парафії, храм до моменту захоплення утримувався за рахунок релігійної організації.

Згідно довідки КП Дунаєвецької районної ради „Інвентарбюро» №33 від 15.03.2017р. інвентарна справа на будівлю церкви в с. Нестерівці вул. Михайлика, 10 в архіві підприємства не збереглася.

Листом №02.10.10/34 від 05.01.2018р. Дунаєвецька міська рада повідомила, що культова споруда (церква) по вул. Костовського, 10 у переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності міської ради не значиться.

У відповідності до листа Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької ОДА №04-37 від 05.01.2018р. вказано про відсутність інформації щодо власника культової споруди (церкви) в с. Нестерівці по вул. Костовського, 10.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16.01.2018р. за релігійною організацією „Релігійна громада „ОСОБА_1 Чудотворця» код ЄДРПОУ 36653131 відомості щодо зареєстрованого нерухомого майна відсутні.

На підтвердження позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи книги приходу розходу грошей на будівництво ОСОБА_5 - ОСОБА_6 церкви УПЦ за період з 1989 - 1990 роки та за період 1991 року; річний звіт про діяльність парафії за 1997 рік; страхове свідоцтво про страхування будівництва церкви в с. Нестерівці серія 00002 №232676 від 26.09.1988р.; накладну №148 05.06.1989р., копію ощадної книжки; прямий договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (електроенергії) та наданню взаємних послуг №270/423 від 12.05.1992 року, укладений між Нестерівською церковною общиною та Дунаєвецьким РЕМ; висновок експертизи з питань охорони праці проектної документації на будівництво №006.03.68.74.30.0 від 12.01.2004 року, виданий Українській православній церкві Кам'янець-Подільської єпархії на робочий проект газифікації котельні Святомиколаївської церкви на 43 відвідувача в с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області; договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-РО-П067225 від 01.12.2015р., укладений між ТОВ "Хмельницькгаз Збут", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Свято-Миколаївською православною церквою с.Нестерівці, витяг з технічного паспорта на церкву, що знаходиться в с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, згідно якого площа становить 280,6 м.кв., рік побудови 1990р., власником вказана ОСОБА_6 церква.

Також матеріали справи містять: пояснення ОСОБА_13 щодо будівництва ОСОБА_5 - Миколаївського храму, який з 11.05.1990р. по 04.10.1993р. був його настоятелем; нотаріально посвідчену заяву членів релігійної організації „Релігійна громада ОСОБА_5 - ОСОБА_6 парафії с. Нестерівці єпархії УПЦ» від 15.01.2018р.; довідку Дунаєвецької міської ради № 227 від 13.03.2017р. про те, що УПЦ знаходиться в с. Нестерівці по вулиці (стара адреса Михайлика 10, Травнева,10) ОСОБА_9 10, згідно рішення дев'ятнадцятої сесії №35-19/2017 від 28.02.2017р. "Про перейменування вулиць на території с. Нестерівці Дунаєвецького району"; нову редакцію Статуту позивача, зареєстровану розпорядженням Хмельницької облдержадміністрації від 25.10.2016р. №457/2016-р., фотокартки приміщення церкви та будинку в с. Нестерівці по вул. Костовського, 10,

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне:

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України вбачається, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на релігійну споруду - храм ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: вул. Костовського, 10 в с. Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області та розташований на земельній ділянці площею 0,30 га.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в якості доказів набуття права власності на вищевказану споруду - храм подав в матеріали справи копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.04.1989р., погосподарської книги Нестеровецької сільської ради № 4 за 1986-1990р.р., книг приходу розходу грошей на будівництво ОСОБА_5 - ОСОБА_6 церкви УПЦ за період з 1989 - 1991 роки, свідоцтва № 121 на право особистої власності на жилий будинок від 14.12.1992р., витягу з технічного паспорта на будівлю церкви (зведений акт, оціночний акт, експлікації), а також копії договорів про надання послуг електропостачання, газопостачання.

Оцінюючи надані докази, суд приймає до уваги, що за умовами договору купівлі-продажу від 15.04.1989р. гр. ОСОБА_7, що діяла від двадцяти християн православної церкви с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, придбала жилий будинок, який побудований в 1959 році, жилою площею 38 м.кв., та сарай, що знаходяться в с. Нестерівці в колгоспі "Дружба" на земельній ділянці в розмірі 0,30 га, для молитовного дому православних християн - для церкви. Вказаний договір відображений у погосподарській книзі № 4 за 1986-1990 роки.

Свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 року, виданим виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ОСОБА_3 народних депутатів, посвідчено, що в цілому житловий будинок в с. Нестерівці, по вул. Михайлика дійсно належить ОСОБА_6 церкві на праві особистої власності. Вказаний будинок зареєстрований в Дунаєвецькому МКП "Інвентарбюро" за ОСОБА_6 церквою та записаний в реєстрову книгу № 1-32 14.12.1992р.

Проаналізувавши вищевказані документи, суд вважає, що вони не можуть вважатись правовстановлюючими документами на спірну будівлю церкви, оскільки стосуються житлового будинку в с. Нестерівці.

Також звертається увага, що зведений акт, оціночний акт, поетажний план та свідоцтво №121 від 14.12.1992 року були видані ОСОБА_6 церкві, а не позивачу. Долучений до матеріалів справи прямий договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (електроенергії) та наданню взаємних послуг №270/423 від 12.05.1992 року укладений із Нестеровецькою церковною общиною, а стороною по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-РО-П067225 від 01.12.2015р. є Свято-Миколаївська православна церква. В той же час будь-яких доказів на підтвердження проведення реорганізації (перейменування, тощо) позивача та правонаступництва між останнім і ОСОБА_6 церквою в матеріали справи не надано. Додатково відсутність вказаних обставин підтверджуються також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також положеннями Статуту позивача як в редакції 1991 року, так і в новій редакції, які не містять жодних відомостей щодо правонаступництва (перейменування) позивача.

Доводи позивача, що на час будівництва, отримання технічного паспорта та на момент отримання свідоцтва в селі Нестерівці була зареєстрована лише Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви суд оцінює критично, оскільки з огляду на норми чинного законодавства, вказані обставини жодним чином не підтверджують право власності позивача на спірну будівлю церкви.

Приписами ст. 29 Закону України "Про власність", що був чинним на момент державної реєстрації позивача та який втратив чинність на підставі Закону України № 997-V від 27.04.2007р., визначено, що об'єктами права власності релігійної організації є культові споруди, предмети релігійної обрядовості, благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, жилі будинки, грошові кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами і організаціями або передане державою чи придбане на інших підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З огляду на надані позивачем докази, останнім не підтверджено та судом не встановлено момент набуття позивачем права власності на будівлю церкви. Подані в матеріали справи копії книги приходу розходу грошей на будівництво ОСОБА_5 - ОСОБА_6 церкви УПЦ за період з 1989 - 1990 роки та за період 1991 року, а також річний звіт про діяльність парафії за 1997 рік свідчать лише про набуття прав на кошти, будівельні матеріали тощо.

Матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права власності на релігійну споруду - храм ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: вул. Костовського, 10 в с. Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області.

Відсутні також докази, які підтверджують вчинення позивачем дій щодо оформлення спірного об'єкту. Твердження позивача про втрату документів, що посвідчують його право на релігійну споруду - храм ОСОБА_5, що в. Нестерівці не підтверджено будь якими доказами.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог щодо визнання права власності на релігійну споруду - храм ОСОБА_5, що розташований на земельній ділянці площею 0,30 га. та знаходиться за адресою: вул. Костовського, 10 в с. Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області.

Як було зазначено вище, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові Релігійної організації Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви до Релігійної організації "Релігійна громада ОСОБА_1 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату про визнання права власності відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.06.2018р.

Головуючий суддя С.В. Гладій

Суддя В.В. Димбовський

Суддя О.Є Танасюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (32424, с. Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області ) 3 - відповідачу (32424, с. Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області ) Усім рекомендованим з повідомленням про вручення.