Рішення

від 13.06.2018 по справі 816/1029/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1029/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи: Фермерське господарство "Ваці", ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2018 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи: Фермерське господарство "Ваці", ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2017, індексний номер 37885948 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "Ваці".

В обґрунтування своїх вимог позивач зауважував, що між ним та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018, який зареєстрований Полтавською регіональною філією ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 04.07.2008. У той же час, такий запис не був перенесений до Державного земельного кадастру у відповідності до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр". Натомість за заявою ОСОБА_5 01.11.2017 зареєстровано договір оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "Ваці", чим порушено права позивача як орендаря.

Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 травня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У письмових запереченнях на позов, що судом розцінені як відзив на позов, відповідач наголошував, що, зважаючи на відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі відомостей про державну реєстрацію інших прав на таку земельну ділянку, за зверненням уповноваженого представника ФГ "Ваці" було здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "Ваці". При наданні пакету документів не було встановлено підстав для відмови у реєстрації такого права, відтак державний реєстратор діяв у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" /а.с. 27-30/.

Представник третьої особи ФГ "Ваці" у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових поясненнях просив суд закрити провадження у справі, оскільки у даному випадку спір між сторонами не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК та ГПК /а.с. 40-45/.

У відповіді на відзив відповідача та на пояснення третьої особи позивач зазначав про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки спору про право між сторонами та учасниками справи не виникає, так як під час проведення державної реєстрації речових права на нерухоме майно державний реєстратор зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації /а.с. 84-89/.

Ухвалою суду від 10 травня 2018 року у задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Також, ухвалою суду від 10 травня 2018 року у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі відмовлено.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином.

У письмових поясненнях, що надійшли до суду 25 травня 2018 року, ОСОБА_5 підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, у зв'язку з чим позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі /а.с.125-126/.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши інші докази, які є у справі, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди землі, укладених з ОСОБА_5 27.03.2008, копія якого міститься в матеріалах справи, позивач має в своєму володінні та у користуванні (на умовах оренди) земельну ділянку , що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018. Згідно договору право оренди передано в строкове платне користування, що підтверджується актом прийому передачі земельної ділянки в оренду на строк 10 років /а.с. 16-18/. Заявлене право оренди земельної ділянки зареєстровано Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", що відповідно підтверджується відміткою у такому договорі.

Суду не надано відомостей, що зазначений договір сторонами достроково розривався, при цьому його реальність підтверджується сторонами.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення дії строку вище вказаного договору оренди, відповідачем зареєстровано право оренди землі на ту ж саму земельну ділянку в період чинності укладеного договору оренди землі з позивачем за третьою особою - ФГ "Ваці".

Так, державним реєстратором ОСОБА_6 прийнято рішення від 01.11.2017 №37885948 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі № 16/10 від 16.10.2017, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_5, орендар - ФГ "Ваці", про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права /а.с. 20/.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

В силу вимог приписів п.1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Відповідна позиція, з урахуванням змін внесених до вказаного законодавства, викладена у постанові Верховного суду України від 29.09.2015 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52620797).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано осозаконодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Судом досліджено засвідчену копію договору оренди землі, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та встановлено, що останній дійсно зареєстрований, як такий та відповідно оформлений належним чином.

Разом із тим, враховуючи вище вказані норми законодавства та встановлені в ході розгляду справи обставини, в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного у 2017 році між ФГ "Ваці" та її власником, не перевірив належним чином, чи право оренди на цю земельну ділянку зареєстровано чи ні, внаслідок чого й здійснив повторну реєстрацію права оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуація, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки.

При цьому суд наголошує на тому, що реєстрація договору оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем.

В ході судового розгляду не було надано суду доказів підтверджуючих розірвання договору оренди земельної ділянки між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі яких і мало б бути здійснена перереєстрація вже на ФГ "Ваці", що і стало б підставою звернення останнього до відповідача про реєстрацію договору оренди земельної ділянки вже за ним.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148 1 Земельного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ФОП ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2017, індексний номер 37885948 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "Ваці".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 та сплату ним при зверненні до суду судового збору у розмірі 1762 грн згідно квитанції від 27.03.2018 № 0.0.998185252.1, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації" на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (вул.40-річчя Перемоги, буд.5, с. Марківка, Полтавський район, Полтавська область, 38760, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації" (вул. Сапіго, буд.6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 38071722), треті особи: Фермерське господарство "Ваці" (с. Ваці, Полтавський район, Полтавська область, 38760, ідентифікаційний код 37651025), ОСОБА_5 (с. Ваці, Полтавський район, Полтавська область, 38760, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 від 01.11.2017 № 37885948 в частині державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "Ваці".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (вул.40-річчя Перемоги, буд.5, с. Марківка, Полтавський район, Полтавська область, 38760, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_8