Постанова

від 17.09.2018 по справі 816/1029/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.Б. Головко

17 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1029/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Ваці" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 по справі № 816/1029/18, ухвалене в м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, 36039, о 15:56, повний текст рішення складено 23.06.2018р.

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації" треті особи Фермерське господарство "Ваці" , ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018р. позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи: Фермерське господарство "Ваці", ОСОБА_2, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.11.2017, індексний номер 37885948 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ "Ваці".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018, який зареєстрований Полтавською регіональною філією ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 04.07.2008.

У той же час, такий запис не був перенесений до Державного земельного кадастру у відповідності до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр". Натомість за заявою ОСОБА_2 01.11.2017 зареєстровано договір оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ "Ваці", чим порушено права позивача як орендаря.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018р. у задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду та у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі відмовлено.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суд від 13.06.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 від 01.11.2017 № 37885948 в частині державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі від 16.10.2017 № 16/10, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ "Ваці".

Не погодившись з вказаним рішенням, третя особа, ФГ "Ваці", подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.09.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив касувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду не надходило відзиву на подану апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору оренди землі, укладених з ОСОБА_2 27.03.2008, позивач має в своєму володінні та у користуванні (на умовах оренди) земельну ділянку, що розташована на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 5,7400 га, кадастровий номер 5324083900:00:023:0018.

Згідно договору право оренди передано в строкове платне користування, що підтверджується актом прийому передачі земельної ділянки в оренду на строк 10 років (а.с. 16-18). Заявлене право оренди земельної ділянки зареєстровано Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", що відповідно підтверджується відміткою у такому договорі.

З матеріалів справи встановлено, що до закінчення дії строку вище вказаного договору оренди, відповідачем зареєстровано право оренди землі на ту ж саму земельну ділянку в період чинності укладеного договору оренди землі з позивачем за третьою особою - ФГ "Ваці".

Так, державним реєстратором ОСОБА_4 прийнято рішення від 01.11.2017 №37885948 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 5324083900:00:023:0018 на підставі договору оренди землі № 16/10 від 16.10.2017, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2, орендар - ФГ "Ваці", про що свідчить ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 20).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позовними вимогами в межах даного адміністративного позову є вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію за ФГ "Ваці" речових прав, а саме: оренди земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом» , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 р. по справі №607/10615/15-а, яка, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, повинна враховуватись судом.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивач оскаржує зокрема дії державного реєстратора про державну реєстрацію за за ФГ "Ваці" речових прав, а саме: оренди земельної ділянки, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції не врахував суть спірних правовідносин та дійшов необґрунтованого висновку про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ваці" задовольнити частково .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 по справі № 816/1029/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи Фермерське господарство "Ваці", ОСОБА_2 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 24.09.2018.