Рішення

від 22.06.2018 по справі 817/1775/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2018 року м. Рівне №817/1775/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Минько Н.З.; представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 15 грудня 2017 року); представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 02 січня 2018 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - позивач) до Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.

Ухвалою судді від 04.12.2017 провадження в адміністративній справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.12.2017 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/1607/17.

Ухвалою суду від 08.06.2018 провадження у справі поновлено.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 жовтня 2017 року головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Рівненській в присутності старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_3, директору ПВКФ Фіалка ОСОБА_4 вручено копію наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 20 жовтня 2017 року №1685 та направлення на позапланову виїзну перевірку. Однак, відповідач не допустив перевіряючих до перевірки. У зв'язку з недопуском до перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 25.10.2017. Таким чином, позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22.06.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Керівником Головного управління ДФС у Рівненській області винесено наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка , код 30207687 за період з 01.01.2015р. по 31.08.2017р. від 20.10.2017 №1685 (далі іменується - Наказ №1685) (а.с. 4).

На підставі Наказу №1685, фіскальним органом оформлені Направлення на перевірку від 23.10.2017: №1493/17-00-14-03 - ревізор - ОСОБА_5, №1492/17-00-14-03 - ревізор - ОСОБА_6, №1491/17-00-14-03 - ревізор - ОСОБА_7 (а.с. 6-8).

В подальшому, фахівцями фіскального органу складено Акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка (код ЄДРПОУ 30207687) від 24.10.2017 №291/17-00-14-03 (далі іменується - Акт недопуску) (а.с. 9).

Актом недопуску засвідчено, що відповідач відмовився в допуску на проведення перевірки у зв'язку з оскарженням до суду ухвали слідчого судді від 03.10.2017 №569/14978/17, на підставі якої прийнято Наказ №1685, та непред'явленням службових посвідчень ревізорами.

Начальником управління аудиту сформовано письмове Звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 25.10.2017, адресоване заступнику начальника ГУ ДФС у Рівненській області (а.с. 11).

Рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 25.10.2017 №6255/10/17-00-14-03-06 застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків - ПВКФ Фіалка (а.с. 12).

Відтак, фіскальний орган звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами по справі, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 16.1.9 пункту 16.9 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пункту 81.1. статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідач вказує, що не допуск до перевірки був правомірним з його боку, оскільки ревізорами не пред'явлено платнику податків службові посвідчення, натомість надано Довідки про те, що такі особи працюють в Головному управлінні ДФС у Рівненській області. Позивач вказує, що нормами ПК України чітко визначено перелік документів, які має пред'явити фіскальний орган перед початком проведення перевірки: наказ, направлення та службові посвідчення. Надання інших документів - довідок, не передбачено законом.

Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться:

копія Довідки від 13.03.2017, видана ОСОБА_5 про те, що він працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників та перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області;

копія Довідки від 12.05.2017, видана ОСОБА_7 про те, що вона працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області;

копія Довідки від 24.03.2016, видана ОСОБА_6 про те, що він працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області (а.с. 56-58).

Вказані вище довідки містять посилання на те, що вони видані на виконання Наказу Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби .

Так, Наказом Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби (далі іменується - Наказ №207), дозволено до отримання посвідчень, посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

Наказ №207 за своєю правовою природою є локальним актом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 затверджено Положення Про Державну фіскальну службу України , пунктом 9 якого встановлено, що ДФС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

За змістом статті 1 ПК України, цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Суд зазначає, що приписи Наказу №207, як локального акту, прийнятого ДФС на виконання своїх функцій, жодним чином не йдуть в розріз з приписами статті 81 ПК України, а фактично створюють належні умови для виконання службових обов'язків працівниками органів Державної фіскальної служби, встановлюють однаковий підхід до оформлення та видачі службових посвідчень ДФС України.

За умови одночасного пред'явлення наказу на проведення перевірки, направлень на перевірку, посвідчень, а в даному випадку, довідок, свідчить про дотримання фіскальним органом процедури надання необхідного пакету документів перед початком перевірки.

Таким чином, пред'явлення контролюючим органом довідок (замість службових посвідчень), в даному випадку є аналогічним пред'явленню службових посвідчень, оскільки право видання таких довідок начальниками органів ДФС не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відтак, твердження платника податків, що пред'явлення довідок замість службових посвідчень на виконання Наказу №207 не спростовує факту відсутності службових посвідчень, що в силу статті 81 ПК України дає платнику податків право недопуску контролюючого органу до перевірки, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

На переконання суду, посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області дотримано вимоги статті 81 ПК України, а саме: перед початком перевірки пред'явлено направлення на перевірку (а.с.6-8), копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (а.с.4-5), довідки про факт роботи перевіряючих у Головному управлінні ДФС у Рівненській області, видані на виконання Наказу №207 (а.с.56-58).

Тобто, підстав для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки не було.

На примірнику Наказу №1685 директором ПВКФ Фіалка ОСОБА_4 вчинено запис: Копію наказу отримав 24.10.2017 о 12:05 в приміщенні ГУ НП в Рівненській області в кабінеті 204 Управління захисту економіки в Рівненській області.

До перевірки не допускаю в зв'язку з: 1) не пред'явлено службові посвідчення; 2) оскарженням ПВКФ Фіалка ухвали слідчого судді Рівненського міського суду у справі №569/14978/17 від 03.10.2017, відкриттям апеляційного провадження Апеляційним судом Рівненської області та призначенням справи до розгляду на 30.10.2017 .

З матеріалів справи вбачається, що Наказ №1685 винесено на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 по справі №569/14978/17 про призначення у кримінальному провадженні №4201710000000096 від 15.06.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка .

У даному випадку, у платника податків не було жодних правових підстав для не допуску контролюючого органу до проведення перевірки у зв'язку з, як зазначив директор, оскарженням ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення перевірки від 03.10.2017. Оскарження такої ухвали від 03.10.2017 жодним чином не впливає на можливість проведення перевірки, оскільки фіскальним органом дотримано порядок вручення платнику податків документів відповідно до статті 81 ПК України.

ОСОБА_4 оскарження відповідачем ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 не являється та не може являтися підставою для не допуску фіскального органу до проведення перевірки.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30.10.2017, апеляційну скаргу ПВКФ Фіалка залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 - без змін (а.с. 52).

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що факт не допуску до перевірки міг мати місце лише за умови не допуску ревізорів за місцезнаходженням платника податків, оскільки перевірка була виїзною. За твердженнями представника відповідача, ревізори не здійснювали виїзду за юридичною (податковою) адресою платника податків, а відтак не могли засвідчити факт не допуску.

Суд відхиляє такі доводи відповідача, з огляду на наступне.

Зі змісту Акта недопуску вбачається, що державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснено вихід 24.10.2017 на адресу слідчого управління ГУ НП в Рівненській області (м. Рівне, вул. Пушкіна, 4, каб. 204) з метою вручення наказу про проведення перевірки ПВКФ Фіалка ; в присутності слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_3 директору ПВКФ Фіалка ОСОБА_4 вручено копію Наказу від 20.10.2017 №1685, направлення на перевірку, та довідки, оформлені відповідно до Наказу №207.

Отже, у даному випадку ревізори-інспектори виходили на адресу ГУ НП в Рівненській області не з метою проведення перевірки, а з метою вручення Наказу №1685 та інших документів, що визначені статтею 81 ПК України.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: …

Тобто, даною нормою встановлено два способи вручення платнику податків документів: пред'явлення або надіслання.

Абзацом другим пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Тобто, така форма вручення документів, як їх надіслання, відбувається виключно шляхом направлення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Натомість, особисте вручення документів про проведення перевірки платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові може відбуватися за будь-якою адресою.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що копію Наказу №1685 вручено саме директору ПВКФ Фіалка - ОСОБА_4, який являється керівником юридичної особи.

Відтак, посилання відповідача на неналежне місце вручення документів на проведення перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

ОСОБА_4 недопуску засвідчений актом відмови платника податків у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка від 24.10.2017.

Про такий недопуск директор юридичної особи висловився під час вручення йому копій документів на проведення перевірки, про що здійснив напис на примірнику наказу.

Таким чином, відмова відповідача у допуску до проведення перевірки у зв'язку з ненаданням перевіряючими контролюючого органу службових посвідчень та оскарженням ухвали слідчого судді від 03.10.2017, на підставі якої прийнятий наказ на проведення перевірки, є безпідставною та необгрунтованою.

На переконання суду, у платника податків не існувало жодних правових підстав для не допуску ревізорів до проведення перевірки.

У разі, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано арешт майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632. Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає у неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

При вирішенні даної справи судом також враховано, що наказ Головним управлінням ДФС у Рівненській області від 20.10.2017 №1685 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка , код 30207687 за період з 01.01.2015 по 31.08.2017 прийнятий фіскальним органом на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 по справі №569/14978/17 про призначення у кримінальному провадженні №4201710000000096 від 15.06.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка .

Вказана ухвала слідчого судді оскаржувалася позивачем у судовому порядку, в результаті чого ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30.10.2017 апеляційна скарга представника ПВКФ Фіалка залишена без задоволення, а ухвала слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 - без змін (а.с.53-54).

Відповідачем оскаржено Наказ №1685 у судовому порядку.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №817/1607/17 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування наказу - відмовлено. Рішення набрало законної сили 14.04.2018.

Отже, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №817/1607/17 встановлено правомірність прийняття наказу Головним управлінням ДФС у Рівненській області від 20.10.2017 №1685 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка , код 30207687 за період з 01.01.2015 по 31.08.2017 , відтак у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки.

Оскільки, Податковим кодексом України на платника податків покладено обов'язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного недопуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та за наявності обставини, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про накладення арешту коштів (як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків) на рахунках відповідача підлягають до задоволення.

За правилами статті 139 КАС України судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: 33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок №12; код ЄДРПОУ 39394217) до Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка (місцезнаходження: 35314, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30207687) про застосування арешту коштів на рахунках платника податків - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти платника податків - Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка (місцезнаходження: 35314, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30207687), що знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах Приватною виробничо-комерційною фірмою Фіалка .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 червня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.