Постанова

від 21.01.2019 по справі 817/1775/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/2965/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Макарика В.Я., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м. Рівне, повний текст складено 27.06.2018) у справі за адміністративним позовом головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області до приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка про застосування арешту коштів на рахунку платника податків,-

В С Т А Н О В И В :

головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка в якому просило застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року позовні вимоги задоволено, вирішено накласти арешт на кошти платника податків - приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка (місцезнаходження: 35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Конституції, будинок в„–24, квартира в„–16 ; код ЄДРПОУ 30207687), що знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах приватною виробничо-комерційною фірмою Фіалка .

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції приватна виробничо-комерційна фірма Фіалка оскаржила його в апеляційному порядку та просить скасувати таке рішення суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що 24 жовтня 2017 року головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Рівненській в присутності старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Рівненській області підполковника поліції в приміщенні ГУ Національної поліції у Рівненській області, директору ПВКФ ФІАЛКА вручено копію наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 20 жовтня 2017 року №1685 та направлення на позапланову виїзну перевірку.

Отримавши вказані документи (під тиском ревізорів та працівників поліції), директором було зроблено запис про не допуск до перевірки з огляду на не пред'явлення службових посвідчень особами, які мали намір провести перевірку, оскарженням самої підстави для її проведення - ухвали слідчого судді в судовому порядку та незаконність вимог.

При цьому апелянт зазначає, що керівником Головного управління ДФС у Рівненській області винесено наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка , код 30207687 за період з 01.01.2015р. по 31.08.2017р. від 20.10.2017 №1685 (далі - Наказ №1685) на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду у справі №569/14978/17 від 03.10.2017.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області ухвала слідчого судді залишена без змін, а апеляційна скарга ПВКФ ФІАЛКА - без задоволення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/1607/17 в задоволенні позовних вимог ПВКФ ФІАЛКА до ГУ ДФС у Рівненській області про скасування наказу №1685 відмовлено.

Однак, судом констатовано, що не зважаючи на правомірність винесення самого наказу про проведення позапланової перевірки, контролюючий орган має, право на її проведення лише в межах 30 днів - період дії ухвали слідчого судді, судом також констатовано факт непред'явлення службових посвідчень ревізорами, що є підставою для не допуску до перевірки.

Тобто, апелянт вважає, що наказ - винесено правомірно(рішення суду), а його реалізація здійснена у протиправний спосіб.

При цьому вважає, що жодних підстав для задоволення позовних вимог про застосування адміністративного арешту коштів платника податків - ПВКФ ФІАЛКА не було, оскільки 21 травня 2018 року ГУ ДФС у Рівненській області винесено новий наказ №1528 про проведення документальної позапланової перевірки ПВКФ ФІАЛКА на тій самій основі і з тих самих підстав - ухвала слідчого судді. Тобто, контролюючий орган самостійно відмовився від виконання наказу №1 за 2017 рік.

Адміністративний арешт коштів платника податків - засіб, який застосовується за невиконання законних вимог та з метою спонукання до виконання таких вимог. Однак, в даному випадку мається ситуація, коли контролюючий орган вже не вчиняє дії щодо реалізації наказу №1685, але за його не виконання на діюче підприємство накладено адміністративний арешт.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч.1 та ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що керівником Головного управління ДФС у Рівненській області винесено наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка , код 30207687 за період з 01.01.2015р. по 31.08.2017р. від 20.10.2017 №1685, на підставі якого оформлені направлення на перевірку від 23.10.2017: №1493/17-00-14-03 - ревізор - ОСОБА_1, №1492/17-00-14-03 - ревізор - ОСОБА_2, №1491/17-00-14-03 - ревізор - ОСОБА_3.

24.10.2017 працівниками фіскального органу складено Акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка №291/17-00-14-03 згідно якого відповідач відмовився в допуску на проведення перевірки у зв'язку з оскарженням до суду ухвали слідчого судді від 03.10.2017 №569/14978/17, на підставі якої прийнято Наказ №1685, та непред'явленням службових посвідчень ревізорами.

Начальником управління аудиту сформовано письмове звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 25.10.2017, адресоване заступнику начальника ГУ ДФС у Рівненській області і відповідно рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 25.10.2017 №6255/10/17-00-14-03-06 застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків - ПВКФ Фіалка .

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Розглядаючи позов суд першої інстанції правильно вказав, що згідно з підпунктом 16.1.9 пункту 16.9 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За приписами пункту 81.1. статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідач вважав, що не допуск до перевірки був правомірним з його боку, оскільки ревізорами не пред'явлено платнику податків службові посвідчення, натомість надано Довідки про те, що такі особи працюють в Головному управлінні ДФС у Рівненській області, а нормами ПК України чітко визначено перелік документів, які має пред'явити фіскальний орган перед початком проведення перевірки: наказ, направлення та службові посвідчення. Надання інших документів - довідок, не передбачено законом.

Відхиляючи такі доводи відповідача суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи містяться: копія Довідки від 13.03.2017, видана ОСОБА_1 про те, що він працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників та перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області; копія Довідки від 12.05.2017, видана ОСОБА_3 про те, що вона працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області; копія Довідки від 24.03.2016, видана ОСОБА_2 про те, що він працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області. Вказані вище довідки містять посилання на те, що вони видані на виконання Наказу Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби . Відповідно Наказом Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби (далі іменується - Наказ №207), дозволено до отримання посвідчень, посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 затверджено Положення Про Державну фіскальну службу України , пунктом 9 якого встановлено, що ДФС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Згідно статті 1 ПК України, цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

У даному випадку суд першої інстанції вірно вважав, що приписи згаданого вище Наказу №207, як локального акту, прийнятого ДФС на виконання своїх функцій, жодним чином не йдуть в розріз з приписами статті 81 ПК України, а фактично створюють належні умови для виконання службових обов'язків працівниками органів Державної фіскальної служби, встановлюють однаковий підхід до оформлення та видачі службових посвідчень ДФС України.

А отже за умови одночасного пред'явлення наказу на проведення перевірки, направлень на перевірку, посвідчень, а в даному випадку, довідок, свідчить про дотримання фіскальним органом процедури надання необхідного пакету документів перед початком перевірки. Відтак, суд правильно відхилив, як необґрунтовані та безпідставні, твердження платника податків, що пред'явлення довідок замість службових посвідчень на виконання Наказу №207 не спростовує факту відсутності службових посвідчень, що в силу статті 81 ПК України дає платнику податків право не допуску контролюючого органу до перевірки.

Крім того, судом першої інстанції з?ясовано, що Наказ №1685 винесено на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 по справі №569/14978/17 про призначення у кримінальному провадженні №4201710000000096 від 15.06.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ Фіалка .

Суд вірно вважав, що у платника податків не було жодних правових підстав для не допуску контролюючого органу до проведення перевірки у зв'язку з, як зазначив директор, оскарженням ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення перевірки від 03.10.2017. Оскарження такої ухвали від 03.10.2017 жодним чином не впливає на можливість проведення перевірки, оскільки фіскальним органом дотримано порядок вручення платнику податків документів відповідно до статті 81 ПК України.

Дана ухвала слідчого судді є остаточною, а факт її оскарження не може бути підставою для не допуску фіскального органу до проведення перевірки. Більше того ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30.10.2017, апеляційну скаргу ПВКФ Фіалка залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2017 - без змін.

Також суд вірно відхилив доводи відповідача, про те, що факт не допуску до перевірки міг мати місце лише за умови не допуску ревізорів за місцезнаходженням платника податків, оскільки перевірка була виїзною, ревізори не здійснювали виїзду за юридичною (податковою) адресою платника податків, а відтак не могли засвідчити факт не допуску.

Як з?ясовано судом першої інстанції, що згідно Акта не допуску державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено вихід 24.10.2017 на адресу слідчого управління ГУ НП в Рівненській області (м. Рівне, вул. Пушкіна, 4, каб. 204) з метою вручення наказу про проведення перевірки ПВКФ Фіалка ; в присутності слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області Жигули Н.А. директору ПВКФ Фіалка Фалку Ю.В. вручено копію Наказу від 20.10.2017 №1685, направлення на перевірку, та довідки, оформлені відповідно до Наказу №207. Отже, у даному випадку, ревізори-інспектори виходили на адресу ГУ НП в Рівненській області не з метою проведення перевірки, а з метою вручення Наказу №1685 та інших документів, що визначені статтею 81 ПК України.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів. Отже, даною нормою встановлено два способи вручення платнику податків документів: пред'явлення або надіслання.

Абзацом другим пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Суд правильно вважав, що особисте вручення документів про проведення перевірки платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові може відбуватися за будь-якою адресою.

Як вбачається з матеріалів справи копію Наказу №1685 вручено саме директору ПВКФ Фіалка - Фалку Ю.В., який являється керівником юридичної особи. Тому суд першої інстанції правильно вважав, що посилання відповідача на неналежне місце вручення документів на проведення перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. Про такий не допуск директор юридичної особи висловився під час вручення йому копій документів на проведення перевірки, про що здійснив напис на примірнику наказу.

З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції, що відмова відповідача у допуску до проведення перевірки у зв'язку з ненаданням перевіряючими контролюючого органу службових посвідчень та оскарженням ухвали слідчого судді від 03.10.2017, на підставі якої прийнятий наказ на проведення перевірки, є безпідставною та необгрунтованою.

У разі, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано арешт майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України. Відповідно до пункту 94.1. статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Також правильним є висновок суду, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає у неправомірному не допуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

При вирішенні судом спору, правильно враховано, що відповідачем оскаржено Наказ №1685 у судовому порядку і рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №817/1607/17 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування наказу - відмовлено.

Оскільки, Податковим кодексом України на платника податків покладено обов'язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного недопуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

З урахуванням наведеного та за наявності обставини, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про накладення арешту коштів (як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків) на рахунках відповідача підлягають задоволенню.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року по справі № 817/1775/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. Я. Макарик Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 30.01.19